§ 14. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО СВІТУ

• До змісту відповідей

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Назвіть основні виробничі складники тваринництва України.

Основними виробничими складниками тваринництва України є скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, птахівництво та вівчарство. Також до складу галузі входять бджільництво, кролівництво, конярство, ставкове рибництво та хутрове звірівництво.

2. Поясніть своїми словами зміст поняття «кормова база», «витрати кормів», а також різницю між поняттями «рибальство», «рибництво» та «аквакультура».

Кормова база — це сукупність усіх джерел та видів кормів (природні пасовища, сіножаті, заготовлені концентровані та соковиті корми), які використовуються для забезпечення харчування сільськогосподарських тварин.

Витрати кормів — це кількість кормових одиниць або загальна маса кормів, спожита тваринами для отримання одиниці готової продукції (наприклад, для виробництва 1 кг м’яса або 1 л молока).

Різниця між поняттями полягає у формі діяльності та середовищі:

• Рибальство — це виловляння риби та інших водних організмів у природних водоймах (морях, океанах, річках, озерах).
• Рибництво — це штучне розведення, вирощування та утримання риби у спеціально створених або пристосованих водоймах (ставах, басейнах).
• Аквакультура — це більш широке поняття, яке охоплює штучне вирощування та розведення не лише риби, а й усіх інших водних організмів (молюсків, ракоподібних, водоростей тощо) як у прісноводних, так і у морських водоймах (марикультура).

3. Проілюструйте на конкретних прикладах, як впливає склад кормової бази та характер природних умов на формування спеціалізації тваринництва.

Склад кормової бази та природні умови визначають напрям розвитку тваринництва:

• Молочне скотарство зосереджене у Поліссі та Лісостепу, де завдяки достатньому зволоженню є багаті природні сіножаті та пасовища, а також вирощуються соковиті та зелені корми (багаторічні трави, силос, коренеплоди).
• Свинарство орієнтується на зони вирощування зернових культур, соняшнику та цукрових буряків (Лісостеп і Степ), оскільки потребує концентрованих кормів (комбікормів, відходів харчової промисловості).
• Вівчарство спеціалізується у степовій зоні та гірських районах Карпат, оскільки вівці витривалі та ефективно використовують бідні степові або високогірні полонинські пасовища.
• Птахівництво є високомеханізованим і розвивається переважно поблизу великих міст та споживачів або в районах вирощування зернових кормів.

4. Порівняйте потенційне значення різних виробництв тваринництва для формування товарної структури експорту на світовий ринок продовольчих та непродовольчих сільгосптоварів України.

Птахівництво (зокрема виробництво м’яса птиці та курячих яєць) має найбільше значення у формуванні експорту продовольчих товарів України завдяки високій інтенсивності виробництва, низькій собівартості та відповідності міжнародним стандартам якості.

Скотарство та свинарство мають потенціал для постачання м’ясних і молочних продуктів на зовнішні ринки, проте їхня частка в експорті стримується повільнішими темпами відтворення поголів’я та вищими витратами кормів.

Щодо непродовольчих сільгосптоварів, потенційне значення мають вівчарство та скотарство (постачання вовни, шкур та шкіряної сировини для легкої промисловості), а також бджільництво (експорт воску, прополісу та супутньої продукції).

5. У чому проявляється зональна спеціалізація сільського господарства в Україні? Поясніть, чому в останні роки територіальні відмінності сільського господарства зменшуються.

Зональна спеціалізація сільського господарства в Україні проявляється у відповідності напрямів виробництва до природно-кліматичних зон:

• Полісся спеціалізується на молочно-м’ясному скотарстві, вирощуванні картоплі, льону-довгунця, жита та овса.
• Лісостеп спеціалізується на вирощуванні зернових (пшениця, кукурудза), цукрових буряків, соняшнику, м’ясо-молочному скотарстві та свинарстві.
• Степ спеціалізується на зернових культурах (озима пшениця, кукурудза, ячмінь), соняшнику, баштанних культурах, а також м’ясному скотарстві, свинарстві та вівчарстві.

Територіальні відмінності сільського господарства зменшуються в останні роки з таких причин:

• Зміна клімату (глобальне потепління та розширення посушливих умов), що дозволяє вирощувати теплолюбні культури (соняшник, кукурудзу, сою) у північніших регіонах (Полісся).
• Впровадження сучасних агротехнологій, засобів захисту рослин, використання посухостійких і високоврожайних гібридів, які зменшують залежність від природних обмежень ґрунтів.
• Домінування великих агрохолдингів, які уніфікують сівозміни та орієнтуються на найбільш прибуткові експортні культури по всій території України.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

6. Оцініть сучасні проблеми та основні напрями розвитку тваринництва в Україні. Поясніть провідну роль тваринництва в гарантуванні продовольчої безпеки країни.

Сучасними проблемами тваринництва в Україні є скорочення поголів’я худоби, висока собівартість продукції, низький рівень механізації та автоматизації у дрібних господарствах, зростання цін на корми, а також руйнування ферм і логістичних ланцюгів через воєнні дії.

Основними напрямами розвитку є модернізація фермерських господарств, впровадження енергоефективних технологій та автоматизованих комплексів, покращення племінної справи, залучення інвестицій та вихід на міжнародні ринки.

Тваринництво відіграє провідну роль у гарантуванні продовольчої безпеки країни, оскільки забезпечує населення життєво необхідними білковими продуктами харчування (м’ясом, молоком, яйцями) та є джерелом сировини для харчової і легкої промисловості.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке інтенсивне та екстенсивне господарство?

Інтенсивне господарство — це спосіб ведення господарства, що ґрунтується на застосуванні новітніх технологій, механізації, хімізації, використанні високопродуктивних сортів рослин і порід худоби з метою збільшення виходу продукції з одиниці площі без розширення земельних угідь.

Екстенсивне господарство — це спосіб ведення господарства, за якого збільшення обсягів продукції досягається шляхом залучення додаткових ресурсів (розширення посівних площ, збільшення кількості робітників або поголів’я худоби) без підвищення продуктивності праці та використання нових технологій.

2. Які вам відомі сільськогосподарські рослини, що вирощуються у світі, але не культивуються в Україні?

В Україні не культивуються такі тропічні та екваторіальні рослини, як какао, кава, гевея, олійна пальма, банан, джут, цукрова тростина, чай, агава (сизаль), ямс, маніок, таро.

ЗАВДАННЯ

1. За діаграмою визначте найбільш «популярні» у світі сільськогосподарські рослини. Розділіть їх на групи за призначенням.

За діаграмою найбільш «популярними» сільськогосподарськими рослинами у світі є кукурудза, пшениця, рис, соя, картопля, цукрові буряки, ячмінь, банани, сорго, соняшник, арахіс, просо, овес, кава, тютюн, чай та какао.

Розподіл рослин за призначенням:

• Зернові (продовольчі та фуражні): кукурудза, пшениця, рис, ячмінь, сорго, просо, овес.
• Олійні: соя, соняшник, арахіс.
• Бульбоплідні та фруктові: картопля, банани.
• Цукристі: цукрові буряки.
• Тонізуючі та технічні: кава, чай, какао, тютюн.

2. Пригадайте, які із зазначених рослин культивують в Україні та які з них мають експортне значення для економіки нашої держави.

В Україні з перелічених рослин культивують пшеницю, кукурудзу, ячмінь, овес, просо, соняшник, сою, цукрові буряки, картоплю та тютюн.

Експортне значення для економіки України мають пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник (у вигляді насіння та соняшникової олії) і соя.

ЗАВДАННЯ

1. Які екологічні особливості сільськогосподарських рослин визначають їхнє розміщення? Яку потребу в теплі, воді та родючих ґрунтах мають пшениця, рис та кукурудза?

Розміщення сільськогосподарських рослин визначається їхніми екологічними особливостями — вимогливістю до тепла, світла, вологи та родючості ґрунтів.
Пшениця є культурою помірного та субтропічного поясів; вона потребує помірного тепла, помірного зволоження та родючих ґрунтів (зокрема чорноземів).
Рис потребує багато тепла, високої вологості (культивується при штучному зрошенні на рисових чеках) та родючих ґрунтів, є типовою культурою мусонного клімату тропічного та субтропічного поясів.
Кукурудза є теплолюбною та посухостійкою рослиною, вибагливою до сонячного освітлення та родючості ґрунтів.

2. Відшукайте на картосхемі країни північної та південної півкуль, що вирізняються найбільшими показниками валового збору пшениці, рису та кукурудзи. У яких кліматичних поясах вони розташовані?

Найбільшими показниками валового збору зернових культур вирізняються такі країни:
Пшениця: у Північній півкулі — Китай, Індія, росія, США, Канада, Франція; у Південній півкулі — Австралія, Аргентина. Вони розташовані переважно в помірному та субтропічному кліматичних поясах.
Рис: у Північній півкулі — Китай, Індія, Бангладеш, В’єтнам, Таїланд; у Південній півкулі — Бразилія, а також Індонезія (розташована в обох півкулях). Вони розташовані в субекваторіальному, тропічному та субтропічному кліматичних поясах.
Кукурудза: у Північній півкулі — США, Китай, Мексика; у Південній півкулі — Бразилія, Аргентина, Південна Африка. Вони розташовані у помірному, субтропічному, тропічному та субекваторіальному кліматичних поясах.

3. Користуючись даними мал. 57 та 58, розрахуйте, яку відсоткову частку пшениці, рису та кукурудзи дають країни, що є лідерками за їхнім валовим збором.

Відомо:

• $V_{\text{пш. заг}} = 789\text{ млн т}$
• $V_{\text{рис. заг}} = 539\text{ млн т}$
• $V_{\text{кук. заг}} = 1225\text{ млн т}$
• Пшениця (топ-3 країни): $V_{\text{пш. Китай}} = 140{,}1\text{ млн т}$, $V_{\text{пш. Індія}} = 113{,}3\text{ млн т}$, $V_{\text{пш. росія}} = 81{,}6\text{ млн т}$
• Рис (топ-2 країни): $V_{\text{рис. Китай}} = 147{,}7\text{ млн т}$, $V_{\text{рис. Індія}} = 125{,}0\text{ млн т}$
• Кукурудза (топ-3 країни): $V_{\text{кук. США}} = 385{,}7\text{ млн т}$, $V_{\text{кук. Китай}} = 292{,}0\text{ млн т}$, $V_{\text{кук. Бразилія}} = 127{,}0\text{ млн т}$

Знайти:

• $W_{\text{пш}} - ?$
• $W_{\text{рис}} - ?$
• $W_{\text{кук}} - ?$

Розв’язання:

1. Розрахунок частки трьох країн-лідерів у валовому зборі пшениці:

$V_{\text{пш. лід}} = 140{,}1 + 113{,}3 + 81{,}6 = 335{,}0\text{ млн т}$

$W_{\text{пш}} = \dfrac{V_{\text{пш. лід}}}{V_{\text{пш. заг}}} \cdot 100\%$

$W_{\text{пш}} = \dfrac{335{,}0}{789} \cdot 100\% \approx 42{,}46\%$

2. Розрахунок частки двох основних країн-лідерів у валовому зборі рису:

$V_{\text{рис. лід}} = 147{,}7 + 125{,}0 = 272{,}7\text{ млн т}$

$W_{\text{рис}} = \dfrac{V_{\text{рис. лід}}}{V_{\text{рис. заг}}} \cdot 100\%$

$W_{\text{рис}} = \dfrac{272{,}7}{539} \cdot 100\% \approx 50{,}59\%$

3. Розрахунок частки трьох країн-лідерів у валовому зборі кукурудзи:

$V_{\text{кук. лід}} = 385{,}7 + 292{,}0 + 127{,}0 = 804{,}7\text{ млн т}$

$W_{\text{кук}} = \dfrac{V_{\text{кук. лід}}}{V_{\text{кук. заг}}} \cdot 100\%$

$W_{\text{кук}} = \dfrac{804{,}7}{1225} \cdot 100\% \approx 65{,}69\%$

Відповідь: Країни-лідери дають $42{,}46\%$ світового збору пшениці (Китай, Індія, росія), $50{,}59\%$ світового збору рису (Китай, Індія) та $65{,}69\%$ світового збору кукурудзи (США, Китай, Бразилія).

4. Які країни світу та регіони й чому є значними експортерами й імпортерами зернових культур? Яка роль України на світовому ринку зернових культур?

Значними експортерами зернових культур є США, Канада, Бразилія, Аргентина, Україна, Австралія та країни ЄС (зокрема Франція), оскільки вони володіють значними площами родючих земель, сприятливим кліматом та високомеханізованим сільським господарством, що забезпечує надлишок продукції.
Основними імпортерами є країни Східної, Південної та Південно-Західної Азії (Японія, Південна Корея, країни Перської затоки) та Африки (Єгипет), що зумовлено високою густотою населення, нестачею орних земель або несприятливими кліматичними умовами для землеробства.
Україна є одним із ключових світових експортерів пшениці, кукурудзи та ячменю, відіграючи вагому роль у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.

ЗАВДАННЯ

1. За картосхемою (мал. 60) з’ясуйте культурами яких кліматичних поясів є бавовник, джут, льон-довгунець та гевея. Які екологічні потреби щодо вирощування мають ці рослини?

Бавовник є культурою тропічного та субтропічного поясів; вибагливий до тепла, світла, потребує значного зволоження (штучного зрошення під час вегетації) та внесення добрив.
Джут належить до культур тропічного та субекваторіального поясів; це теплолюбна рослина, яка потребує високої вологості.
Льон-довгунець є культурою помірного поясу; рослина холодостійка, невибаглива до умов зростання, добре росте на кислих нечорноземних ґрунтах.
Гевея є культурою екваторіального поясу; вимагає постійно високих температур і великої кількості опадів протягом усього року.

ЗАВДАННЯ

2. Відшукайте на картосхемі регіони та країни, що вирізняються найбільшими показниками валового збору волокнистих культур.

Найбільшими показниками валового збору волокнистих культур вирізняються такі регіони та країни:

• За вирощуванням бавовнику: Східна Азія (Китай), Південна Азія (Індія, Пакистан), Північна Америка (США), Центральна Азія (Узбекистан) та Північна й Східна Африка (Єгипет, Судан).
• За вирощуванням льону-довгунця: Східна Європа та Північна Азія (росія), Північна Америка (Канада), Центральна Азія (Казахстан), а також країни Західної та Центральної Європи (Франція, Бельгія, Білорусь) і Китай.
• За вирощуванням джуту: Південна Азія (Індія, Бангладеш).

3. Прослідкуйте головні вантажопотоки бавовнику у світі. Визначте, які країни світу та регіони є значними експортерами та імпортерами цієї культури.

Головні вантажопотоки бавовнику спрямовані з основних районів вирощування сировини у Північній Америці, Центральній і Південній Азії та Африці до промислових центрів текстильного виробництва у Європі та Східній Азії.

• Значними експортерами бавовнику є США, Індія, Пакистан, Узбекистан та країни Африки (Єгипет, Судан, Малі, Чад).
• Значними імпортерами бавовнику є країни Західної та Центральної Європи (Німеччина, Франція, Велика Британія), а також країни Східної та Південно-Східної Азії (Китай, Японія) й інші держави з розвиненою легкою промисловістю.

4. З’ясуйте, які країни (розвинені чи ті, що розвиваються) переважають у виробництві волокнистих культур? Поясніть роль України на світовому ринку волокнистих культур.

У виробництві волокнистих культур переважають країни, що розвиваються (Китай, Індія, Пакистан, Бангладеш, Узбекистан), оскільки вирощування бавовнику та джуту потребує значних витрат ручної праці й теплого клімату із забезпеченням зрошення. З-поміж розвинених країн значні обсяги вирощування волокнистих культур мають США та Канада.
Україна не відіграє помітної ролі на світовому ринку волокнистих культур, оскільки теплолюбні бавовник і джут у країні не культивуються через природно-кліматичні умови, а посівні площі під традиційним льоном-довгунцем суттєво скоротилися, тому держава є імпортером такої сировини.

ЗАВДАННЯ

1. За картосхемою встановіть основні олійні культури світу. З’ясуйте, які з них вирощують у помірному, субтропічному, тропічному та екваторіальному поясах, які є рослинами мусонних кліматичних областей.

Основними олійними культурами світу є соя, соняшник, арахіс, ріпак, оливи та олійна пальма.

• У помірному поясі вирощують соняшник, сою та ріпак.
• У субтропічному поясі вирощують оливи, соняшник, сою та арахіс.
• У тропічному поясі вирощують арахіс та сою.
• В екваторіальному поясі вирощують олійну пальму.
• Рослинами мусонних кліматичних областей є соя, арахіс та ріпак, які масово культивують у Східній та Південній Азії.

2. Відшукайте на картосхемі регіони та країни, що вирізняються найбільшими показниками валового збору олійних культур. За діаграмами визначте країни-лідери за їхнім вирощуванням.

Найбільшими показниками валового збору олійних культур вирізняються Північна та Південна Америка, Східна й Центральна Європа, Середземномор’я, Південна, Східна та Південно-Східна Азія, а також Західна Африка.
За діаграмами країнами-лідерами за вирощуванням є:

• Соєві боби: Бразилія (39%), США (29%), Аргентина (13%), Китай (5,4%), Індія (3,1%), Парагвай (2,7%).
• Насіння соняшнику: росія (31,1%), Україна (27,6%), країни ЄС (18,6%), Аргентина (14%), Китай (6%), Туреччина (2,7%).
• Оливкова олія: Іспанія (41,7%), Туреччина (13,3%), Туніс (11,1%), Греція (10,1%), Італія (7,5%), Португалія (6,6%), Марокко (5,3%).
• Арахіс: Індія, Китай, США, Бразилія, Аргентина, країни Західної Африки.
• Олійна пальма: Індонезія та Малайзія.

ЗАВДАННЯ

3. Прослідкуйте головні вантажопотоки насіння соняшнику та сої у світі. Визначте, які країни світу та регіони є значними експортерами та імпортерами цієї культури. Які країни (розвинені, чи ті, що розвиваються) переважають у виробництві олійних культур?

Головні вантажопотоки сої спрямовані з Південної Америки (Бразилія, Аргентина) та Північної Америки (США) до Східної Азії (Китай) та країн Європейського Союзу. Основними експортерами сої є Бразилія (39%), США (29%), Аргентина (13%) та Парагвай (2,7%), а головними імпортерами — Китай та країни ЄС.

Вантажопотоки насіння соняшнику та соняшникової олії йдуть із Східної Європи (Україна, Росія) до країн Західної та Південної Європи, Близького Сходу, Північної Африки та Азії. Головними експортерами є Росія (31,1%), Україна (27,6%), країни ЄС, Аргентина та Туреччина, а основними імпортерами — Китай, країни Європейського Союзу та Близького Сходу.

У виробництві олійних культур загалом переважають країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою (Бразилія, Аргентина, Україна, Індонезія, Малайзія, Індія, Китай), хоча у вирощуванні окремих культур (соя, ріпак) значну частку мають і розвинені країни (США, Канада).

4. Поясніть роль України на світовому ринку олійних культур.

Україна посідає провідне місце на світовому ринку олійних культур. Вона є одним із світових лідерів із вирощування соняшнику (забезпечує 27,6% світового виробництва) та є найбільшим експортером соняшникової олії у світі. Також Україна є значним експортером насіння ріпаку та сої на ринки країн Європейського Союзу й Азії.

ЗАВДАННЯ

1. За картосхемою визначте основні цукристі та тонізуючі культури світу. З’ясуйте, у яких кліматичних поясах розміщені основні райони їх вирощування.

Основними цукристими культурами є цукрова тростина (вирощується у тропічному, субтропічному та субекваторіальному кліматичних поясах) та цукровий буряк (вирощується у помірному кліматичному поясі).

Основними тонізуючими культурами є чай (вирощується у субтропічному та тропічному поясах), кава (вирощується в екваторіальному, субекваторіальному та тропічному поясах) і какао (вирощується в екваторіальному та субекваторіальному поясах).

2. Відшукайте на картосхемі регіони та країни, що вирізняються найбільшими показниками валового збору цукристих та тонізуючих культур. За діаграми визначте країни-лідери за їх вирощуванням.

Регіони та країни-лідери за валовим збором:

• Цукрова тростина: Латинська Америка, Південна та Південно-Східна Азія. Країни-лідери: 1) Бразилія, 2) Індія, 3) Таїланд.
• Цукровий буряк: Європа, Північна Америка, Північна Азія. Країни-лідери: 1) Росія, 2) Франція, 3) США.
• Чай: Східна, Південна та Південно-Східна Азія, Східна Африка. Країни-лідери: Китай (43%), Індія (20%), Кенія (8%), Шрі-Ланка (5%), В’єтнам (4%).
• Кава: Латинська Америка, Південно-Східна Азія, Східна Африка. Країни-лідери: Бразилія (38%), В’єтнам (17%), Колумбія (7%), Індонезія (6%), Ефіопія (5%), Уганда (4%), Індія (4%).
• Какао: Західна Африка, Південна Америка, Південно-Східна Азія. Країни-лідери: Кот-д’Івуар (42%), Гана (14,2%), Індонезія (13,1%), Нігерія (8,6%), Камерун (4,6%), Бразилія (4,3%), Еквадор (2,2%).

3. Прослідкуйте головні вантажопотоки цукру та чаю у світі. Визначте, які країни світу та регіони є значними їх експортерами та імпортерами. Поясніть, чому країни, що розвиваються, переважають у виробництві усіх тонізуючих культур та цукрової тростини.

Головні вантажопотоки цукру-сирцю з цукрової тростини спрямовані з країн Латинської Америки (Бразилія, Куба) та Південно-Східної Азії до розвинених країн (США, країни Європи, Японія), де здійснюється його рафінування. Значними експортерами цукру є Бразилія, Індія, Таїланд, а імпортерами — США, країни ЄС, Японія.

Головні вантажопотоки чаю йдуть з Азії (Китай, Індія, Шрі-Ланка, В’єтнам) та Східної Африки (Кенія) до країн Європи, Північної Америки (США), Росії та Центральної Азії. Значними експортерами чаю є Китай, Індія, Кенія, Шрі-Ланка, В’єтнам, а імпортерами — США, країни Європи, Пакистан, Великобританія.

Країни, що розвиваються, переважають у виробництві тонізуючих культур та цукрової тростини з таких причин:

1. Кліматична: ці рослини потребують багато тепла й вологи і вирощуються в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтропічному поясах, де розташовані переважно країни, що розвиваються.
2. Економічна: догляд за тонізуючими культурами (ручне збирання чайного листя, кавових зерен та какао-бобів) вимагає значних обсягів немеханізованої ручної праці, що є економічно вигідним саме у країнах, що розвиваються, завдяки наявності великої кількості дешевої робочої сили.

ЗАВДАННЯ

4. Визначте роль України на світовому ринку цукристих культур.

Україна є одним із провідних виробників цукрових буряків — основної цукристої культури помірного поясу. Держава повністю забезпечує власні потреби у цукрі та виступає помітним експортером бурякового цукру і супутньої продукції переробки (жому, меляси) на світовий ринок, зокрема до країн Європи, Азії та Африки.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Назвіть основні групи сільськогосподарських рослин та тварин, що мають найбільше значення у світовому господарстві.

Основними групами сільськогосподарських рослин є:

• Зернові культури (пшениця, рис, кукурудза, ячмінь, жито).
• Технічні культури: волокнисті (бавовник, льон-довгунець, джут), олійні (соя, соняшник, ріпак, олійна пальма, арахіс, оливки), цукристі (цукрова тростина, цукрові буряки), каучуконосні (гевея) та тонізуючі (чай, кава, какао).
• Бульбоплідні культури (картопля, батат, ямс, маніок, таро).

Основними групами сільськогосподарських тварин є:

• Скотарство (велике рогате скотарство молочного та м’ясного напрямків).
• Свинарство.
• Вівчарство.
• Птахівництво (вирощування курей, індиків, качок, гусей).

2. Покажіть на карті світу країни, які вирізняються найбільшим значенням у забезпеченні людства продукцією сільського господарства.

Для демонстрації на карті світу слід знайти та виділити такі країни-лідери за виробництвом сільськогосподарської продукції:

• Китай (Східна Азія) — світовий лідер за валовим збором рису, пшениці, картоплі, чаю, бавовнику, арахісу, а також за поголів’ям свиней, овець та випуском яєць.
• Індія (Південна Азія) — посідає провідні місця з вирощування рису, пшениці, цукрової тростини, чаю, арахісу, бавовнику, а також за поголів’ям великої рогатої худоби та виробництвом молока.
• США (Північна Америка) — світовий лідер з вирощування кукурудзи, сої, розвитку м’ясного скотарства, птахівництва та виробництва молока.
• Бразилія (Південна Америка) — провідний виробник цукрової тростини, кави, сої, а також лідер за поголів’ям великої рогатої худоби та експортом яловичини.
• Країни Європейського Союзу (зокрема Франція, Німеччина, Польща) — виділяються високими зборами пшениці, ячменю, цукрових буряків та розвитком молочного скотарства.
• Аргентина (Південна Америка) — провідний виробник та експортер сої, кукурудзи, соняшнику та яловичини.

3. Згрупуйте основні технічні культури світу за кліматичними умовами їхнього вирощування: назвіть рослини помірного, субтропічного, тропічного, субекваторіального та екваторіального поясів.

• Помірний пояс: льон-довгунець, цукрові буряки, соняшник, ріпак.
• Субтропічний пояс: бавовник, соняшник, оливки, соя, чай.
• Тропічний пояс: цукрова тростина, бавовник, джут, арахіс, кава.
• Субекваторіальний пояс: джут, цукрова тростина, какао, олійна пальма.
• Екваторіальний пояс: гевея (натуральний каучук), какао, олійна пальма.

4. Чим можна пояснити неоднакову спеціалізацію та характер ведення сільського господарства високорозвинених країн та країн, що розвиваються?

Неоднакова спеціалізація та характер ведення сільського господарства пояснюються кількома чинниками:

• Рівень економічного та науково-технічного розвитку: Високорозвинені країни мають високотехнологічне інтенсивне господарство з високим рівнем механізації, використанням добрив, біотехнологій та селекції. Країни, що розвиваються, здебільшого ведуть екстенсивне господарство, орієнтоване на ручну працю.
• Структура аграрного виробництва та споживання: У високорозвинених країнах переважає високопродуктивне тваринництво (молочне скотарство, птахівництво, свинарство). У країнах, що розвиваються, провідну роль відіграє рослинництво (зернові, бульбоплідні, монокультурні технічні культури).
• Агрокліматичні умови: Більшість країн, що розвиваються, розташовані у тропічному, субекваторіальному та екваторіальному поясах, що визначає їхню спеціалізацію на теплолюбних технічних та тонізуючих культурах (кава, какао, цукрова тростина, гевея, джут). Високорозвинені країни розташовані переважно в помірному та субтропічному поясах, де культивують пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, соняшник та ріпак.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

5. Виділіть у світі основні сільськогосподарські райони. Як склалася їхня спеціалізація?

У світі виділяють такі основні сільськогосподарські райони:

1. Район помірного поясу (Північна Америка, Європа, Східна Азія) — спеціалізується на вирощуванні пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрових буряків, соняшнику, картоплі, а також на інтенсивному молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві та птахівництві.
2. Район субтропічного та тропічного поясів (Південна і Південно-Східна Азія, Латинська Америка, Африка) — спеціалізується на вирощуванні рису, цукрової тростини, бавовнику, тонізуючих культур (чай, кава, какао), олійної пальми, а також на м’ясному пасовищному скотарстві й вівчарстві.
3. Екваторіальний район — спеціалізується на культивуванні гевеї (натурального каучуку), бананів, зборі та вирощуванні тропічних фруктів.

Спеціалізація цих районів склалася під впливом природних умов (забезпеченість теплом, вологою, типи ґрунтів), наявності трудових ресурсів, а також історичних та економічних чинників розвитку регіонів.

6. Оцініть значення світового сільського господарства для забезпечення продовольчої безпеки та первинних потреб людей. Схарактеризуйте місце України на світовому ринку продукції сільського господарства.

Сільське господарство має вирішальне значення для існування людства, оскільки воно повністю забезпечує населення продуктами харчування та надає сировину для харчової, легкої та фармацевтичної промисловості, що становить основу продовольчої безпеки світу.

Україна є одним із ключових гравців на світовому ринку сільськогосподарської продукції: вона посідає перше місце у світі за експортом соняшникової олії та входить до п’ятірки найбільших експортерів зернових культур (пшениці, кукурудзи, ячменю), а також посідає вагомі позиції в експорті ріпаку, сої та цукрових буряків.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яке значення має ліс у житті людини?

Ліс забезпечує людину деревиною, сировиною для паперової та хімічної промисловості, а також дикорослими плодами, ягодами, грибами й лікарськими рослинами. Крім того, ліс виконує найважливіші екологічні функції: виробляє кисень, очищує повітря, поглинає вуглекислий газ, регулює водний режим територій, захищає ґрунти від ерозії та є середовищем існування багатьох видів тварин і рослин.

2. Яким географічним поясам Землі й чому притаманні лісові ландшафти?

Лісові ландшафти притаманні екваторіальному, субекваторіальному, субтропічному та помірному географічним поясам. Це пояснюється наявністю в цих поясах достатньої або надлишкової кількості опадів і сприятливого температурного режиму, необхідних для росту та розвитку деревних рослин.

3. Наведіть приклади видового складу дерев лісів помірного та екваторіального поясів.

У лісах помірного поясу зростають хвойні (сосна, ялина, модрина, ялиця) та широколистяні види дерев (дуб, бук, граб, липа, клен, береза).

У вологих екваторіальних лісах поширені гевея, какао-дерево, махагоні (червоне дерево), ебенове (чорне) дерево, сейба, залізне дерево та різноманітні види пальм.

ПРИГАДАЙТЕ

4. Чим відрізняються поняття «ліс» та «лісові ресурси»?

Поняття «ліс» та «лісові ресурси» відрізняються за своїм змістом та охопленням:

1. Ліс — це цілісна природна або штучно створена екосистема, що складається із сукупності деревної, кущової та трав’янистої рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і ґрунту, які біологічно пов’язані між собою та взаємодіють із навколишнім середовищем.
2. Лісові ресурси — це сукупність матеріальних благ і корисних властивостей лісу, які людина використовує або може використовувати для задоволення своїх господарських, соціальних та екологічних потреб. До них належать як речовинні багатства (деревина, живиця, лікарські рослини, гриби, ягоди, мисливські ресурси), так і екологічні та рекреаційні функції лісу (водоохоронні, ґрунтозахисні, повітряноочисні властивості та місця відпочинку).

Отже, ліс є природною системою (об’єктом природи), а лісові ресурси — це його корисні компоненти та властивості, які мають ресурсну та економічну цінність для суспільства.