· Ілля Добрий · Довідник · 7 хв. читати
Фізична географія України: класифікація ландшафтів, одиниці районування, зона мішаних і широколистих лісів, лісостепова та степова зони
Ландшафт як просторово-цілісна система
Поняття про ландшафт і його компоненти. Природні компоненти: зональні (клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ) та азональні (тектонічні структури, мінерали й гірські породи, рельєф), взаємопов’язані обміном енергією, речовинами та інформацією. Ландшафт — цілісна природна система, сформована в процесі тривалого взаємообумовленого розвитку компонентів (вивчає ландшафтознавство з початку XX ст.).
Природні ландшафти не зазнали впливу людини; антропогенні — створені людиною (в Україні території, найбільше змінені лісостепова та степова зони; за господарським призначенням бувають меліоровані, гідротехнічні, агрокультурні, лісові, промислові, урбанізовані, рекреаційні).
Класифікація ландшафтів України. Наземні ландшафти поділяють на класи типи, підтипи, роди, види. За єдністю тектонічної структури й рельєфу виділяють рівнинні східноєвропейські ландшафти ( території) та гірські: середньоєвропейський карпатський ( площі) і кримський ().
- На рівнинах зміна ландшафтів відбувається за законом широтної зональності та природної секторності. У межах класу рівнинних ландшафтів виділяють типи: мішанолісові ( території), широколистолісові (), лісостепові (), степові (, підтипи: північностепові/лучно-степові, середньостепові, південностепові/сухостепові).
- У горах зміна ландшафтів відбувається за законом вертикальної (висотної) поясності: східнокарпатський гірський лучно-лісовий тип та кримський гірський лучно-лісовий і субтропічний Південного берега Криму.
Районування природних ландшафтів України
Фізико-географічне районування та його одиниці. Фізико-географічне районування — виділення й опис ландшафтів зі спільними рисами природи (зональні та азональні одиниці):
- Зональні одиниці: природний (географічний) пояс (виділяється за сонячною радіацією та атмосферною циркуляцією, відповідає кліматичним поясам) природна зона (великий зональний комплекс із подібним кліматом, режимом водойм, ґрунтово-рослинним покривом) підзона (за зволоженням).
- Азональні одиниці: материки й океани природна країна (великий азональний комплекс із подібною тектонічною будовою та рельєфом) природні провінції (краї) (у межах природних зон за рельєфом і континентальністю) області, райони, місцевості, урочища, фації.
Територія України розташована переважно в помірному поясі; Південний берег Криму має риси субтропічного. Виділяють три природні країни: Східноєвропейська рівнина, Альпійсько-Карпатська гірська країна, Кримсько-Кавказька гірська країна. У межах Східноєвропейської рівнини сформувалися природні зони мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепова, степова.
Зони мішаних і широколистих лісів
Фізико-географічне положення. Ліси на півночі й заході займають території: зона мішаних лісів () і зона широколистих лісів ().
- Зона мішаних лісів (Українське Полісся): південна межа по лінії Володимир – Луцьк – Житомир – Київ – Ніжин – Кролевець – Глухів (частина Поліської низовини).
- Зона широколистих лісів: захід України від Карпат до лінії Шепетівка – Хмельницький – Новодністровськ (історично займали буково-дубові ліси, нині майже розорано).

Рис. 1. Межі зон мішаних лісів (Полісся) та широколистих лісів на території України
Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини:
- Зона мішаних лісів: північна частина Українського щита та ДДЗ (Прип’ятський прогин); Поліська низовина й північ Придніпровської низовини (); найвища точка — Словечансько-Овруцький кряж (); на північному сході — відроги Середньоруської височини. Сліди Дніпровського зледеніння: моренні пасма (ози), горби (ками), зандрові рівнини, еолові дюни. Копалини: торф, титанові руди (Іршанське), самородна мідь (Рафалівське), граніти, базальти, каолін, крейда, бурштин.
- Зона широколистих лісів: Волино-Подільська плита та Галицько-Волинська западина (Подільська й Волинська височини). Подільська височина (): Гологори (г. Камула, ), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля; бар’єрний риф Товтри (Медобори). Карст: понад печер (Оптимістична понад , Озерна , Попелюшка , Кришталева). Волинська височина (Мізоцький кряж , Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн).
Кліматичні умови та води суходолу. Атлантико-континентальна область помірного поясу: січень , липень ; опади (, зволоження надмірне). Річки не пересихають, тривала весняна повінь. Вододіл Чорного й Балтійського морів — Розточчя. Головні річки: Прип’ять, Десна, Дністер, Дніпро (Київське водосховище), Західний Буг та найдовша річка зон — Горинь (, в Україні ). Озера Шацькі (Світязь), стариці (Тур, Нобель, Люб’язь); низинні болота (значні площі осушено в -х рр.).
Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Мішані ліси — дерново-підзолисті; широколисті — сірі лісові й чорноземи опідзолені; азональні — торфово-болотні, лучні, перегнійно-карбонатні (Волинь, найродючіші). Лісистість Полісся — , Поділля — . Релікти: рододендрон жовтий, меч-трава звичайна. Типи лісів: бори, субори, груди, буково-дубові, вільхові. Тваринний світ: лось, козуля, олень, землерийка-бурозубка (найменший ссавець України — ), бобер, норка, зубр, вовк, рись, бурий ведмідь, глухар, сірий журавель.
Природне районування й охорона ландшафтів:
- Зона мішаних лісів: Поліська провінція ( областей: Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське Полісся). Заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський, Древлянський; НПП: Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Голосіївський.
- Зона широколистих лісів: Західноукраїнська провінція (Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільська, Північноподільська, Прут-Дністровська). Заповідники: «Медобори», «Розточчя»; НПП: «Подільські Товтри», Яворівський.
Лісостепова зона
Фізико-географічне положення. Займає центр України ( площі країни, або близько третини рівнинної частини) смугою з південного заходу на північний схід від широколистих лісів і Молдови до східного кордону. Південна межа: Подільськ – Первомайськ – Кропивницький – Берестин (раніше Красноград) – Вовчанськ. Найсприятливіша для життя й господарства територія.

Рис. 2. Територіальне простягання лісостепової зони України
Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Український щит, ДДЗ та Воронезький масив: південь Подільської височини, Придніпровська височина (Канівські гори до , Канівські дислокації), Придніпровська низовина (Полтавська рівнина), відроги Середньоруської височини. Поширені яри (до території), балки, зсуви. Копалини: залізні (Кременчуцьке), хромітово-нікелеві (Побузька група) руди, граніт, буре вугілля (Дніпровський басейн), горючі сланці (Бовтиське), графіт (Заваллівське), нафта й газ (ДДЗ), мінеральні води («Миргородська», «Березівська», «Збручанська»).
Кліматичні умови та води суходолу. Оптимальний баланс тепла й вологи (південна межа майже збігається з віссю О. Воєйкова). Січень від до , липень від до , опади (). Річки басейнів Південного Бугу, Дніпра й Дону (Псел , Рось ), на Дніпрі — Канівське та Кременчуцьке водосховища.
Ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ і районування. Зональні ґрунти на лесах: на височинах — опідзолені та вилуговані чорноземи й сірі лісові; на низовині — чорноземи типові (глибокі) ( до ). Лісистість зменшилася з до (дуб, граб, бук, байраки), розораність становить . Три природні провінції: Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська, Східноукраїнська. Заповідники: Канівський, «Михайлівська цілина»; НПП: «Кармелюкове Поділля», Білоозерський, «Гомільшанські ліси», Гетьманський, Ічнянський, Слобожанський.
Степова зона України
Фізико-географічне положення. Південь України ( території): від лісостепу до Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір (охоплює північ Криму). Три підзони: північностепова, середньостепова, південностепова (сухостепова).

Рис. 3. Межі степової зони на півдні та сході України
Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Південь Українського щита (відроги Придніпровської й Приазовської височин, г. Бельмак-Могила ), Причорноморська низовина (поди / степові блюдця; Олешківські піски з барханами ), південь Придніпровської низовини й Середньоруської височини, Донецький кряж (г. Могила-Мечетна, — найвища точка степів і Лівобережжя), Північнокримська низовина (грязьові вулкани Керченського півострова). Копалини: кам’яне (Донбас) і буре вугілля, нафта й газ, залізні (Криворізький і Керченський басейни) і марганцеві (Придніпровський) руди, ртуть (Микитівське), кухонна сіль, лікувальні грязі.
Кліматичні умови та води суходолу. Помірний континентальний клімат (на південь від осі Воєйкова): січень , липень , опади (, Тендрівська коса — ); суховії, посухи, пилові бурі. Річки переважно транзитні (нижні течії Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю; Сіверський Донець), малі пересихають. Лимани, лиманні й заплавні озера, зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька, Північнокримська) і канали.
Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Підзони: північностепова (різнотравний степ, чорноземи звичайні — на Приазовській височині до гумусу), середньостепова (типчаково-ковиловий степ, чорноземи південні), південностепова (сухий полинно-злаковий степ, каштанові ґрунти, у подах — солонці, солончаки, солоді). Лісистість (байраки й лісосмуги), с/г угіддя — .
Природне районування й охорона ландшафтів. Біосферні заповідники: Асканія-Нова (найстаріший в Україні, заснував у Фрідріх Фальц-Фейн; єдина в Європі неорана ділянка типчаково-ковилового степу), Чорноморський, Дунайський. Природні заповідники: Український степовий, Луганський, Єланецький Степ, Опуцький, Казантипський, Дніпровсько-Орільський, Лебедині острови. НПП: Азово-Сиваський, «Святі Гори», «Великий Луг».