· Ілля Добрий · ГДЗ · 6 хв. читати
§53-54. Природна зональність. Вертикальна поясність
Практикуймо
Попрацюйте в парах над запитанням «Де й чому сформувалися в Євразії чорноземні ґрунти?». Поміркуйте, чи можливе формування чорноземів у наш час.
Чорноземні ґрунти сформувалися в степових і лісостепових зонах Євразії, зокрема на території України, Росії, Казахстану, а також у деяких частинах Угорщини, Болгарії та Монголії. Це стало можливим завдяки помірно-континентальному клімату з чіткими сезонними змінами, густій трав’янистій рослинності, багатим на мінерали породам і рівнинному рельєфу. У таких умовах органічні залишки рослин розкладалися, утворюючи гумус, що забезпечив родючість ґрунту.
Так, формування чорноземів можливе і сьогодні, але це дуже тривалий процес. Для цього потрібні сприятливі природні умови: стабільний клімат, достатня кількість органічних залишків і відсутність інтенсивного впливу людини. Проте антропогенна діяльність (розорювання земель, неправильне землеробство) може уповільнювати або навіть зупиняти цей процес
Практикуймо
Використовуючи текст підручника та інформацію з інтернет-джерел, проведіть дослідження на тему: «Як відрізнити азійські пустелі помірного і тропічного поясів?». Поміркуйте, в чому основна різниця між цими пустелями, і порівняйте умови існування тварин у пустелях різних кліматичних поясів.
Кліматичні умови
Пустелі помірного поясу, такі як Гобі, Кизилкум і Каракуми, мають континентальний клімат із великими сезонними коливаннями температур: спекотне літо та холодна зима з морозами (січень від 0 до −9 °C). Пустелі тропічного поясу, наприклад Руб-ель-Халі й Тар, характеризуються постійно високими температурами протягом року та мінімальною кількістю опадів. Рослинність ще більш обмежена, але зустрічаються саксаул, ефедра, фінікові пальми в оазисах.
Рельєф і ґрунти
Помірні пустелі: переважають скелясті й гравійні ландшафти, піщані дюни займають лише невелику частину території. Ґрунти сірувато-коричневі, з вмістом солей.
Тропічні пустелі: домінують піщані дюни, які можуть сягати значних розмірів. Ґрунти часто піщані з низьким вмістом органіки.
Флора і фауна:
Помірні пустелі: рослинність представлена чагарниками, ефемерними травами. Фауна включає гризунів, ящірок, газелей, а також унікальних видів, як гобійський бурий ведмідь.
Тропічні пустелі: флора обмежена чагарниками та акаціями. Фауна включає піщаних лисиць, каракалів, ориксів і верблюдів
Умови існування тварин у різних кліматичних поясах:
Помірний пояс: Адаптація до холодних зим: густе хутро у ссавців (наприклад, мазалай), здатність впадати в сплячку або знижувати активність. Використання оазисів для виживання в посушливих умовах.
Тропічний пояс: Адаптація до спеки: нічний спосіб життя (лисиці, каракали), здатність зберігати воду (верблюди). Мінімальна залежність від води завдяки фізіологічним особливостям.
Практикуймо
1. Порівняйте послідовну зміну вертикальних поясів у горах Євразії на прикладі Альп і Гімалаїв (у підручнику помилково зазначено «мал. 278 і мал. 282» — правильно див. мал. 281 на с. 243 і мал. 285 на с. 245).
В Альпах (мал. 281) вертикальні пояси змінюються знизу вгору так:
- нижній пояс — широколисті ліси (до ~800–1000 м);
- лісовий пояс — мішані ліси (~1000–1500 м) та хвойні ліси (~1500–2000 м);
- субальпійський пояс (~2000–2300 м);
- пояс альпійських лук (~2300–2800 м);
- пояс скель і кам’яних брил (~2800–3200 м);
- пояс гірських льодовиків (вище ~3200 м, до вершини г. Монблан — на мал. 281 зазначено 4810 м, що суперечить с. 216 підручника; за сучасними даними висота Монблану становить 4807,47 м).
У Гімалаях (мал. 285) набір поясів дуже різниться на південному й північному схилах:
- Південний схил (вологий, від підніжжя до вершин): вологі субекваторіальні ліси з пальмами, бамбуком і папоротями (до ~1000–1200 м) → вічнозелені сосново-дубові ліси (~1200–2000 м) → листопадні ліси з дуба, каштана й клена (~2000–2800 м) → хвойні ліси з ялини та ялиці (~2800–3600 м) → альпійські та субальпійські луки (~3600–4800 м) → вічні сніги та льодовики (вище ~4800–5000 м).
- Північний схил (починається з висоти Тибетського нагір’я в умовах надзвичайно сухого клімату і має лише два пояси): гірська пустеля (~3600–5000 м) → вічні сніги та льодовики (вище ~5000 м).
Висновок: у Гімалаях вертикальні пояси піднімаються значно вище і в нижній частині починаються з теплих субекваторіальних лісів, оскільки гори набагато вищі й розташовані ближче до екватора, ніж Альпи. Водночас на сухому північному схилі Гімалаїв сформувалося лише два пояси.
2. Як ви гадаєте, чому в Євразії виділяють більше природних зон, ніж у Північній Америці?
У Євразії більша площа материка, значна протяжність із півночі на південь та з заходу на схід і різноманітний клімат, що сприяє формуванню всіх природних зон Північної півкулі.
3. Які особливості розміщення природних зон на материку? Які природні зони простягаються в Євразії від західних до східних берегів, а які не утворюють суцільної смуги?
На рівнинних просторах чітко простежується широтна зональність. Але не всі природні зони витягнуті суцільною смугою із заходу на схід. Різноманіття кліматичних умов та особливості рельєфу порушують широтну зональність на території материка. На заході та сході Євразії природні зони змінюють своє простягання на субширотне та меридіональне.
Особливості розміщення природних зон Євразії:
- Чіткий прояв широтної зональності на рівнинах у внутрішніх частинах материка.
- Порушення широтної зональності в розміщенні природних зон на заході та сході материка.
- Найбільшу площу займають природні зони помірного поясу.
- Значне поширення пустельних зон.
- Різноманітні прояви та значне поширення вертикальної поясності.
Суцільною смугою із заходу на схід простягаються тундра, лісотундра й тайга; натомість мішані та широколисті ліси, степи й пустелі суцільної смуги через увесь материк не утворюють.
4. Назвіть основні та перехідні природні зони Євразії.
Основні зони: арктичні пустелі, тундра, тайга, мішані ліси, широколисті ліси, степи, пустелі, твердолисті вічнозелені ліси й чагарники, перемінно-вологі (мусонні) ліси, савани і рідколісся, вологі екваторіальні ліси.
Перехідні зони: лісотундра, лісостеп, напівпустелі.
5. Поміркуйте, чому на 40° пн. ш. в Євразії ростуть твердолисті вічнозелені ліси і чагарники, а в Північній Америці на тій же широті — хвойні ліси.
У Євразії на 40° пн. ш. (у Середземномор’ї) клімат субтропічний середземноморський із жарким сухим літом і м’якою вологою зимою, що сприяє росту твердолистих вічнозелених лісів і чагарників. У внутрішніх і східних районах Північної Америки на цій широті клімат більш континентальний із холодною зимою, тому там поширені морозостійкі хвойні та мішані ліси.
6. Порівняйте рослинний і тваринний світ саван Євразії та Африки.
Савани Євразії (Індостан, Індокитай) мають високі трави, пальми, акації й тикове дерево. Тваринний світ представлений антилопами, мавпами, тиграми та індійськими слонами (на сусідніх островах Південно-Східної Азії, зокрема на о. Комодо, мешкає комодський варан — у підручнику на с. 243 зазначено вагу «близько 200 кг», але за сучасними даними у дикій природі він зазвичай важить близько 70 кг, а рекорд становить 166 кг).
Савани Африки займають набагато більшу площу й багатші за видовим складом: тут ростуть баобаби, парасолькові акації та слонова трава, а серед тварин багато великих травоїдних і хижаків — жирафів, африканських слонів, зебр, антилоп, левів і гепардів.
7. Чому в Карпатах, на відміну від Альп, немає поясу гірських льодовиків?
В Карпатах немає поясу гірських льодовиків через їхню меншу висоту. Найвищі вершини Карпат сягають лише до рівня субальпійських луків і чагарників, тоді як Альпи мають значно більшу висоту, що дозволяє формуватися там льодовикам.
8. В яких природних зонах Євразії найсприятливіші умови для життя і діяльності людини?
Найсприятливіші умови для життя і діяльності людини в Євразії спостерігаються в таких природних зонах:
- Мішані та широколистяні ліси: Ця зона характеризується помірним кліматом із теплим літом і помірно холодною зимою. Тут родючі ґрунти, багатий рослинний і тваринний світ, а також велика кількість прісної води. Завдяки цьому зона густо заселена, особливо в Європі та Східній Азії.
- Лісостепи та степи: Ці зони вирізняються родючими чорноземами, що сприяють розвитку сільського господарства. Клімат тут помірний, із достатньою кількістю опадів для вирощування зернових культур. Зона лісостепу є густо заселеною, особливо в Україні, Росії та Казахстані.
- Субтропічні твердолистяні ліси й чагарники: Розташовані на узбережжі Середземного моря, ці зони мають теплий клімат із м’якими зимами та сухим літом. Тут активно розвивається туризм, вирощують субтропічні культури (оливки, цитрусові).
Ці природні зони забезпечують комфортні умови для життя людини завдяки помірному клімату, родючим ґрунтам і доступності води.