· Ілля Добрий · Довідник · 8 хв. читати

Фізична географія України: тектоніка, рельєф, клімат, висотна поясність Карпат і Кримських гір, гідрологія та біота морів

Українські Карпати

Фізико-географічне положення. Фізико-географічна провінція Альпійсько-Карпатської гірської країни (тягнеться через 1313 країн Європи). На крайньому заході України розташована частина Східних Карпат — Українські (Лісисті) Карпати (довжина 270 км270\text{ км}, ширина 100–110 км100\text{–}110\text{ км}; разом із Передкарпатською височиною й Закарпатською низовиною ≈6%\approx 6\% площі України, самі гори — 4%4\%). Молоді складчасті гори альпійської епохи (пісковики, глинисті сланці, вапняки).

Геологічна будова і формування Карпат. Продовжують повільно підніматися на 1–2 мм/рік1\text{–}2\text{ мм/рік} (землетруси до 77 балів). Середньовисотні гори з округлими вершинами й пологими схилами; на межі із Закарпаттям — давні вулкани (туфи, андезити, базальти). Сліди четвертинного зледеніння — кари (з озерами) і моренні вали.

Тектонічні структури та рельєф:

  • Передкарпатський крайовий прогин / Передкарпатська підвищена рівнина (200–700 м200\text{–}700\text{ м}, ширина 30–45 км30\text{–}45\text{ км}; осадові породи 7 км7\text{ км}; нафта, газ, калійна сіль, самородна сірка, мінеральні води: Трускавець, Моршин).
  • Карпатська складчаста споруда (44 паралельні пасма хребтів):
    1. Зовнішні Карпати (ширина 30–40 км30\text{–}40\text{ км}, 900–1800 м900\text{–}1800\text{ м}: Бескиди, Ґорґани, Покутсько-Буковинські Карпати);
    2. Вододільно-Верховинські Карпати (750–1000 м750\text{–}1000\text{ м}; верховина — полого-хвилясті низькогірні малозаліснені місцевості, найгустіше заселена);
    3. Полонинсько-Чорногорські Карпати (середня висота 1500 м1500\text{ м}; 66 вершин понад 2000 м2000\text{ м}: Ребра 2007 м2007\text{ м}, Гутин Томнатик 2016 м2016\text{ м}, Петрос 2020 м2020\text{ м}, Піп-Іван 2022 м2022\text{ м}, Бребенескул 2032 м2032\text{ м}, Говерла 2061 м2061\text{ м}; масиви Чорногора, Свидовець, Боржава, Красна; Рахівський кристалічний масив);
    4. Вулканічний хребет (600–700 м600\text{–}700\text{ м}, ширина 8–20 км8\text{–}20\text{ км}, лавові потоки, кальдери; заказник «Зачарована долина»; масиви Синяк, Маковиця, Вигорлат, Гутин, Великий Діл; ртутні й поліметалеві руди).
  • Рахівсько-Чивчинські гори (перпендикулярно на півдні, 1500–1950 м1500\text{–}1950\text{ м}, шпилясті вершини з давніх магматичних порід, кари й морена).
  • Закарпатська западина / Закарпатська низовина (до 120 м120\text{ м}, ширина 22–35 км22\text{–}35\text{ км}, згаслі вулкани до 367 м367\text{ м} біля Берегова; пісок, глина, кухонна сіль, буре вугілля, золото, мінеральні води: Свалява).

Кліматичні умови. Помірний кліматичний пояс (радіація 95–100 ккал/см2/рік95\text{–}100\text{ ккал/см}^2/\text{рік}):

  • Закарпаття: січень −3∘C-3^\circ\text{C} (захищене горами), липень +20∘C+20^\circ\text{C}, опади 770–850 мм770\text{–}850\text{ мм}.
  • Передкарпаття: січень −4⋯−5∘C-4\dots -5^\circ\text{C} (зима 2,52{,}5 місяця), липень +18⋯+19∘C+18\dots +19^\circ\text{C}, опади 700–750 мм700\text{–}750\text{ мм}.
  • Гори: зима −6⋯−12∘C-6\dots -12^\circ\text{C} (44 місяці, хуртовини, лавини), літо +7⋯+13∘C+7\dots +13^\circ\text{C}; опади 800–2000 мм800\text{–}2000\text{ мм} (найвологіше місце України — с. Руська Мокра, 2238 мм2238\text{ мм}; сніг 116116 днів/рік).

Води суходолу. Найгустіша річкова мережа (≈500\approx 500 річок басейнів Дністра й Дунаю): Прут (найдовша ліва притока Дунаю) з Черемошем (злиття Білого й Чорного Черемошу), Тиса (найдовша на Закарпатті). Багато водоспадів (гуки/шипоти); часті паводки. Озера: загатне Синевир (завал р. Теребля), карові Бребенескул, Марічейка, Несамовите, вулканічні Липовецьке, Синє.

Річкова мережа Українських Карпат
Рис. 1. Головні річкові системи Українських Карпат

Вертикальна (висотна) поясність ландшафтів, ґрунтово-рослинний покрив (55 поясів):

  1. Передгір’я (до 600 м600\text{ м}): дерново-підзолисті ґрунти; широколисті ліси (бук, дуб, граб, вільха).
  2. Низькогір’я (до 900–1200 м900\text{–}1200\text{ м}): бурі гірсько-лісові ґрунти; мішані ліси (бук, смерека/ялиця біла).
  3. Середньогір’я (до 1500 м1500\text{ м}): сіро-бурі ґрунти; хвойні ліси (ялина, смерека).
  4. Субальпійське високогір’я (до 1700 м1700\text{ м}): гірсько-лучні ґрунти; стелюх із гірської сосни (жереп), вільха зелена, ялівець, злакові трави.
  5. Альпійське високогір’я (найвищі точки): гірсько-лучні ґрунти; полонини (чорниця, брусниця, арніка, костриця, рододендрон; випасання овець).

Схема висотної поясності Українських Карпат
Рис. 2. Вертикальна поясність ґрунтово-рослинного покриву Українських Карпат

Тваринний світ (половина всіх видів тварин України: 280280 видів птахів, 7474 — ссавців, 5353 — риб): благородний олень, лось, білка, рись, дикий кіт, бурий ведмідь, вовк, лисиця, тхір лісовий; глухар, дятел, кедрівка, беркут, канюк; струмкова форель; ендеміки — кумка гірська, карпатський і гірський тритони, плямиста саламандра.

Природні області та охорона природи. 77 природних областей: Передкарпатська височина, Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногорські Карпати, Вулканічний хребет, Рахівсько-Чивчинські гори, Закарпатська низовина. Природоохоронні території: Карпатський біосферний заповідник, Карпатський НПП (перший в Україні), НПП Синевир, Вижницький, Сколівські Бескиди, Гуцульщина, заповідник Ґоргани.

Кримські гори

Фізико-географічне положення. Провінція Кримсько-Кавказької гірської країни (крайній південь України, 1%1\% площі; довжина 180 км180\text{ км}, ширина 60 км60\text{ км}). Охоплює передгір’я, власне гори та Південний берег Криму. Молоді складчасті гори альпійської епохи (мергель, пісковик, глина, вапняк).

Геологічна будова і формування. Вапняки зумовили активний карст: понад 800800 підземних порожнин (≈90%\approx 90\% України), найглибші — Солдатська (500 м500\text{ м}), Каскадна (310 м310\text{ м}), Молодіжна (260 м260\text{ м}); найбільша — Червона (13,7 км13{,}7\text{ км}, 66 поверхів). Мезозойські магматичні породи: згаслий вулкан Карадаг (кварц, агат, сердолік).

Геологічний розріз Кримських гір із трьома куестовими пасмами
Рис. 3. Тектонічна й геологічна будова Кримських гір (Зовнішнє, Внутрішнє та Головне пасма)

Тектонічні структури та рельєф. Опукла складка, південне крило якої опустилося під Чорне море зі швидкістю 1,4 мм/рік1{,}4\text{ мм/рік} (землетруси до 88 балів), а північне піднімається на 2 мм/рік2\text{ мм/рік}. Водна ерозія сформувала асиметричні гори — куести (три паралельні пасма):

  • Зовнішнє пасмо: довжина 114 км114\text{ км}, висоти 250–344 м250\text{–}344\text{ м};
  • Внутрішнє пасмо: довжина 150 км150\text{ км}, середня висота 500 м500\text{ м}, макс. 756 м756\text{ м} (разом із Зовнішнім утворюють передгір’я);
  • Головне пасмо (власне гори, довжина 180 км180\text{ км}, висоти 1200–1500 м1200\text{–}1500\text{ м}): плоскі безлісі вершини — яйли; найвищий масив — Бабуган-Яйла (г. Роман-Кош, 1545 м1545\text{ м}). На Демерджі-Яйлі — форми вивітрювання (Долина привидів).

Південні схили обриваються до Південного берега Криму (ширина 2–8 км2\text{–}8\text{ км}; вулкан Карадаг, 577 м577\text{ м}; Аюдаг / Ведмідь-гора, 577 м577\text{ м} — підземний вулкан лаколіт).

Клімат. Помірний і субтропічний пояси (межа — Головне пасмо). Сонячна радіація 120–127 ккал/см2120\text{–}127\text{ ккал/см}^2. Зовнішнє пасмо: −1∘C/+22∘C-1^\circ\text{C} / +22^\circ\text{C}; Внутрішнє: −2∘C/+21∘C-2^\circ\text{C} / +21^\circ\text{C}; Головне: −4∘C/+16∘C-4^\circ\text{C} / +16^\circ\text{C} (700–1100 мм700\text{–}1100\text{ мм} опадів). ПБК (захищений від холодних мас): січень +2⋯+4∘C+2\dots +4^\circ\text{C}, липень +24∘C+24^\circ\text{C}, взимку 300–550 мм300\text{–}550\text{ мм} опадів, влітку сухо. Навесні та восени дмуть теплі сухі фени (спричиняють лавини), на узбережжі — бризи.

Внутрішні води. Річки короткі: Салгир (204 км204\text{ км}), Альма (84 км84\text{ км}), Бельбек (63 км63\text{ км}), Кача (60 км60\text{ км}). Водоспади: Учансу (98,5 м98{,}5\text{ м} — найвищий в Україні) та Джур-Джур (найпотужніший, не пересихає). Каньйони: Бельбецький (160 м160\text{ м}), Качинський (140 м140\text{ м}), Великий каньйон (250–320 м250\text{–}320\text{ м}). Поверхневих озер немає.

Вертикальна поясність ґрунтово-рослинного покриву (властива лише Головному пасму; понад 22002200 видів рослин, 10%10\% ендеміків):

  1. Передгір’я (до 600–700 м600\text{–}700\text{ м}): бурі гірсько-лісові ґрунти; широколисті ліси (дуб пухнастий і скельний — 2/32/3 лісів, граб, ясен, клен, липа, сосна кримська).
  2. Низькогір’я (до 1000 м1000\text{ м}): бурі гірсько-лісові ґрунти; бук кримський, сосна кримська (1/31/3 площі гір).
  3. Яйли (понад 1000 м1000\text{ м}): гірсько-лучні чорноземоподібні ґрунти; безлісі луки (фіалка скельна, кримський едельвейс, тонконіг, типчак).

На Південному березі Криму: коричневі та червоно-бурі ґрунти; низькорослі дубово-ялівцеві ліси, сади й виноградники. Тваринний світ: кримський благородний олень, дикий баран, куниця кам’яна, білка-телеутка; чорний гриф, сип білоголовий, чорноголова сойка; кримський гекон, жовтопуз безногий, леопардовий полоз. Охорона: 33 природні області (Передгірна лісостепова, Головне пасмо, ПБК); заповідники Ялтинський гірсько-лісовий, Мис Мартьян (найменший в Україні — 2,4 км22{,}4\text{ км}^2), Карадазький, Кримський, Нікітський ботанічний сад (з 1812 р.1812\text{ р.} — найстаріший в Україні).

Чорне море

Фізико-географічне положення та берегова лінія. Внутрішнє море басейну Атлантичного океану (з’єднане із Середземним через Босфор і Дарданелли; площа ≈422 тис. км2\approx 422\text{ тис. км}^2). Омиває Україну, Румунію, Болгарію, Туреччину, Грузію, Росію. Берегова лінія 4090 км4090\text{ км} (в Україні — 1540 км1540\text{ км}). З Азовським сполучене Керченською протокою (ширина 4,5–15 км4{,}5\text{–}15\text{ км}, довжина 45 км45\text{ км}, глибина фарватеру 2–7 м2\text{–}7\text{ м}). Затоки: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська, Одеська. Миси Криму: Сарич (найпівденніша точка України), Тарханкут, Херсонес, Меганом, Опук.

Геологічна будова, рельєф дна, корисні копалини. Залишок давнього океанічного басейну (земна кора океанічного типу в центрі, висока сейсмічність). Середня глибина — 1256 м1256\text{ м}, максимальна — 2245 м2245\text{ м} (на півдні). На півночі — широкий шельф (до 200 км200\text{ км}, в Одеській затоці 30–60 м30\text{–}60\text{ м}); біля ПБК — шельфу майже немає. На шельфі розвідано понад 6060 родовищ газу й нафти.

Кліматичні умови. Північний захід — континентальний клімат помірного поясу (узимку крига на 10–20 км10\text{–}20\text{ км} від берега); більша частина — середземноморська область субтропічного поясу. Липень +21⋯+24∘C+21\dots +24^\circ\text{C}, січень 0⋯−5∘C0\dots -5^\circ\text{C} (північ) і +8∘C+8^\circ\text{C} (південь); опади 200–1000 мм200\text{–}1000\text{ мм}; шторми рідкі (хвилі до 6–8 м6\text{–}8\text{ м}).

Водні маси та морські течії. «Двоповерховість» водних мас (річковий стік зверху і солоніша вода з Босфору знизу):

  • поверхневий шар (до 150–200 м150\text{–}200\text{ м}): солоність 17–18 ‰17\text{–}18\text{ ‰}, літо +24⋯+27∘C+24\dots +27^\circ\text{C}, зима +1⋯+8∘C+1\dots +8^\circ\text{C}, прозорість у відкритому морі 16–22 м16\text{–}22\text{ м};
  • глибший шар: стабільно +8∘C+8^\circ\text{C}, солоність 22–25 ‰22\text{–}25\text{ ‰}.

Нижче 50–200 м50\text{–}200\text{ м} кисню немає — сірководень (87%87\% об’єму води, «мертвий» шар з анаеробними бактеріями роду мікроспіра). Дві замкнені теплі течії проти годинникової стрілки; припливи й відпливи 7–30 см7\text{–}30\text{ см}.

Органічний світ та господарське використання. Понад 660660 видів рослин (червона водорість філофора — агар-агар, ульва, морська трава зостера) і ≈2000\approx 2000 видів тварин (≈180\approx 180 видів риб: кефаль, тюлька, скумбрія, камбала, хамса, чорноморський катран; дельфіни афаліна, білобокий, азовка; мідії, рапана, медузи). Щороку дає ≈1 млн т\approx 1\text{ млн т} риби; на шельфі — Причорноморсько-Кримський нафтогазоносний басейн; 99 українських портів; ПБК. Екологічні проблеми: забруднення стоками, нафтопродуктами, цвітіння води, зростання активності сірководневих бактерій через зменшення прісного стоку.

Фізико-географічне положення Чорного та Азовського морів
Рис. 4. Акваторії, узбережжя, коси й затоки Чорного та Азовського морів

Азовське море

Фізико-географічне положення та берегова лінія. Найвіддаленіше і найбільш континентальне внутрішнє море басейну Атлантичного океану, одне з найменших у світі (38 тис. км238\text{ тис. км}^2). Сполучене з Чорним морем Керченською протокою. Омиває Україну та Росію. Берегова лінія 2700 км2700\text{ км} (в Україні — 1472 км1472\text{ км}): низовинні береги з піщано-черепашковими косами (Бирючий Острів, Обитічна, Бердянська, Білосарайська) та затоками (Таганрозька, Сиваш / Гниле море, відокремлена Арабатською Стрілкою). Впадають: в Україні — Молочна, Кальміус, Берда, Салгир, транскордонна Міус (бере початок в Україні); у Росії — Дон, Кубань.

Геологічна будова, рельєф дна, корисні копалини. Розміщене на платформі (Скіфській і Східноєвропейській) з материковою корою, сейсмічно стійке. Мілководне: середня глибина 7,4 м7{,}4\text{ м}, максимальна — 15 м15\text{ м} (наймілкіше море світу). На дні — газ (Стрілківське, Північноказантипське), нафта, осадові залізні руди (Керченський басейн).

Кліматичні умови й водні маси. Континентальна область помірного поясу: липень +22⋯+24∘C+22\dots +24^\circ\text{C}, січень −1⋯−6∘C-1\dots -6^\circ\text{C}, опади 300–500 мм300\text{–}500\text{ мм}. Вода швидко нагрівається влітку (+25⋯+28∘C+25\dots +28^\circ\text{C}, біля берега до +31∘C+31^\circ\text{C}; цвітіння води) і різко охолоджується взимку (0⋯−1∘C0\dots -1^\circ\text{C}, замерзає біля берега на 33 місяці, крига 80–90 см80\text{–}90\text{ см}). Солоність зросла з ≈11 ‰\approx 11\text{ ‰} до 12–14 ‰12\text{–}14\text{ ‰} через зарегулювання Дону й Кубані. Сиваш (1111 заток, протока Тонка/Генічеська 100 м100\text{ м}, солоність 124–166 ‰124\text{–}166\text{ ‰}, до 250 ‰250\text{ ‰}; сода, йод, бром, глауберова сіль). Колова течія проти годинникової стрілки; через Керченську протоку азовська вода витікає в Чорне море.

Органічний світ та господарство. Дуже висока біопродуктивність (за рибопродуктивністю перевищує Середземне море у 160160 разів, Чорне — у 4040 разів). 103103 види риб: прохідні (білуга, севрюга, оселедці), напівпрохідні (судак, лящ, тарань), морські (пеленгас, ставрида, камбала-калкан, тюлька, бички), прісноводні; дельфін-азовка. Порти: Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ. Природоохоронні території: Казантипський заповідник, НПП Азово-Сиваський і «Меотида».

Перевірка знань на НМТ

Назад