· Ілля Добрий · Довідник · 7 хв. читати

Атмосфера і клімат: абсолютна і відносна вологість, хмари, опади, пояси тиску, циклони, фронти та кліматичні пояси

Вологість повітря

Насичення повітря водяною парою. Випаровування — перехід води (чи іншої речовини) з рідкого стану в газоподібний (інтенсивно відбувається за додатних температур; за мінусових температур лід і сніг також можуть переходити одразу в пару — сублімація). 86%86\% водяної пари надходить в атмосферу зі Світового океану, 14%14\% — із суходолу. Чим вища температура повітря, тим більше водяної пари воно здатне утримати; при охолодженні пара конденсується (переходить у рідкий стан) і випадають опади.

Максимальна кількість води в 1 м31\text{ м}^3 повітря за певної температури:

  • −20∘C-20^\circ\text{C} — не більше 1 г1\text{ г};
  • −10∘C-10^\circ\text{C} — не більше 2 г2\text{ г};
  • −5∘C-5^\circ\text{C} — не більше 3 г3\text{ г};
  • 0∘C0^\circ\text{C} — не більше 5 г5\text{ г};
  • +10∘C+10^\circ\text{C} — не більше 9 г9\text{ г};
  • +20∘C+20^\circ\text{C} — не більше 17 г17\text{ г};
  • +30∘C+30^\circ\text{C} — не більше 30 г30\text{ г};
  • +40∘C+40^\circ\text{C} — не більше 51 г51\text{ г}.

Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари в грамах у 1 м31\text{ м}^3 повітря за певної температури.

Відносна вологість повітря — виражене у відсотках відношення фактичного вмісту водяної пари до максимально можливого за певної температури (наприклад, при +20∘C+20^\circ\text{C} і фактичному вмісті 8,5 г/м38{,}5\text{ г/м}^3 відносна вологість становить 50%50\%). Повітря зі 100%100\% відносною вологістю називають насиченим, з меншою — ненасиченим. У пустелях відносна вологість удень зазвичай опускається до 10–25%10\text{–}25\% (нижче 30%30\% повітря вже дуже сухе й несприятливе для тривалого комфорту людини).

Вимірювання вологості повітря здійснюють гігрометром (основна деталь — знежирена людська волосина, що видовжується зі зростанням вологості). В Україні влітку відносна вологість нижча, взимку — вища.

Хмарність та атмосферні опади

Формування й види хмар. Хмари утворюються лише в тропосфері при піднятті й охолодженні насиченого повітря, коли водяна пара конденсується у краплі води або кристали льоду (нижче 0∘C0^\circ\text{C}). Хмари — скупчення завислих в атмосфері дрібних крапель води або кристалів льоду. Основні види:

  • перисті (понад 6 тис. м6\text{ тис. м}, напівпрозорі з кристалів льоду) — ознака зміни погоди;
  • шаруваті (близько 200 м200\text{ м}, суцільна пелена) — восени спричиняють похмуру погоду й затяжні обложні дощі;
  • купчасті (1–2 тис. м1\text{–}2\text{ тис. м}, схожі на вату) — у великій кількості віщують зливи, грози, град.

Хмарність — ступінь покриття неба хмарами в балах від 00 (ясно) до 1010 (суцільно хмарно); середня на Землі — 5,5 бала5{,}5\text{ бала} (над океанами більша, над материками менша). Хмари відбивають і поглинають сонячні промені вдень та затримують тепло Землі вночі, тому в ясну ніч холодніше, а в ясний день тепліше.

Атмосферні опади та їх вимірювання. Атмосферні опади — вода, що випадає з хмар або виділяється з повітря у рідкому (дощ, роса, туман) чи твердому (сніг, град, іній) стані. Кількість опадів вимірюють у міліметрах шару води за допомогою опадоміра (відро та дощомірна склянка; тверді опади розморожують), а товщину снігу — снігомірною рейкою.

Види атмосферних опадів. Із хмар випадають дощ, сніг (під час дощу відносна вологість зазвичай перевищує 90%90\%) і град (крупинки снігу в крижаній кірці, що утворюються в купчастих хмарах при сильних висхідних потоках у теплу пору року). За характером випадання опади бувають обложні (тривалі), зливові (короткочасні сильні) та мрячні. Безпосередньо з повітря виділяються:

  • туман — конденсація пари в холодному повітрі біля охолодженої землі (туман, що піднявся, є хмарою);
  • роса — краплі води на охолодженій поверхні в ясну літню ніч;
  • іній — утворюється пізньої осені або ранньої весни при охолодженні поверхні нижче 0∘C0^\circ\text{C}.

Клімат. Кліматотвірні чинники

Поняття про клімат і кліматотвірні чинники. Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості (вивчає кліматологія). Три основні кліматотвірні чинники: сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер підстильної поверхні.

Сонячна радіація та її види. Сонячна радіація — теплова і світлова енергія Сонця, що надходить на Землю (вимірюється в ккал/см2\text{ккал/см}^2 за рік). Поділяється на розсіяну (поглинуту й розсіяну атмосферою) та пряму (досягає поверхні у вигляді променів); їхня сума — сумарна сонячна радіація (максимальна у тропіках, де кут падіння променів сягає 90∘90^\circ, і мінімальна за Полярним колом, де на полюсі сонце не підіймається вище 23∘27′23^\circ27'). Сумарна радіація та температура повітря закономірно зменшуються від екватора до полюсів. На кліматичних картах однакову температуру з’єднують ізотермами.

Підстильна поверхня. Нагрівання поверхні залежить від її альбедо (відбивної здатності): для снігу — близько 90%90\%, пісків пустель — 35%35\%, чорного зораного поля — 4%4\%. На клімат впливає рельєф (гори затримують повітряні маси, рівнини пропускають) і океанічні течії: теплі течії зігрівають узбережжя й приносять вологе повітря та опади (Скандинавія завдяки Північноатлантичній течії); холодні охолоджують повітря, перешкоджають утворенню хмар і зумовлюють формування берегових пустель.

Атмосферна циркуляція — система горизонтальних і вертикальних переміщень повітряних мас у тропосфері (постійні й періодичні вітри, циклони та антициклони).

Закономірності утворення поясів атмосферного тиску на Землі. На екваторі (t>+20∘Ct > +20^\circ\text{C}) тепле повітря піднімається, створюючи пояс низького тиску біля поверхні; на полюсах холодне повітря опускається, утворюючи області високого тиску. У верхній тропосфері підняте над екватором повітря прямує до полюсів, охолоджується й опускається на 30–35∘30\text{–}35^\circ ш. обох півкуль, формуючи тропічні пояси високого тиску. Між тропічними й полярними поясами високого тиску на 60–65∘60\text{–}65^\circ ш. утворюються помірні пояси низького тиску. Отже, на Землі три пояси низького (багато опадів) та чотири пояси високого тиску (мало опадів).

Розподіл поясів атмосферного тиску на земній кулі від екватора до полюсів
Рис. 1. Планетарне чергування поясів високого і низького атмосферного тиску на Землі

Загальна вертикально-широтна циркуляція повітря у тропосфері Землі
Рис. 2. Комірки загальної циркуляції тропосфери, висхідні й низхідні потоки та постійні вітри

Циклони та антициклони — вихори в середніх і високих широтах діаметром кілька тисяч кілометрів:

  • Циклон — область низького тиску в центрі; повітря рухається до центру (проти годинникової стрілки в Північній півкулі, за годинниковою — у Південній) і піднімається вгору, приносячи хмарність та опади.
  • Антициклон — область високого тиску в центрі з низхідним рухом повітря; приносить безхмарну сонячну погоду (спекотну влітку, морозну взимку).

Порівняльна схема циклону та антициклону
Рис. 3. Механізм руху повітря та типова погода в циклоні й антициклоні

Повітряні маси. Атмосферні фронти

Повітряні маси (ПМ) — великі об’єми повітря тропосфери (тисячі й мільйони км2\text{км}^2) з однорідними температурою, тиском, вологістю й прозорістю, що формуються під впливом місцевості й поступово трансформуються під час руху. Типи повітряних мас:

  • екваторіальні (ЕПМ) — теплі та вологі;
  • тропічні (ТПМ) — теплі та сухі;
  • помірні (ППМ) — із сезонними змінами температури та достатньою вологістю;
  • арктичні й антарктичні (АПМ) — холодні та сухі.

Тропічні й помірні ПМ поділяють на морські (насичені вологою, малі річні амплітуди температур) і континентальні (сухі, великі сезонні амплітуди).

Атмосферний фронт — перехідна зона завширшки кілька десятків кілометрів між різними повітряними масами:

  • Теплий фронт — тепле повітря повільно наповзає на холодне й охолоджується, утворюючи шаруваті хмари та мрячні опади.
  • Холодний фронт — холодне повітря швидко витісняє тепле вгору, приносячи похолодання та зливові опади.

Схема теплого та холодного атмосферних фронтів
Рис. 4. Взаємодія повітряних мас і типи опадів у холодному та теплому атмосферних фронтах

Випаровуваність. Коефіцієнт зволоження. Випаровуваність — максимально можливе випаровування за наявної сонячної радіації (у пустелі Сахара випаровуваність 4500 мм/рік4500\text{ мм/рік}, а реальне випаровування — 100 мм/рік100\text{ мм/рік}). Коефіцієнт зволоження (KK) — відношення річної кількості опадів до випаровуваності за той самий період:

K=опади (мм/рік)випаровуваність (мм/рік)K = \dfrac{\text{опади (мм/рік)}}{\text{випаровуваність (мм/рік)}}

При K>1K > 1 зволоження надмірне, K=1K = 1 — достатнє, K<1K < 1 — недостатнє, K<0,3K < 0{,}3 — бідне. Коефіцієнт зволоження визначає густоту річкової й озерної сіток, формування ґрунтів, рослинних зон та розміщення сільськогосподарських культур.

Кліматичні пояси й області Землі

Кліматичні пояси — широтні території зі сталими основними показниками клімату (класифікація Б. П. Алісова). Поділяються на основні (77) та перехідні (66):

  • Сім основних поясів (переважає один тип повітряних мас протягом року):
    • екваторіальний — низький тиск, екваторіальні ПМ, високі температури, висхідні потоки, 1000–3500 мм1000\text{–}3500\text{ мм} опадів;
    • два тропічні — високий тиск, тропічні сухі ПМ, низхідні потоки, рідкісні дощі, високі температури (зони тропічних пустель і напівпустель);
    • два помірні — західні вітри й помірні ПМ, чотири пори року (на заході материків морський клімат, углиб зростає континентальність, на сході — мусонний клімат);
    • арктичний та антарктичний — високий тиск, стокові вітри, високе альбедо, температури рідко вищі за 0∘C0^\circ\text{C}, опадів менше 200 мм/рік200\text{ мм/рік}.
  • Шість перехідних поясів (префікс «суб-»), де повітряні маси змінюються за сезонами двічі на рік: два субекваторіальні (улітку ЕПМ, узимку ТПМ), два субтропічні (улітку тропічний режим, узимку помірний), субарктичний і субантарктичний (улітку ППМ, узимку АПМ).

Тип клімату — стала сукупність кліматичних показників певної території за певний час. Через неоднорідність підстильної поверхні всередині одного поясу формуються різні кліматичні області (морський, континентальний та мусонний клімати).

Перевірка знань на НМТ

Назад