50. Національний склад населення України - Кобернік

• Назад до змісту

1. Як відбувалося заселення України в давні часи, епоху середньовіччя та новий час?

Заселення території України відбувалося поетапно, починаючи з давніх часів.

• Давні часи: Перші поселення людей на території України з’явилися ще в палеоліті (кам’яний вік). Пізніше, в епоху бронзи та раннього заліза, тут проживали кіммерійці, скіфи, сармати, античні греки (у містах-державах Північного Причорномор’я) та давні слов’яни.
• Середньовіччя: У IX—XIII століттях існувала могутня держава Русь (Київська Русь), яка об’єднала східнослов’янські племена. Після її розпаду та монгольської навали українські землі входили до складу Великого князівства Литовського, Корони Польської (згодом Речі Посполитої), Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.
• Новий час: У середині XVII століття була створена Козацька держава — Гетьманщина. Згодом більшість українських земель опинилася у складі Російської імперії, а західні регіони (Галичина, Буковина, Закарпаття) — у складі Австрійської (пізніше Австро-Угорської) імперії. Заселення південних степових районів (“Дикого Поля”) активізувалося у XVIII–XIX століттях.

2. Як мінялися кордони України у ХХ столітті?

Кордони України у XX столітті зазнавали значних змін внаслідок воєн та політичних рішень:

• 1917–1919 рр.: Утворення Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), які об’єдналися 22 січня 1919 року (Акт Злуки).
• 1921–1939 рр.: Українські землі були розділені між чотирма державами: УРСР (у складі СРСР), Польщею (Східна Галичина, Західна Волинь), Румунією (Північна Буковина, Бессарабія) та Чехословаччиною (Закарпаття).
• 1939–1945 рр.: Під час та після Другої світової війни до складу УРСР були приєднані західноукраїнські землі:
  • 1939 р. — Східна Галичина та Західна Волинь (від Польщі);
  • 1940 р. — Північна Буковина та Південна Бессарабія (від Румунії);
  • 1945 р. — Закарпаття (від Чехословаччини);
  • Частина територій (наприклад, Холмщина, Підляшшя) залишилася у складі Польщі, а окремі райони були передані їй у 1945 та 1951 роках.
• 1954 р.: До складу УРСР передано Кримську область зі складу РРФСР.
• 1991 р.: Проголошення незалежності України в межах кордонів УРСР, які стали державним кордоном.

3. Як називаються найбільші історико-етнічні землі України?

Найбільші історико-етнографічні регіони України, що сформувалися протягом століть, мають такі назви:

• Середня Наддніпрянщина (Київщина, Черкащина, Полтавщина);
• Полісся (північні райони Волині, Рівненщини, Житомирщини, Київщини, Чернігівщини, Сумщини);
• Волинь (північно-західна частина України);
• Поділля (Вінниччина, Хмельниччина, Тернопільщина);
• Галичина (Львівщина, Івано-Франківщина, Тернопільщина);
• Буковина (Чернівецька область);
• Закарпаття;
• Слобожанщина (Харківщина, Сумщина, північ Луганщини та Донеччини);
• Запоріжжя (Південна Україна, територія колишніх Вольностей Війська Запорозького);
• Таврія (Херсонщина, прилеглі райони);
• Бессарабія (південно-західна частина Одещини);
• Донбас (промисловий регіон на сході).

Завдання

За стовпчиковими діаграмами проаналізуйте, як змінився національний склад населення України протягом ХХ — початку ХХІ ст. Поясніть одержані дані.

• Українці: Їхня частка залишалася стабільною протягом століття (близько 72%), але помітно зросла до 77,8% у 2001 році. Це пов’язано зі здобуттям незалежності України, зростанням національної самосвідомості та поверненням українців на батьківщину.
• Росіяни: Частка росіян стрімко зросла з 8,8% у 1900 році до 22,1% у 1989 році через політику радянської влади (індустріалізація, переселення кадрів). Проте до 2001 року цей показник знизився до 17,3% внаслідок еміграції та зміни самоідентифікації громадян.
• Інші народи: Їхня частка різко скоротилася з 19,2% у 1900 році до близько 5% у кінці століття. Головними причинами стали війни, депортації (наприклад, кримських татар, німців), голокост та зміни державних кордонів.

Завдання

1. За картою-схемою знайдіть території України із найбільшою та найменшою часткою українців.

Найбільша частка українців (понад 90%) зосереджена в західних (Тернопільська, Івано-Франківська, Волинська) та центральних (Полтавська, Черкаська, Чернігівська) областях. Найменша частка українців (менше 60%) зафіксована в АР Крим (де вони були меншістю), а також у Донецькій, Луганській та Одеській областях.

2. Спробуйте пояснити неоднакову частку українського населення в різних частинах нашої держави.

Це зумовлено історичними особливостями заселення та міграціями. Центральні та західні регіони є історичним ядром формування українського етносу, тому тут переважають українці. Індустріальні райони Сходу та Півдня в радянський період активно заселялися робітниками з інших республік (переважно росіянами), що знизило там відсоток корінного населення.

3. Поміркуйте, за рахунок яких національних меншин зменшується частка українців у прикордонних областях.

У прикордонних регіонах проживають представники народів сусідніх країн:

• Схід і Північ: Частка українців зменшується за рахунок росіян.
• Захід (Закарпаття): Значний вплив угорської меншини.
• Південний Захід (Чернівецька та Одеська області): Висока частка румунів та молдованів.
• Південь (Одещина): Окрім молдованів є молдовани, болгари та гагаузи.

Завдання

1. Поясніть, чому етнографічні групи не належать до окремих націй або народностей, а є їхніми частинами.

Етнографічні групи є частинами нації, тому що вони ототожнюють себе з нею та мають спільну національну свідомість (вважають себе українцями). Їхні відмінності стосуються лише побутових деталей: одягу, діалекту, житла чи народних звичаїв, які сформувалися через історичні умови проживання в певному регіоні, але не змінюють їхньої приналежності до єдиного народу.

2. Ознайомтеся з довідковою інформацією про етнографічні групи українців. Поясніть, чому вони збереглися донині лише в Карпатах, а на інших територіях практично зникли.

На рівнинних територіях етнографічні межі стерлися через швидкий розвиток міст, промисловості та активне переміщення людей (урбанізацію). У Карпатах групи (гуцули, бойки, лемки) збереглися краще завдяки природній ізольованості гірської місцевості, яка обмежувала вплив зовнішнього світу та індустріалізації на їхній традиційний уклад життя.

Підготуйте проєкт на тему «Особливості побуту й культури етнографічних груп українців» та репрезентуйте його однокласникам.

Проєкт: «Вартові традицій: Гуцули, Бойки, Лемки»

Мета: Дослідити унікальні риси українських горян, які найкраще зберегли давні традиції.

1. Гуцули

• Де живуть: Східні Карпати (Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області). Район Чорногори та витоків Пруту і Черемошу.
• Господарство: Вівчарство на полонинах (виготовлення бринзи), лісові промисли, художні ремесла. Землеробство розвинене слабо через гори.
• Культура та побут: Найяскравіший одяг (кептарі, вишивка), гра на трембіті, різьблення по дереву, гуцульська кераміка. Будинки-гражди (хата-фортеця).
• Характер: Вважаються найкращими майстрами та музикантами Карпат.

2. Бойки

• Де живуть: Центральна частина Українських Карпат (Львівська, Івано-Франківська області).
• Господарство: Скотарство (розведення волів та корів) і землеробство. Раніше активно займалися торгівлею сіллю та волами.
• Культура та побут: Носять стриманіший одяг (переважають білі та коричневі кольори). Відомі своєю дерев’яною архітектурою — високі тридільні церкви, що нагадують смереки. Кухня проста, багато страв з картоплі та вівса.
• Характер: Консервативні, дуже шанують стародавні звичаї.

3. Лемки

• Де живуть: Західні Карпати (найзахідніша група). На жаль, багато лемків було примусово виселено зі своїх земель у 1940-х роках (операція «Вісла»).
• Господарство: Переважно землеробство, обробка каменю та дерева.
• Культура та побут: Специфічний діалект з наголосом на передостанній склад. В одязі вирізняються короткі чугані (верхній одяг). Будували «довгі хати», де житло і хлів були під одним дахом.
• Відомі представники: Художник Никифор Дрованяк, співачка Квітка Цісик (мала лемківське коріння).

Висновок: Хоча ці групи мають різні діалекти, одяг та господарські звички, всі вони є невіддільною частиною української нації, яка збагачує нашу спільну культуру.

Завдання

1. Проаналізуйте карту етнічного складу населення України. Поясніть, які різні способи картографічного зображення використані для складання цієї тематичної карти.

Для складання карти використано поєднання двох основних способів :

• Спосіб картограми: Кольоровим фоном (від світло-жовтого до темно-зеленого) показано інтенсивність явища — частку українців у населенні кожної області. Чим темніший колір, тим вищий відсоток українців.
• Спосіб картодіаграми: Кругові діаграми («пироги») відображають структуру національних меншин у кожній області. Розмір кола вказує на загальну кількість представників інших національностей (чим більше коло, тим більше їх проживає в області).

2. З’ясуйте, у яких областях України компактно проживає найбільше представників нетитульної нації.

За даними карти, найбільше представників національних меншин компактно проживають у таких регіонах :

• АР Крим: Найбільша частка росіян (58,5%) та кримських татар.
• Донецька та Луганська області.
• Закарпатська область: Компактне проживання угорців (значний сектор бірюзового кольору).
• Чернівецька область: Значна частка румунів та молдован.
• Одеська область: Строкатий склад — молдовани, болгари, гагаузи.

3. Поясніть різницю між національними та етнічними меншинами. За секторною діаграмою розставте їхніх представників у порядку зменшення частки в населенні України.

• Національні меншини — це представники народів, які мають власну державність за межами України (наприклад, поляки, румуни, угорці).
• Етнічні меншини (або етнічні групи) — це народи, які не мають власної державністі або проживають розсіяно, не маючи компактної території заселення в межах країни (наприклад, роми). Втім, у шкільному курсі ці поняття часто вживаються як синоніми для позначення всього неукраїнського населення.

Порядок зменшення частки (за даними перепису 2001 р., відображеними на карті):

1. Росіяни (17,3%)
2. Білоруси (0,6%)
3. Молдовани (0,5%)
4. Кримські татари (0,5%)
5. Болгари (0,4%)
6. Угорці (0,3%)
7. Румуни (0,3%)
8. Поляки (0,3%)

4. Дослідіть, як відбувалося заселення території України представниками інших націй та народностей. Поясніть, які з них є корінними народами, а які — ні.

Заселення відбувалося кількома шляхами: через зміни державних кордонів (наприклад, угорці та румуни на заході), політику колонізації Російської імперії (німці, болгари на півдні) та радянську індустріалізацію (росіяни на сході).

• Корінні народи: Це етноси, які сформувалися на території сучасної України і не мають власної держави за її межами. До них належать кримські татари, караїми та кримчаки (усі сформувалися в Криму).
• Не є корінними (національні меншини): Народи, які мають історичну батьківщину за межами України (росіяни, поляки, білоруси, вірмени, греки тощо). Вони вважаються діаспорою.

ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Що означають поняття «титульна нація» та «національна меншина»?

Титульна нація — це частина населення держави, національність якої визначає офіційну назву цієї держави (в Україні це українці). Національна меншина — це представники нації, що мають свої історичні землі за межами України, але проживають на її території (наприклад, поляки, румуни).

2. Поясніть своїми словами, що називають етнографічними групами українців. Наведіть приклади.

Етнографічні групи — це частини української нації, які через історичні та географічні умови зберегли особливості у культурі, побуті, діалекті та одязі, але при цьому усвідомлюють себе українцями. Прикладами таких груп є гуцули, бойки та лемки, які проживають у Карпатах.

3. Розкажіть, які й чому склалися регіональні відмінності національного складу населення в Україні.

Національний склад відрізняється залежно від регіону через історичні події та міграції. У західних та центральних областях частка українців найвища, оскільки ці землі були менш піддані зовнішнім міграціям. На сході та півдні частка українців дещо менша через індустріалізацію та політику русифікації у минулому, коли туди переселяли людей з інших республік СРСР. У прикордонних областях компактно проживають представники сусідніх націй, наприклад, угорці на Закарпатті.

4. Порівняйте між собою національні та етнічні меншини. Покажіть на карті місця їх компактного проживання в Україні.

Різниця полягає у наявності власної держави за межами України: національні меншини її мають (наприклад, поляки, угорці, румуни), а етнічні меншини — це корінні народи, що сформувалися на території України і не мають іншої батьківщини (кримські татари, караїми).

Місця компактного проживання:

• Угорці — Закарпаття.
• Болгари — південь Одеської та Запорізької областей.
• Кримські татари — Кримський півострів.
• Румуни та молдовани — Буковина та Одещина.

5. За рішенням ООН щороку 9 серпня проходить Міжнародний день корінних народів світу… Поміркуйте, які корінні народи на території України, потребують охорони та підтримки. Якими заходами це може бути досягнуто?

Я думаю, що найбільшої підтримки потребують кримські татари, караїми та кримчаки, оскільки вони є корінними народами Криму, який зараз тимчасово окупований. Охорони та підтримки можна досягти через законодавче закріплення їхнього статусу, розвиток їхньої мови та культури на державному рівні, а також захист їхніх прав на міжнародній арені до моменту деокупації півострова.

6. Якими заходами держава може підтримувати національну ідентичність представників усіх націй та народностей, що проживають у країні?

На мою думку, держава може підтримувати ідентичність через відкриття шкіл або класів з вивченням рідних мов нацменшин та проведення культурних фестивалів. Також важливо гарантувати рівні громадянські та політичні права для всіх національностей, як це записано в Конституції України, щоб кожен міг вільно розвивати свою культуру.