· Ілля Добрий · Довідник · 10 хв. читати

Фізична географія України: річкові системи (Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Дунай), водосховища, озера, болота і артезіанські басейни

Основні характеристики річок України

Води суходолу України, їхній склад: близько 73 тис.73\text{ тис.} річок, майже 20 тис.20\text{ тис.} озер, артезіанські басейни, болота. Через відмінності клімату гідрологічні об’єкти розміщені нерівномірно: Карпати й Поліська низовина мають надлишок води (густа річкова мережа, болота), а південь і схід — дефіцит (компенсується ≈28 тис.\approx 28\text{ тис.} штучних водойм: каналів, водосховищ, ставків).

Загальна характеристика річок України. Річки використовують для виробничих і побутових потреб, судноплавства, рибальства, гідроенергетики, зрошення, сплавляння лісу. Переважають малі річки (до 100 км100\text{ км}). Середніх річок (100–500 км100\text{–}500\text{ км}) — близько 110110. Великих річок (понад 500 км500\text{ км} у межах України) — вісім: Дніпро, Південний Буг, Дністер, Псел, Десна, Інгулець, Горинь (притока Прип’яті), Сіверський Донець (права притока Дону). На кордоні з Румунією — гирло Дунаю.

Щільність річкової мережі зменшується на південь і схід: у Карпатах 1,1 км/км21{,}1\text{ км/км}^2, на Поліссі та в Передкарпатті 0,6 км/км20{,}6\text{ км/км}^2, на Причорноморській низовині від нижньої течії Дніпра до р. Молочної немає жодної річки. Усі річки належать до басейну Атлантичного океану: 96%96\% — у Чорне й Азовське моря; праві притоки Вісли (Західний Буг і Сан) — до Балтійського моря. Більшість річок — рівнинні.

Гірських річок — майже 30 тис.30\text{ тис.}: долини вузькі, V-подібні, з крутими схилами, русло мілке й кам’янисте. Річки утворюють каньйони (глибокі долини між кручами через інтенсивну донну ерозію): найглибший — Великий каньйон Криму (схили 250–320 м250\text{–}320\text{ м}, північний схил Ай-Петрі); біля Могилева-Подільського — Національний парк «Дністровський каньйон» (250 км250\text{ км}, десятки меандрів).

Кількісні показники річок. Найбільші падіння і похил — гірські річки Карпат і Криму, найменші — річки Поліської низовини. Витрати води вищі під час повені, ніж у межень (середні витрати Дніпра — 1700 м3/с1700\text{ м}^3/\text{с}). Найповноводніші річки — Дунай (річний стік 123 км3123\text{ км}^3) та Дніпро (53,5 км353{,}5\text{ км}^3). Високі показники твердого стоку (у Дніпра — 85 тис. т85\text{ тис. т}) через розмивання суглинків; гірські та південні річки дуже каламутні, формують піщані коси та дельти (найбільша дельта — у Дунаю, 5,6 тис. км25{,}6\text{ тис. км}^2); найменш каламутні — річки Полісся.

Протяжність найбільших річок України

Назва річкиЗагальна довжина, кмУ межах України, км
Дніпро22012201981981
Десна11301130591591
Прип’ять761761261261
Псел717717717717
Інгулець549549549549
Тетерів385385385385
Рось346346346346
Самара320320320320
Дунай28572857174174
Сіверський Донець10531053672672
Дністер13621362705705
Південний Буг806806806806

Живлення та режим річок України. Живляться переважно талими сніговими водами, тому навесні — висока повінь (проходить 50–80%50\text{–}80\% річного стоку, на півдні — майже весь; триває на великих річках 1–1,51\text{–}1{,}5 місяця, на малих — 10–1510\text{–}15 діб). Улітку — найнижчий рівень (межень), малі річки на півдні пересихають. Річки Полісся мають значне підземне живлення й не пересихають. У горах бувають паводки (раптове підняття рівня води в будь-яку пору після злив чи зимових відлиг; катастрофічні паводки 2008 р.2008\text{ р.} на Заході України). Узимку — льодостав (ділянки без льоду — ополонки); на півночі річки під льодом ≈3,5\approx 3{,}5 місяця, на півдні — 2,52{,}5 місяця (завершується скресанням криги та льодоходом із півдня, у гірських річок — з нижньої течії).

Найбільші річкові системи України

П’ять великих річкових систем: Дніпра, Дністра, Дону, Південного Бугу та Дунаю, частково — Вісли; невеликі системи Криму, Приазов’я, Причорномор’я.

Річкова система Дніпра. Найбільша річка — Дніпро (2201 км2201\text{ км}; типово рівнинна, багато меандрів, рукавів, проток, мілин, островів). Починається на Валдайській височині в Росії (болото Аксенинський мох). Через Білорусь долає Україною 981 км981\text{ км} до Чорного моря. У середній течії русло 100–700 м100\text{–}700\text{ м}, заплава 10–12 км10\text{–}12\text{ км}, біля Києва глибина 6–12 м6\text{–}12\text{ м}; правий берег високий (дніпровські кручі), лівий — низький. Південніше Києва русло до 300–1500 м300\text{–}1500\text{ м}.

Між Дніпром і Запоріжжям перетинає Український щит — тут були Дніпровські пороги (затоплені на 40 м40\text{ м} після будівництва Дніпрогесу в 1927–1932 рр.1927\text{–}1932\text{ рр.}). Нижче Хортиці (≈30 км2\approx 30\text{ км}^2) — Дніпровські плавні (більшість затоплено Каховським водосховищем). Впадає у Дніпровський лиман. Природного русла Дніпра майже не лишилося: перетворено на каскад водосховищ (загальна довжина скоротилася на 84 км84\text{ км} через випрямлення фарватеру). До системи Дніпра належить 44%44\% річок держави. Найдовша й найповноводніша притока — Десна (1130 км1130\text{ км}, в Україні 591 км591\text{ км}, майже подвоює об’єм води Дніпра північніше Києва). Друга за протяжністю — Прип’ять (761 км761\text{ км}, в Україні 261 км261\text{ км}; басейн 114,3 тис. км2114{,}3\text{ тис. км}^2, притоки Горинь, Стир тощо). На басейн Дніпра припадає ≈60%\approx 60\% водних ресурсів України.

Річкова система Дністра. Друга за величиною річка — Дністер (басейн 12%12\% території, довжина в Україні 705 км705\text{ км}). Починається в Карпатах (≈1000 м\approx 1000\text{ м}); у середній течії на Подільській височині утворює глибокі каньйони, біля Ямполя — пороги. Нижня течія — в Молдові; впадає в Дністровський лиман (середня глибина 2,6 м2{,}6\text{ м}, м. Білгород-Дністровський). Паводки після танення снігу та злив; річний стік 8,66 км38{,}66\text{ км}^3; Дністровська ГЕС.

Сіверський Донець — права притока Дону, найбільша річка на сході України (басейн 4%4\% території, загальна довжина 1053 км1053\text{ км}, в Україні 672 км672\text{ км}, річний стік 5 км35\text{ км}^3). Водопостачання Донбасу (канал Сіверський Донець – Донбас, Печенізьке водосховище); судноплавний на 315 км315\text{ км}.

Річкова система Південного Бугу. Друга за протяжністю в межах України — Південний Буг (806 км806\text{ км}, повністю в Україні). Починається на Подільській височині (383 м383\text{ м}), річний стік 3,39 км33{,}39\text{ км}^3. Перетинаючи Придніпровську височину, прорізає граніти Українського щита: порожистий, скелясті береги 40–50 м40\text{–}50\text{ м} (Гранітно-степове Побужжя — найдавніша ділянка суходолу Євразії, не затоплювалася 60 млн років60\text{ млн років}). Впадає в Бузький лиман. Ліві притоки довші за праві: Інгул (Великий Інгул) (354 км354\text{ км}, гирло біля Миколаєва), Синюха (праві притоки — Гірський Тікич і Гнилий Тікич).

Річкова система Дунаю в межах України. Дунай починається в Німеччині (гори Шварцвальд, ≈1400 м\approx 1400\text{ м}), протікає територією або кордонами 1010 країн і 44 столиць. Довжина в Україні — 174 км174\text{ км} (нижня течія). За 80 км80\text{ км} до Чорного моря ділиться на 33 гирла й утворює дельту (5,6 тис. км25{,}6\text{ тис. км}^2): північне Кілійське гирло належить Україні (70%70\% стоку), середнє Сулинське (основне судноплавне) і південне Георгіївське — Румунії. Заболочене гирло — Дунайські плавні (10%10\% в Україні, Дунайський біосферний заповідник). Чотири українські порти: Ізмаїл, Кілія, Рені, Вилкове. Ліві притоки Дунаю в Україні: Прут (967 км967\text{ км}, в Україні 272 км272\text{ км}; права притока Черемош — 80 км80\text{ км} від злиття Білого й Чорного Черемошу), Сірет і Тиса (966 км966\text{ км}, в Україні 201 км201\text{ км}).

Невеликі річкові басейни:

  • Річки Криму: короткі, вузькі, дощове живлення, улітку пересихають. Найдовша — Салгир (204 км204\text{ км}, впадає в Сиваш).
  • Річки басейну Азовського моря (Приазов’я, улітку міліють): Міус (258 км258\text{ км}), Кальміус (209 км209\text{ км}, гирло в Маріуполі), Молочна (197 км197\text{ км}).
  • Річки басейну Вісли: Західний Буг (772 км772\text{ км}, в Україні 392 км392\text{ км}, витік на Подільській височині на висоті 350 м350\text{ м}, державний кордон із Польщею, замерзає на 3,53{,}5 місяця) і Сан.

Використання й екологічні проблеми річок України. Рівнинні річки — для судноплавства, промисловості, зрошення, рибальства, ГЕС; гірські (Карпати) — для лісосплаву й риби; кримські — маловодні. Річки сильно забруднені («стічною канавою» називають Інгулець біля Кривого Рогу), забруднюють моря; через каскад водосховищ Дніпра затоплено заплаву й знищено стариці.

Лимани й озера

Лимани як водойми. Лиман — широка затока зі звивистими невисокими берегами, утворена затопленням морем гирла рівнинної річки чи озера внаслідок опускання берегової лінії; відділені від моря піщаними косами (барами), проміжна солоність, мілководні, формують цілющі грязі. На Причорноморській низовині — 2222 лимани:

  • відкриті лимани (є зв’язок із морем): Дніпровський (найбільший, 360 км2360\text{ км}^2), Бузький, Дністровський, Молочний;
  • закриті лимани (відокремлені від моря, солона вода, лікувальні грязі): Хаджибейський, Тилігульський, Куяльницький.

Озера як водойми. Займають 0,3%0{,}3\% площі України (переважно малі; 1313 — понад 50 км250\text{ км}^2, 3030 — понад 10 км210\text{ км}^2; більшість у заплавах Полісся та на узбережжях морів). Охороняються у національних природних парках (Шацькі озера, Синевир). Основні типи озер за походженням улоговин:

  • Лиманні озера: Сасик (Кундук) (Одеська обл., найбільше за площею в Україні — 215 км2215\text{ км}^2, глибина до 3,3 м3{,}3\text{ м}, нижче рівня моря на 0,3 м0{,}3\text{ м}); Сасик (Сиваш) (Крим, найбільше й найсолоніше озеро Криму — 71 км271\text{ км}^2, макс. глибина 1,2 м1{,}2\text{ м}, ропа зі 190 млн т190\text{ млн т} солей, рожево-червоний колір від водоростей); Сакське озеро (7–10 км27\text{–}10\text{ км}^2, лікувальні грязі й солі магнію); Донузлав (смуга 30 км30\text{ км}, площа 48,2 км248{,}2\text{ км}^2, макс. глибина 27 м27\text{ м} — друге в Україні, солоність 7 ‰7\text{ ‰}).
  • Заплавні озера: Ялпуг — найбільше прісне озеро України (149 км2149\text{ км}^2, середня глибина ≈2 м\approx 2\text{ м}, макс. 5,5 м5{,}5\text{ м}, долина Дунаю); поряд — Кугурлуй (94 км294\text{ км}^2) та Кагул (90 км290\text{ км}^2). Старичні озера — в долинах рівнинних річок (найбільше вздовж Прип’яті й Десни).
  • Карстові озера: Шацькі озера (близько 3030 озер у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу, зандрова рівнина на білій крейді); найбільше й найглибше в Україні — Світязь (27,5 км227{,}5\text{ км}^2, глибина 58,4 м58{,}4\text{ м}, прозорість 3–8 м3\text{–}8\text{ м}).
  • Загатні озера: Синевир (Карпати, схили Ґорґан, висота 989 м989\text{ м}, долина р. Тереблі; площа 0,04–0,07 км20{,}04\text{–}0{,}07\text{ км}^2, середня глибина 8–10 м8\text{–}10\text{ м}, макс. 24 м24\text{ м}).
  • Карові озера (сліди давнього зледеніння, Карпатський біосферний заповідник): Бребенескул — найвисокогірніше озеро України (висота 1801 м1801\text{ м}, площа 0,61 га=0,0061 км20{,}61\text{ га} = 0{,}0061\text{ км}^2, макс. глибина 2,8 м2{,}8\text{ м}); Несамовите (висота 1750 м1750\text{ м}); Марічейка (висота 1510 м1510\text{ м}).
  • Вулканічні озера (Вулканічний хребет, Карпати): Синє (масив Синяк, висота 600 м600\text{ м}, дві лійки в кратері давнього вулкана, води з сірководнем) та Липовецьке (біля м. Хуст, висота 526 м526\text{ м}, площа 0,18 км20{,}18\text{ км}^2, глибина 5–7 м5\text{–}7\text{ м}).

Болота, підземні води. Водні ресурси України

Поширення та типи боліт в Україні. Загалом займають 2%2\% площі країни (зменшується з північного заходу на південний схід): на Поліссі понад 6%6\% (Волинська, Рівненська обл.), лісостеп майже 1,5%1{,}5\%, Карпати ≈1%\approx 1\%, степ ≈0,03%\approx 0{,}03\%, у Кримських горах немає.

  • Верхові болота — північний захід Полісся та Карпати (опадів більше, ніж випаровується; болотний масив Кремінне на Рівненщині — понад 50 тис. га50\text{ тис. га}, шар торфу 1,5–5,6 м1{,}5\text{–}5{,}6\text{ м}).
  • Низинні болота — у річкових долинах, на берегах озер, у зниженнях рельєфу (90%90\% боліт Полісся в долинах Прип’яті й приток).

Майже половина боліт осушена (особливо Житомирська й Київська обл.), що спричинило вітрову ерозію, виснаження ґрунтів, загибель біоти; 1/61/6 осушених земель у незадовільному стані. Охороняється ≈5%\approx 5\% площі боліт.

Підземні води. Зосереджено 90%90\% усієї питної води держави. Артезіанський басейн — сукупність водоносних горизонтів у прогинах і западинах, де підземні води рухаються під напором. Три найбільші басейни (глибина 175–800 м175\text{–}800\text{ м}):

  • Дніпровсько-Донецький (половина запасів підземних вод України, 88 областей, ≈300 тис. км2\approx 300\text{ тис. км}^2, потужність осадових порід 11–18 км11\text{–}18\text{ км}, найзручніша глибина 300–800 м300\text{–}800\text{ м}, мінералізація 1–3 г/л1\text{–}3\text{ г/л});
  • Волино-Подільський (55 областей, ≈70%\approx 70\% запасів у крейдовому горизонті; водопостачання Львова, Луцька, Хмельницького, Рівного, Тернополя);
  • Причорноморський (переважно неогеновий горизонт, прісні й слабосолоні води 1–3 г/л1\text{–}3\text{ г/л}, розсоли 10–30 г/л10\text{–}30\text{ г/л}; понад 50%50\% — на питні потреби, 1/31/3 — зрошення, 1/101/10 — промисловість).

Менші — Передкарпатський і Закарпатський (вивчають термальні води). Підземні води найменш забруднені; важливі мінеральні води.

Забезпеченість України водними ресурсами. Водні ресурси — джерела води для господарської діяльності (відносно невичерпні). Запаси місцевої прісної води — 1 тис. м31\text{ тис. м}^3 на жителя (недостатня забезпеченість; північний захід забезпечений у 77 разів краще за південь). Найбільш забезпечені Київська, Закарпатська й Івано-Франківська області; найменш — Крим, Одеська, Миколаївська та Донецька області. Запаси річкового стоку на людину — ≈1,8 тис. м3/рік\approx 1{,}8\text{ тис. м}^3/\text{рік} (один із найменших показників у Європі). Гідроенергопотенціал рівнинних річок майже вичерпаний; резерв — річки Карпат. Шляхи раціонального використання: зворотне водопостачання з очищенням, науково обґрунтовані норми зрошення, зменшення водомістких виробництв, охорона від забруднення.

Канали (штучні русла з безнапірним рухом води): найдовший — Північнокримський канал; від Дніпра — Дніпро – Донбас (250 км250\text{ км}), Каховський (150 км150\text{ км}), Дніпро – Кривий Ріг (42 км42\text{ км}); Сіверський Донець – Донбас (131 км131\text{ км}).

Водосховища. Створено 11571157 водосховищ (≈200\approx 200 великих). Найбільші — 66 дніпровських: першим було Дніпровське (затопило пороги; перша ГЕС — Дніпрогес), найбільшим за площею — Кременчуцьке (майже 2,3 тис. км22{,}3\text{ тис. км}^2); у червні 2023 р.2023\text{ р.} внаслідок підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС Каховське водосховище зазнало катастрофічного спустошення й обміління. Великі водосховища на інших річках: на Дністрі — Дністровське і Дністровське буферне; на Сіверському Дінці — Печенізьке; на Південному Бузі — Ладижинське. Екологічні проблеми водосховищ: затоплено родючі землі, руйнуються береги, змінюється рівень ґрунтових вод, застій і цвітіння води, загибель риби, підтоплення. Спорудження нових водосховищ фактично припинено.

Схема каскаду водосховищ на Дніпрі
Рис. 1. Каскад дніпровських водосховищ (Київське розташоване вище Києва, Кременчуцьке — найбільше за площею)

Перевірка знань на НМТ

Назад