§38. Перемінно-вологі ліси. Вертикальна поясність гір (Північна Америка)

• Зміст параграфів (відповідей) до підручника

1. Що таке вертикальна (висотна) поясність?

Вертикальна (висотна) поясність — це закономірна зміна природних зон у горах у напрямку від підніжжя до вершини. Вона зумовлена зміною кліматичних умов із висотою, таких як температура, кількість опадів, тиск.

2. Від чого залежить різноманітність висотних поясів?

• висоти гір (чим вищі гори, тим більше поясів);
• географічного положення гір (близькість до екватора чи полюсів);

Завдання

1. Назвіть найвідоміші види рослин та тварин перемінно-вологих лісів.

Найвідоміші рослини перемінно-вологих лісів: королівська пальма, пальма сабаль, тюльпанне дерево, болотяний кипарис, мімоза сором’язлива.

Найвідоміші тварини: квезал, дика індичка, носуха, жабабик, міссісіпський алігатор.

2. Складіть приклади ланцюгів живлення в екосистемі перемінно-вологих лісів.

Приклади ланцюгів живлення:

• Рослини (мімоза сором’язлива) → дика індичка → міссісіпський алігатор.
• Рослини (наприклад, тюльпанне дерево) → комахи → земноводні (наприклад, жаба-бик) → хижі птахи або плазуни (наприклад, алігатор).

3. З’ясуйте, які рослини та тварини цієї зони мають для людини господарче значення, а які є небезпечними.

Господарче значення: пальми (для отримання плодів і деревини), тюльпанне дерево ( деревина для меблів), болотяний кипарис (будівельний матеріал).

Небезпечні: міссісіпський алігатор (хижак).

4. Дослідіть, як зона перемінно-вологих лісів використовується людиною та наскільки тут змінені природі комплекси? Які існують можливості подолання негативного впливу людини на природу?

Людина використовує цю зону для вирубки лісу, сільського господарства та будівництва. Через це природні комплекси значно змінені — багато лісів вирубано. Для подолання негативного впливу необхідно застосовувати сталу лісозаготівлю, створювати заповідники, проводити відновлення лісів і зменшувати використання земель під сільське господарство.

Завдання

1. Назвіть найвідоміші види рослин та тварин степової зони.

Найвідоміші рослини степів: бізонова трава, ковила, бородач, просо прутовидне.

Найвідоміші тварини: лучний собачка, ховрах Річардсона, каліфорнійський заєць, бізон, вилоріг, мексиканський сокіл, гримуча змія, койот (лучний вовк).

2. Складіть приклади ланцюгів живлення в екосистемі прерій.

Приклади ланцюгів живлення:

• Бізонова трава → бізон → койот. Бізон харчується травою, а койот може полювати на бізона (молодих або слабких особин).
• Ковила → ховрах Річардсона → мексиканський сокіл. Ховрах є травоїдним і харчується ковилою, а сокіл полює на ховраха.
• Просо прутовидне → каліфорнійський заєць → гримуча змія. Заєць є травоїдним і харчується просом, а гримуча змія може полювати на зайця.

3. Поясніть, чому саме зона степів більше всього змінена людською діяльністю. З’ясуйте, як люди використовують місцеві природні умови.

Зона степів більше всього змінена через родючі ґрунти, які люди використовують для сільського господарства. Степи майже повністю розорані під посіви зернових культур (пшениця, кукурудза тощо). Також люди використовують степи для випасу худоби. Це призвело до значного скорочення природних екосистем і зникнення багатьох видів тварин, таких як бізони.

4. Які рослини та тварини степів стали дуже рідкісними та потребують охорони? Які небезпечні для людини тварини живуть у цій зоні?

Рідкісні види, які потребують охорони:

• Тварини: бізон, вилоріг.

Небезпечні для людини тварини: гримуча змія (отруйна), койот (може бути небезпечним для домашніх тварин і людей у рідкісних випадках).

Завдання

1. Назвіть найвідоміші види рослин та тварин американських пустель.

Найвідоміші рослини: сагуаро, цереус, їжакові кактуси, мексиканська агава, юка.

Найвідоміші тварини: кенгуровий стрибун, американська лисиця, каліфорнійська (земляна) зозуля, лопатоніг, ядозуб, кораловий аспід.

2. Складіть приклади ланцюгів живлення в екосистемі пустелі.

Приклади ланцюгів живлення:

• Кактуси (сагуаро) → кенгуровий стрибун → американська лисиця. Кенгуровий стрибун харчується насінням або частинами кактусів, а лисиця полює на стрибуна.
• Агава → лопатоніг → ядозуб. Лопатоніг може живитися рослинами, такими як агава, а ядозуб (хижак) полює на лопатоніга.
• Юка → комахи → кораловий аспід. Комахи живляться рослинами, такими як юка, а кораловий аспід (отруйна змія) полює на комах.

3. З’ясуйте, які рослини та тварини цієї зони мають для людини господарське значення, а які є небезпечними.

Господарське значення:

• Рослини: кактуси (використовуються для годівлі худоби, виробництва напоїв), агава (джерело волокна та алкогольних напоїв, наприклад, текіли), юка (виготовлення мотузок)

Небезпечні тварини:

• Ядозуб – отруйна ящірка.
• Кораловий аспід – отруйна змія.

4. Дослідіть, як людина змінила природні комплекси пустель та які запроваджує заходи щодо збереження унікальної місцевої природи.

Людина змінила природні комплекси пустель через сільськогосподарську діяльність, будівництво міст, видобуток корисних копалин та розвиток інфраструктури. Це призвело до руйнування місць проживання тварин і рослин, а також до зменшення біорізноманіття.

Заходи збереження:

• Створення національних парків і заповідників для охорони унікальних екосистем пустель.
• Впровадження програм з відновлення популяцій рідкісних видів.
• Обмеження сільськогосподарської діяльності та видобутку ресурсів у вразливих районах.
• Просвітницька діяльність серед населення щодо збереження пустельних екосистем.

Завдання

1. У яких широтах розташовані хребти Кордильєр та як відрізняються їхні висоти?

Хребти Кордильєр розташовані:

• Сьєрра-Невада — 40° пн. ш., висота 4418 м.
• Скелясті гори — 50° пн. ш., висота 3954 м.
• Аляскинський хребет — 65° пн. ш., висота 6194 м.
• Хребет Брукс — 69° пн. ш., висота 2816 м.

2. Як на кількість вертикальних поясів впливає географічне положення гір щодо екватора?

Чим ближче до екватора розташовані гори, тим більше вертикальних поясів через тепліший клімат і більшу різноманітність природних умов.

3. У яких природних зонах знаходяться сусідні з названими хребтами Кордильєр рівнини?

Сусідні рівнини знаходяться в таких природних зонах:

• біля Сьєрра-Невади — пустелі та напівпустелі, степів, твердолисті ліси й чагарники;
• біля Скелястих гір — степи (прерії), лісостеп;
• біляхребта Брукс — тундра.
• біля Аляскинського — хребта тайга

4. Якими ландшафтами представлений найнижчий вертикальний пояс кожного з хребтів? Чим це пояснюється?

Найнижчий вертикальний пояс:

• Сьєрра-Невада – твердолисті ліси й чагарники та пустелі та напівпустелі
• Скелясті гори – хвойні ліси та лісостеп.
• Аляскинський хребет – хвойні ліси (тайга, холодний клімат).
• Хребет Брукс – тундра (арктичний клімат).

Це пояснюється тим, що найнижчий пояс збігається з природною зоною сусідніх рівнин.

5. Чому в деяких гірських хребтах відрізняються природні комплекси західних та східних схилів у нижніх поясах?

Це пояснюється різницею у зволоженні: західні схили отримують більше опадів через вологі повітряні маси з океану, тоді як східні схили знаходяться в зоні “сухої тіні”.

6. Як на кількість вертикальних поясів впливає висота гір?

Чим вища гора, тим більше вертикальних поясів, оскільки температура і кліматичні умови змінюються на більшій кількості рівнів.

7. Порівняйте вертикальну поясність Кордильєр і Аппалачів.

У Кордильєрах більше вертикальних поясів через їхню більшу висоту і протяжність у різних широтах. Аппалачі мають менше поясів через меншу висоту та більш однорідний клімат.

8. Висновок про чинники, що визначають кількість та склад вертикальних поясів у горах. Причини відмінностей між Аппалачами та Кордильєрами.

Кількість і склад вертикальних поясів залежать від:

• висоти гір;
• географічного положення (відстань до екватора);
• кліматичних умов (зволоження, температура).

Відмінності між Аппалачами та Кордильєрами зумовлені тим, що Кордильєри значно вищі й простягаються через різні кліматичні пояси, тоді як Аппалачі нижчі й розташовані лише в помірному та субтропічних поясах.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Покажіть на карті природні зони перемінно-вологих лісів, степів та пустель у Північній Америці, області прояву вертикальної поясності.

• Перемінно-вологі ліси: розташовані на південному сході Північної Америки, зокрема в субтропічному мусонному кліматі.
• Степи (прерії): простягаються від півночі (тайга) до півдня (Мексиканська затока) у центральній частині материка.
• Пустелі та напівпустелі: займають частину внутрішніх плоскогір’їв Кордильєр, Мексиканське нагір’я та Каліфорнійське узбережжя.
• Вертикальна поясність: найвиразніше проявляється в Кордильєрах (Сьєрра-Невада, Скелясті гори, Аляскинський хребет, хребет Брукс) та Аппалачах.

2. Чому природна зона пустель у Північній Америці не має суцільного поширення?

Природна зона пустель у Північній Америці не має суцільного поширення через різноманітність рельєфу та кліматичних умов. Пустелі розташовані переважно у внутрішніх районах Кордильєр, де переважає сухий клімат через “дощову тінь” (гірські хребти затримують вологі повітряні маси). У інших частинах материка клімат більш вологий, що не сприяє формуванню пустель.

3. Чому лісові природні зони в Північній Америці поширені в східній та західній частинах материка, а в центральних частинах існують безлісі екосистеми?

Лісові зони поширені на сході та заході через достатню кількість опадів:

• Східна частина: вологі повітряні маси з Атлантичного океану забезпечують достатню кількість опадів для лісів.
• Західна частина: вологі повітряні маси з Тихого океану також сприяють формуванню лісів.

У центральній частині материка (Великі рівнини) кількість опадів значно менша через віддаленість від океанів, що призводить до формування степів (прерій) та напівпустель.

4. Порівняйте природні зони степів Північної Америки та саван Африки, або зони напівпустель та пустель обох материків (на вибір). Які риси подібності та відмінності між цими зонами? Чим вони пояснюються?

Порівняння степів Північної Америки та саван Африки:

Подібності:

• Обидві зони характеризуються переважанням трав’янистої рослинності.
• У обох зонах мешкають великі травоїдні тварини (бізони в преріях, антилопи в саванах) та хижаки (койоти в преріях, леви в саванах).

Відмінності:

• У саванах більше дерев (акації, баобаби), ніж у преріях, де переважають злакові трави.
• Клімат саван більш спекотний і має чіткий поділ на сухий та вологий сезони, тоді як у преріях клімат помірний з меншою сезонністю.

Порівняння пустель та напівпустель Північної Америки та Африки:

Подібності:

• Обидві зони характеризуються недостатньою кількістю опадів.
• Рослинність представлена колючими чагарниками, кактусами (у Північній Америці) та сукулентами (у Африці).

Відмінності:

• У африканських пустелях (наприклад, Сахара) клімат більш спекотний і сухий, ніж у північноамериканських пустелях (наприклад, Мохаве).
• Тваринний світ африканських пустель більш різноманітний, включаючи великих ссавців (верблюди, газелі), тоді як у північноамериканських пустелях переважають дрібні тварини (гризуни, рептилії).

Ці відмінності пояснюються різними кліматичними умовами, географічним положенням та історією формування екосистем.

5. Порівняйте особливості прояву вертикальної поясності в Кордильєрах та Аппалачах. Від чого залежить ступінь прояву вертикальної поясності в горах?

Порівняння вертикальної поясності в Кордильєрах та Аппалачах:

Кордильєри:

• Мають більше вертикальних поясів через велику висоту (до 6194 м) та різноманітність кліматичних умов.
• Пояси включають: льодовики, гірську тундру, альпійські луки, хвойні ліси, лісостеп, пустелі та напівпустелі.
• Найнижчий пояс залежить від природної зони сусідніх рівнин (наприклад, твердолисті ліси в субтропіках).

Аппалачі:

• Мають менше вертикальних поясів через меншу висоту (до 2000 м) та більш однорідний клімат.
• Пояси включають: хвойні ліси, мішані ліси, широколисті ліси.
• Найнижчий пояс збігається з лісовими зонами помірного поясу.

Чинники, що впливають на ступінь прояву вертикальної поясності:

• Висота гір: чим вищі гори, тим більше поясів.
• Географічне положення: ближче до екватора – більше поясів.
• Кліматичні умови: кількість опадів та температура визначають характер поясів.

6. Установіть послідовність природних зон Північної Америки за ступенем їхнього освоєння людиною. Які екологічні проблеми існують у кожній із них, які можливості їхнього розв’язання?

Послідовність природних зон за ступенем освоєння людиною:

1. Степи (прерії):
   • Найбільше освоєна зона через родючі чорноземи. Використовується для сільського господарства (зернові культури).
   • Екологічні проблеми: ерозія ґрунтів, знищення природних екосистем, зникнення бізона та інших видів.
   • Розв’язання: запровадження ґрунтозахисних методів обробки землі, створення заповідників.
2. Ліси (перемінно-вологі, хвойні, широколисті):
   • Використовуються для видобутку деревини, сільського господарства та будівництва.
   • Екологічні проблеми: вирубка лісів, знищення біорізноманіття.
   • Розв’язання: відновлення лісів, створення національних парків.
3. Пустелі та напівпустелі:
   • Менше освоєні через суворі кліматичні умови. Використовуються для видобутку корисних копалин та туризму.
   • Екологічні проблеми: опустелювання, забруднення через видобуток ресурсів.
   • Розв’язання: обмеження видобутку, збереження водних ресурсів.
4. Тундра:
   • Найменше освоєна через суворі умови. Використовується для видобутку нафти та газу.
   • Екологічні проблеми: руйнування ґрунтового покриву, забруднення навколишнього середовища.
   • Розв’язання: впровадження екологічних стандартів у промисловості, створення охоронних зон.

Загальні можливості розв’язання екологічних проблем:

• Створення заповідників та національних парків.
• Впровадження екологічно чистих технологій у сільському господарстві та промисловості.
• Просвітницька діяльність серед населення щодо збереження природи.