§5. Способи зображення географічних об'єктів і явищ на картах

• Назад до змісту

1. Для чого потрібні на карті умовні позначення?

Умовні позначення — це, по суті, мова карти. Вони потрібні, щоб зобразити різноманітні об’єкти, дозволити нам легко «читати» карту, робити її достовірною і навіть проводити за нею вимірювання.

2. Які вам відомі основні способи картографічного зображення?

Існують декілька ключових способів картографічного зображення: значковий, контурний, статистичний та спосіб ізоліній.

3. Що доцільно наносити на карту значковими, контурними, статистичними способами, ізолініями?

Значковим способом показують об’єкти, що є ніби «точками» на місцевості (міста, родовища), лініями (річки, дороги) або вказують напрямок руху (вітри, течії).

Контурним способом наносять об’єкти, що займають певну площу, наприклад, країни, ареали поширення тварин і рослин.

Статистичними способами візуалізують цифри. На мою думку, це один із найцікавіших способів, адже він перетворює суху статистику на зрозумілу картинку: густоту населення (картограми) чи структуру виробництва (картодіаграми).

Ізолініями позначають явища, що змінюються на території поступово. Ізогіпси показують рельєф, ізотерми — температуру, а ізобари — тиск.

Завдання 1

(До мал. 14)

1. Відшукайте в картах атласу різні за формою локалізовані значки: геометричні, буквені, наочні.

В атласі можна знайти:

• Геометричні: прості фігури, як-от кола для міст чи трикутники для родовищ.
• Буквені: хімічні символи, наприклад, Fe для заліза. Дуже зручно та інформативно.
• Наочні (піктограми): маленькі малюнки, що миттєво дають зрозуміти, про що йдеться — якір для порту, зображення тварини для ареалу її проживання.

2. Поміркуйте, на яких картах можна було б замінити один вид значків іншим.

Наприклад, на карті корисних копалин геометричні значки можна замінити буквеними, щоб одразу було зрозуміло, про яку копалину йдеться. Або навпаки, наочні значки тварин на карті природних зон можна замінити геометричними фігурами, якщо важливо показати лише ареал поширення, а не конкретний вид.

3. Поясніть, чому локалізовані значки є позамасштабними.

Локалізовані значки є позамасштабними, тому що реальні розміри об’єктів (наприклад, міста) настільки малі, що в масштабі карти їх просто не було б видно. Тому розмір значка свідомо перебільшують, щоб просто показати, де об’єкт знаходиться.

(До мал. 15)

1. За картами атласу назвіть приклади об’єктів, які позначені лінійними значками.

Лінійними значками позначають річки, канали, дороги, державні кордони та лінії електропередач.

2. Поміркуйте, як можна передати різні якісні та кількісні характеристики лінійних об’єктів.

Характеристики лінійних об’єктів передають через вигляд самої лінії: її колір, товщину та малюнок (суцільна, пунктирна). Наприклад, автомагістралі позначають товстими лініями, а повноводність річки також можна показати товщиною лінії.

3. На конкретних прикладах з карт атласу поясніть, чому лінійні значки є напівмасштабними.

Лінійні значки є напівмасштабними, бо вони правильно передають лише довжину об’єкта, а його ширина завжди перебільшена. Наприклад, на карті річка чи дорога зображені лінією, ширина якої значно більша за реальну, але довжина відповідає масштабу.

(До мал. 16)

1. Поясніть, у який спосіб на статичному зображенні можна показати рухомі явища.

На нерухомій карті рух показують за допомогою значків руху — зазвичай це стрілки. Вони вказують напрямок вітрів, морських течій, перельотів птахів або вантажопотоків.

2. Відшукайте на кліматичній та синоптичній картах атласу значки рухів. Які явища показані з їхньою допомогою.

На кліматичній карті стрілками показують напрямки постійних вітрів та течій. Колір стрілки несе додаткову інформацію: червоним позначають теплі течії, а синім – холодні. На синоптичній карті стрілками зображують переміщення атмосферних фронтів.

Завдання 2

(До мал. 17-18)

1. Об’єкти, нанесені способом якісного фону та способом ареалів, та їх відмінності.

Способом якісного фону наносять об’єкти, що поширені суцільно (країни на політичній карті, області України).

Способом ареалів зображують явища, що поширені окремими «плямами», наприклад, басейни корисних копалин чи території заповідників.

Відмінність у тому, що якісний фон використовують для суцільних територій, а ареали — для явищ, що мають розмежоване, не суцільне поширення.

2. Карти з «шаховим» забарвленням та випадки його застосування.

«Шахове» забарвлення можна побачити на картах, де потрібно показати змішані території, наприклад, на межі проживання різних народів чи рас. Це чудовий візуальний прийом для зображення поступового переходу.

(До мал. 19)

1. Чому точковий спосіб поєднує контурний та статистичний види зображення.

Точковий спосіб є водночас контурним, оскільки показує межі поширення явища, і статистичним, бо щільність розміщення точок відображає його кількісний показник.

2. Поняття «ціна точки».

«Ціна точки» — це кількість об’єктів, яка відповідає одній точці на карті. Наприклад, одна точка може позначати 100 голів худоби.

3. Різниця між точками в точковому способі та інших способах зображення.

Важливо не плутати: у точковому способі точки показують щільність поширення явища. А от точки, що позначають конкретні об’єкти, як-от міста, належать до локалізованих значків і вказують на точне місце.

Завдання 3

(До мал. 20)

1. Чому за відсутності шкали картограма дає лише приблизне уявлення про об’єкт дослідження?

Без шкали картограма дозволяє лише порівняти інтенсивність явища («тут більше, а тут менше»), але не дає змоги визначити точні кількісні значення. Шкала є ключем до розуміння, що саме означає кожен колір.

2. Карти, на яких застосовані різні види картограм.

В атласі можна знайти картограми на картах густоти населення або забезпеченості водними ресурсами (інтенсивність забарвлення). Також фонові картограми можуть показувати рівень забруднення повітря в областях.

(До мал. 21-22)

1. Порівняння способів картодіаграм та локалізованих діаграм.

Картодіаграми показують статистику для цілих територіальних одиниць (наприклад, областей). Розмір діаграми відображає величину явища на всій території.

Локалізовані діаграми прив’язані до конкретних пунктів (міст, метеостанцій) і відображають показники саме в цій точці. Класичний приклад — кліматичні діаграми.

2. Види картографічного зображення на картах, види картодіаграм та призначення шкали.

Ці способи часто можна побачити на економічних картах. Стовпчикові діаграми показують обсяг виробництва, а секторні (кругові) — структуру товарообігу. Шкала ж потрібна, щоб можна було точно визначити, якому числу відповідає розмір діаграми.

Завдання 4

1. На кліматичній карті в атласі відшукайте ізотерми та ізогієти.

На кліматичній карті ізотерми — це лінії, що з’єднують точки з однаковою температурою, а ізогієти — лінії, що показують однакову кількість опадів.

2. Поясніть, чому для позначення ізотерм використано два кольори, а ізогієт лише один.

Все логічно: температура повітря буває вищою за 0°C (тепло, червоний колір) і нижчою (холод, синій колір). А кількість опадів не може бути від’ємною, тому достатньо одного кольору, інтенсивність якого показує зміну їх кількості.

3. З’ясуйте через скільки градусів на даній карті нанесені ізотерми, а через скільки мм ізогієти. Чи можна цей інтервал змінити? Від чого це залежить?

Інтервал між ізолініями залежить від масштабу карти та її детальності. Його можна змінювати: на дрібномасштабних картах він буде більшим, а на великомасштабних — меншим, щоб показати більше деталей.

4. За умовними знаками до карти з’ясуйте, яким способом позначені середні температури повітря, а яким максимальні та мінімальні.

Середні температури повітря позначені ізолініями (ізотермами). А максимальні та мінімальні температури зазвичай показують локалізованими значками (цифрами) біля конкретних населених пунктів.

5. Поміркуйте, які два способи картографічного зображення поєднані на кліматичній карті для позначення річної кількості опадів.

Для позначення опадів на кліматичній карті поєднано два способи: спосіб ізоліній (ізогієти) та спосіб картограми. Спочатку проводять ізогієти, а потім простір між ними зафарбовують різними відтінками кольору, що робить карту дуже наочною. На мою думку, це дуже вдале поєднання.

Оцінюємо свої досягнення

1. Назвіть основні способи картографічного зображення.

Існує кілька ключових способів зображення на карті: значковий, контурний, статистичний та спосіб ізоліній.

2. Наведіть приклади об’єктів та явищ, які можна нанести на карту різними значковими способами зображення.

• Локалізованими значками позначають «точкові» об’єкти, які замалі для масштабу, наприклад, міста, родовища чи вулкани.
• Лінійними значками зображують протяжні об’єкти — річки, дороги, кордони.
• Значками рухів показують динаміку: морські течії, напрямки вітрів.

3. Поясніть, чим відрізняються способи зображення якісним фоном та ареалів? Знайдіть в атласі карти, на яких застосовані ці два способи картографічного зображення.

Основна відмінність дуже проста:

• Якісний фон використовують, коли явище поширене суцільно. Уявіть політичну карту, де кожна країна зафарбована повністю — це і є якісний фон.

• Спосіб ареалів застосовують, коли явище поширене окремими «плямами», наприклад, басейни корисних копалин чи місця проживання певних тварин.

  Отже, головна різниця в тому, що фон показує суцільну ознаку, а ареал — розмежовану.

4. Розкажіть, які існують способи унаочнення на карті статистичної інформації. Чи можливо їх замінити один одним?

Щоб перетворити нудні цифри на зрозумілу картинку, використовують:

• Картограми: показують інтенсивність явища (наприклад, густоту населення) через насиченість кольору.
• Картодіаграми: показують абсолютні значення (наприклад, обсяги виробництва) за допомогою діаграм різного розміру.
• Локалізовані діаграми: це ті ж картодіаграми, але прив’язані до конкретних точок, наприклад, міст.

Замінити їх одне одним — не найкраща ідея. Вони відповідають на різні питання: картограма показує «наскільки інтенсивно?», а картодіаграма — «скільки саме?». Це абсолютно різні задачі.

5. Для чого на кліматичній карті застосовують кілька видів ізоліній? Як ви вважаєте, чи це справді найзручніший вид картографічного зображення для даної тематичної карти?

На кліматичній карті використовують кілька видів ізоліній, щоб дати повну картину. Ізотерми показують температуру, ізогієти — опади, а ізобари — тиск. Це дозволяє аналізувати всі ключові показники одночасно.

Особисто я вважаю, що це ідеальний спосіб для кліматичної карти. Клімат не має різких кордонів, він змінюється плавно, і саме ізолінії чудово передають ці поступові переходи.

6. За однією з тематичних карт атласу, опишіть застосовані на ній способи картографічного зображення. Якби ви стали автором подібної карти, які способи зображення ви б замінили на інші, а які залишили б незмінними й чому саме?

Візьмемо, наприклад, кліматичну карту України. На ній застосовано цілий коктейль способів:

• Спосіб ізоліній: для середніх температур (ізотерми) та кількості опадів (ізогієти).
• Спосіб якісного фону: простір між лініями опадів зафарбовано для наочності.
• Значки рухів: стрілки показують напрямки панівних вітрів.
• Локалізовані значки: цифрами позначено температурні рекорди.

Якби я був автором цієї карти, я б точно залишив ізотерми. А от спосіб зображення опадів, можливо, змінив би. Замість фонового зафарбовування я б спробував використати точковий спосіб. На мою думку, так можна було б точніше показати нерівномірність їх випадання, адже щільність точок одразу візуалізує, де дощів більше, а де менше. Це виглядало б більш детально.