§46. Середовища існування тварин. Пристосування тварин до умов середовища

Зміст ГДЗ Біологія 7 клас Задорожний

БІОЛОГІЧНИЙ ДЕТЕКТИВ

Верблюд і кашалот суттєво різняться будовою й умовами існування. Проте, за новітніми науковими даними, вони мають відносно недалеких спільних предків. Тому тепер їх відносять до одного ряду класу Ссавці. Простеж, які пристосування до різних умов існування сформувалися в цих тварин у ході еволюції.

Верблюд (пустельне середовище):

Горби для накопичення жиру як джерела енергії.
Густе хутро зверху для захисту від сонця та тонке хутро знизу для охолодження.
Здатність довго обходитися без води завдяки ефективному використанню рідини.
Широкі копита для пересування по піску.
Ніздрі, що закриваються, та довгі вії для захисту від піску.

Кашалот (водне середовище):

Спермацетовий орган для регулювання плавучості під час занурень.
Можливість пірнати на глибину понад 2000 м і залишатися під водою до 1,5 години.
Ехолокація для пошуку здобичі в темряві океану.
Обтічна форма тіла для зменшення опору води під час плавання.

ТРЕНУЙСЯ ДУМАТИ

Яке середовище існування тварин (мал. 46.1) характеризується найменшою мінливістю умов (температура, освітленість, вологість), а яке — найбільшою?

Найменшою мінливістю умов характеризується водне середовище, оскільки температура, змінюється повільно та поступово. А вологість постійна.

Найбільшою мінливістю умов характеризується наземно-повітряне середовище, де спостерігаються різкі добові та сезонні коливання температури, освітленості та вологості.

У якому середовищі мешкає найбільша тварина на земній кулі? Які фізичні чинники сприяють цьому? Відшукай, яких найбільших розмірів сягають тварини в усіх інших середовищах. Які чинники обмежують їхні розміри?

Найбільша тварина на Землі — синій кит, який мешкає у водному середовищі. Його довжина сягає до 33 метрів, а маса — до 150 тонн.

Фізичні чинники, які сприяють цьому:

Висока щільність води, що підтримує вагу тіла і зменшує навантаження на скелет.
Стабільність температури та вологості у водному середовищі.

Найбільші тварини в інших середовищах:

Наземно-повітряне середовище: Африканський слон — до 6 тонн і 4 метра завдовжки. Обмеження: сила тяжіння, яка створює навантаження на скелет і м’язи.
Ґрунтове середовище: Голий землекоп або сліпак східний — невеликі розміри через обмежений простір і низький рівень кисню.
Середовище всередині організмів: Паразити, наприклад, стрічкові черви, можуть досягати кількох метрів довжини. Обмеження: залежність від хазяїна і його ресурсів.

Таким чином, водне середовище дозволяє тваринам досягати найбільших розмірів завдяки підтримці тіла і стабільності умов, тоді як в інших середовищах розміри обмежуються фізичними та екологічними факторами.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Наведи приклади тварин, що мешкають на різних глибинах моря і прісної водойми. Які пристосування їм властиві?

У морі:

Поверхневі шари: летючі риби — здатність вистрибувати з води для уникнення хижаків.
Середні глибини: кальмари — реактивний рух для швидкого пересування.
Глибоководні шари: вудильник — біолюмінесцентний орган для приваблення здобичі (свого роду вудку, яка приманює маленьких рибок та іншу здобич до пащі хижака).

У прісній водоймі:

Поверхня: водомірки — здатність ковзати по поверхні завдяки гідрофобним лапкам.
Щука (поверхневі шари): обтічне тіло для швидкого руху у воді.
Глибини: сом — чутливі вуса для пошуку їжі в умовах низької освітленості.

2. З якими проблемами стикаються прісноводні й морські тварини? Як вони їх розв’язують?

Прісноводні тварини:

Проблема: надлишок води через осмотичний тиск. Розв’язання: активне виділення води через нирки, збереження солей в організмі.

Морські тварини:

Проблема: втрата води через високу солоність середовища (втрата води через осмос). Розв’язання: пиття морської води та активне виведення солей через зябра або спеціальні залози.

3. Порівняй органи газообміну тварин, що мешкають у різних середовищах.

Водне середовище: зябра (риби, ракоподібні) — забезпечують ефективний газообмін у воді завдяки великій площі поверхні та близькому контакту з кровоносною системою.
Наземно-повітряне середовище: легені (ссавці, рептилії) або трахеї (комахи) — адаптовані до поглинання кисню з повітря.
Ґрунтове середовище: шкіряний дихальний апарат (дощові черви) — газообмін через вологу поверхню тіла.

4. Які покриви тіла властиві мешканцям кожного середовища? Як особливості покривів забезпечують адаптацію до різних умов?

Водне середовище: Тіло вкрите слизом або лускою, що зменшує тертя і захищає від намокання. У водоплавних тварин є водовідштовхувальні речовини, а у морських ссавців — товстий шар підшкірного жиру для теплоізоляції.
Наземно-повітряне середовище: Щільні покриви (шерсть, пір’я, рогові луски) захищають від випаровування вологи та коливань температури. У пустельних тварин покриви можуть бути світлими для зменшення нагрівання.
Ґрунтове середовище: Міцні покриви (хітинова кутикула у комах або слиз у черв’яків) захищають від механічних ушкоджень і висихання. У деяких тварин є коротке хутро або гладка шкіра для легкого переміщення в ґрунті.
Середовище всередині організмів: Покриви спрощені (наприклад, кутикула у паразитів), часто мають структури для прикріплення (гачки, присоски), що забезпечує виживання всередині хазяїна

5. Розміри вух у полярної лисиці менші, ніж у фенека (мал. 46.5). Поясни, як така форма вух сприяє адаптації до різних умов.

У полярної лисиці маленькі вуха зменшують тепловіддачу, що допомагає зберігати тепло в умовах холодного клімату.
У фенека великі вуха сприяють ефективному охолодженню тіла через тепловіддачу, що є важливим у спекотних пустелях.

Ці адаптації відповідають правилу Аллена, яке пояснює залежність розмірів виступаючих частин тіла від кліматичних умов.

6. Склади таблицю «Особливості наземно-повітряного середовища та пристосування тварин до них».

Особливості наземно-повітряного середовища	Пристосування тварин
Достатня кількість світла	Розвинений зір, наявність пігментів у шкірі або покривах для захисту від ультрафіолетового випромінювання.
Високий вміст кисню	Розвинені легені, трахеї або інші органи дихання для ефективного газообміну.
Інтенсивне випаровування	Щільні покриви (шерсть, луска, пір’я), виділення жироподібних речовин для зменшення втрати вологи.
Суттєві добові та сезонні коливання температури	Теплокровність, наявність хутра, жирового шару або механізмів терморегуляції (наприклад, великі вуха у фенека).
Складність переміщення по твердій поверхні	Розвиток кінцівок для ходьби, бігу, стрибків або польоту.
Наявність хижаків і конкуренція за ресурси	Камуфляж, захисні структури (роги, панцирі), швидкість руху або поведінкові адаптації (нічний спосіб життя).

СКЛАДАЮ РЕФЛЕКСИВНУ МОЗАЇКУ

1. Назви три факти, які ти дізнався/дізналася після опанування параграфа.

Тварини адаптувалися до різних середовищ існування (водного, наземно-повітряного, ґрунтового та інших організмів) завдяки спеціальним пристосуванням у будові й функціях тіла.
У водному середовищі найбільша тварина — синій кит, а його розміри можливі завдяки щільності води, яка підтримує тіло.
У ґрунтовому середовищі тварини мають рийні кінцівки, редуковані органи зору та здатність до анабіозу для виживання в несприятливих умовах.

2. Закінчи одне з речень.

Мене здивувало, що тварини, які мешкають у середовищі інших організмів, мають спрощену будову та надзвичайно високу плодючість.

3. Із якими перешкодами ти зіткнувся/зіткнулася під час опанування параграфа? Як ти подолав/подолала труднощі?

Перешкодою було розуміння складних термінів і пристосувань тварин до різних середовищ. Я подолав/подолала це, уважно перечитуючи текст і аналізуючи приклади з малюнків.

4. Де і як ти зможеш використати знання і набутий досвід?

Ці знання можна використати для розуміння біологічного різноманіття та екологічних взаємозв’язків у природі. Вони також стануть у пригоді в екологічних дослідженнях або при вивченні адаптацій тварин у різних кліматичних умовах.