· Ілля Добрий · Довідник · 8 хв. читати

Фізична географія України: ґрунтовий профіль, типи ґрунтів і чорноземи, земельний фонд, флора, фауна, Червона і Зелена книги

Умови ґрунтоутворення

Поняття про ґрунт. Ґрунт — особливе комплексне природне тіло на поверхні Землі, утворене взаємодією живої та неживої природи. Містить мінеральні речовини (вода, повітря, мінеральні солі, пісок, глина) та органічні речовини — гумус (перегній) із відмерлих решток, що визначає родючість ґрунту.

Чинники ґрунтоутворення:

  1. Вивітрювання: фізичне (коливання температури), хімічне (повітря і вода), органічне (бактерії, спори, насіння) →\to утворюється кора вивітрювання (материнська порода).
  2. Живі організми: рослини (листяний опад, трав’янисті рослини формують гумус), мікроорганізми (розкладають гумус на мінеральні речовини), землерийні тварини та дощові черв’яки (розпушування, зерниста структура).
  3. Клімат: надмірне зволоження →\to кислі ґрунти (вимивання поживних речовин); недостатнє зволоження →\to лужні ґрунти; широтна зональність ґрунтів.
  4. Склад материнських порід, рельєф, ґрунтові води, діяльність людини.
  5. Час: 1 см1\text{ см} ґрунту формується 50–20050\text{–}200 років.

Ґрунтовий профіль — сукупність шарів (горизонтів), що поступово переходять один в одний:

  • A0A_0 — лісова підстилка / степова повстина (відмерла трава, листя, хвоя, гілки, кора);
  • A1A_1 — гумусовий горизонт (темний, гумус зменшується зверху вниз, товщина від кількох см до 1 м1\text{ м});
  • A2A_2 — горизонт вимивання (підзолистий) (освітлений шар за надмірного зволоження, попелястий кремній; за недостатнього зволоження не формується);
  • BB — перехідний горизонт (горизонт вмивання) (найщільніший, збагачений глиною; під чорноземами борошнисто-білий через кальцій);
  • CC — материнська порода (для значної частини України — лес, світло-жовта тонкозерниста суглинкова порода).

Схема генетичних горизонтів ґрунтового профілю
Рис. 1. Будова ґрунтового профілю: лісова підстилка чи степова повстина (A0A_0), гумусовий горизонт (A1A_1), горизонт вимивання (A2A_2), перехідний горизонт вмивання (BB) та материнська порода (CC)

Закономірності поширення ґрунтів. На рівнинах — широтна зональність (зональні ґрунти); уздовж долин, на заболочених чи засолених ділянках — азональні; у горах — вертикальна (висотна) поясність.

Основні типи ґрунтів України. Ґрунтові ресурси

Закономірності поширення та класифікація ґрунтів. За будовою профілю поділяють на типи (за забарвленням) і підтипи; за механічним складом — піщані, супіщані, суглинисті, глинисті. За структурою (здатність розпадатися на грудочки) — структурні (найкраща зерниста структура — грудочки 1–10 мм1\text{–}10\text{ мм}) і безструктурні (мало гумусу, не тримають воду, зазнають вітрової ерозії, малородючі).

Зональні типи та підтипи ґрунтів України

Природні зониТипи ґрунтівПідтипи ґрунтів
Мішані лісидерново-підзолисті—
Лісостепсірі лісовіясно-сірі, сірі, темно-сірі
Лісостепчорноземиопідзолені, вилуговані та типові
Степчорноземизвичайні та південні
Степкаштановітемно-каштанові, каштанові
Південний берег Кримукоричневі, червоно-бурі—
  • Дерново-підзолисті ґрунти (Полісся, Прикарпаття під мішаними лісами за надмірного зволоження): лісова підстилка A0A_0 (2–5 см2\text{–}5\text{ см}), дернина AдA_{\text{д}}, тонкий гумусовий шар A1A_1 (8–10 см8\text{–}10\text{ см}), потужний шар вимивання A2A_2 (до 20 см20\text{ см}, світло-сірий), бурий горизонт BB (до 80 см80\text{ см}); материнська порода — зандрові піски та морена. Невисока родючість, безструктурні, піщані й супіщані, гумус 1,5–2,5%1{,}5\text{–}2{,}5\%, кисла реакція. Меліорація: вапнування, осушення (осушувальні канали), мінеральні добрива (картопля, жито, хміль, горох).
  • Сірі лісові ґрунти (широколисті ліси лісостепу; підтипи з півночі на південь: ясно-сірі, сірі, темно-сірі): підстилка A0A_0 (1–2 см1\text{–}2\text{ см}), темно-сірий гумусовий горизонт A1A_1 (до 20 см20\text{ см}), невеликий шар вимивання A2A_2, перехідний бурий BB (до 120 см120\text{ см}) на лесових породах. Структурні, супіщані й суглинисті, гумус від 2,5%2{,}5\% до 5%5\%, слабокислі (потребують вапнування та боротьби з водною ерозією — закріплення схилів, поздовжнє розорювання, терасування).
  • Чорноземні ґрунти та їхні основні підтипи (лісостеп і степ, на лесовидних породах): зерниста структура, добра водоповітряна здатність. Підтипи з півночі на південь: опідзолені, вилуговані, типові, звичайні, південні. Гумус: 5–8%5\text{–}8\% (найбільше в типових на лівобережжі лісостепу — товщина A1A_1 до 1,5 м1{,}5\text{ м}), далі на південь до 5%5\%. Товщина A1A_1 — 50–80 см50\text{–}80\text{ см}, темно-бурий BB, материнська порода — лес (сполуки кальцію). Нейтральні (опідзолені й вилуговані — слабокислі), суглинисті й супіщані; на пагорбах — боротьба з водною ерозією, південні зрошують.
  • Каштанові ґрунти (південь Причорноморської низовини, Степовий Крим; на засолених породах із гіпсом): гумусовий горизонт 15–25 см15\text{–}25\text{ см}, бурий BB до 60 см60\text{ см}, лес; ≈50%\approx 50\% площі — солонці. Підтипи: темно-каштанові, каштанові; гумус 2–4%2\text{–}4\%, безструктурні, супіщані й піщані, слаболужні, схильні до вітрової ерозії. Меліорація: зрошення + гіпсування + добрива (кавуни, виноград, соняшник).
  • Коричневі та червоно-бурі ґрунти (Південний берег Криму, субтропіки, на вапняках): гумусовий горизонт 30–40 см30\text{–}40\text{ см}, BB до 90 см90\text{ см}, гумус 3,5–4%3{,}5\text{–}4\%, структурні, нейтральні, родючі.
  • Азональні типи ґрунтів: лучні й дернові (заплави річок), болотні (зона мішаних лісів), солончаки, солонці, солоді (південь серед каштанових). Солончаки — насичені солями у верхніх горизонтах, гумус 1–2%1\text{–}2\%, сольова кірка. Солоді утворюються в подах унаслідок розсолення й вилуговування; солонці менш засолені, лужні, потребують гіпсування. Основний захід меліорації — промивання солончаків прісною водою (за надмірного зрошення у степу виникає вторинне засолення).
  • Ґрунти гірських областей (вертикальна поясність, щебенюваті, малородючі): Українські Карпати — від дерново-підзолистих до бурих лісових і гірсько-лучних; Кримські гори — бурі лісові, на яйлах — лучні.

Земельний фонд України. Земельний фонд — усі території, вкриті ґрунтами (603,6 тис. км2603{,}6\text{ тис. км}^2; без ґрунтів — 0,1 тис. км20{,}1\text{ тис. км}^2: яри, піски, кар’єри). Структура земельного фонду:

  • сільськогосподарські угіддя — 70,5%70{,}5\% (орні землі — 56,9%56{,}9\%, пасовища — 7,7%7{,}7\%, сіножаті — 4%4\%, садівництво й виноградарство — 1,9%1{,}9\%);
  • лісовий фонд — 16,6%16{,}6\% (Полісся, Лісостеп, Карпати, Кримські гори, лісосмуги);
  • водний фонд — 3,9%3{,}9\% (річки, озера, болота, водосховища, канали);
  • антропогенна забудова (міста, промисловість, дороги);
  • землі природоохоронного призначення (3%3\%: заповідники, нацпарки тощо) та рекреаційного призначення.

Проблеми використання і відновлення ґрунтів. Ґрунти забезпечують 98%98\% продуктів харчування. Понад 65%65\% ґрунтового покриву — чорноземи. Негативні процеси: водна ерозія на 1/31/3 с/г угідь, вітрова ерозія на понад 1/21/2 земель; радіоактивне забруднення ЧАЕС (вилучено майже 2 тис. км22\text{ тис. км}^2); знищення ґрунтів відкритим видобутком копалин («місячні ландшафти», потребують рекультивації: перед видобутком ґрунт знімають, після закриття — виположують і терасують схили, завозять ґрунт і висаджують рослини).

Рослинний покрив України

Загальна характеристика рослинності України. У видозміненому стані займає 2/32/3 площі держави: 10–15 тис.10\text{–}15\text{ тис.} видів рослин (майже 4,5 тис.4{,}5\text{ тис.} квіткових, ≈4 тис.\approx 4\text{ тис.} водоростей, 800800 мохів, 5353 папоротей, 2222 голонасінних, 1010 хвощів, 99 плавунів). Ендеміки — види з обмеженим ареалом: в Україні ≈600\approx 600 видів рослин (Крим ≈300\approx 300, Карпати ≈100\approx 100, Полісся ≤10\le 10). Життєві форми: трав’янисті (понад 4 тис.4\text{ тис.} видів), чагарники (майже 280280), дерева (7676); також ≈15 тис.\approx 15\text{ тис.} видів грибів і понад 1 тис.1\text{ тис.} видів лишайників.

Історія формування сучасної флори. На початку кайнозою (67 млн років67\text{ млн років} тому) — вічнозелені ліси (пальми, лаври, мирти). У четвертинному періоді льодовики знищили теплолюбну флору: ліси стали листопадними, на півдні виникли степи. Із давньої флори зберігся рододендрон жовтий на Словечансько-Овруцькому кряжі. Сучасний вигляд сформувався ≈10 тис. років\approx 10\text{ тис. років} тому.

Закономірності поширення та видовий склад: зональні типи — ліси та степи; азональні типи — луки та болота.

  • Ліси: природні ліси вкривають ≈14%\approx 14\% території, штучні лісонасадження — 2,6%2{,}6\% (середньоєвропейський показник — 27%27\%). Лісистість: Карпати — 40%40\%, Кримські гори — 32%32\%, Полісся — 25%25\%, степова зона — 3%3\% (близько 200200 видів дерев і чагарників). Хвойні породи (54%54\% запасів деревини): сосна звичайна, ялина європейська (смерека), ялиця біла, модрина європейська (скидає хвою на зиму, найвище дерево України — до 54 м54\text{ м}), тис ягідний (дольодовиковий релікт, до 40004000 років і 30 м30\text{ м}). Листяні породи: бук лісовий (Карпати, Поділля), дуб черешчатий, граб, береза. Типи лісів: бір (сосна), субір (сосна і дуб), бучина (бук), діброва (дуб), грабняк (граб), груда (граб і дуб), ялинник, березняк. Ліс має 3–43\text{–}4 яруси (верхній деревостан; 22-й — підлісок: горобина, ліщина, калина, малина, ожина, шипшина; 33-й — напівчагарники; 44-й — трави, гриби, лишайники).
  • Степова рослинність (на схилах балок і в заповідниках; головна рослина — ковила): лучні степи (лісостеп), типчаково-ковилові степи (північ степу, Причорномор’я; Асканія-Нова), опустелені полинно-злакові степи (узбережжя морів), чагарникові степи (схід України).
  • Луки: рівнинні (у заплавах і на вододілах) та гірські (полонини Карпат).
  • Болотна рослинність: мохові (Полісся: журавлина, лохина, чорниця, верес, росичка), трав’яні (аїр, рогіз, ситник, очерет), деревні (вільшаники до 35 м35\text{ м}, верба).

Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. За останні 150150 років площа лісів скоротилася вдвічі. Червона книга України — перелік рідкісних видів і підвидів під загрозою зникнення (1980,1994–1996,2009,2021 рр.1980, 1994\text{–}1996, 2009, 2021\text{ рр.}): за виданням 2021 р.2021\text{ р.} занесено 857857 видів рослин і грибів. Зелена книга України (уперше у світі розроблена в Україні у 1987 р.1987\text{ р.}, перевидання 2002,2009 рр.2002, 2009\text{ рр.}) — перелік цілісних рідкісних і типових рослинних угруповань: 160160 рослинних угруповань.

Тваринний світ України

Загальна характеристика тварин України. На суходолі та в Чорному й Азовському морях налічується ≈44 800\approx 44\,800 видів тварин: комах — майже 35 тис.35\text{ тис.}, павукоподібних — ≈3300\approx 3300; хордових: понад 100100 видів ссавців, 344344 види птахів, ≈200\approx 200 видів риб, 2020 видів плазунів, 1717 видів земноводних. Тваринний світ — сукупність усіх видів тварин певної території. Фауна — сукупність видів тварин, що історично склалася в певній екосистемі.

Закономірності поширення та видовий склад:

  • Фауна Полісся: травоїдні й усеїдні — лось, благородний олень, косуля, заєць-русак, зубр (найбільший ссавець України, до 1,2 т1{,}2\text{ т}), дикий кабан, бобер; хижаки — вовк, лисиця, рись, куниця, дикий кіт, бурий ведмідь, норка; птахи — сірий журавель (найвищий птах України — 1,2 м1{,}2\text{ м}), тетерук, глухар, рябчик, лелека, сова, пугач; болотна черепаха (Поліський заповідник).
  • Фауна Лісостепу: поєднує представників мішаних лісів і степів.
  • Фауна Степу: гризуни — ховрах, полівка, хом’як, тушканчик, бабак; хижаки — степовий тхір, лисиця, ласка, вовк; хижі птахи — степовий орел, яструб, коршак, боривітер, беркут; змії — жовточеревий полоз (найдовша змія України й Європи, до 2 м2\text{ м}, неотруйна) та степова гадюка; дрохва (найважчий літаючий птах світу — 21–23 кг21\text{–}23\text{ кг}), перепілка, жайворонок; отруйні павуки каракурт і тарантул. Зникли кулани й тарпани.
  • Фауна Карпат і Кримських гір: олені, косулі, білки, сови; ендеміки Карпат — тритон гірський і карпатський, плямиста саламандра, кумка гірська, струмкова форель; фауна Кримських гір — сип білоголовий, кримська чорноголова сойка, чорний гриф, кримський богомол, кримський скорпіон.
  • Тваринний світ Азово-Чорноморського узбережжя: мартини, качки, чаплі, гуска, лебідь-шипун, пелікани (Дунайський біосферний заповідник, Лебедині острови).

Охорона тварин. До Червоної книги України (2021 р.2021\text{ р.}) занесено 687687 видів тварин. Акліматизація — пристосування живих організмів до нових умов (у Кримському заповіднику — муфлони; в Асканії-Новій — коні Пржевальського, зебри, сайгаки, страуси). Реакліматизація — відновлення зниклих видів (зубр у Поліському заповіднику, бабак у степових).

Перевірка знань на НМТ

Назад