§10.2. Молюски

• Назад до змісту

Навчальне завдання

Які ознаки визначають чисельність та різноманітність молюсків?

Чисельність та різноманітність молюсків визначаються їхніми пристосувальними стратегіями, такими як утворення черепашки, отруйність, різноманітність способів живлення (хижаки, рослиноїдні, всеїдні, фільтратори, сапротрофи, паразити), а також їхнім середовищем проживання (моря, прісні водойми, наземне середовище). Найбільша різноманітність молюсків спостерігається в коралових рифах.

Опорна схема «Дерево» для опису. Молюски.

Основне поняття для опису «МОЛЮСКИ»:

Молюски – це двобічно-симетричні тварини, які мають мантію, мантійну порожнину, тертку, складну нервову систему та черепашку. Вони є водяними або наземними тваринами, ведуть різноманітний спосіб життя (вільноживучий, малорухливий, хижацький, рослиноїдний тощо).

Схема основних ознак молюсків:

1. Мантія
   • Шкірна складка, що вкриває тіло молюска.
2. Мантійна порожнина
   • Простір між мантією та тілом.
   • Містить органи дихання, анальний отвір, протоки видільної та статевої систем.
3. Тертка (радула)
   • Пластинка на язиці з сотнями зубчиків.
   • Використовується для подрібнення їжі.
4. Вузлова нервова система
   • Складається з парних нервових вузлів у кожному відділі тіла (голова, тулуб, нога) та периферійною мережею великих нейронів.
   • Забезпечує регуляцію процесів у тілі.
5. Черепашка (мушля)
   • Утворення мантії, що захищає тіло.
   • Може бути суцільною, двостулковою або складатися з кількох пластинок.
   • Складається з трьох шарів: рогового, порцелянового та перламутрового.

Опис особливостей молюсків:

Молюски – це двобічно-симетричні тварини з м’яким тілом, яке складається з голови, тулуба та ноги. Вони мають мантію, що утворює черепашку (для захисту) та мантійну порожнину, де розташовані органи дихання та інші системи. Тертка допомагає їм подрібнювати їжу, а вузлова нервова система забезпечує регуляцію життєвих процесів.

Висновок:

Молюски – це різноманітна група тварин з унікальними пристосуваннями, які дозволяють їм виживати в різних середовищах. Їхні основні ознаки (мантія, мантійна порожнина, тертка, вузлова нервова система та черепашка) роблять їх одними з найбільш еволюційно успішних безхребетних.

Розвивальне завдання

Які ознаки свідчать про складнішу організацію молюсків, порівняно з плоскими червами?

1. Складніша нервова система: у молюсків нервова система розкидано-вузлового типу, утворена парними нервовими вузлами та периферійною мережею великих нейронів, тоді як у плоских червів вона примітивна.
2. Спеціалізовані органи травлення: молюски мають тертку (радулу) для подрібнення їжі, а плоскі черви — просту травну систему без таких структур.
3. Органи дихання: у молюсків є зябра або легені в мантійній порожнині, а плоскі черви дихають через поверхню тіла.
4. Захисні структури: наявність черепашки (мушлі) у молюсків, яка відсутня в плоских червів.
5. Різноманітність пристосувань: молюски демонструють більшу різноманітність способів живлення (хижаки, фільтратори, паразити) і мають спеціалізовані органи для цих цілей.

Ці ознаки демонструють еволюційно більш високий рівень організації молюсків порівняно з плоскими червами.

Практична вправа. Будова равлика виноградного.

1. Відділи тіла равлика виноградного (позначені на малюнку):

• Голова: містить очі, щупальця та рот.
• Тулуб: містить внутрішні органи (травна, нервова, статева системи).
• Нога: м’язистий виріст, який використовується для повзання.

2. Черепашка (позначена на малюнку):

Особливості будови: складається з трьох шарів:

• Зовнішній роговий шар.
• Середній порцеляновий шар.
• Внутрішній перламутровий шар.

Функція: захищає тіло, слугує місцем прикріплення м’язів, забезпечує плавучість.

3. Щупальця (позначені на малюнку):

Функції:

• Довгі щупальця (з очима на кінцях) – для орієнтації в просторі.
• Короткі щупальця – для дотику та хімічного аналізу навколишнього середовища.

Очікуваний результат:

Після дослідження стає ясно, що молюски, такі як равлик виноградний, мають більш складну організацію, ніж плоскі черви, оскільки вони мають розроблені органи чуттів, систему захисту (черепашку) та спеціалізовані органи руху.

Ціннісне завдання

Серед молюсків ціла група модельних об’єктів нейробіології. Чому?

Молюски (наприклад, кальмари) є ідеальними моделями для нейробіологічних досліджень через їхню розвинену нервову систему розкидано-вузлового типу. Вона має:

• Великі нейрони, які легко вивчати.
• Парні нервові вузли у кожному відділі тіла (голова, тулуб, нога), що дозволяє аналізувати окремі функції.
• Просту, але ефективну організацію, яка демонструє базові механізми передачі сигналів, навчання та пам’яті.
• Деякі види молюсків легко утримувати в лабораторних умовах, що робить їх ідеальними для тривалих експериментів

Ці особливості роблять молюсків зручними для експериментів і розуміння принципів роботи нервової системи.

Вправа для сприймання. Нервова система молюсків та нейробіологія.

Молюски є цінними для науки через їхню розвинену нервову систему, яка дозволяє вивчати базові механізми нейробіології (наприклад, передачу сигналів, навчання). Їхні великі нейрони та проста організація роблять їх зручними для експериментів.

Назви молюсків та дослідження, де вони використовуються:

1. Морський заєць (Aplysia): дослідження синаптичної пластичності, механізмів пам’яті та навчання (Нобелівська премія 2000 року).
2. Кальмари: використовуються для вивчення когнітивних здібностей та поведінки.

Молюски є унікальними моделями через їхню просту, але ефективну нервову систему. Наприклад, дослідження Aplysia допомогли зрозуміти, як формується довготривала пам’ять. Великі нейрони кальмарів дозволили вперше описати механізми проведення імпульсів. Ці відкриття стали основою для розуміння складніших систем, зокрема у людини.

Висновок: Використання молюсків у нейробіології сприяє прогресу в медицині, психології та біотехнологіях, демонструючи їхню незамінну роль у науці.