· Ілля Добрий · Довідник · 8 хв. читати
Фізична географія України: тектоніка, рельєф, клімат, висотна поясність Карпат і Кримських гір, гідрологія та біота морів
Українські Карпати
Фізико-географічне положення. Фізико-географічна провінція Альпійсько-Карпатської гірської країни (тягнеться через країн Європи). На крайньому заході України розташована частина Східних Карпат — Українські (Лісисті) Карпати (довжина , ширина ; разом із Передкарпатською височиною й Закарпатською низовиною площі України, самі гори — ). Молоді складчасті гори альпійської епохи (пісковики, глинисті сланці, вапняки).
Геологічна будова і формування Карпат. Продовжують повільно підніматися на (землетруси до балів). Середньовисотні гори з округлими вершинами й пологими схилами; на межі із Закарпаттям — давні вулкани (туфи, андезити, базальти). Сліди четвертинного зледеніння — кари (з озерами) і моренні вали.
Тектонічні структури та рельєф:
- Передкарпатський крайовий прогин / Передкарпатська підвищена рівнина (, ширина ; осадові породи ; нафта, газ, калійна сіль, самородна сірка, мінеральні води: Трускавець, Моршин).
- Карпатська складчаста споруда ( паралельні пасма хребтів):
- Зовнішні Карпати (ширина , : Бескиди, Ґорґани, Покутсько-Буковинські Карпати);
- Вододільно-Верховинські Карпати (; верховина — полого-хвилясті низькогірні малозаліснені місцевості, найгустіше заселена);
- Полонинсько-Чорногорські Карпати (середня висота ; вершин понад : Ребра , Гутин Томнатик , Петрос , Піп-Іван , Бребенескул , Говерла ; масиви Чорногора, Свидовець, Боржава, Красна; Рахівський кристалічний масив);
- Вулканічний хребет (, ширина , лавові потоки, кальдери; заказник «Зачарована долина»; масиви Синяк, Маковиця, Вигорлат, Гутин, Великий Діл; ртутні й поліметалеві руди).
- Рахівсько-Чивчинські гори (перпендикулярно на півдні, , шпилясті вершини з давніх магматичних порід, кари й морена).
- Закарпатська западина / Закарпатська низовина (до , ширина , згаслі вулкани до біля Берегова; пісок, глина, кухонна сіль, буре вугілля, золото, мінеральні води: Свалява).
Кліматичні умови. Помірний кліматичний пояс (радіація ):
- Закарпаття: січень (захищене горами), липень , опади .
- Передкарпаття: січень (зима місяця), липень , опади .
- Гори: зима ( місяці, хуртовини, лавини), літо ; опади (найвологіше місце України — с. Руська Мокра, ; сніг днів/рік).
Води суходолу. Найгустіша річкова мережа ( річок басейнів Дністра й Дунаю): Прут (найдовша ліва притока Дунаю) з Черемошем (злиття Білого й Чорного Черемошу), Тиса (найдовша на Закарпатті). Багато водоспадів (гуки/шипоти); часті паводки. Озера: загатне Синевир (завал р. Теребля), карові Бребенескул, Марічейка, Несамовите, вулканічні Липовецьке, Синє.

Рис. 1. Головні річкові системи Українських Карпат
Вертикальна (висотна) поясність ландшафтів, ґрунтово-рослинний покрив ( поясів):
- Передгір’я (до ): дерново-підзолисті ґрунти; широколисті ліси (бук, дуб, граб, вільха).
- Низькогір’я (до ): бурі гірсько-лісові ґрунти; мішані ліси (бук, смерека/ялиця біла).
- Середньогір’я (до ): сіро-бурі ґрунти; хвойні ліси (ялина, смерека).
- Субальпійське високогір’я (до ): гірсько-лучні ґрунти; стелюх із гірської сосни (жереп), вільха зелена, ялівець, злакові трави.
- Альпійське високогір’я (найвищі точки): гірсько-лучні ґрунти; полонини (чорниця, брусниця, арніка, костриця, рододендрон; випасання овець).

Рис. 2. Вертикальна поясність ґрунтово-рослинного покриву Українських Карпат
Тваринний світ (половина всіх видів тварин України: видів птахів, — ссавців, — риб): благородний олень, лось, білка, рись, дикий кіт, бурий ведмідь, вовк, лисиця, тхір лісовий; глухар, дятел, кедрівка, беркут, канюк; струмкова форель; ендеміки — кумка гірська, карпатський і гірський тритони, плямиста саламандра.
Природні області та охорона природи. природних областей: Передкарпатська височина, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногорські Карпати, Вулканічний хребет, Рахівсько-Чивчинські гори, Закарпатська низовина. Природоохоронні території: Карпатський біосферний заповідник, Карпатський НПП (перший в Україні), НПП Синевир, Вижницький, Сколівські Бескиди, Гуцульщина, заповідник Ґоргани.
Кримські гори
Фізико-географічне положення. Провінція Кримсько-Кавказької гірської країни (крайній південь України, площі; довжина , ширина ). Охоплює передгір’я, власне гори та Південний берег Криму. Молоді складчасті гори альпійської епохи (мергель, пісковик, глина, вапняк).
Геологічна будова і формування. Вапняки зумовили активний карст: понад підземних порожнин ( України), найглибші — Солдатська (), Каскадна (), Молодіжна (); найбільша — Червона (, поверхів). Мезозойські магматичні породи: згаслий вулкан Карадаг (кварц, агат, сердолік).

Рис. 3. Тектонічна й геологічна будова Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне пасма)
Тектонічні структури та рельєф. Опукла складка, південне крило якої опустилося під Чорне море зі швидкістю (землетруси до балів), а північне піднімається на . Водна ерозія сформувала асиметричні гори — куести (три паралельні пасма):
- Зовнішнє пасмо: довжина , висоти ;
- Внутрішнє пасмо: довжина , середня висота , макс. (разом із Зовнішнім утворюють передгір’я);
- Головне пасмо (власне гори, довжина , висоти ): плоскі безлісі вершини — яйли; найвищий масив — Бабуган-Яйла (г. Роман-Кош, ). На Демерджі-Яйлі — форми вивітрювання (Долина привидів).
Південні схили обриваються до Південного берега Криму (ширина ; вулкан Карадаг, ; Аюдаг / Ведмідь-гора, — підземний вулкан лаколіт).
Клімат. Помірний і субтропічний пояси (межа — Головне пасмо). Сонячна радіація . Зовнішнє пасмо: ; Внутрішнє: ; Головне: ( опадів). ПБК (захищений від холодних мас): січень , липень , взимку опадів, влітку сухо. Навесні та восени дмуть теплі сухі фени (спричиняють лавини), на узбережжі — бризи.
Внутрішні води. Річки короткі: Салгир (), Альма (), Бельбек (), Кача (). Водоспади: Учансу ( — найвищий в Україні) та Джур-Джур (найпотужніший, не пересихає). Каньйони: Бельбецький (), Качинський (), Великий каньйон (). Поверхневих озер немає.
Вертикальна поясність ґрунтово-рослинного покриву (властива лише Головному пасму; понад видів рослин, ендеміків):
- Передгір’я (до ): бурі гірсько-лісові ґрунти; широколисті ліси (дуб пухнастий і скельний — лісів, граб, ясен, клен, липа, сосна кримська).
- Низькогір’я (до ): бурі гірсько-лісові ґрунти; бук кримський, сосна кримська ( площі гір).
- Яйли (понад ): гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти; безлісі луки (фіалка скельна, кримський едельвейс, тонконіг, типчак).
На Південному березі Криму: коричневі та червоно-бурі ґрунти; низькорослі дубово-ялівцеві ліси, сади й виноградники. Тваринний світ: кримський благородний олень, дикий баран, куниця кам’яна, білка-телеутка; чорний гриф, сип білоголовий, чорноголова сойка; кримський гекон, жовтопуз безногий, леопардовий полоз. Охорона: природні області (Передгірна лісостепова, Головне пасмо, ПБК); заповідники Ялтинський гірсько-лісовий, Мис Мартьян (найменший в Україні — ), Карадазький, Кримський, Нікітський ботанічний сад (з — найстаріший в Україні).
Чорне море
Фізико-географічне положення та берегова лінія. Внутрішнє море басейну Атлантичного океану (з’єднане із Середземним через Босфор і Дарданелли; площа ). Омиває Україну, Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію, Росію. Берегова лінія (в Україні — ). З Азовським сполучене Керченською протокою (ширина , довжина , глибина фарватеру ). Затоки: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська, Одеська. Миси Криму: Сарич (найпівденніша точка України), Тарханкут, Херсонес, Меганом, Опук.
Геологічна будова, рельєф дна, корисні копалини. Залишок давнього океанічного басейну (земна кора океанічного типу в центрі, висока сейсмічність). Середня глибина — , максимальна — (на півдні). На півночі — широкий шельф (до , в Одеській затоці ); біля ПБК — шельфу майже немає. На шельфі розвідано понад родовищ газу й нафти.
Кліматичні умови. Північний захід — континентальний клімат помірного поясу (узимку крига на від берега); більша частина — середземноморська область субтропічного поясу. Липень , січень (північ) і (південь); опади ; шторми рідкі (хвилі до ).
Водні маси та морські течії. «Двоповерховість» водних мас (річковий стік зверху і солоніша вода з Босфору знизу):
- поверхневий шар (до ): солоність , літо , зима , прозорість у відкритому морі ;
- глибший шар: стабільно , солоність .
Нижче кисню немає — сірководень ( об’єму води, «мертвий» шар з анаеробними бактеріями роду мікроспіра). Дві замкнені теплі течії проти годинникової стрілки; припливи й відпливи .
Органічний світ та господарське використання. Понад видів рослин (червона водорість філофора — агар-агар, ульва, морська трава зостера) і видів тварин ( видів риб: кефаль, тюлька, скумбрія, камбала, хамса, чорноморський катран; дельфіни афаліна, білобокий, азовка; мідії, рапана, медузи). Щороку дає риби; на шельфі — Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний басейн; українських портів; ПБК. Екологічні проблеми: забруднення стоками, нафтопродуктами, цвітіння води, зростання активності сірководневих бактерій через зменшення прісного стоку.

Рис. 4. Акваторії, узбережжя, коси й затоки Чорного та Азовського морів
Азовське море
Фізико-географічне положення та берегова лінія. Найвіддаленіше і найбільш континентальне внутрішнє море басейну Атлантичного океану, одне з найменших у світі (). Сполучене з Чорним морем Керченською протокою. Омиває Україну та Росію. Берегова лінія (в Україні — ): низовинні береги з піщано-черепашковими косами (Бирючий Острів, Обитічна, Бердянська, Білосарайська) та затоками (Таганрозька, Сиваш / Гниле море, відокремлена Арабатською Стрілкою). Впадають: в Україні — Молочна, Кальміус, Берда, Салгир, транскордонна Міус (бере початок в Україні); у Росії — Дон, Кубань.
Геологічна будова, рельєф дна, корисні копалини. Розміщене на платформі (Скіфській і Східноєвропейській) з материковою корою, сейсмічно стійке. Мілководне: середня глибина , максимальна — (наймілкіше море світу). На дні — газ (Стрілківське, Північноказантипське), нафта, осадові залізні руди (Керченський басейн).
Кліматичні умови й водні маси. Континентальна область помірного поясу: липень , січень , опади . Вода швидко нагрівається влітку (, біля берега до ; цвітіння води) і різко охолоджується взимку (, замерзає біля берега на місяці, крига ). Солоність зросла з до через зарегулювання Дону й Кубані. Сиваш ( заток, протока Тонка/Генічеська , солоність , до ; сода, йод, бром, глауберова сіль). Колова течія проти годинникової стрілки; через Керченську протоку азовська вода витікає в Чорне море.
Органічний світ та господарство. Дуже висока біопродуктивність (за рибопродуктивністю перевищує Середземне море у разів, Чорне — у разів). види риб: прохідні (білуга, севрюга, оселедці), напівпрохідні (судак, лящ, тарань), морські (пеленгас, ставрида, камбала-калкан, тюлька, бички), прісноводні; дельфін-азовка. Порти: Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ. Природоохоронні території: Казантипський заповідник, НПП Азово-Сиваський і «Меотида».