· Ілля Добрий · ГДЗ · 8 хв. читати
Практична робота складання порівняльної характеристики природних комплексів України
Поясни своїми словами зміст понять:
Природний комплекс - це ділянка на Землі, де всі частини природи (гори, річки, ґрунти, рослини, тварини) тісно пов’язані і впливають одна на одну.
Природна зона - це велика частина географічного поясу, де подібні умови (клімат, ґрунти, рослини і тварини).
Широтна зональність - це закономірна зміна природних зон і ландшафтів від екватора до полюсів, тобто з півдня на північ або навпаки.
Висотна поясність - це закономірна зміна природних комплексів у горах, коли вони змінюються від підніжжя до вершин залежно від висоти над рівнем моря.
1. За тематичними картами атласу, текстом та малюнками підручника, додатковими джерелами інформації складіть у формі таблиці (див. таблицю 22) за типовим планом порівняльну характеристику двох природних зон України (на вибір).
| План порівняння | Природні зони | |
|---|---|---|
| Мішаних лісів (Полісся) | Степова | |
| Фізико-географічне положення, частка від площі України | Північна частина України (Українське Полісся). Займає близько 20% території України. | Південна і східна частина України, простягається від лісостепу до Азово-Чорноморського узбережжя. Займає близько 40% території України (найбільша зона). |
| Форми рельєфу | Переважає низовинний рельєф (Поліська низовина). Поверхня плоска, подекуди погорбована (Словечансько-Овруцький кряж). Поширені льодовикові (моренні горби, зандрові рівнини) та еолові (дюни) форми рельєфу. | Переважає рівнинний рельєф: низовини (Причорноморська, Приазовська, Північнокримська) і височини (Приазовська, відроги Придніпровської та Подільської, Донецька). Характерні ерозійні форми (яри, балки) та степові блюдця. |
| Кліматичні умови | Помірно континентальний, вологий. Літо тепле й вологе (+17…+19 °С). Зима м’яка (–4…–8 °С). Опадів 550–700 мм, зволоження надмірне або достатнє (К > 1). | Помірно континентальний, посушливий. Літо спекотне й посушливе (+21…+23 °С). Зима малосніжна, помірно холодна (–1…–7 °С). Опадів 300–450 мм, зволоження недостатнє (К = 0,3–0,6). Часті посухи, суховії, пилові бурі. |
| Води суходолу | Густа річкова мережа (Дніпро, Прип’ять, Десна, Тетерів, Горинь). Багато озер (Шацькі), боліт і ґрунтових вод. | Річкова мережа рідка (транзитні річки: Дніпро, Південний Буг, Дністер, Сіверський Донець; пересихаючі малі річки). Багато лиманів (Дністровський, Куяльницький) і зрошувальних каналів. Дефіцит прісної води. |
| Зональні типи (підтипи) ґрунтів | Дерново-підзолисті (найпоширеніші), дернові, болотні, торфово-болотні ґрунти. | Чорноземи звичайні (північ) та південні, каштанові ґрунти (південь), солонці та солончаки. |
| Природна рослинність | Ліси займають близько 30% території (соснові, дубово-соснові). Поширені луки та болота. Підлісок: чорниця, брусниця. | Природна степова рослинність (ковила, типчак, тонконіг, полин) збереглася лише в заповідниках та на схилах балок. Майже вся територія розорана. |
| Тваринний світ | Лісові види: лось, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, рись, бобер, тетерук, глухар, лелека чорний. | Степові види: гризуни (ховрах, бабак, тушканчик, миші), заєць, лисиця-корсак, тхір степовий; птахи: дрохва, степовий журавель, куріпка, жайворонок. |
| Антропогенні ландшафти | Сільськогосподарські угіддя, осушені болота, кар’єри (видобуток торфу, граніту, бурштину), зони радіоактивного забруднення. | Сільськогосподарські угіддя (рілля займає понад 75%), кар’єри, терикони (Донбас), зрошувальні канали, водосховища. |
| Оцінка умов щодо якості життя та діяльності людини | Сприятливі умови для лісового господарства та рекреації. Землеробство потребує меліорації (осушення, вапнування). | Найсприятливіші умови для землеробства (тепло, родючі ґрунти), але лімітуючим фактором є волога (потребує зрошення). Розвинена промисловість і транспорт. |
| Екологічні проблеми | Радіаційне забруднення (Чорнобильська зона), осушення боліт, що веде до зниження рівня ґрунтових вод, незаконний видобуток бурштину, вирубка лісів. | Водна та вітрова ерозія ґрунтів (пилові бурі), засолення ґрунтів через зрошення, забруднення промисловими викидами (особливо на Донбасі та Придніпров’ї). |
| Охорона природи | Поліський, Рівненський, Черемський природні заповідники; Шацький НПП, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. | Біосферні заповідники: «Асканія-Нова», Чорноморський, Дунайський; Український степовий, Луганський природні заповідники; НПП «Олешківські піски». |
2. За тематичними картами атласу, тестом та малюнками підручника, додатковими джерелами інформації складіть у формі таблиці (див. таблицю 23) порівняльну характеристику гірських країв України.
| План порівняння | Природні гірські краї | |
|---|---|---|
| Українські Карпати | Кримські гори | |
| Фізико-географічне положення, частка площі України | Розташовані на заході України. Є частиною Східних Карпат (провінція Альпійсько-Карпатської гірської країни). Займають близько 4% площі держави (разом із Передкарпаттям і Закарпаттям — 6%). | Розташовані на крайньому півдні України, на Кримському півострові. Є частиною Кримсько-Кавказької гірської країни. Займають близько 1% площі України. |
| Геологічна будова | Складені переважно осадовими породами (пісковики, глинисті сланці, мергелі), що утворюють фліш. У Закарпатті та на Вулканічному хребті є вулканічні породи (туфи, андезити, базальти). | Складені осадовими породами (вапняки, пісковики, глини, мергелі). Наявні виходи магматичних порід: згаслий вулкан Карадаг та лаколіт Аюдаг. |
| Вік гір, тектонічні структури | Молоді складчасті гори, сформовані в альпійську епоху горотворення. Належать до Карпатської складчастої системи Альпійського (Середземноморського) рухливого поясу. | Молоді складчасті гори, сформовані в альпійську епоху (на місці мезозойської складчастості). Належать до Кримської складчастої системи Альпійського рухливого поясу. |
| Форми рельєфу | Середньовисотні гори з округлими вершинами та пологими схилами. Складаються з пасом (Зовнішні, Вододільно-Верховинські, Полонинсько-Чорногірські, Вулканічні). Найвища вершина – г. Говерла (2061 м). Трапляються льодовикові форми (кари, цирки). | Середньовисотні та низькі гори. Складаються з трьох пасом: Зовнішнього, Внутрішнього (куести) та Головного. Вершини плоскі, безлісі — яйла. Найвища вершина – г. Роман-Кош (1545 м). Поширений карст (печери Червона, Мармурова). |
| Кліматичні умови | Помірно континентальний клімат, область надмірного зволоження. Зима м’яка багатосніжна, літо прохолодне. Опадів від 800 до 1500–2000 мм на рік. | У горах — помірно континентальний, на Південному березі Криму (ПБК) — риси субтропічного середземноморського клімату. Опадів у горах 600–1200 мм, на узбережжі — 300–600 мм. |
| Води суходолу | Густа річкова мережа (Тиса, Прут, Дністер, Черемош). Живлення мішане (дощове і снігове). Часті паводки. Озера: загатне (Синевир), льодовикові (Несамовите, Бребенескул), вулканічні. | Річкова мережа менш густа, влітку річки міліють або пересихають. Найдовша річка — Салгир. Багато водоспадів: Учан-Су (найвищий в Україні — 98,5 м), Джур-Джур. Природних озер у горах майже немає. |
| Висотна поясність ландшафтів | Чітко виражена (5 поясів). Від передгірних лісів (дуб, бук) до хвойних (смерека) та субальпійських луків — полонин. | Виражена (3 пояси). Від лісостепу та дубових лісів у передгір’ях до буково-соснових лісів та гірських луків — яйл на вершинах. На ПБК — пояс субтропічних вічнозелених лісів і чагарників. |
| Антропогенні ландшафти | Вирубки лісів, вторинні луки на місці лісів, кар’єри, дороги, рекреаційні центри (Буковель, Яремче) | Кар’єри (видобуток вапняку), сади, виноградники, парки (на ПБК), курортна забудова, штучні водосховища. |
| Оцінка умов щодо якості життя та діяльності людини | Сприятливі для рекреації (гірськолижний туризм, зелений туризм), лікування мінеральними водами. Небезпечні явища: паводки, селі, снігові лавини. | Клімат ПБК найсприятливіший для санаторно-курортного лікування та вирощування субтропічних культур. Небезпечні явища: землетруси, зсуви, селі. |
| Екологічні проблеми | Надмірне вирубування лісів (знеліснення), що призводить до паводків та ерозії ґрунтів; забруднення річок, засмічення туристами. | Зсуви, ерозія ґрунтів, дефіцит прісної води, забудова узбережжя, знищення унікальної флори, загроза землетрусів. |
| Охорона природи | Карпатський біосферний заповідник, природний заповідник «Горгани», національні природні парки: Карпатський, «Синевир», «Сколівські Бескиди». | Природні заповідники: Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, Карадазький, «Мис Мартьян». |
3. Проаналізувавши складені таблиці 22 та 23, у висновку оцініть природні комплекси суходолу щодо: а) комфортності умов життя людини; б) можливість розвитку різних видів господарювання; в) ступінь впливу людини на природні ландшафти. Поділіться результатами своїх досліджень з однокласниками.
а) Комфортність умов життя людини
Найкомфортнішим є Лісостеп (помірний клімат, оптимальне зволоження). У Степу комфорт знижують літня спека й посухи. Полісся менш сприятливе через високу вологість і заболоченість. Гірські райони складні для постійного проживання через рельєф і стихійні явища, але ідеальні для сезонного відпочинку.
б) Можливість розвитку різних видів господарювання
- Аграрний сектор: Найвищий потенціал мають Степова та Лісостепова зони, де зосереджені родючі чорноземи (близько 60 % площі сільськогосподарських угідь). Степ є зоною ризикованого землеробства через посухи.
- Промисловість: Степова зона (Придніпров’я, Донбас) має найкращу базу для розвитку видобувної та важкої промисловості завдяки покладам вугілля, руд металів та розвиненій інфраструктурі.
- Лісове господарство: Пріоритетними є Карпати та зона Мішаних лісів, які мають найвищі показники лісистості.
- Рекреація: Лідерами є Карпати, Кримські гори та узбережжя морів (Степова зона) завдяки поєднанню кліматичних і ландшафтних ресурсів.
в) Ступінь впливу людини на природні ландшафти
- Максимальний: У Степовій зоні, де розораність земель сягає 75–80 %, а природна рослинність збереглася лише у заповідниках. Значний антропогенний тиск також відчуває Лісостеп.
- Значний: У зоні Мішаних лісів ландшафти змінені внаслідок масштабної меліорації (осушення боліт) та вирубування лісів.
- Помірний (найменший): У гірських районах, де збереглися масиви пралісів та полонини, хоча й там відбувається інтенсивна заготівля деревини.
4. За тематичними картами атласу, тестом та малюнками підручника, додатковими джерелами інформації складіть у формі таблиці (див. таблицю 24) порівняльну характеристику природних комплексів морів України.
| План порівняння | Природні комплекси морів | |
|---|---|---|
| Чорне море | Азовське море | |
| Фізико-географічне положення | Внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Через протоку Босфор сполучається з Мармуровим морем. | Внутрішнє море басейну Атлантичного океану. Найвіддаленіше від океану (найбільш континентальне) море у світі. Сполучене з Чорним морем Керченською протокою. |
| Особливості берегової лінії | Довга (1540 км в межах України), розчленована. Великі затоки (Джарилгацька, Каркінітська, Каламітська), лимани (Дністровський), острови (Джарилгач, Зміїний). | Слабо порізана, характерні піщані коси (Арабатська Стрілка, Бердянська, Федотова). Затоки: Таганрозька, Сиваш. |
| Тектонічна будова та рельєф дна | Глибоководна тектонічна западина. Земна кора в центрі океанічного типу (без гранітного шару). Улоговина нагадує чашу з крутими схилами. Максимальна глибина — 2245 м. | Розташоване на затопленій ділянці Скіфської плити (молода платформа). Дно плоске, рівне. Наймілкіше море світу: середня глибина — 7,4 м, максимальна — 15 м. |
| Кліматичні умови | Переважно субтропічний (середземноморський тип) на півдні, помірний на півночі. Зима тепла, волога (0…+8 °С), літо жарке. Взимку замерзає лише біля узбережжя на півночі. | Помірно континентальний клімат. Літо жарке (+22…+24 °С), зима холодна (–1…–6 °С). Взимку замерзає (льостав до 3 місяців). |
| Водні маси | Середня солоність верхнього шару — 17–18 ‰. На глибинах понад 150–200 м шар насичений сірководнем, кисень відсутній. | Низька солоність (10–12 ‰, у Сиваші до 250 ‰). Останніми роками солоність зростає до 13–14 ‰. Вода добре прогрівається та насичена киснем на всю глибину. |
| Органічний світ | Близько 4000 видів тварин (у Середземному — 9000). Промислові риби: хамса, шпрот, ставрида, кефаль. Дельфіни: афаліна, білобочка, азовка. | Видова різноманітність низька (350 видів), але біологічна продуктивність висока. Риби: тюлька, бички, судак, хамса, піленгас. |
| Оцінка природних ресурсів | Біологічні: риба, молюски (мідії, рапани). Мінеральні: газ та нафта на шельфі. Рекреаційні: високий потенціал (ПБК, Одещина). | Біологічні: висока рибопродуктивність (хоча зменшується). Мінеральні: сіль (Сиваш), газ, нафта, залізна руда (Керченський басейн). Рекреаційні: теплі води, піщані пляжі. |
| Екологічні проблеми | ”Цвітіння” води, забруднення нафтопродуктами та стоками річок, сірководневе зараження глибин, скорочення популяції дельфінів, наслідки воєнних дій. | Зниження рівня води, підвищення солоності (через скорочення стоку Дону і Кубані), навала медуз, замулення, виснаження рибних запасів. |
5. Проаналізувавши складену таблицю 24, у висновку:
А. Унікальність морів України:
Чорне море унікальне наявністю “мертвої” сірководневої зони, що займає 87% об’єму води. Азовське море — унікальне своєю мілководністю та здатністю швидко прогріватися (найпродуктивніше море світу в минулому).
Б. Подібність та відмінність природних комплексів:
Моря подібні як частини однієї екосистеми, що сполучені Керченською протокою, але значно різняться. Чорне море глибоке (до 2245 м), має субтропічні риси клімату, а Азовське море — мілководне (до 14,5 м) та континентальне.
В. Порівняння екологічного стану:
Спільні загрози: «цвітіння», хімічне забруднення, браконьєрство. Специфічна проблема Азовського моря — осолонення через перекриття річкового стоку, що змінює екосистему.
Г. Заходи зі збереження:
Потрібно зменшити забруднення промисловими та побутовими відходами, відновити екологічну рівновагу та посилити охорону природно-заповідних територій (ускладнено через військову агресію РФ).
Оцініть матеріал
Натисніть на зірку для оцінки:
Коментарі
Залишити відповідь:
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься