§56. Місце України на політичній карті світу - відповіді

• Назад до змісту

🔎 Практикуємо

«Могутність держави — це сила, помножена на місце розташування». Поясніть, як ви розумієте цей вислів. Які чинники, на вашу думку, впливають на геополітику України на сучасному етапі?

Цей вислів означає, що могутність країни залежить не тільки від її власної сили, як-от армія чи економіка, але й від того, де вона розташована. Вигідне місцезнаходження може посилити державу, а невигідне — створити постійні загрози та виклики.

На геополітику України на сучасному етапі впливають такі основні чинники:

• Сусідство: Україна межує з сімома країнами, серед яких є як члени ЄС та НАТО (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), так і країни, що проводять ворожу політику (Росія, Білорусь).
• Російська агресія: Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році та війна, що триває з 2014 року, є визначальним фактором, який загрожує існуванню української державності.
• Курс на євроатлантичну інтеграцію: Прагнення України стати повноправним членом Європейського Союзу та НАТО для забезпечення власної безпеки та економічного розвитку є ключовою метою зовнішньої політики.
• Вихід до морів: Розташування на узбережжі Чорного та Азовського морів дає Україні важливий вихід до світових торговельних шляхів, але водночас робить її південні кордони вразливими до агресії з моря.

🔎 Практикуємо

Іван Мазепа, наш український гетьман, який писав пісні, вірші, заспівав у своїй пісні: «Ой горе тій чайці-небозі, що звила гніздо на битій дорозі». Чи не мав на увазі наш гетьман в образі чайки — нашу неньку Україну? В чому особливості географічного положення нашої держави?

Так, цілком імовірно, що в образі чайки, яка “звила гніздо на битій дорозі”, гетьман Іван Мазепа зобразив Україну. Наша країна історично знаходиться на перехресті важливих шляхів між Європою та Азією, де завжди перетиналися інтереси могутніх держав, що робило її життя неспокійним і повним загроз, ніби на жвавій дорозі.

Особливості географічного положення нашої держави полягають у наступному:

• За розмірами території Україна є однією з найбільших країн у Європі.
• Вона має спільні кордони із сімома державами, що мають різний рівень економічного розвитку та політичні орієнтири.
• На півдні країна омивається водами Чорного та Азовського морів, що забезпечує їй вихід до світового океану.
• Сусідство з країнами ЄС та НАТО на заході сприяє інтеграції України в європейський економічний і безпековий простір.
• Сусідство з Росією та Білоруссю: Створює постійну військову загрозу вздовж значної частини нашого кордону.

🔎 Практикуємо

Україна зробила низку важливих кроків для інтеграції до Європейського Союзу. Назвіть переваги майбутнього членства нашої держави в цьому Союзі.

Майбутнє членство в Європейському Союзі надасть Україні значні переваги:

• Вільний доступ до ринків ЄС, залучення інвестицій та технологій сприятимуть розвитку економіки.
• Це зміцнить демократію, верховенство права та захист прав людини в Україні.
• Членство в ЄС посилить політичну стабільність та вагу України на міжнародній арені.
• Громадяни отримають право на вільне пересування, навчання та працевлаштування в країнах ЄС.

🔎 Практикуємо

Членство України в НАТО є одним із ключових питань національної безпеки та геополітичної інтеграції. Назвіть аргументи, які це підтверджують.

Вступ до НАТО є життєво важливим для безпеки України з таких причин:

• Найголовніший аргумент — це 5-та стаття договору НАТО, згідно з якою напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх. Це єдиний надійний спосіб захиститися від російської агресії в майбутньому.
• Перехід на стандарти НАТО допоможе модернізувати Збройні Сили України, зробить їх сильнішими та сумісними з арміями союзників.
• Членство в НАТО стане потужним сигналом для Росії, що будь-яка подальша агресія матиме рішучу відповідь усього блоку.
• Остаточний розрив з “русским миром”: Вступ до Альянсу остаточно закріпить місце України серед західних демократій і унеможливить її повернення під вплив Москви.

🔎 Практикуємо

Яка, на вашу думку, в майбутньому має бути створена міжнародна організація, яка б могла вирішувати проблеми із військовою агресією інших країн та запобігати таким кровопролитним війнам? Чому ООН не може запобігти війнам?

На мою думку, в майбутньому потрібна нова міжнародна організація, яка матиме реальні повноваження та механізми для примусу до миру. Вона повинна мати право приймати швидкі та обов’язкові для всіх країн рішення, а головне — мати власні збройні сили, які б могли застосовуватися проти агресора.

ООН не може ефективно запобігати війнам, оскільки будь-яке важливе рішення блокується правом вето, яке мають постійні члени Ради Безпеки. Таким чином, якщо країна-агресор, як-от Росія, є постійним членом, вона може легко заблокувати будь-яку резолюцію, спрямовану проти неї.

🔎 Практикуємо

Пошукайте в джерелах інтернету і наведіть конкретні приклади кожного виду конфліктів.

Ось приклади різних видів збройних конфліктів, що відбувалися у світі:

• Гібридна війна: Конфлікт в Україні з 2014 року є прикладом гібридної війни, де Росія використовувала не лише регулярні війська, а й інформаційні атаки, економічний тиск та підтримку незаконних збройних формувань.
• Локальний конфлікт: Війна в Нагірному Карабасі між Вірменією та Азербайджаном є прикладом локального конфлікту, обмеженого певною територією.
• Регіональний конфлікт: Війни на Близькому Сході, наприклад, в Сирії, можна вважати регіональними, оскільки в них залучені не лише урядові сили та повстанці, а й інші країни регіону та світові держави.
• Приклади етнічно-релігійних конфліктів: Християн з мусульманами (у країнах колишньої Югославії, на Кавказі, Кіпрі, у Лівані).Мусульман з юдеями (арабо-єврейський конфлікт у Ізраїлі і Палестині). Мусульман-шиїтів із мусульманами-сунітами (Сирія, Ірак). Мусульман з індуїстами (на півночі Індії)

🔎 Практикуємо

Які б ви запропонували шляхи вирішення конфліктів між державами? Чи є реальна можливість для людства уникнути великих конфліктів у майбутньому, чи технологічний прогрес, економічна інтеграція та дипломатія зможуть запобігти ескалації суперечок до війни?

Хоча ми й пропонували шляхи вирішення конфліктів, такі як дипломатія та санкції, варто визнати, що війни були, є і, скоріш за все, будуть супутниками людства. Історія показує, що навіть найпрогресивніші ідеї та інструменти не можуть повністю викорінити збройні зіткнення.

Критично оцінюючи надію на мирне майбутнє, можна сказати наступне:

• Дипломатія безсила проти волі агресора. Як показує досвід з Росією, жодні переговори чи міжнародні організації, як-от ООН, не можуть зупинити державу, яка вирішила досягти своїх цілей силою. Право вето в Раді Безпеки ООН фактично дозволяє великим державам ігнорувати міжнародне право без наслідків.
• Економічна інтеграція не є гарантією миру. Існувала думка, що тісні економічні зв’язки зроблять війну невигідною. Однак приклад Європи, яка роками будувала економічні стосунки з Росією, купуючи її газ та нафту, доводить, що імперські амбіції та ідеологія можуть переважити економічну логіку.
• Технологічний прогрес не лише рятує, а й вбиває. Нові технології створюють не лише кращі ліки чи засоби зв’язку, але й більш смертоносну зброю — дрони, гіперзвукові ракети, кіберзброю. Технології можуть зробити війну дешевшою і віддаленою, що тільки знижує поріг для її початку.

Отже, хоча людство повинно прагнути до миру, надія, що технології, гроші чи розмови зможуть повністю запобігти війнам, є досить наївною. Причини конфліктів — боротьба за ресурси, владу, території та ідеологічні розбіжності — нікуди не зникають. Тому, поки існують держави з агресивними намірами, єдиним реальним гарантом миру для будь-якої країни залишається її власна сила та надійні військові союзи.