§11.4. Ракоподібні

• Назад до змісту

Чим ракоподібні відрізняються від павукоподібних?

Ракоподібні мають дві пари вусиків, зяброве дихання, фасеткові очі та зазвичай живуть у водному середовищі. Павукоподібні не мають вусиків, дихають трахеями або легеневими мішками, мають прості очі та пристосовані до життя на суходолі.

Фрейм «Три кольори» для аналізу. Ракоподібні

Ракоподібні – це членистоногі тварини, тіло яких вкрите хітиновим екзоскелетом, мають дві пари вусиків, двогіллясті кінцівки, зяброве дихання та зелені залози як органи виділення.

Особливості будови:

• Тіло складається з трьох частин: голови, грудей та черевця. Голова і груди часто зростаються в головогруди.
• На голові розташовані дві пари вусиків (довгі – для дотику, короткі – для хімічної чутливості), фасеткові очі та ротовий апарат (верхні та нижні щелепи).
• П’ять пар ходильних ніг, у річкового рака перша пара видозмінена у клешні для захисту й розчленування здобичі..
• Органи дихання – зябра.
• Органи виділення – зелені залози.

Поширення:

• Водні мешканці (прісноводні: річковий рак, дафнії; морські: краби, омари).
• Наземні види (мокриці) живуть у вологих місцях.

Основні групи:

• Вищі раки (річковий рак, краби, креветки).
• Зяброногі раки (дафнії, артемії).
• Щелепоногі раки (циклопи).
• Черепашкові (Остракоди) (морські світлячки).
• Реміпедії (живуть у темних печерах).

Висновок. Ракоподібні мають адаптації до водного способу життя: зяброве дихання для отримання кисню з води, хітиновий екзоскелет для захисту та рухливість завдяки кінцівкам.

Які особливості річкового рака ілюструють пристосованість до водного способу життя?

Лабораторна вправа. Будова річкового рака.

Об’єкт: Річковий рак.

Предмет: Будова річкового рака.

Проблема: Як будова річкового рака забезпечує його пристосованість до водного способу життя?

Мета: Вивчити зовнішню та внутрішню будову річкового рака, визначити особливості, які забезпечують його пристосованість до водного середовища.

Гіпотеза: Особливості будови річкового рака, такі як зяброве дихання, хітиновий екзоскелет, фасеткові очі та спеціалізовані кінцівки, сприяють його ефективному існуванню у водному середовищі.

Особливості зовнішньої будови річкового рака:

• Тіло поділене на головогруди та черевце.
• Дві пари вусиків: довгі (для дотику) та короткі (для хімічної чутливості).
• Фасеткові очі на рухомих стебельцях забезпечують мозаїчний зір.
• П’ять пар ходильних ніг, перша пара має клешні для захисту та захоплення їжі.
• Черевні ніжки, як правило, використовуються для дихання і розмноження
• Хвостовий плавець допомагає рухатися у воді.

Визначає особливості внутрішньої будови річкового рака:

• Зябра розташовані в зябрових порожнинах для поглинання кисню з води.
• Незамкнена кровоносна система з серцем і гемолімфою для транспортування кисню та поживних речовин.
• Зелені залози виконують функції видільної системи.
• Нервова система вузлового ланцюжкового типу забезпечує координацію рухів і поведінку.

Позначає на малюнку органи річкового рака та їх функції:

1. Шлунок – подрібнює їжу за допомогою хітинових пластинок.
2. Печінка – виділяє травні ферменти для перетравлення їжі.
3. Серце – забезпечує циркуляцію гемолімфи в організмі.
4. Кровоносні судини – транспортують гемолімфу до органів.
5. Статеві залози – відповідають за розмноження (яєчники у самиць, сім’яники у самців).
6. Кишечник – завершує процес травлення та виводить неперетравлені залишки.
7. Фасеткові очі – забезпечують мозаїчний зір для орієнтації у водному середовищі.
8. Зябра – органи дихання, які поглинають кисень із води та видаляють вуглекислий газ.

Аналізує результати ОБГРУНТУВАННЯ пристосованості річкового рака до водного способу життя.

Річковий рак має численні пристосування до життя у водному середовищі: зяброве дихання дозволяє отримувати кисень із води; фасеткові очі забезпечують широкий огляд; клешні допомагають у захисті та харчуванні; хвостовий плавець сприяє маневреному руху у воді. Таким чином, його зовнішня і внутрішня будова оптимально відповідають умовам водного середовища.

Яке значення забарвлення у житті ракоподібних?

Вправа для переконаності. Механізми забарвлення ракоподібних

Пояснює твердження про значення забарвлення у житті ракоподібних.

Забарвлення ракоподібних виконує кілька важливих функцій:

• Маскування: Допомагає ховатися від хижаків або полювати, залишаючись непомітними.
• Сигнальна: Яскраві кольори можуть попереджати про небезпеку або отруйність.
• Комунікація: Сприяє залученню партнерів під час розмноження.

Визначає причину забарвлення зображених на ілюстрації креветки-арлекіна та рака-богомола.

• Креветка-арлекін: Її яскраве плямисте забарвлення дозволяє маскуватися серед коралів і губок, а також сигналізує про її агресивний характер.
• Рак-богомол: Має райдужне забарвлення, яке використовується для залякування ворогів і привертання уваги партнерів.

Інфографіка «Краса ракоподібних».

Інфографіка може включати:

1. Зображення яскравих видів (рак-богомол, креветка-арлекін).
2. Функції забарвлення: маскування, сигналізація, комунікація.
3. Роль у природі: захист, пошук партнера.

Ставлення на рівні переконаності та обґрунтовує естетичну цінність ракоподібних.

Ракоподібні мають не лише екологічне значення, але й естетичну цінність завдяки своїй яскравій зовнішності та унікальним формам. Їхнє забарвлення надихає митців і дизайнерів, а також привертає увагу до краси підводного світу. Вони є прикладом гармонії природи та її здатності створювати унікальні адаптації для виживання.

Джерела:

• Довідник
• Підручник Біологія 7 клас Соболь 2024 року
• Підручник Біологія 7 клас Андерсон 2024 року