§ 15 Типізація країн за рівнем економічного розвитку

• До змісту відповідей

Чи згодні ви із цим твердженням?

Твердження про поділ сучасного світу на лідерів та аутсайдерів економічного розвитку є об’єктивним, оскільки між країнами існують значні розриви у рівнях доходів, технологічному потенціалі та якості життя населення.

Хто і як визначає, яка країна входить до переліку розвинених, а яка — шукає шляхи вирватися з кола тих, що розвиваються?

Типізацію країн здійснюють провідні міжнародні організації, зокрема Організація Об’єднаних Націй (ООН), Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (МВФ), на основі дослідження та порівняння національних економічних показників.

Пригадайте, які показники використовують для оцінювання рівня економічного розвитку країни.

Для оцінювання рівня економічного розвитку використовують такі показники: ВВП на одну особу, Індекс людського розвитку (ІЛР), структуру економіки (співвідношення секторів), структуру зайнятості, рівень урбанізації та доступ до сучасних технологій.

Для чого країни поділяють на групи за рівнем економічного розвитку?

Країни поділяють на групи для здійснення типізації, що дозволяє порівнювати їх за спільними ознаками, вивчати особливості розвитку та оцінювати загальну роль кожної національної економіки у світовому господарстві.

ДІЛИМОСЯ СВОЇМИ ДУМКАМИ

Як ви вважаєте, чи справедливий розподіл країн на розвинені та країни, що розвиваються?

Розподіл на розвинені країни та країни, що розвиваються, є справедливим з точки зору статистичної точності, оскільки він базується на реальних економічних показниках, проте такий поділ констатує глибоку нерівність у можливостях різних народів забезпечувати високий рівень добробуту та доступ до ресурсів.

Які проблеми може створювати така типізація?

Типізація країн за рівнем економічного розвитку може створювати проблеми суб’єктивності, оскільки межі між групами часто є умовними та розмитими. Крім того, такий поділ може призводити до ігнорування значних внутрішніх регіональних відмінностей усередині однієї країни та закріплення політичних або економічних стереотипів на міжнародній арені.

ПЕРЕВІРЯЄМО СЕБЕ

1. Поясніть, чому виникла необхідність типізації країн за рівнем економічного розвитку.

Необхідність типізації виникла через значні відмінності між країнами світу за економічними показниками, що потребує систематизації для їх вивчення та порівняння. Це дозволяє міжнародним організаціям, таким як ООН, МВФ та Світовий банк, аналізувати роль національних економік у світовому господарстві та розробляти стратегії допомоги чи співпраці.

Які основні показники використовують для оцінювання рівня економічного розвитку країн?

Основними показниками для оцінювання економічного розвитку є обсяг ВВП на одну особу, Індекс людського розвитку (ІЛР), галузева структура економіки (співвідношення секторів), рівень зайнятості населення, рівень урбанізації та ступінь доступу до сучасних технологій.

2. Назвіть типи країн відповідно до їхнього місця у світовій економіці. Охарактеризуйте кожен з них та наведіть приклади.

За класифікацією ООН виділяють три основні типи країн:

1. Економічно розвинені країни: вирізняються високим рівнем ВВП на одну особу, стійким розвитком, високим рівнем життя та домінуванням у сфері послуг, фінансів і високих технологій. Серед них виділяють підгрупи: провідні країни «Великої сімки» (США, Японія, Німеччина); «малі» високорозвинені країни Європи (Швейцарія, Норвегія, Австрія); країни переселенського типу (Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль); інші європейські країни (Греція, Португалія, Іспанія).
2. Країни, що розвиваються: найчисленніша та найрізноманітніша група (понад 130 держав) із суттєвою диференціацією розвитку. Включає ключові країни (Китай, Індія), нові індустріальні країни (Бразилія, Мексика, Туреччина, Малайзія), країни — експортери нафти (Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар), малі острівні країни туризму та банківських послуг (Багамські Острови, Сейшели), країни великого потенціалу (Єгипет, Колумбія, Іран) та найменш розвинені країни (Південний Судан, Бурунді, Ємен).
3. Країни з перехідною економікою: держави, які здійснюють перехід від планової до ринкової економічної системи (країни колишнього СРСР і постсоціалістичні держави Центрально-Східної Європи й Азії). Частина з них уже наблизилася до групи розвинених (Польща, Чехія, Естонія), тоді як інші продовжують процес реформ (Україна, Молдова, Грузія, Казахстан).

ДОСЛІДЖУЄМО СВІТ НАВКОЛО НАС

Оберіть одну з нових індустріальних країн (наприклад, Південна Корея, Сінгапур, Мексика, Бразилія, Аргентина, Туреччина).

Південна Корея здіснила значний економічний стрибок, відомий як «Економічне диво на річці Ханган», завдяки переходу від аграрної моделі до високотехнологічного промислового виробництва. Ключовими чинниками успіху стали масштабні інвестиції в освіту та наукові розробки, державна підтримка великих промислових конгломератів (чеболів) та орієнтація на експорт електроніки, автомобілів і суден. Досвід Південної Кореї демонструє важливість розвитку людського капіталу та технологічної модернізації, що є актуальним для економічного зростання України.

Дослідіть етапи економічних реформ (на прикладі Південної Кореї).

Розвиток економіки Південної Кореї відбувався у чотири основні етапи:

1. Етап імпортозаміщення (1953–1961 рр.), що характеризувався відновленням господарства після війни та розвитком легкої промисловості.
2. Етап експортної орієнтації (1962–1972 рр.), під час якого держава стимулювала розвиток трудомістких галузей, таких як текстильна та взуттєва промисловість, для виходу на світовий ринок.
3. Етап розвитку важкої та хімічної промисловості (1973–1979 рр.), що передбачав створення потужного суднобудування, металургії та нафтохімії.
4. Етап високотехнологічного розвитку (з 1980-х рр. до сьогодні), який базується на мікроелектроніці, робототехніці та інноваційних технологіях.

Зверніть увагу на основні чинники успіху: природні ресурси, робочу силу, інвестиції, освіту, роль держави, зовнішню торгівлю.

Успіх південнокорейської моделі зумовлений комбінацією таких чинників:

Визначте, які виробництва стали рушіями економічного зростання.

Головними рушіями економічного зростання стали суднобудування (країна є світовим лідером), чорна металургія (завод POSCO), автомобільна промисловість (бренд Hyundai та інші), а пізніше — виробництво напівпровідників, побутової електроніки та телекомунікаційного обладнання (Samsung, LG).

Поміркуйте, чи може Україна використати подібний досвід і які умови для цього потрібні.

Україна може використати досвід Південної Кореї, адаптувавши модель експортної орієнтації та державної підтримки пріоритетних галузей. Необхідними умовами для цього є забезпечення верховенства права для захисту інвестицій, розвиток військово-промислового та ІТ-секторів як локомотивів технологій, а також реформування системи освіти відповідно до запитів сучасної високотехнологічної економіки.

Результати роботи подайте у вигляді презентації або постера.

ПРАЦЮЄМО З ІНФОРМАЦІЄЮ

Практична робота 5. Групування країн за показниками обсягів виробництва товарів і послуг, структурою виробництва та структурою зайнятості населення

1. Ознайомтеся з показниками, наведеними в таблиці.

Економічні показники окремих країн світу (2025 р.)*

* За даними Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Міжнародної організації праці.

2. Порівняйте показники ВВП на одну особу, структуру виробництва та структуру зайнятості.

Найвищий рівень ВВП на одну особу мають США (90 000 дол.) та Німеччина (76 700 дол.), де у виробництві та зайнятості домінує третинний сектор (понад 70%). Найнижчий показник ВВП серед наведених країн має Кенія (6 600 дол.), у якій зберігається суттєва частка первинного сектора (22% у виробництві та 32% у зайнятості). Китай та Індія мають вагому частку вторинного сектора у виробництві (36% і 28%), проте в Індії первинний сектор досі охоплює 43% зайнятих. Україна з показником ВВП 25 000 дол. має структуру з переважанням третинного сектора (62% виробництва та 68% зайнятості) і значною часткою вторинного сектора (28% виробництва та 26% зайнятості).

3. Згрупуйте країни за рівнем економічного розвитку: економічно розвинені; країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою.

До економічно розвинених країн належать США та Німеччина.

До країн, що розвиваються, належать Китай, Індія, Єгипет та Кенія.

До країн з перехідною економікою належить Україна.

4. Побудуйте кругові діаграми структури виробництва (або зайнятості) для двох країн, що належать до різних типів (на вибір).

5. Установіть зв’язок між рівнем ВВП на одну особу та структурою економіки.

Між рівнем ВВП на одну особу та структурою економіки існує пряма залежність: що вищий рівень економічного розвитку країни, то більшою є частка третинного сектора (послуг) і меншою частка первинного сектора (сільського господарства та видобувної промисловості). Високий показник ВВП корелює з постіндустріальною структурою, де основна додана вартість створюється у сферах високих технологій, фінансів та інновацій. Низький рівень ВВП притаманний аграрно-індустріальним країнам з високою часткою сировинних галузей.

Сформулюйте висновок.

Рівень економічного розвитку країни безпосередньо корелює зі структурою її господарства: показник ВВП на душу населення є найвищим у тих країнах, де в структурі виробництва та зайнятості переважає третинний сектор (сфера послуг). Країни з високою часткою первинного сектора (сільське господарство, видобувна промисловість) мають значно нижчі прибутки та належать до категорій тих, що розвиваються, або країн із перехідною економікою.

УСТАНОВЛЮЄМО ЗАКОНОМІРНОСТІ

Оберіть дві-три постсоціалістичні країни, які тепер належать до розвинених (наприклад, Польща, Чехія, Естонія).

Для дослідження обрано Польщу, Чехію та Естонію.

Дослідіть, які ключові чинники (економічні реформи, інтеграція, інвестиції) дали їм змогу підвищити рівень розвитку.

Основними чинниками успіху стали радикальні ринкові реформи (зокрема «шокова терапія» в Польщі), які дозволили швидко перейти до капіталістичної моделі, та масштабна приватизація зрілих промислових підприємств у Чехії. Естонія досягла успіху завдяки тотальній цифровізації економіки та створенню максимально ліберальних умов для ведення бізнесу, що разом із членством у ЄС та НАТО забезпечило приплив стабільних іноземних інвестицій.

Установіть, які спільні стратегії були визначальними для їхнього економічного зростання.

Спільними стратегіями стали гармонізація національного законодавства з нормами Європейського Союзу, переорієнтація торговельних зв’язків на західні ринки, активне використання фінансової допомоги від структурних фондів ЄС та подолання корупції через розбудову прозорих державних інституцій.