· Ілля Добрий · Довідник · 7 хв. читати

Фізична географія України: класифікація ландшафтів, одиниці районування, зона мішаних і широколистих лісів, лісостепова та степова зони

Ландшафт як просторово-цілісна система

Поняття про ландшафт і його компоненти. Природні компоненти: зональні (клімат, води, ґрунти, рослинність, тваринний світ) та азональні (тектонічні структури, мінерали й гірські породи, рельєф), взаємопов’язані обміном енергією, речовинами та інформацією. Ландшафт — цілісна природна система, сформована в процесі тривалого взаємообумовленого розвитку компонентів (вивчає ландшафтознавство з початку XX ст.).

Природні ландшафти не зазнали впливу людини; антропогенні — створені людиною (в Україні ≈85%\approx 85\% території, найбільше змінені лісостепова та степова зони; за господарським призначенням бувають меліоровані, гідротехнічні, агрокультурні, лісові, промислові, урбанізовані, рекреаційні).

Класифікація ландшафтів України. Наземні ландшафти поділяють на класи →\to типи, підтипи, роди, види. За єдністю тектонічної структури й рельєфу виділяють рівнинні східноєвропейські ландшафти (93%93\% території) та гірські: середньоєвропейський карпатський (6%6\% площі) і кримський (1%1\%).

  • На рівнинах зміна ландшафтів відбувається за законом широтної зональності та природної секторності. У межах класу рівнинних ландшафтів виділяють 44 типи: мішанолісові (17%17\% території), широколистолісові (7%7\%), лісостепові (31%31\%), степові (38%38\%, підтипи: північностепові/лучно-степові, середньостепові, південностепові/сухостепові).
  • У горах зміна ландшафтів відбувається за законом вертикальної (висотної) поясності: східнокарпатський гірський лучно-лісовий тип та кримський гірський лучно-лісовий і субтропічний Південного берега Криму.

Районування природних ландшафтів України

Фізико-географічне районування та його одиниці. Фізико-географічне районування — виділення й опис ландшафтів зі спільними рисами природи (зональні та азональні одиниці):

  • Зональні одиниці: природний (географічний) пояс (виділяється за сонячною радіацією та атмосферною циркуляцією, відповідає кліматичним поясам) →\to природна зона (великий зональний комплекс із подібним кліматом, режимом водойм, ґрунтово-рослинним покривом) →\to підзона (за зволоженням).
  • Азональні одиниці: материки й океани →\to природна країна (великий азональний комплекс із подібною тектонічною будовою та рельєфом) →\to природні провінції (краї) (у межах природних зон за рельєфом і континентальністю) →\to області, райони, місцевості, урочища, фації.

Територія України розташована переважно в помірному поясі; Південний берег Криму має риси субтропічного. Виділяють три природні країни: Східноєвропейська рівнина, Альпійсько-Карпатська гірська країна, Кримсько-Кавказька гірська країна. У межах Східноєвропейської рівнини сформувалися природні зони мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепова, степова.

Зони мішаних і широколистих лісів

Фізико-географічне положення. Ліси на півночі й заході займають ≈24%\approx 24\% території: зона мішаних лісів (17%17\%) і зона широколистих лісів (7%7\%).

  • Зона мішаних лісів (Українське Полісся): південна межа по лінії Володимир – Луцьк – Житомир – Київ – Ніжин – Кролевець – Глухів (частина Поліської низовини).
  • Зона широколистих лісів: захід України від Карпат до лінії Шепетівка – Хмельницький – Новодністровськ (історично 90%90\% займали буково-дубові ліси, нині майже розорано).

Карта розміщення зони мішаних лісів і зони широколистих лісів в Україні
Рис. 1. Межі зон мішаних лісів (Полісся) та широколистих лісів на території України

Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини:

  • Зона мішаних лісів: північна частина Українського щита та ДДЗ (Прип’ятський прогин); Поліська низовина й північ Придніпровської низовини (150–200 м150\text{–}200\text{ м}); найвища точка — Словечансько-Овруцький кряж (316 м316\text{ м}); на північному сході — відроги Середньоруської височини. Сліди Дніпровського зледеніння: моренні пасма (ози), горби (ками), зандрові рівнини, еолові дюни. Копалини: торф, титанові руди (Іршанське), самородна мідь (Рафалівське), граніти, базальти, каолін, крейда, бурштин.
  • Зона широколистих лісів: Волино-Подільська плита та Галицько-Волинська западина (Подільська й Волинська височини). Подільська височина (220–320 м220\text{–}320\text{ м}): Гологори (г. Камула, 471 м471\text{ м}), Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля; бар’єрний риф Товтри (Медобори). Карст: понад 100100 печер (Оптимістична понад 267 км267\text{ км}, Озерна ≈120 км\approx 120\text{ км}, Попелюшка 80 км80\text{ км}, Кришталева). Волинська височина (Мізоцький кряж 342 м342\text{ м}, Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн).

Кліматичні умови та води суходолу. Атлантико-континентальна область помірного поясу: січень −4,5⋯−8∘C-4{,}5\dots -8^\circ\text{C}, липень +17⋯+19,5∘C+17\dots +19{,}5^\circ\text{C}; опади 500–700 мм500\text{–}700\text{ мм} (K>1K > 1, зволоження надмірне). Річки не пересихають, тривала весняна повінь. Вододіл Чорного й Балтійського морів — Розточчя. Головні річки: Прип’ять, Десна, Дністер, Дніпро (Київське водосховище), Західний Буг та найдовша річка зон — Горинь (659 км659\text{ км}, в Україні 577 км577\text{ км}). Озера Шацькі (Світязь), стариці (Тур, Нобель, Люб’язь); низинні болота (значні площі осушено в 1960–19801960\text{–}1980-х рр.).

Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Мішані ліси — дерново-підзолисті; широколисті — сірі лісові й чорноземи опідзолені; азональні — торфово-болотні, лучні, перегнійно-карбонатні (Волинь, найродючіші). Лісистість Полісся — 25%25\%, Поділля — 13%13\%. Релікти: рододендрон жовтий, меч-трава звичайна. Типи лісів: бори, субори, груди, буково-дубові, вільхові. Тваринний світ: лось, козуля, олень, землерийка-бурозубка (найменший ссавець України — 1,8–2,9 г1{,}8\text{–}2{,}9\text{ г}), бобер, норка, зубр, вовк, рись, бурий ведмідь, глухар, сірий журавель.

Природне районування й охорона ландшафтів:

  • Зона мішаних лісів: Поліська провінція (55 областей: Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське Полісся). Заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський, Древлянський; НПП: Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Голосіївський.
  • Зона широколистих лісів: Західноукраїнська провінція (Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільська, Північноподільська, Прут-Дністровська). Заповідники: «Медобори», «Розточчя»; НПП: «Подільські Товтри», Яворівський.

Лісостепова зона

Фізико-географічне положення. Займає центр України (≈31%\approx 31\% площі країни, або близько третини рівнинної частини) смугою з південного заходу на північний схід від широколистих лісів і Молдови до східного кордону. Південна межа: Подільськ – Первомайськ – Кропивницький – Берестин (раніше Красноград) – Вовчанськ. Найсприятливіша для життя й господарства територія.

Карта розміщення лісостепової зони в Україні
Рис. 2. Територіальне простягання лісостепової зони України

Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Український щит, ДДЗ та Воронезький масив: південь Подільської височини, Придніпровська височина (Канівські гори до 244 м244\text{ м}, Канівські дислокації), Придніпровська низовина (Полтавська рівнина), відроги Середньоруської височини. Поширені яри (до 15%15\% території), балки, зсуви. Копалини: залізні (Кременчуцьке), хромітово-нікелеві (Побузька група) руди, граніт, буре вугілля (Дніпровський басейн), горючі сланці (Бовтиське), графіт (Заваллівське), нафта й газ (ДДЗ), мінеральні води («Миргородська», «Березівська», «Збручанська»).

Кліматичні умови та води суходолу. Оптимальний баланс тепла й вологи (південна межа майже збігається з віссю О. Воєйкова). Січень від −4∘C-4^\circ\text{C} до −8∘C-8^\circ\text{C}, липень від +16∘C+16^\circ\text{C} до +22∘C+22^\circ\text{C}, опади 500–650 мм500\text{–}650\text{ мм} (K≈1K \approx 1). Річки басейнів Південного Бугу, Дніпра й Дону (Псел 717 км717\text{ км}, Рось 346 км346\text{ км}), на Дніпрі — Канівське та Кременчуцьке водосховища.

Ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ і районування. Зональні ґрунти на лесах: на височинах — опідзолені та вилуговані чорноземи й сірі лісові; на низовині — чорноземи типові (глибокі) (A1A_1 до 120–150 см120\text{–}150\text{ см}). Лісистість зменшилася з 50%50\% до 13%13\% (дуб, граб, бук, байраки), розораність становить 75%75\%. Три природні провінції: Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська, Східноукраїнська. Заповідники: Канівський, «Михайлівська цілина»; НПП: «Кармелюкове Поділля», Білоозерський, «Гомільшанські ліси», Гетьманський, Ічнянський, Слобожанський.

Степова зона України

Фізико-географічне положення. Південь України (≈38%\approx 38\% території): від лісостепу до Чорного й Азовського морів і передгір’я Кримських гір (охоплює північ Криму). Три підзони: північностепова, середньостепова, південностепова (сухостепова).

Карта розміщення степової зони України
Рис. 3. Межі степової зони на півдні та сході України

Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини. Південь Українського щита (відроги Придніпровської й Приазовської височин, г. Бельмак-Могила 324 м324\text{ м}), Причорноморська низовина (поди / степові блюдця; Олешківські піски з барханами 5–20 м5\text{–}20\text{ м}), південь Придніпровської низовини й Середньоруської височини, Донецький кряж (г. Могила-Мечетна, 367 м367\text{ м} — найвища точка степів і Лівобережжя), Північнокримська низовина (грязьові вулкани Керченського півострова). Копалини: кам’яне (Донбас) і буре вугілля, нафта й газ, залізні (Криворізький і Керченський басейни) і марганцеві (Придніпровський) руди, ртуть (Микитівське), кухонна сіль, лікувальні грязі.

Кліматичні умови та води суходолу. Помірний континентальний клімат (на південь від осі Воєйкова): січень −1⋯−9∘C-1\dots -9^\circ\text{C}, липень +20⋯+23∘C+20\dots +23^\circ\text{C}, опади 300–450 мм300\text{–}450\text{ мм} (K=0,4–0,6K = 0{,}4\text{–}0{,}6, Тендрівська коса — 291 мм291\text{ мм}); суховії, посухи, пилові бурі. Річки переважно транзитні (нижні течії Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю; Сіверський Донець), малі пересихають. Лимани, лиманні й заплавні озера, зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька, Північнокримська) і канали.

Ґрунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Підзони: північностепова (різнотравний степ, чорноземи звичайні — на Приазовській височині до 7,2%7{,}2\% гумусу), середньостепова (типчаково-ковиловий степ, чорноземи південні), південностепова (сухий полинно-злаковий степ, каштанові ґрунти, у подах — солонці, солончаки, солоді). Лісистість 3%3\% (байраки й лісосмуги), с/г угіддя — 80%80\%.

Природне районування й охорона ландшафтів. Біосферні заповідники: Асканія-Нова (найстаріший в Україні, заснував у 1898 р.1898\text{ р.} Фрідріх Фальц-Фейн; єдина в Європі неорана ділянка типчаково-ковилового степу), Чорноморський, Дунайський. Природні заповідники: Український степовий, Луганський, Єланецький Степ, Опуцький, Казантипський, Дніпровсько-Орільський, Лебедині острови. НПП: Азово-Сиваський, «Святі Гори», «Великий Луг».

Перевірка знань на НМТ

Назад