· Ілля Добрий · ГДЗ · 6 хв. читати

§36. Природні зони Південної Америки - Запотоцький

Практикуймо

1. Унікальність природи сельви Південної Америки (у підручнику на с. 153 допущено одрук «Північної Америки»). Особливості видового складу рослин і тварин сельви

Сельва (вологий екваторіальний ліс Амазонії) у Південній Америці є однією з найбагатших і найстаріших екосистем на планеті. Вона вирізняється такими особливостями:

  • Високою біорізноманітністю: Сельва є домом для понад 40 тисяч видів рослин, 1800 видів птахів, 250 видів ссавців, а також тисяч видів комах і риб.
  • Структурною складністю: Ліси складаються з кількох ярусів, що включають верхній ярус дерев, середній ярус чагарників і нижній ярус трав’янистих рослин. Це забезпечує різноманітні умови для життя різних видів.
  • Ендемічними видами: Багато видів, такі як ягуар, капібара, та різні види орхідей, зустрічаються лише в цих лісах.

2. Розпізнайте представників рослинного і тваринного світу природних зон на мал. 143 і мал. 144.

На малюнках 143 і 144 можуть бути представлені такі представники:

Мал. 143 (Рослинний і тваринний світ Амазонії):

  • Вікторія амазонська (ліворуч) — велике тропічне латаття з рожевою квіткою та величезним круглим листям, що плаває на воді.
  • Мавпа (капуцин) (друге фото) — деревний мешканець екваторіального лісу.
  • Папуга ара (третє фото) — яскравий синьо-жовтий папуга, характерний для Амазонії.
  • Колібрі (угорі праворуч) — крихітний птах, що живиться нектаром квітів і запилює рослини.
  • Анаконда (унизу праворуч) — гігантська неотруйна змія, що мешкає у водоймах і на заболочених берегах Амазонії.

Мал. 144 (Тваринний світ саван і рідколісся):

  1. Рись (ліворуч) — (примітка: у підручнику на це місце помилково потрапило фото рисі, яка не мешкає в Південній Америці; імовірно, автори мали на увазі південноамериканську дику кішку — пуму або оцелота).
  2. Гігантський мурахоїд (унизу в центрі) — велика тварина з витягнутою мордою і довгим хвостом, яка живиться мурахами й термітами.
  3. Страус нанду (угорі в центрі) — великий нелітаючий птах відкритих просторів Південної Америки.
  4. Тапір (угорі праворуч) — великий темно-коричневий ссавець із короткою хоботоподібною мордою.
  5. Пекарі (унизу праворуч) — невеликий свиноподібний ссавець саван і рідколісся Південної Америки.

Ці тварини є представниками різних екологічних ніш Південної Америки, від лісів до відкритих рівнин. Вони демонструють різноманітність фауни континенту, включаючи хижаків, травоїдних та комахоїдних тварин, а також нелітаючих птахів.

3. Презентація на тему: «Природні зони Південної Америки»

За картою природних зон атласу та текстом підручника на рівнинній частині Південної Америки виділяють 7 природних зон (а в Андах — область висотної поясності). Характеристика кожної зони за планом:

  1. Вологі екваторіальні ліси (сельва):

    • Географічне положення: Амазонська низовина по обидва боки від екватора та північно-західне узбережжя материка.
    • Кліматичний пояс: екваторіальний (постійно жарко +24…+26 °C і волого, 2000–3000 мм опадів).
    • Ґрунти: червоно-жовті фералітні.
    • Рослинний покрив: багатоярусний вічнозелений ліс — сейба, гевея (каучуконос), дерево какао, динне й хінне дерева, пальми, ліани, орхідеї, вікторія амазонська.
    • Тваринний світ: лінивці, мавпи-ревуни й капуцини, тапір, капібара (водосвинка), ягуар, папуги ара, колібрі, тукани, анаконда, каймани, піраньї.
  2. Перемінно-вологі (змінно-вологі) ліси:

    • Географічне положення: обрамляють сельву з півночі й півдня та простягаються вздовж східного узбережжя Бразильського плоскогір’я.
    • Кліматичний пояс: субекваторіальний і тропічний вологий.
    • Ґрунти: червоні фералітні.
    • Рослинний покрив: дерева, частина яких скидає листя в сухий сезон, пальми, деревоподібні папороті, бамбук, араукарія бразильська.
    • Тваринний світ: мавпи, тапіри, ягуари, мурахоїди, папуги, тукани.
  3. Савани і рідколісся (льянос і кампос):

    • Географічне положення: Орінокська низовина на півночі (льянос) та внутрішні райони Бразильського плоскогір’я на півдні (кампос).
    • Кліматичний пояс: субекваторіальний (із вологим літом і сухою зимою) та частково тропічний.
    • Ґрунти: червоні та червоно-бурі ґрунти саван.
    • Рослинний покрив: високі злакові трави, пальми (маврикієва пальма в льяносі), мімози, акації, дерево кебрачо, деревоподібні кактуси в кампосі.
    • Тваринний світ: броненосці, гігантський мурахоїд, пекарі, тапір, пампаський і болотний олені, пума, страус нанду, терміти.
  4. Твердолисті вічнозелені ліси і чагарники:

    • Географічне положення: західне узбережжя материка в середній частині Чилі.
    • Кліматичний пояс: субтропічний середземноморський (сухе тепле літо й волога м’яка зима).
    • Ґрунти: коричневі.
    • Рослинний покрив: вічнозелені дерева й колючі чагарники з твердим листям, чилійська пальма юбея, південний бук, араукарія.
    • Тваринний світ: пума, андський олень, віскаша, гризуни, різноманітні птахи.
  5. Степи (пампа):

    • Географічне положення: східна частина Ла-Платської низовини (Аргентина, Уругвай).
    • Кліматичний пояс: субтропічний із рівномірним і континентальним зволоженням.
    • Ґрунти: родючі червонувато-чорні та сіро-коричневі ґрунти пампи.
    • Рослинний покрив: трав’яниста безліса рівнина — ковила, пампаська трава, бородач, дике просо.
    • Тваринний світ: пампаський олень, пампаська кішка, гуанако, броненосці, гризуни віскаша й нутрія, страус нанду.
  6. Пустелі та напівпустелі (Атакама і Патагонія):

    • Географічне положення: тихоокеанське узбережжя в тропічних широтах (берегова пустеля Атакама) та південно-східна частина материка (Патагонія).
    • Кліматичний пояс: тропічний пустельний (Атакама) і помірний континентальний (Патагонія).
    • Ґрунти: сіроземи, бурі та сіро-бурі пустельні й напівпустельні ґрунти.
    • Рослинний покрив: в Атакамі — поодинокі кактуси, подушкоподібні рослини й лишайники на каменях; у Патагонії — посухостійкі злаки, колючі подушкоподібні чагарники.
    • Тваринний світ: гуанако, пума, магелланів собака, гризун віскаша, броненосці, страус дарвінів нанду, дрібні ящірки.
  7. Мішані ліси (та області висотної поясності в Андах):

    • Географічне положення: південно-західне узбережжя материка (південь Чилі та захід Вогняної Землі).
    • Кліматичний пояс: помірний морський (прохолодний і дуже вологий).
    • Ґрунти: бурі лісові.
    • Рослинний покрив: вологий вічнозелений і листопадний ліс — південний бук (нотофагус), чилійська араукарія, магнолії, мохи, лишайники та папороті.
    • Тваринний світ: пума, карликовий олень пуду, нутрія, видри, колібрі та папуги, а на узбережжі — магелланові й золотоволосі пінгвіни, морські леви.

4. Змоделюйте формування берегових пустель на материках

Передумови:

  • Географічне положення й океанічні течії: берегові пустелі (Атакама, Перуанська, Наміб) утворюються на західному узбережжі материків у тропічних широтах під впливом холодних океанічних течій, які охолоджують повітря і перешкоджають утворенню дощових хмар.
  • Вплив гір: високі Анди перекривають шлях вологим пасатам з Атлантичного океану, тому на західному узбережжі панує крайня сухість.

Особливості природи:

  • Клімат: Дуже низька кількість опадів (менш як 250 мм на рік), високі температури вдень та холодні ночі.
  • Рослинність: Рослинність бідна, представлена здебільшого кактусами, чагарниками та травами, які адаптовані до сухих умов.

Локації:

  • Пустеля Атакама в Чилі: Найсухіше місце на планеті, де опади можуть не випадати роками.
  • Пустеля в Перу: Виникає через вплив холодної Перуанської течії, яка знижує вологість повітря.

Модель формування берегової пустелі на прикладі Атаками

Практикуймо

1. Зміна природних ландшафтів залежно від висоти гір, температури повітря та розподілу опадів

  • З підняттям угору температура повітря знижується. На рівні моря вона становить близько +26°C, а на висоті 5000 м нижче 0.
  • Кількість опадів зменшується.
  • Зміна кліматичних умов із висотою (зниження температури й зміна зволоження) утворює в екваторіальних Андах чіткі висотні пояси (за мал. 145):
    • 0–1000 м — вологі екваторіальні ліси: банани, дерево какао, каучуконоси, фікуси, пальми, ліани.
    • 1000–2500 м — гірські ліси: бамбук, деревоподібні папороті, хінне дерево, чагарники, кока, ліани.
    • 2500–3500 м — криволісся: низькорослі дерева з покрученими стовбурами, чагарники.
    • 3500–4500 м — високогірні луки: кам’янисті пустища, мохові болота, злаки.
    • Вище 4500 м: сніги й льодовики, голі скелі.

Причинно-наслідковий висновок: Висота гір впливає на кліматичні умови, які, своєю чергою, визначають типи рослинних і тваринних угруповань. Гори можуть створювати різноманітні екосистеми завдяки зміні температури та розподілу опадів з висотою.

2. Подібність і відмінність природи південних окраїн Африки, Австралії та Південної Америки

Подібність

  1. Розташування в Південній півкулі й вплив океанів: південні окраїни всіх трьох материків омиваються океанічними водами, мають багатий на ендеміки рослинний і тваринний світ, а також включають посушливі ділянки (пустеля Наміб в Африці, напівпустелі й пустелі півдня Австралії, Патагонія в Південній Америці). Субтропічний клімат із теплим сухим літом і вологою зимою спільний для півдня Африки та південного заходу Австралії (а в Південній Америці він простягається дещо північніше її крайнього півдня).

Відмінність

  1. Кліматичні пояси:
    • Південні окраїни Африки й Австралії розташовані в субтропічному кліматичному поясі (лише о. Тасманія заходить у помірний пояс), тоді як південь Південної Америки заходить далеко на південь і лежить у помірному кліматичному поясі (морський клімат на заході та помірно континентальний у Патагонії на сході).
  2. Рельєф:
    • Африка: Має високі плато, такі як Драконові гори, що створюють різноманітні кліматичні умови.
    • Австралія: Більшість території — це рівнини та плато з низькими горами.
    • Південна Америка: Гірська система Анд на заході створює різноманітні кліматичні та екологічні умови.
  3. Екологічні виклики:
    • Африка: Проблеми з опустелюванням і збереженням біорізноманіття через зміни клімату.
    • Австралія: Часті пожежі та проблеми з водними ресурсами.
    • Південна Америка: Вирубування лісів Амазонії та зміни в екосистемах через людську діяльність.

Ці подібності та відмінності підкреслюють унікальність кожного регіону, а також спільні виклики, з якими вони стикаються у збереженні своїх природних ресурсів.

Назад