§ 8. ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

• До змісту відповідей

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Що таке економічна система? За якими характерними ознаками розрізняються різні економічні системи?

Економічна система — це сукупність усіх видів економічної діяльності суспільства в процесі взаємодії її суб’єктів, спрямована на виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

Різні економічні системи розрізняються за такими характерними ознаками:

• форма власності на засоби виробництва (приватна, державна, колективна, общинна);
• спосіб управління та координації господарської діяльності (ринковий механізм саморегулювання, централізоване державне планування, освячені звичаями традиції);
• спосіб розподілу створеного продукту й ресурсів;
• мотивація та стимули господарських суб’єктів до діяльності.

2. Поясніть зміст поняття: «традиційна економічна система», «класична ринкова система», «планова економічна система», «змішана економічна система».

• Традиційна економічна система — це система, в якій економічна діяльність базується на давніх звичаях, обрядах, релігійних традиціях та общинній власності, а виробництво має переважно натуральний характер.
• Класична ринкова система — це система, за якої економічні рішення ухвалюють самі суб’єкти господарювання на основі свободи вибору та конкуренції, засоби виробництва перебувають у приватній власності, а регулювання здійснюється ціновим механізмом без втручання держави.
• Планова (командно-адміністративна) економічна система — це система, в якій засоби виробництва належать державі, а рішення щодо виробництва, розподілу та ціноутворення ухвалюються централізовано державними органами на основі обов’язкових планів.
• Змішана економічна система — це система, що поєднує ринковий механізм саморегулювання із державним регулюванням економіки для забезпечення соціальної стабільності та подолання недоліків ринку.

3. Чому не збігається ціна товару з його собівартістю? Що частіше здатне коливатися: собівартість товару чи його ціна?

Ціна товару не збігається з його собівартістю тому, що собівартість відображає лише витрати виробника на виготовлення та реалізацію продукції, тоді як ціна додатково включає прибуток виробника, податки, торговельні націнки, а також формується під впливом співвідношення попиту й пропозиції на ринку.

Найчастіше коливається ціна товару, оскільки вона оперативно реагує на зміни ринкової кон’юнктури, конкуренцію, сезонність та купівельну спроможність споживачів, тоді як собівартість є відносно стабільною і змінюється переважно у разі зміни цін на сировину, енергоносії чи оплату праці.

4. Порівняйте роль кожного учасника економічних відносин в економічній системі, за якого типу економічних систем найповніше реалізуються економічні можливості кожного з них.

Учасниками економічних відносин є домогосподарства (споживачі та власники ресурсів), підприємства (виробники товарів і послуг) та держава (регулятор).

• Домогосподарства постачають ресурси (працю, капітал, землю) і формують попит на товари та послуги.
• Підприємства купують ресурси, організовують виробництво і пропонують товари та послуги на ринку з метою отримання прибутку.
• Держава створює правові умови, збирає податки, забезпечує суспільні блага та регулює економічні процеси.

Економічні можливості кожного учасника найповніше реалізуються за змішаної економічної системи, оскільки вона поєднує свободу підприємництва й вибору для домогосподарств і фірм із захистом їхніх прав та соціальною підтримкою з боку держави.

5. Чи існує бездоганна економічна система? Чи здатна держава скопіювати економічний досвід розвитку іншої країни?

Бездоганної економічної системи не існує, оскільки будь-яка модель має свої недоліки: ринкова система породжує соціальну нерівність та періодичні кризи, а планова призводить до дефіциту товарів і низької мотивації працівників.

Держава не здатна повністю скопіювати економічний досвід іншої країни, тому що кожна країна має унікальне географічне положення, ресурси, культурно-історичні традиції, менталітет населення та початкові економічні умови. Іноземний досвід можна лише адаптувати та коригувати відповідно до національних реалій.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

6. Оцініть проблеми, перед якими постала економіка України під час переходу від планової до ринкової економічної системи. Досвід економічного розвитку яких країн варто взяти за зразок Україні задля її економічного зростання?

Економіка України під час переходу від планової до ринкової системи постала перед такими проблемами:

• глибока економічна криза 1990-х років, гіперінфляція, знецінення заощаджень громадян та розрив традиційних господарських зв’язків після розпаду СРСР;
• неконкурентоспроможність багатьох підприємств важкої промисловості в нових ринкових умовах;
• прорахунки під час роздержавлення та приватизації майна, зростання тіньової економіки та корупції;
• повільні темпи впровадження структурних реформ та формування ефективної ринкової інфраструктури.

За зразок задля економічного зростання Україні варто взяти:

• досвід країн Центральної та Східної Європи (зокрема Польщі), які успішно здійснили реструктуризацію господарства, залучили іноземні інвестиції та інтегрувалися до Європейського Союзу;
• досвід Нових індустріальних країн Азії (Південна Корея, Сінгапур), які завдяки реформуванню системи освіти, розвитку високих технологій та орієнтації виробництва на експорт досягли високих темпів зростання ВВП;
• досвід малих високорозвинених країн Європи (Швеція, Фінляндія) щодо створення соціально орієнтованої ринкової економіки.

ПРИГАДАЙТЕ

1. За якими показниками визначають рівень економічного розвитку країни?

Рівень економічного розвитку країни визначають за такими основними показниками:

• Валовий внутрішній продукт (ВВП) або Валовий національний дохід (ВНД) на душу населення.
• Галузева структура господарства (співвідношення між первинним, вторинним і третинним секторами економіки).
• Виробництво основних видів продукції та послуг на душу населення.
• Рівень і якість життя населення.
• Рівень науково-технічного розвитку, продуктивність праці та ефективність використання ресурсів.

2. Що таке індекс людського розвитку (ІЛР), які його показники?

Індекс людського розвитку (ІЛР) — це комбінований показник для порівняльної оцінки рівня життя, грамотності, освіченості та тривалості життя населення країн світу.

ІЛР обчислюється на основі трьох головних показників:

• Очікувана тривалість життя при народженні (відображає здоров’я та довголіття).
• Рівень освіти населення (вимірюється середньою тривалістю навчання дорослого населення та очікуваною тривалістю навчання дітей).
• Рівень життя (оцінюється за показником ВНД або ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності).

ЗАВДАННЯ

1. На які типи й підтипи та за якими ознаками поділяють країни? Якого типу країн чисельно більше?

Країни поділяють на типи за такими ознаками: рівень економічного та соціального розвитку, виробнича структура господарства, рівень сформованості державних органів влади, а також значення країни у світовій економіці та міжнародному політичному житті.

За класифікацією ООН країни поділяють на 4 соціально-економічні типи та відповідні підтипи:

1. Високорозвинені країни (підтипи: країни «Великої сімки» (G-7), малі високорозвинені країни Європи, переселенські країни, країни середнього рівня економічного розвитку).
2. Країни, що розвиваються (підтипи: нові індустріальні країни, нафтодобувні країни, країни-«дрібні острови», країни великого потенціалу, найменш розвинені країни).
3. Країни з перехідною економікою.
4. Країни з плановою економікою (підтипи: країни з елементами ринкової економіки, країни з централізовано керованою економікою).

Чисельно найбільше країн належить до типу країн, що розвиваються (близько 130 держав із 194 суверенних країн світу).

2. Підготуйте інформацію про характерні риси однієї з груп країн.

Характерні риси країн «Великої сімки» (G-7):

• До цієї групи входять США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія та Канада.
• Вони виробляють більшу частину світового ВВП, мають високі показники ВВП на душу населення (від 35 000 до 80 000 доларів США на рік) та дуже високий рівень ІЛР (понад 0,9).
• У цих країнах сформувалося постіндустріальне (інформаційне) суспільство, де від 70% до 80% населення працює у сфері послуг.
• Вони є головними експортерами наукомісткої high-tech продукції (електроніка, робототехніка, новітні матеріали), технологій та капіталу на світовий ринок.
• Відіграють вирішальну роль у світовій політиці, більшість із них є членами військово-політичного блоку НАТО, а США, Велика Британія та Франція є ядерними державами й постійними членами Ради Безпеки ООН.

ЗАВДАННЯ

1. Які спільні риси притаманні високорозвиненим країнам?

Високорозвиненим країнам притаманні високі показники ВВП на душу населення, дуже високий або високий рівень індексу людського розвитку (ІЛР) та переважання сфери послуг у структурі господарства. На ці держави припадає виробництво близько 3/4 валового світового продукту. Вони є головними експортерами наукомісткої продукції, новітніх технологій і капіталу на світовий ринок, а також відіграють провідну роль у міжнародних економічних і військово-політичних організаціях.

2. За картою з’ясуйте, в яких регіонах світу розташовані високорозвинені країни. Поясніть, із чим це пов’язано.

Високорозвинені країни розташовані переважно в Північній Америці, Західній, Північній та Південній Європі, Східній Азії, на Близькому Сході, в Австралії та Океанії, а також на півдні Африки. Це пов’язано з історичними особливостями їхнього розвитку, раннім здійсненням індустріалізації, високим рівнем науково-технічного прогресу, накопиченням капіталу та активною участю в міжнародному поділі праці.

3. За легендою карти назвіть підтипи високорозвинених країн. З’ясуйте, за якими ознаками відбувається їхнє розмежування.

За легендою карти виокремлюють такі підтипи високорозвинених країн: країни «Великої сімки» (G-7), малі високорозвинені країни Європи, переселенські країни та країни середнього рівня економічного розвитку. Їхнє розмежування відбувається за показниками ВВП на душу населення, рівнем ІЛР, масштабом господарства, структурою експорту, ступенем впливу на світову політику та історичними шляхами формування економіки.

4. Наведіть приклади високорозвинених країн, що належать до різних підтипів. Підготуйте інформацію про один із підтипів високорозвинених країн та презентуйте її однокласникам/однокласницям.

До країн «Великої сімки» належать США, Японія, Німеччина; до малих високорозвинених країн Європи — Швейцарія, Норвегія, Швеція; до переселенських країн — Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль; до країн середнього рівня економічного розвитку — Іспанія, Португалія, Греція.

Підтип «Малі високорозвинені країни Європи» об’єднує 15 держав Західної та Північної Європи із найвищими показниками ВВП на душу населення ($50 000–130 000 на рік) і провідними позиціями за рівнем ІЛР. Через вузький внутрішній ринок та нестачу власної сировини їхня економіка має глибоку спеціалізацію та орієнтована на зовнішню торгівлю. Вони розвивають високотехнологічні виробництва, банківську справу, міжнародний туризм та транспортні послуги.

ЗАВДАННЯ

1. За картою з’ясуйте, які підтипи країн представлені в різних частинах Європи.

У Західній Європі представлені країни «Великої сімки» (Німеччина, Франція, Велика Британія) та малі високорозвинені країни (Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Австрія, Ірландія). У Північній Європі розташовані малі високорозвинені країни (Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія). У Південній Європі знаходяться країна «Великої сімки» (Італія), країни середнього рівня розвитку (Іспанія, Португалія, Греція) та малі високорозвинені країни (Ватикан, Монако, Мальта, Андорра, Сан-Марино). У Центральній та Східній Європі розташовані країни з перехідною економікою (Україна, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія, Болгарія тощо).

ЗАВДАННЯ

2. Наведіть приклади високорозвинених країн Європи, що належать до різних підтипів. Які з них вирізняються найбільшим політичним та економічним впливом, а які — найвищими стандартами життя та показниками ВВП на душу населення?

До високорозвинених країн Європи належать такі підтипи:

• Країни «Великої сімки» (G-7): Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія.
• Малі високорозвинені країни Європи: Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія, Нідерланди, Бельгія, Австрія, Данія, Ісландія, Люксембург.
• Країни середнього рівня економічного розвитку: Іспанія, Португалія, Греція, Ірландія, Мальта.

Найбільшим політичним та економічним впливом на світовій арені вирізняються країни «Великої сімки» (G-7) — Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія.

Найвищими стандартами життя (найвищим рівнем ІЛР) та найвищими показниками ВВП на душу населення (50 000 – 130 000 доларів США на рік) вирізняються малі високорозвинені країни Європи, зокрема Люксембург, Швейцарія та Норвегія.

3. Установіть, до якого типу країн відносять Україну.

Україну відносять до типу країн з перехідною економікою, які здійснюють перехід від планової (командно-адміністративної) до ринкової економічної системи.

4. Відшукайте країни середнього рівня розвитку в Європі. Знаючи історичне минуле, спробуйте пояснити, чому їм вдалося досягти лише середнього рівня економічного розвитку. Чим відрізняється шлях економічного розвитку від інших країн цього підтипу: а) Іспанії, Португалії, Греції; б) Ірландії, Мальти; в) країн Східної Європи?

Країнами середнього рівня розвитку в Європі є Іспанія, Португалія, Греція, Ірландія, Мальта, а також низка країн Східної та Центральної Європи.

Ці країни досягли лише середнього рівня економічного розвитку через історичні чинники: тривале перебування під владою авторитарних режимів у XX столітті, аграрно-сировинну спрямованість господарства, колоніальну залежність у минулому або довготривалий розвиток у межах командно-адміністративної планової системи. Це зумовило їхню фінансову та технологічну залежність від більш високорозвинених держав.

Шлях економічного розвитку цих країн відрізняється за регіональними та історичними групами:
а) Іспанія, Португалія, Греція у другій половині XX століття подолали авторитарні режими, інтегрувалися до Європейського Союзу, модернізували сільське господарство, розвинули сферу послуг і міжнародний туризм.
б) Ірландія та Мальта у минулому перебували під колоніальним впливом Великої Британії. Ірландія здійснила стрімкий розвиток за рахунок залучення іноземних інвестицій у високотехнологічні галузі та ІТ-сектор, а Мальта зробила ставку на офшорні фінансові послуги, судноплавство та туризм.
в) Країни Східної Європи тривалий час розвивалися за соціалістичною плановою моделлю економіки і з 1990-х років здійснюють глибокі ринкові реформи, реструктуризацію промисловості та інтеграцію до європейських структур.

ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, які спільні риси притаманні країнам, що розвиваються.

Країнам, що розвиваються, притаманні такі спільні риси:

• Більшість з них є колишніми колоніями або залежними територіями.
• Головною метою їхнього розвитку є подолання соціально-економічної відсталості та економічної залежності від метрополій.
• Переважання аграрно-сировинного спрямування господарства або вузької спеціалізації експорту.
• Порівняно низькі або середні показники ВВП на душу населення та рівня Індексу людського розвитку (ІЛР).
• Недостатній рівень розвитку демократичних інститутів, соціальних програм і гарантій прав людини.
• Висока зовнішня заборгованість через постійну потребу в іноземних кредитах та інвестиціях.

2. За картою з’ясуйте, у яких регіонах світу розташовані країни, що розвиваються. Поясніть, із чим це пов’язано.

Країни, що розвиваються, розташовані переважно в регіонах Латинської Америки, Африки, Південної, Південно-Східної та Західної Азії, а також Океанії.

Це пов’язано з їхнім історичним минулим: майже всі держави цих регіонів упродовж тривалого часу були колоніями або напівколоніями європейських країн-метрополій. Колоніальний статус стримував формування національної промисловості, закріпив аграрно-сировинну спеціалізацію та зумовив економічну й технологічну залежність від високорозвинених держав світу, яка частково зберігається й досі.

ЗАВДАННЯ

3. За легендою карти назвіть підтипи країн, що розвиваються. З’ясуйте, за якими ознаками відбувається їхнє розмежування? Для яких із них характерні високі прибутки, а для яких низькі?

За легендою карти виділяють п’ять підтипів країн, що розвиваються: нові індустріальні країни (НІК), нафтодобувні країни, країни-«дрібні острови», країни великого потенціалу та найменш розвинені країни. Розмежування між ними відбувається за рівнем економічного розвитку, показниками ВВП на душу населення, рівнем Індексу людського розвитку (ІЛР), галузевою спеціалізацією господарства, структурою експорту та темпами економічного зростання. Високі прибутки характерні для нових індустріальних країн, нафтодобувних країн і країн-«дрібних островів». Низькі прибутки притаманні країнам великого потенціалу та найменш розвиненим країнам.

4. Наведіть приклади країн, що розвиваються, які належать до різних підтипів. Підготуйте інформацію про один із підтипів країн, що розвиваються, та презентуйте її однокласникам/однокласницям.

Прикладами країн, що розвиваються, є:

• нові індустріальні країни: Сінгапур, Республіка Корея, Малайзія, Таїланд, Бразилія, Мексика;
• нафтодобувні країни: Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Іран, Ірак;
• країни-«дрібні острови»: Багамські Острови, Барбадос, Мальдіви, Сейшельські Острови;
• країни великого потенціалу: Індія, Єгипет, Пакистан, Індонезія;
• найменш розвинені країни: Афганістан, Непал, Ефіопія, Судан, Нігер, Гаїті.

Презентація підтипу «Нові індустріальні країни (НІК)»:
Нові індустріальні країни — це група держав, які за короткий період провели глибоку перебудову економіки й досягли високих темпів зростання. Завдяки залученню іноземного капіталу та використанню кваліфікованої робочої сили ці країни перейшли від аграрного стану до випуску високотехнологічної промислової продукції: електроніки, комп’ютерних комплектувальних, побутової техніки та автомобілів. НІК активно створюють власні науково-технологічні й агротехнічні парки, нарощують ВВП на душу населення та інвестують у світову економіку.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Назвіть соціально-економічні типи країн сучасного світу.

За класифікацією ООН виділяють чотири соціально-економічні типи країн: високорозвинені країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою та країни з плановою економікою.

2. За якими ознаками розрізняють країни, що належать до різних соціально-економічних типів?

Країни різних соціально-економічних типів розрізняють за рівнем економічного й соціального розвитку (показники ВВП на душу населення та Індекс людського розвитку), структурою господарства (співвідношення часток сільського господарства, промисловості та сфери послуг), рівнем індустріалізації, ступенем сформованості державних органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а також за значенням держави у світовій економіці та міжнародній політиці.

3. Покажіть на карті приклади високорозвинених країн, що належать до різних підтипів.

Для показу високорозвинених країн на карті світу необхідно орієнтуватися на такі географічні регіони та об’єкти:

• країни «Великої сімки» (G-7): США та Канада у Північній Америці; Велика Британія, Франція, Німеччина й Італія у Західній та Південній Європі; Японія у Східній Азії;
• малі високорозвинені країни Європи: Швейцарія, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург у Західній і Центральній Європі; Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Ісландія у Північній Європі;
• переселенські країни: Австралія та Нова Зеландія в Океанії; Ізраїль у Західній Азії; Південно-Африканська Республіка на півдні Африки;
• країни середнього рівня економічного розвитку: Іспанія, Португалія, Греція у Південній Європі; Ірландія у Західній Європі.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

4. Порівняйте економічні та соціальні показники країн «Великої сімки» та малих високорозвинених країн Європи.

За ВВП на душу населення малі високорозвинені країни Європи ($50\,000–130\,000$ доларів США на рік) перевищують показники країн «Великої сімки» ($35\,000–80\,000$ доларів США на рік). За рівнем індексу людського розвитку (ІЛР) обидві групи належать до найвищих показників у світі (понад $0{,}9$), але малі країни Європи часто очолюють світові рейтинги. В економіці країн «Великої сімки» переважають наукомісткі галузі високих технологій, потужна сфера послуг та орієнтація на власний місткий ринок разом із вивозом капіталу, а самі країни чинять вирішальний вплив на світову політику. Малі високорозвинені країни Європи спеціалізуються на високотехнологічній продукції, банківській справі та міжнародному туризмі, маючи вузький внутрішній ринок, високу залежність від зовнішньої торгівлі та незначний вплив на міжнародну політику.

5. Деякі країни, що розвиваються, мають показники ВВП на душу населення вищі, ніж низка високорозвинених країн. Чому за цієї умови їх не відносять до типу високорозвинених?

Ці країни не відносять до високорозвинених, оскільки високий показник ВВП на душу населення у них досягається виключно за рахунок видобутку та експорту сировини (наприклад, нафти), а не завдяки розвитку наукомістких галузей промисловості чи високотехнологічних послуг. Їхня економіка має вузьку спеціалізацію та залишається монотоварною, що робить її залежною від коливань світових цін на ресурси. Крім того, у таких країнах спостерігаються нижчий рівень розвитку науки й освіти, диспропорції в соціальному захисті населення та відсутність розвинених демократичних інститутів.

6. Які переваги й недоліки економіки нових індустріальних країн? Чи варто Україні запозичити їхній досвід? Що привабило іноземний капітал у ці держави?

Перевагами економіки нових індустріальних країн є високі темпи економічного зростання ($7–12\%$ на рік), швидка модернізація промисловості, створення власного науково-технічного потенціалу, технологічних парків та підвищення кваліфікації кадрів через освітні реформи. До недоліків належать початкова орієнтація на дешеву робочу силу, висока залежність від іноземного капіталу й технологій, експортна вразливість та екологічні проблеми, спричинені прискореною індустріалізацією.

Іноземний капітал у ці держави привабили дешева та дисциплінована робоча сила, вигідне географічне положення, сприятливий інвестиційний клімат, надання податкових пільг, підтримка держави та створення вільних економічних зон.

Україні варто запозичити досвід нових індустріальних країн щодо залучення іноземних інвестицій, розвитку науково-технологічних парків, проведення системних реформ освіти та підтримки експортно орієнтованих високотехнологічних виробництв.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Чому в сучасних умовах національні господарства не можуть існувати ізольовано одне від одного?

Національні господарства не можуть існувати ізольовано, оскільки жодна країна світу не володіє всіма необхідними природними ресурсами, технологіями, капіталом та робочою силою для самостійного задоволення всіх потреб свого суспільства. Поглиблення міжнародного географічного поділу праці, процеси глобалізації та інтернаціоналізації спонукають держави постійно взаємодіяти через світову торгівлю, обмін науковою інформацією та кооперацію виробництва.

2. Що таке міжнародний географічний поділ праці?

Міжнародний географічний поділ праці — це процес спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів товарів чи наданні послуг та подальший взаємний обмін ними на світовому ринку.

ПРИГАДАЙТЕ

3. Яке значення для розвитку суспільства має глобальна мережа «Інтернет»?

Глобальна мережа «Інтернет» забезпечує миттєвий доступ до інформації та її швидкий обмін незалежно від географічного розташування. Вона сприяє цифровізації світової економіки, розвитку електронної торгівлі, фінансових послуг і міжнародного бізнесу. Інтернет розширює можливості для здобуття освіти, дистанційної роботи, наукових досліджень та культурного обміну, забезпечуючи формування єдиного глобального інформаційного суспільства.