· Ілля Добрий · Довідник · 8 хв. читати

Гідросфера Землі: склад, властивості океанічної води, хвилі й течії, живлення та режим річок, озера і підземні води

Склад гідросфери

Поняття та склад гідросфери. Вода вкриває 71%71\% площі Землі (361 млн км2361\text{ млн км}^2, ≈0,023%\approx 0{,}023\% або ≈1/4300\approx 1/4300 маси планети, об’єм — ≈1,4 млрд км3\approx 1{,}4\text{ млрд км}^3). Гідросфера — водна оболонка Землі, що включає:

  • Світовий океан — 96,5%96{,}5\% усієї води (55 океанів, внутрішні й окраїнні моря, затоки, протоки);
  • води суходолу — 3,5%3{,}5\% усієї гідросфери: річки, озера, болота, штучні водойми (канали, водосховища, ставки), а серед запасів прісної води — льодовики (≈69%\approx 69\%), підземні води (≈30%\approx 30\%) та поверхневі води й багаторічна мерзлота (≈1%\approx 1\%);
  • воду в атмосфері — водяна пара, хмари, опади.

Світовий кругообіг води. Вода перебуває в трьох агрегатних станах: твердому (<0∘C< 0^\circ\text{C} — лід), рідкому (0–100∘C0\text{–}100^\circ\text{C}) та газоподібному (>100∘C> 100^\circ\text{C} — пара). Завдяки різниці температур і силі тяжіння відбувається світовий кругообіг води:

  • малий кругообіг: Океан →\to атмосфера →\to Океан;
  • великий кругообіг: Океан →\to атмосфера →\to суходіл →\to Океан (стік річками й підземними водами).

Властивості води як рідини та їхній вплив на природу планети: при охолодженні вода стискається лише до +4∘C+4^\circ\text{C}, а далі розширюється (лід більший за об’ємом на ≈9%\approx 9\%), руйнуючи гірські породи в тріщинах; розчиняє солі, вапняки, гіпс (зумовлює карст), через винесення солей річками вода Океану солона; вода повільніше нагрівається й охолоджується, ніж суходіл, що впливає на тиск і вітри.

Світовий океан та його частини

Океани — найбільші частини Світового океану (55 океанів: у 2000 р.2000\text{ р.} Міжнародна гідрографічна організація окреслила межі п’ятого — Південного океану — навколо Антарктиди на південь від 60∘ пд. ш.60^\circ\text{ пд. ш.}, а в червні 2021 р.2021\text{ р.} його офіційно визнало Національне географічне товариство США, що змінило площі й межі сусідніх океанів):

  • Тихий океан — найбільший (168,7 млн км2168{,}7\text{ млн км}^2, ≈47%\approx 47\% площі Світового океану), найглибша западина — Маріанський жолоб (≈10 984 м\approx 10\,984\text{ м});
  • Атлантичний океан — другий за площею (85,1 млн км285{,}1\text{ млн км}^2, ≈24%\approx 24\%);
  • Індійський океан — третій за площею (70,6 млн км270{,}6\text{ млн км}^2, ≈20%\approx 20\%);
  • Південний океан — четвертий за площею (20,3–22,0 млн км220{,}3\text{–}22{,}0\text{ млн км}^2, ≈6%\approx 6\%), омиває береги Антарктиди й об’єднаний потужною течією Західних Вітрів;
  • Північний Льодовитий океан — п’ятий, найменший і наймілкіший (14,1–15,6 млн км214{,}1\text{–}15{,}6\text{ млн км}^2, ≈4%\approx 4\%).

Моря, затоки та протоки: море — частина океану, відокремлена суходолом, островами чи підвищеннями дна (внутрішні — Азовське, Чорне, Середземне; окраїнні — Саргасове, Берингове, Баренцове). Затока — частина моря, океану, що глибоко вдається в суходіл (Одеська, Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гудзонова, Гвінейська). Протока — вузька смуга води, що розділяє суходіл і сполучає суміжні басейни (Берингова, Керченська, Босфор, Гібралтарська; найширша — Дрейка, 1120 км1120\text{ км}; найдовша — Мозамбіцька).

Суходіл у Світовому океані: материки (66 материків: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида, Австралія); острови (група — архіпелаг; найбільший — Гренландія, 2,2 млн км22{,}2\text{ млн км}^2; за походженням — материкові, вулканічні, коралові до глибини 50 м50\text{ м} між 30∘ пн. ш.30^\circ\text{ пн. ш.} і 30∘ пд. ш.30^\circ\text{ пд. ш.}, кільцеподібний — атол); півострови (найбільший — Аравійський, 3 млн км23\text{ млн км}^2).

Властивості вод Світового океану

Солоність води — кількість грамів розчинених хімічних речовин в 1 л1\text{ л} води; вимірюється у проміле (‰\text{‰}) (менше 1 ‰1\text{ ‰} — прісна). Середня солоність Світового океану — 35 ‰35\text{ ‰} (35 г35\text{ г} солей на 1 л1\text{ л}). Поверхнева солоність: на екваторі — 34 ‰34\text{ ‰}, у тропіках — 36–37 ‰36\text{–}37\text{ ‰}, у помірних широтах — до 34 ‰34\text{ ‰}, у приполярних областях — до 32 ‰32\text{ ‰}. Найсолоніше море світу — Червоне (41 ‰41\text{ ‰}), найменш солоне — Балтійське (2–11 ‰2\text{–}11\text{ ‰}); у морів України — 12–18 ‰12\text{–}18\text{ ‰}. З глибиною солоність вирівнюється до 35 ‰35\text{ ‰}.

Температура води: середньорічна температура поверхневих вод знижується від екватора (+27⋯+28∘C+27\dots +28^\circ\text{C}) до полюсів (−2∘C-2^\circ\text{C}). У перших 700 м700\text{ м} глибини температура різко знижується, далі падає на ≈2∘C\approx 2^\circ\text{C} на кожен кілометр, а на глибині понад 4000 м4000\text{ м} становить 0∘C0^\circ\text{C}.

Водні маси — великі рухомі об’єми води з однорідною температурою, солоністю тощо (за глибиною: поверхневі, проміжні, глибинні, придонні; за широтою: екваторіальні, тропічні, помірні, арктичні та антарктичні). Крига у Світовому океані: морська вода замерзає при −2∘C-2^\circ\text{C} (береговий припай і дрейфуюча крига); сповзаючий материковий лід утворює шельфовий лід, від якого відколюються айсберги (9/109/10 об’єму під водою, висота до 40 м40\text{ м}; основні постачальники — Антарктида та Гренландія).

Рухи води у Світовому океані

  • Вітрові хвилі утворюються під дією вітру (мають підошву, гребінь, висоту — у відкритому морі 4–6 м4\text{–}6\text{ м}, максимум 34 м34\text{ м}, біля берега до 1 м1\text{ м} — і довжину).
  • Цунамі — руйнівні хвилі від підводних землетрусів заввишки 20–40 м20\text{–}40\text{ м} (максимум 66 м66\text{ м} у затоці Аляска).
  • Припливи та відпливи — коливання рівня моря кожні 66 годин під дією тяжіння Місяця та Сонця (у відкритому океані 90 см90\text{ см}, у внутрішніх морях України 20–30 см20\text{–}30\text{ см}, у вузьких затоках до ≈18 м\approx 18\text{ м} — затока Фанді).
  • Океанічні течії — горизонтальне переміщення величезних мас води на великі відстані (найчастіше вітрові — пасатні, стічні, західні). У Північній півкулі кругообіги за годинниковою стрілкою, у Південній — проти. Найдовша течія у світі — течія Західних Вітрів (30 тис. км30\text{ тис. км}). Теплі течії підвищують температуру й опади на узбережжі (Гольфстрім — 3 тис. км3\text{ тис. км}, +24⋯+28∘C+24\dots +28^\circ\text{C}, переносить у 2020 разів більше води, ніж усі річки світу); холодні знижують температуру й спричиняють суху погоду.

Найбільші об’єкти гідросфери у Світовому океані

Типи об’єктівНазви географічних об’єктівПоложення на планеті
МоряСередземне, Саргасове, Чорне, Азовське, БалтійськеАтлантичний океан
МоряАравійське, ЧервонеІндійський океан
МоряБеринговеТихий океан
МоряВедделла, Росса, БеллінсгаузенаПівденний океан
ЗатокиБіскайська, Мексиканська, ГвінейськаАтлантичний океан
ЗатокиБенгальська, Велика АвстралійськаІндійський океан
ПротокиДрейка, Магеллановаміж Атлантичним і Тихим океанами (Дрейка — на межі з Південним)
ПротокиБеринговаміж Тихим і Північним Льодовитим океанами
ПротокиГібралтарськаміж Середземним морем та Атлантичним океаном
ПротокиБосформіж Чорним і Мармуровим морями
ПротокиКерченськаміж Чорним та Азовським морями
ОстровиГренландія, Великі Антильськібіля берегів Північної Америки
ОстровиМадагаскарбіля берегів Африки
ОстровиВеликі Зондські, Шрі-Ланка, Велика Британіябіля берегів Євразії
ОстровиНова Гвінея, Тасманіябіля берегів Австралії
Коралові спорудиВеликий Бар’єрний рифбіля північно-східного узбережжя Австралії
ОстровиГавайськіу Тихому океані
ПівостровиАравійський, Індостан, Індокитай, Скандинавський, Апеннінський, КримськийЄвразія
ПівостровиЛабрадорПівнічна Америка
ПівостровиСомаліАфрика
Морські течіїЗахідних Вітрів (холодна, Антарктична циркумполярна)Південний океан (південні частини Тихого, Атлантичного, Індійського)
Морські течіїПівденна Пасатна (тепла)Тихий, Атлантичний, Індійський океани
Морські течіїГольфстрім (тепла), Північноатлантична (тепла)Атлантичний океан
Морські течіїПівнічнотихоокеанська (тепла)Тихий океан
Морські течіїПівнічна Пасатна (тепла)Тихий та Атлантичний океани
ЗападиниМаріанська (≈10 984 м\approx 10\,984\text{ м}), Філіппінська (10 265 м10\,265\text{ м})Тихий океан

Господарське значення морів та океанів

Класифікація природних ресурсів Світового океану: водні («рідка руда»: бром, йод, магній, кухонна сіль; опріснення води), біологічні (вивчає гідробіологія; групи організмів: планктон — ≈70%\approx 70\% біомаси, пасивно переноситься; нектон — активно плаваючі риби, кити, кальмари; бентос — донні організми), мінеральні (на шельфі 50%50\% нафти, газ, вугілля, руди; на ложі залізо-марганцеві конкреції) та енергетичні (припливні електростанції, енергія хвиль, течій і тепла води). Основні загрози — забруднення та надмірний вилов риби.

Річки

Головні частини річки. Річка — природний водний потік у зниженні рельєфу. Має витік (озеро, болото, джерело, льодовик) та гирло у вигляді дельти (наносний острів із рукавами; найбільші — Амазонка та Ганг, понад 100 тис. км2100\text{ тис. км}^2) або естуарію (широке затоплене морем гирло; найбільший — Ла-Плата).

Річкова система та річковий басейн. Річкова система — головна річка з правими й лівими притоками (у Дніпра в Україні ≈1020\approx 1020 приток: права — Прип’ять, ліва — Десна). Басейн річки — територія збору вод, відокремлена вододілами (найбільший — Амазонки, ≈7 млн км2\approx 7\text{ млн км}^2; Дніпра — ≈48%\approx 48\% площі України).

Характер течії та кількісні показники. Гірські річки швидкі; рівнинні повільні, утворюють меандри. Падіння річки — різниця висот витоку й гирла (м\text{м}). Похил річища — відношення падіння (см\text{см}) до довжини (км\text{км}), у см/км\text{см/км}. Пороги — виходи твердих порід (на Дніпрі 99 порогів затоплено греблею Дніпровської ГЕС [ДніпроГЕС] у 1932 р.1932\text{ р.}); водоспади — уступи (найвищий у світі — Анхель, 979 м979\text{ м}; в Україні — Учансу, 98,5 м98{,}5\text{ м}).

Живлення, режим та витрати води. Живлення буває дощове, снігове, ґрунтове, льодовикове та мішане (Дніпро й більшість річок України). Режим річки: повінь (щорічний найвищий рівень), межень (найнижчий рівень, підземне живлення), льодостав і льодохід, паводок (раптовий підйом у будь-яку пору). Витрати води (м3/с\text{м}^3/\text{с}) — добуток площі перерізу на швидкість течії; річний стік (км3\text{км}^3) — об’єм за рік (Амазонка — 7 тис. км37\text{ тис. км}^3, 15%15\% світового стоку). Для перекидання води й скорочення шляхів будують канали (Північнокримський; транспортні Суецький і Панамський).

Озера, водосховища та болота

Озеро — природна заглибина на суходолі, заповнена водою (1,8%1{,}8\% суходолу). Типи озер за походженням улоговин (докладні приклади — у статті Види озер за походженням їхніх улоговин):

  • тектонічні (Байкал — 1642 м1642\text{ м}, Танганьїка, Ньяса, Великі озера, Тітікака);
  • вулканічні (Італія, Ісландія);
  • реліктові (залишкові) (Каспійське, Чад, Ейр, Велике Солоне);
  • льодовикові (Фінляндія, Ладозьке, Онезьке, Вінніпег);
  • старичні (у заплавах);
  • карстові (Шацькі озера на Волині);
  • термокарстові (багаторічна мерзлота);
  • загатні (Синевир у Карпатах, Тана в Ефіопії);
  • лиманні (Сасик (Кундук)).

За водним режимом озера бувають стічні (річка витікає), проточні (річки впадають і витікають, зазвичай прісні) та безстічні (річки лише впадають, солоні). Штучні водойми, створені греблями, — водосховища.

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу із шаром торфу не менше 30 см30\text{ см} (інакше — заболочені землі; 90–95%90\text{–}95\% води). Типи: верхові (вододіли, опади, мох-сфагнум), низинні (долини, підземні води, очерет, осока, вільха — Дунайські плавні) та перехідні. Осушення боліт спричиняє обміління річок і зниження рівня води в криницях.

Підземні води, льодовики та багаторічна мерзлота

Підземні води залягають у порожнинах, тріщинах і порах верхніх шарів кори. Породи: водопроникні (пісок, гравій, галька) і водотривкі (глина, граніт, сланець). За умовами залягання:

  • верховодка — сезонна лінза на першому водотривкому шарі;
  • ґрунтові води — суцільний шар на першому водотривкому пласті (криниці);
  • міжпластові води — між двома водотривкими шарами (під тиском у ввігнутих пластах — артезіанські води).

Виходи підземних вод на поверхню — джерела (прісні й мінеральні; холодні до +20∘C+20^\circ\text{C}, теплі +20⋯+37∘C+20\dots +37^\circ\text{C}, термальні понад +37∘C+37^\circ\text{C}).

Льодовик — скупчення багаторічного прісного льоду на суходолі (11%11\% суходолу; формуються вище снігової лінії, в Україні гори нижчі за неї). Мають область живлення та область руху; поділяються на гірські (відкладають морену) та покривні (Антарктида, Гренландія, утворюють айсберги). Багаторічна мерзлота — шар мерзлої землі з постійною температурою нижче 0∘C0^\circ\text{C} (25%25\% площі Північної Америки та Євразії), слугує водотривким шаром і ускладнює будівництво.

Перевірка знань на НМТ

Назад