· Ілля Добрий · Довідник · 10 хв. читати
Фізична географія України: річкові системи (Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай), водосховища, озера, болота і артезіанські басейни
Основні характеристики річок України
Води суходолу України, їхній склад: близько річок, майже озер, артезіанські басейни, болота. Через відмінності клімату гідрологічні об’єкти розміщені нерівномірно: Карпати й Поліська низовина мають надлишок води (густа річкова мережа, болота), а південь і схід — дефіцит (компенсується штучних водойм: каналів, водосховищ, ставків).
Загальна характеристика річок України. Річки використовують для виробничих і побутових потреб, судноплавства, рибальства, гідроенергетики, зрошення, сплавляння лісу. Переважають малі річки (до ). Середніх річок () — близько . Великих річок (понад у межах України) — вісім: Дніпро, Південний Буг, Дністер, Псел, Десна, Інгулець, Горинь (притока Прип’яті), Сіверський Донець (права притока Дону). На кордоні з Румунією — гирло Дунаю.
Щільність річкової мережі зменшується на південь і схід: у Карпатах , на Поліссі та в Передкарпатті , на Причорноморській низовині від нижньої течії Дніпра до р. Молочної немає жодної річки. Усі річки належать до басейну Атлантичного океану: — у Чорне й Азовське моря; праві притоки Вісли (Західний Буг і Сан) — до Балтійського моря. Більшість річок — рівнинні.
Гірських річок — майже : долини вузькі, V-подібні, з крутими схилами, русло мілке й кам’янисте. Річки утворюють каньйони (глибокі долини між кручами через інтенсивну донну ерозію): найглибший — Великий каньйон Криму (схили , північний схил Ай-Петрі); біля Могилева-Подільського — Національний парк «Дністровський каньйон» (, десятки меандрів).
Кількісні показники річок. Найбільші падіння і похил — гірські річки Карпат і Криму, найменші — річки Поліської низовини. Витрати води вищі під час повені, ніж у межень (середні витрати Дніпра — ). Найповноводніші річки — Дунай (річний стік ) та Дніпро (). Високі показники твердого стоку (у Дніпра — ) через розмивання суглинків; гірські та південні річки дуже каламутні, формують піщані коси та дельти (найбільша дельта — у Дунаю, ); найменш каламутні — річки Полісся.
Протяжність найбільших річок України
| Назва річки | Загальна довжина, км | У межах України, км |
|---|---|---|
| Дніпро | ||
| Десна | ||
| Прип’ять | ||
| Псел | ||
| Інгулець | ||
| Тетерів | ||
| Рось | ||
| Самара | ||
| Дунай | ||
| Сіверський Донець | ||
| Дністер | ||
| Південний Буг |
Живлення та режим річок України. Живляться переважно талими сніговими водами, тому навесні — висока повінь (проходить річного стоку, на півдні — майже весь; триває на великих річках місяця, на малих — діб). Улітку — найнижчий рівень (межень), малі річки на півдні пересихають. Річки Полісся мають значне підземне живлення й не пересихають. У горах бувають паводки (раптове підняття рівня води в будь-яку пору після злив чи зимових відлиг; катастрофічні паводки на Заході України). Узимку — льодостав (ділянки без льоду — ополонки); на півночі річки під льодом місяця, на півдні — місяця (завершується скресанням криги та льодоходом із півдня, у гірських річок — з нижньої течії).
Найбільші річкові системи України
П’ять великих річкових систем: Дніпра, Дністра, Дону, Південного Бугу та Дунаю, частково — Вісли; невеликі системи Криму, Приазов’я, Причорномор’я.
Річкова система Дніпра. Найбільша річка — Дніпро (; типово рівнинна, багато меандрів, рукавів, проток, мілин, островів). Починається на Валдайській височині в Росії (болото Аксенинський мох). Через Білорусь долає Україною до Чорного моря. У середній течії русло , заплава , біля Києва глибина ; правий берег високий (дніпровські кручі), лівий — низький. Південніше Києва русло до .
Між Дніпром і Запоріжжям перетинає Український щит — тут були Дніпровські пороги (затоплені на після будівництва Дніпрогесу в ). Нижче Хортиці () — Дніпровські плавні (більшість затоплено Каховським водосховищем). Впадає у Дніпровський лиман. Природного русла Дніпра майже не лишилося: перетворено на каскад водосховищ (загальна довжина скоротилася на через випрямлення фарватеру). До системи Дніпра належить річок держави. Найдовша й найповноводніша притока — Десна (, в Україні , майже подвоює об’єм води Дніпра північніше Києва). Друга за протяжністю — Прип’ять (, в Україні ; басейн , притоки Горинь, Стир тощо). На басейн Дніпра припадає водних ресурсів України.
Річкова система Дністра. Друга за величиною річка — Дністер (басейн території, довжина в Україні ). Починається в Карпатах (); у середній течії на Подільській височині утворює глибокі каньйони, біля Ямполя — пороги. Нижня течія — в Молдові; впадає в Дністровський лиман (середня глибина , м. Білгород-Дністровський). Паводки після танення снігу та злив; річний стік ; Дністровська ГЕС.
Сіверський Донець — права притока Дону, найбільша річка на сході України (басейн території, загальна довжина , в Україні , річний стік ). Водопостачання Донбасу (канал Сіверський Донець – Донбас, Печенізьке водосховище); судноплавний на .
Річкова система Південного Бугу. Друга за протяжністю в межах України — Південний Буг (, повністю в Україні). Починається на Подільській височині (), річний стік . Перетинаючи Придніпровську височину, прорізає граніти Українського щита: порожистий, скелясті береги (Гранітно-степове Побужжя — найдавніша ділянка суходолу Євразії, не затоплювалася ). Впадає в Бузький лиман. Ліві притоки довші за праві: Інгул (Великий Інгул) (, гирло біля Миколаєва), Синюха (праві притоки — Гірський Тікич і Гнилий Тікич).
Річкова система Дунаю в межах України. Дунай починається в Німеччині (гори Шварцвальд, ), протікає територією або кордонами країн і столиць. Довжина в Україні — (нижня течія). За до Чорного моря ділиться на гирла й утворює дельту (): північне Кілійське гирло належить Україні ( стоку), середнє Сулинське (основне судноплавне) і південне Георгіївське — Румунії. Заболочене гирло — Дунайські плавні ( в Україні, Дунайський біосферний заповідник). Чотири українські порти: Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове. Ліві притоки Дунаю в Україні: Прут (, в Україні ; права притока Черемош — від злиття Білого й Чорного Черемошу), Сірет і Тиса (, в Україні ).
Невеликі річкові басейни:
- Річки Криму: короткі, вузькі, дощове живлення, улітку пересихають. Найдовша — Салгир (, впадає в Сиваш).
- Річки басейну Азовського моря (Приазов’я, улітку міліють): Міус (), Кальміус (, гирло в Маріуполі), Молочна ().
- Річки басейну Вісли: Західний Буг (, в Україні , витік на Подільській височині на висоті , державний кордон із Польщею, замерзає на місяця) і Сан.
Використання й екологічні проблеми річок України. Рівнинні річки — для судноплавства, промисловості, зрошення, рибальства, ГЕС; гірські (Карпати) — для лісосплаву й риби; кримські — маловодні. Річки сильно забруднені («стічною канавою» називають Інгулець біля Кривого Рогу), забруднюють моря; через каскад водосховищ Дніпра затоплено заплаву й знищено стариці.
Лимани й озера
Лимани як водойми. Лиман — широка затока зі звивистими невисокими берегами, утворена затопленням морем гирла рівнинної річки чи озера внаслідок опускання берегової лінії; відділені від моря піщаними косами (барами), проміжна солоність, мілководні, формують цілющі грязі. На Причорноморській низовині — лимани:
- відкриті лимани (є зв’язок із морем): Дніпровський (найбільший, ), Бузький, Дністровський, Молочний;
- закриті лимани (відокремлені від моря, солона вода, лікувальні грязі): Хаджибейський, Тилігульський, Куяльницький.
Озера як водойми. Займають площі України (переважно малі; — понад , — понад ; більшість у заплавах Полісся та на узбережжях морів). Охороняються у національних природних парках (Шацькі озера, Синевир). Основні типи озер за походженням улоговин:
- Лиманні озера: Сасик (Кундук) (Одеська обл., найбільше за площею в Україні — , глибина до , нижче рівня моря на ); Сасик (Сиваш) (Крим, найбільше й найсолоніше озеро Криму — , макс. глибина , ропа зі солей, рожево-червоний колір від водоростей); Сакське озеро (, лікувальні грязі й солі магнію); Донузлав (смуга , площа , макс. глибина — друге в Україні, солоність ).
- Заплавні озера: Ялпуг — найбільше прісне озеро України (, середня глибина , макс. , долина Дунаю); поряд — Кугурлуй () та Кагул (). Старичні озера — в долинах рівнинних річок (найбільше вздовж Прип’яті й Десни).
- Карстові озера: Шацькі озера (близько озер у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу, зандрова рівнина на білій крейді); найбільше й найглибше в Україні — Світязь (, глибина , прозорість ).
- Загатні озера: Синевир (Карпати, схили Ґорґан, висота , долина р. Тереблі; площа , середня глибина , макс. ).
- Карові озера (сліди давнього зледеніння, Карпатський біосферний заповідник): Бребенескул — найвисокогірніше озеро України (висота , площа , макс. глибина ); Несамовите (висота ); Марічейка (висота ).
- Вулканічні озера (Вулканічний хребет, Карпати): Синє (масив Синяк, висота , дві лійки в кратері давнього вулкана, води з сірководнем) та Липовецьке (біля м. Хуст, висота , площа , глибина ).
Болота, підземні води. Водні ресурси України
Поширення та типи боліт в Україні. Загалом займають площі країни (зменшується з північного заходу на південний схід): на Поліссі понад (Волинська, Рівненська обл.), лісостеп майже , Карпати , степ , у Кримських горах немає.
- Верхові болота — північний захід Полісся та Карпати (опадів більше, ніж випаровується; болотний масив Кремінне на Рівненщині — понад , шар торфу ).
- Низинні болота — у річкових долинах, на берегах озер, у зниженнях рельєфу ( боліт Полісся в долинах Прип’яті й приток).
Майже половина боліт осушена (особливо Житомирська й Київська обл.), що спричинило вітрову ерозію, виснаження ґрунтів, загибель біоти; осушених земель у незадовільному стані. Охороняється площі боліт.
Підземні води. Зосереджено усієї питної води держави. Артезіанський басейн — сукупність водоносних горизонтів у прогинах і западинах, де підземні води рухаються під напором. Три найбільші басейни (глибина ):
- Дніпровсько-Донецький (половина запасів підземних вод України, областей, , потужність осадових порід , найзручніша глибина , мінералізація );
- Волино-Подільський ( областей, запасів у крейдовому горизонті; водопостачання Львова, Луцька, Хмельницького, Рівного, Тернополя);
- Причорноморський (переважно неогеновий горизонт, прісні й слабосолоні води , розсоли ; понад — на питні потреби, — зрошення, — промисловість).
Менші — Передкарпатський і Закарпатський (вивчають термальні води). Підземні води найменш забруднені; важливі мінеральні води.
Забезпеченість України водними ресурсами. Водні ресурси — джерела води для господарської діяльності (відносно невичерпні). Запаси місцевої прісної води — на жителя (недостатня забезпеченість; північний захід забезпечений у разів краще за південь). Найбільш забезпечені Київська, Закарпатська й Івано-Франківська області; найменш — Крим, Одеська, Миколаївська та Донецька області. Запаси річкового стоку на людину — (один із найменших показників у Європі). Гідроенергопотенціал рівнинних річок майже вичерпаний; резерв — річки Карпат. Шляхи раціонального використання: зворотне водопостачання з очищенням, науково обґрунтовані норми зрошення, зменшення водомістких виробництв, охорона від забруднення.
Канали (штучні русла з безнапірним рухом води): найдовший — Північнокримський канал; від Дніпра — Дніпро – Донбас (), Каховський (), Дніпро – Кривий Ріг (); Сіверський Донець – Донбас ().
Водосховища. Створено водосховищ ( великих). Найбільші — дніпровських: першим було Дніпровське (затопило пороги; перша ГЕС — Дніпрогес), найбільшим за площею — Кременчуцьке (майже ); у червні внаслідок підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС Каховське водосховище зазнало катастрофічного спустошення й обміління. Великі водосховища на інших річках: на Дністрі — Дністровське і Дністровське буферне; на Сіверському Дінці — Печенізьке; на Південному Бузі — Ладижинське. Екологічні проблеми водосховищ: затоплено родючі землі, руйнуються береги, змінюється рівень ґрунтових вод, застій і цвітіння води, загибель риби, підтоплення. Спорудження нових водосховищ фактично припинено.

Рис. 1. Каскад дніпровських водосховищ (Київське розташоване вище Києва, Кременчуцьке — найбільше за площею)