· Ілля Добрий · Довідник · 13 хв. читати

Географія материків і океанів: порівняльна характеристика п’яти океанів Землі, межі, площі, клімат, течії, рельєф дна та ресурси

У сучасній географії (за рішенням Міжнародної гідрографічної організації 2000 р.2000\text{ р.}, визнанням Національного географічного товариства у 2021 р.2021\text{ р.} та оновленою шкільною програмою НУШ) води Світового океану поділяють на п’ять океанів: Тихий, Атлантичний, Індійський, Південний та Північний Льодовитий (докладніше про історію виокремлення дивіться у довідці Звідки взявся п’ятий океан?).

Виділення Південного океану навколо Антарктиди (умовна північна межа проходить по 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.}) змінило межі, площі, перелік материків, морів і течій для Тихого, Атлантичного та Індійського океанів: їхні крайні південні приантарктичні сектори відійшли до четвертого за величиною Південного океану, тому ці три океани більше не омивають безпосередньо береги Антарктиди.

Тихий океан

  • Площа океану — 168,7 млн км2168{,}7\text{ млн км}^2 (≈47%\approx 47\% Світового океану)
  • Максимальна глибина — ≈10 984 м\approx 10\,984\text{ м} (Безодня Челленджера Маріанського жолоба)
  • Кількість морів — понад 2020
  • Найбільші моря — Філіппінське, Коралове, Тасманове, Південнокитайське, Берингове
  • Найбільша затока — Аляска
  • Найбільші острови та групи островів — Зондські, Нова Гвінея, Нова Зеландія, Японські, Гавайські
  • Найпотужніші течії — Північна і Південна Пасатні, Куросіо, Східноавстралійська (теплі); Перуанська, Каліфорнійська (холодні)

Географічне положення. Найбільший і найглибший океан планети (охоплює майже половину площі Світового океану). Екватор поділяє його майже навпіл, а 180180-й меридіан перетинає акваторію. За сучасного 55-океанного поділу Тихий океан омиває 44 материки: Євразію (північний захід), Австралію (південний захід), Північну та Південну Америку (схід). Берингова протока на півночі з’єднує його з Північним Льодовитим океаном, а на півдні по 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} проходить широка відкрита межа з Південним океаном (відокремлює Тихий океан від Антарктиди; південні антарктичні моря Росса, Амундсена й Беллінсгаузена нині належать до Південного океану). Більшість островів різного походження розташована на заході океану.

Історія дослідження. Європейське освоєння розпочала навколосвітня експедиція Фернана Магеллана (1519–1521 рр.1519\text{–}1521\text{ рр.}). Важливі дані зібрали плавання Абеля Тасмана, Вітуса Беринга та Джеймса Кука. Із початку XVIII до кінця XIX ст. досліджували фізичні властивості вод і великі глибини, зокрема експедиція англійського судна «Челленджер» та Степана Макарова на корветі «Витязь» (згодом — адмірала). У другій половині XX ст. океан вивчали Тур Хейєрдал і Жак-Ів Кусто, а нині — міжнародні глибоководні експедиції.

Геологічна будова. Тихий океан майже повністю лежить на одній Тихоокеанській літосферній плиті. На межах її взаємодії з іншими плитами сформувався сейсмічно активний пояс — «Вогняне кільце», уздовж якого простягаються найглибші океанічні жолоби. Підводні вулкани й землетруси спричиняють цунамі. Шельф добре виражений біля берегів Азії та Австралії. Дно поділене підняттями на великі улоговини; найбільші підняття — Східнотихоокеанське та Південнотихоокеанське — входять до світової системи серединно-океанічних хребтів. На ложі зосереджені найбільші поклади залізо-марганцевих конкрецій.

Клімат. У межах до 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} океан розташований майже в усіх кліматичних поясах, окрім північного арктичного та власне антарктичного (на півдні сягає субантарктичних широт). Максимум опадів (до 2 тис. мм2\text{ тис. мм}) випадає біля екватора. Завдяки захисту суходолом від Північного Льодовитого океану північна частина тепліша за південну. У центрі панують пасати, на заході — мусони з руйнівними тропічними ураганами (тайфунами), у помірних широтах — західне перенесення. На півночі взимку замерзають лише Охотське та Берингове моря, а на крайній південь за 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} зрідка запливають айсберги з Південного океану.

Властивості океанічних вод. Розподіл властивостей вод відповідає загальній схемі Світового океану, але через значну витягнутість із заходу на схід переважають широтні переміщення водних мас. На південній окраїні відчутний водообмін із холодними поверхневими водами Південного океану (периферія Течії Західних Вітрів дає початок холодній Перуанській течії).

Органічний світ океану. Біорізноманіття Тихого океану винятково багате: лише в поверхневому шарі налічують понад 10001000 видів мікроорганізмів планктону, а одним із найбагатших за видовим складом є Японське море в помірному поясі. Найбільшою кораловою спорудою світу є Великий Бар’єрний риф біля східного узбережжя Австралії. Промислове значення мають лососеві на півночі (лосось, кета, горбуша), тунець і оселедець у центральній частині, анчоуси біля західного узбережжя (Перуанський апвелінг). Серед ссавців — кити, дельфіни, морські котики та ендемічні морські бобри; характерні тварини-гіганти (молюск тридакна, камчатський краб, китова акула, синій кит).

Ресурси океану та їх використання. До Тихого океану виходять понад 5050 країн, де мешкає майже 1/21/2 населення Землі. На нього припадає близько 50%50\% світового вилову риби; також добувають молюсків, крабів і креветок, у країнах Східної Азії розвинена марикультура. На шельфі (біля США, Австралії, країн Азії) розробляють нафту, кам’яне вугілля та руди металів; акваторією проходять головні торговельні маршрути світу. Надмірний промисел і нафтове та пластикове забруднення загрожують екосистемам.

Атлантичний океан

  • Площа океану — 85,1 млн км285{,}1\text{ млн км}^2 (≈24%\approx 24\% Світового океану)
  • Максимальна глибина — 8376 м8376\text{ м} (жолоб Пуерто-Рико, безодня Мілуокі; у північній частині Південно-Сандвічевого жолоба на межі з Південним океаном — западина Метеор, 8265 м8265\text{ м})
  • Найбільші моря — Саргасове, Карибське, Середземне, Північне, Балтійське, Чорне
  • Найбільша затока — Мексиканська
  • Найбільші острови та групи островів — Великі Антильські, Велика Британія, Ньюфаундленд, Ісландія, Ірландія
  • Найпотужніші течії — Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна Пасатні (теплі); Бенгельська, Лабрадорська, Канарська (холодні)

Географічне положення. Другий за площею океан світу. Простягається від субарктичних широт на півночі до 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} на півдні, де межує з Південним океаном (при 44-океанному поділі простягався до Антарктиди, а море Ведделла та південну частину моря Скоша зараховували до Атлантики). Омиває береги 44 материків (Євразії, Африки, Північної та Південної Америки); з’єднується з Тихим океаном на південному заході (зокрема через протоку Дрейка на межі з Південним океаном та Панамський канал), з Індійським — на південному сході (меридіан 20∘ сх. д.20^\circ\text{ сх. д.} біля мису Агульяс), з Північним Льодовитим — на півночі. Берегова лінія сильно розчленована лише в Північній півкулі; шельф охоплює близько 7%7\% площі.

Історія дослідження. Освоєння триває з прадавніх часів, а з XV ст. океан став головним водним шляхом людства. З кінця XIX ст. розпочалося комплексне вивчення. Сьогодні наукові судна та супутники досліджують взаємодію океану з атмосферою, систему Гольфстрім та рух айсбергів.

Геологічна будова. За теорією літосферних плит це порівняно молодий океан (утворився при розходженні Північної й Південної Америки від Європи й Африки). Майже меридіонально через нього тягнеться Серединно-Атлантичний хребет, ділячи ложе на дві приблизно рівні частини; окремі його вершини на півночі утворюють вулканічні острови (найбільший — Ісландія). Найширша материкова обмілина — у Північному та Балтійському морях (200–400 км200\text{–}400\text{ км}).

Клімат. Океан лежить в усіх кліматичних поясах від субарктичного до субантарктичного, переважно в тропічних і помірних широтах, де погоду визначають пасати й західні вітри. Найсильніші вітри — у помірних і субантарктичних широтах півдня на підступах до Південного океану. Поблизу Ісландії формується центр зародження циклонів, що впливає на погоду Європи.

Властивості океанічних вод. Поверхневі води холодніші, ніж у Тихому океані, через приплив холодних вод і льоду з Північного Льодовитого океану на півночі та Південного океану на півдні. Через меридіональну витягнутість течії спрямовані переважно з півночі на південь. Айсберги на півночі сповзають із Гренландії, на півдні — виносяться течіями з Південного океану.

Органічний світ і ресурси океану. За видовим складом органічний світ Атлантики бідніший за Тихий океан, але запаси промислової риби значні (особливо у північній і північно-західній частинах на стику теплих і холодних течій: тріска, оселедець, скумбрія, мойва). У Північній Атлантиці розташоване унікальне Саргасове море без берегів. Через океан пролягають найжвавіші морські шляхи між Європою, Африкою та Америкою; на шельфі (Мексиканська й Гвінейська затоки, Північне море) активно видобувають нафту й газ.

Індійський океан

  • Площа океану — 70,6 млн км270{,}6\text{ млн км}^2 (≈20%\approx 20\% Світового океану)
  • Максимальна глибина — 7290 м7290\text{ м} (Зондський / Яванський жолоб)
  • Найбільші моря — Аравійське, Червоне, Андаманське
  • Найбільша затока — Бенгальська
  • Найбільші острови — Мадагаскар, Шрі-Ланка
  • Найпотужніші течії — Південна Пасатна, Мусонна (теплі); Сомалійська, Західноавстралійська (холодні)

Географічне положення. Третій за площею океан, більшою частиною розташований у Південній півкулі. Омиває береги 33 материків: Євразії (на півночі), Африки (на заході) та Австралії (на сході). На півдні (по 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.}) межує з Південним океаном, який тепер відокремлює його від Антарктиди (моря Дейвіса, Співдружності та Космонавтів віднесені до Південного океану). Берегова лінія розчленована слабо; на півночі глибоко врізаються Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. Із півночі огорнутий сушею, тому єдиний з океанів, не з’єднаний із Північним Льодовитим.

Історія дослідження. Відомий ще за 3 тис. років3\text{ тис. років} до н. е. індійським, єгипетським і фінікійським мореплавцям; перші описи склали араби. Європейське освоєння почалося після плавання Васко да Гами у 1499 р.1499\text{ р.} Перші проміри глибин зробила експедиція Джеймса Кука; комплексне вивчення триває з кінця XIX ст.

Геологічна будова. Утворився внаслідок розколу давнього материка Гондвана. Розташований у межах Індо-Австралійської, Африканської та північного краю Антарктичної літосферних плит, між якими тягнуться серединно-океанічні хребти (Аравійсько-Індійський, Західноіндійський). Шельф вузький; переважають глибини 4–6 тис. м4\text{–}6\text{ тис. м}, максимум — у Зондському жолобі.

Клімат і властивості вод. Захищений горами Євразії від холодного повітря з півночі, тому північна частина дуже тепла: поверхневі води прогріваються до +29∘C+29^\circ\text{C}, а в Перській затоці влітку до +30⋯+35∘C+30\dots +35^\circ\text{C}. Важлива особливість — мусонні вітри та Мусонна течія, що змінює напрям за сезонами. Часті тропічні циклони (особливо біля Мадагаскару). На крайньому півдні біля межі з Південним океаном холодніше, з півдня сюди надходить холодна Західноавстралійська течія та зрідка трапляються айсберги. Солоність поверхневих вод висока; рекорд солоності відкритих морів зафіксовано у Червоному морі — 41 ‰41\text{ ‰}.

Органічний світ і ресурси океану. Тропічні води багаті планктоном, промисловою рибою (тунець, скумбрія, сардинела, акули), кораловими рифами й морськими черепахами. На узбережжі проживає понад 1 млрд осіб1\text{ млрд осіб} (20%20\% населення Землі), хоча частка в світовому рибальстві лише ≈5%\approx 5\%. На шельфі Перської затоки зосереджені найбільші у світі морські поклади нафти й газу; здавна добувають перлини. Важливий морський шлях пролягає через Суецький канал.

Південний океан

  • Площа океану — 20,3–22,0 млн км220{,}3\text{–}22{,}0\text{ млн км}^2 (≈6%\approx 6\% Світового океану, четвертий за площею; за розрахунками IHO та шкільними програмами — 20,3 млн км220{,}3\text{ млн км}^2, за моделлю NOAA до 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} — 21,96 млн км221{,}96\text{ млн км}^2)
  • Середня глибина — ≈3270 м\approx 3270\text{ м}
  • Максимальна глибина — 7434 м7434\text{ м} (Факторіанська западина на півдні Південно-Сандвічевого жолоба, 60∘28′ пд. ш.60^\circ 28'\text{ пд. ш.})
  • Найбільші моря — Ведделла (Уедделла), Росса, Беллінсгаузена, Амундсена, Дейвіса, Співдружності, Лазарєва, Космонавтів, Сомова, Скоша (південна частина)
  • Найбільші острови — Беркнер, Південні Шетландські, Південні Оркнейські
  • Найпотужніша течія — Течія Західних Вітрів (Антарктична циркумполярна течія) — холодна

Географічне положення. Південний океан — наймолодший за офіційним статусом океан планети (рішення МГО 2000 р.2000\text{ р.}), єдиний, що цілком лежить у Південній півкулі та зусібіч омиває лише один материк — Антарктиду. На півночі він не має суцільних берегів суходолу: за міжнародною угодою умовну північну межу проводять по 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.} (межа Антарктичного договору), де Південний океан безпосередньо сполучається з Тихим, Атлантичним та Індійським океанами. Природною океанологічною межею слугує зона Антарктичної конвергенції, де дуже холодні й менш солоні антарктичні води опускаються під тепліші субтропічні води трьох сусідніх океанів. За площею Південний океан помітно перевищує Північний Льодовитий.

Історія дослідження. Приантарктичні води першим перетнув Джеймс Кук (1772–1775 рр.1772\text{–}1775\text{ рр.}), у 1819–1821 рр.1819\text{–}1821\text{ рр.} їх дослідила експедиція Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва, у XIX–XX ст. — Джеймс Росс, Роберт Скотт, Ернест Шеклтон. У 2019 р.2019\text{ р.} експедиція Five Deeps уперше дослідила найглибшу точку Південного океану — Факторіанську западину (7434 м7434\text{ м}). Активну наукову роботу у водах Південного океану веде український криголам «Ноосфера», забезпечуючи антарктичну станцію «Академік Вернадський».

Геологічна будова. Більша частина дна лежить у межах Антарктичної літосферної плити. Материковий шельф Антарктиди вузький, але незвично глибокий (400–500 м400\text{–}500\text{ м}) через прогинання земної кори під величезною масою льодовикового щита материка. Уздовж північної периферії простягаються підводні хребти й підняття (Австрало-Антарктичне підняття, Південноантильський хребет), а на південному закінченні Південно-Сандвічевого жолоба розташована найглибша западина.

Клімат і властивості океанічних вод. Південний океан лежить у субантарктичному та антарктичному кліматичних поясах і є найсуворішим океаном Землі. Тут немає жодної теплої течії, натомість навколо Антарктиди із заходу на схід рухається найпотужніша на планеті холодна Течія Західних Вітрів (Антарктична циркумполярна течія) завдовжки ≈30 тис. км\approx 30\text{ тис. км} (переносить у десятки разів більше води, ніж усі річки світу). Постійна сила західних вітрів формує штормові широти («буремні сорокові» та «несамовиті п’ятдесяті») із хвилями понад 20 м20\text{ м}. Температура поверхневих вод коливається від −1,8∘C-1{,}8^\circ\text{C} біля шельфових льодовиків до +2⋯+5∘C+2\dots +5^\circ\text{C} поблизу північної межі; солоність становить 33,5–34,5 ‰33{,}5\text{–}34{,}5\text{ ‰} через танення криги. Поширені величезні столові айсберги й паковий лід (взимку площа льоду збільшується в кілька разів); море Ведделла вирізняється рекордною прозорістю води.

Органічний світ і ресурси. Холодні, добре перемішані та насичені киснем і мінеральними солями води надзвичайно багаті на діатомові водорості та антарктичний криль — головну кормову базу для риб (нототенія, крижана риба), китів (синій кит, фінвал, горбатий кит), тюленів (тюлень Ведделла, морський леопард, морський слон), пінгвінів і альбатросів. Згідно з міжнародними угодами (Договір про Антарктику, конвенція АНТКОМ) видобуток корисних копалин у межах Південного океану заборонений, промисел китів заборонений, а вилов крилю й риби суворо квотується.

Північний Льодовитий океан

  • Площа океану — 14,1–15,6 млн км214{,}1\text{–}15{,}6\text{ млн км}^2 (≈4%\approx 4\% Світового океану, п’ятий, найменший океан; за межами МГО — 14,1 млн км214{,}1\text{ млн км}^2, за моделлю NOAA з усіма морями — 15,56 млн км215{,}56\text{ млн км}^2)
  • Максимальна глибина — ≈5550 м\approx 5550\text{ м} (западина Моллой у протоці Фрама; раніше вказували 5527 м5527\text{ м} у жолобі Літке)
  • Кількість морів — 1111
  • Найбільші моря — Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Карське, Бофорта
  • Найбільша затока — Гудзонова
  • Найбільші острови та групи островів — Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Шпіцберген, Нова Земля
  • Найпотужніші течії — Норвезька, Шпіцбергенська (теплі); Трансарктична, Східногренландська (холодні)

(Докладніше дивіться також окремий нарис Північний Льодовитий океан).

Географічне положення. Найменший і наймілкіший із п’яти океанів (виділення Південного океану перемістило його з 4-го на 5-те місце за площею). Займає центральну частину Арктики на північ від Північної Америки та Євразії. Береги дуже розчленовані, моря переважно окраїнні, багато великих островів біля материків. Широкими протоками сполучений з Атлантичним океаном, вузькою Беринговою протокою — з Тихим (ізольований від Індійського та Південного).

Історія дослідження. Дослідження складні й небезпечні: експедиції Вітуса Беринга (XVIII ст.), дрейф судна Фрітьофа Нансена (кінець XIX ст.), плавання Георгія Сєдова, експедиція Отто Шмідта на криголамі «Сибіряков» у 1932 р.1932\text{ р.}; нині застосовують авіацію, супутники та дрейфуючі буї.

Геологічна будова. Складна будова дна: великий шельф (понад 1/31/3 площі) і глибока центральна частина, поділена підводними хребтами Гаккеля, Ломоносова, Менделєєва.

Клімат і властивості вод. Протягом року панують арктичні повітряні маси (літо ≈0∘C\approx 0^\circ\text{C}, зима −20⋯−40∘C-20\dots -40^\circ\text{C}). Тепла Північноатлантична течія (продовження Гольфстріму) зігріває приатлантичні моря (Норвезьке та частина Гренландського й Баренцового не замерзають); надлишок вод повертається в Атлантику Трансарктичною течією. Узимку крига вкриває до 9/109/10 площі (товща багаторічного льоду 2–5 м2\text{–}5\text{ м}, утворюються тороси); трапляються й айсберги з острівних льодовиків.

Органічний світ і ресурси. Органічний світ бідний: основу становлять холодостійкі водорості, багатший лише приатлантичний і пригирловий шельф (морський окунь, тріска, палтус, навага, тюлені, морж, білий ведмідь, «пташині базари»). На шельфі біля Канади, США й Росії розвідано значні запаси нафти й газу; головна судноплавна артерія — Північний морський шлях та Північно-Західний прохід уздовж Канади.

Географічні об’єкти Світового океану

Географічні об’єктиТихийАтлантичнийІндійськийПівденнийПівнічний Льодовитий
Площа (55 океанів)168,7 млн км2168{,}7\text{ млн км}^285,1 млн км285{,}1\text{ млн км}^270,6 млн км270{,}6\text{ млн км}^220,3–22,0 млн км220{,}3\text{–}22{,}0\text{ млн км}^214,1–15,6 млн км214{,}1\text{–}15{,}6\text{ млн км}^2
Омиває материкиЄвразія, Австралія, Північна Америка, Південна Америка (44)Північна Америка, Південна Америка, Євразія, Африка (44)Євразія, Африка, Австралія (33)Антарктида (11)Євразія, Північна Америка (22)
МоряБерингове, Охотське, Японське, Південнокитайське, Філіппінське, Коралове, ТасмановеСередземне, Чорне, Азовське, Північне, Балтійське, Саргасове, КарибськеАравійське, Червоне, АндаманськеВедделла (Уедделла), Росса, Беллінсгаузена, Амундсена, Дейвіса, СпівдружностіГренландське, Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське
ЗатокиАляска, КаліфорнійськаМексиканська, Гвінейська, БіскайськаБенгальська, ПерськаЗатока ПрюдсГудзонова
ПротокиБеринговаГібралтарська, Ла-МаншМозамбіцькаДрейка (межа з Атлантичним і Тихим)Датська
Підводні хребтиСхіднотихоокеанський, ПівденнотихоокеанськийПівнічноатлантичний, ПівденноатлантичнийАравійсько-Індійський, Західноіндійський, ЦентральноіндійськийАвстрало-Антарктичне підняття, Південноантильський хребетЛомоносова, Менделєєва, Гаккеля
Найглибші жолобиМаріанський (≈10 984 м\approx 10\,984\text{ м}), ФіліппінськийПуерто-Рико (8376 м8376\text{ м})Зондський (7290 м7290\text{ м})Факторіанська западина в Південно-Сандвічевому жолобі (7434 м7434\text{ м})Западина Моллой (≈5550 м\approx 5550\text{ м}) / жолоб Літке
ОстровиГавайські, Маріанські, Японські, Філіппінські, Великі Зондські, Нова ЗеландіяІсландія, Велика Британія, Бермудські, Зеленого Мису, Великі АнтильськіШрі-Ланка, Мадагаскар, СейшельськіБеркнер, Південні Шетландські, Південні ОркнейськіГренландія, Шпіцберген, Нова Земля, Північна Земля, Новосибірські
Теплі течіїПівнічна Пасатна, Куросіо, Північнотихоокеанська, Південна ПасатнаПівнічна Пасатна, Гольфстрім, Північноатлантична, БразильськаМусонна, Південна Пасатна, МадагаскарськаТеплих течій немаєНорвезька, Шпіцбергенська
Холодні течіїКаліфорнійська, ПеруанськаЛабрадорська, Канарська, БенгельськаСомалійська, ЗахідноавстралійськаТечія Західних Вітрів (Антарктична циркумполярна)Трансарктична, Східногренландська

Перевірка знань на НМТ

Назад