§5 Елементи географічної карти. Картографічні проекції - Довгань

• Назад до змісту

🗣️ ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ

Яка картографічна проекція вам здається найбільш точною і чому? Аргументуйте свою думку, беручи до уваги переваги й недоліки різних картографічних проєкцій.

Мені найбільш точною здається рівновелика картографічна проєкція, тому що вона зберігає справжні площі об’єктів на карті. Це важливо для порівняння розмірів материків, країн чи океанів, особливо коли потрібно аналізувати географічні, екологічні або економічні процеси, де площа має значення. Недоліки рівновеликих проєкцій: Спотворюють форми та кути, особливо на великих відстанях і біля країв карти. Наприклад, контури материків можуть виглядати неприродно витягнутими або деформованими.

Жодна проєкція не є ідеально точною для всіх задач, але якщо важливо зберігати справжню площу об’єктів, то рівновелика проєкція є найкращим вибором.

🔍 ПЕРЕВІРТЕ ТА ОЦІНІТЬ СЕБЕ

1. Назвіть основні елементи географічної карти. Чому перш ніж розпочати роботу з картою, слід ознайомитися з її легендою?

Основні елементи географічної карти: картографічне зображення (відображення об’єктів і явищ), легенда (умовні знаки та пояснення до них), масштаб, градусна сітка (меридіани і паралелі). Перед початком роботи потрібно ознайомитися з легендою, бо саме вона пояснює значення всіх умовних позначень на карті.

2. Поясніть основні принципи побудови циліндричних, конічних та азимутальних проекцій. Для створення яких карт їх використовують?

• У циліндричних проєкціях зображення земної поверхні переносять на уявний циліндр. Якщо вісь циліндра збігається з віссю Землі, це нормальна проєкція. Її використовують для карт світу, материків, країн у низьких широтах. Паралелі й меридіани на таких картах — прямі лінії.
• У конічних проєкціях допоміжною фігурою є конус. Їх застосовують для зображення материків і країн у середніх широтах. Меридіани — прямі лінії, паралелі — дуги концентричних кіл.
• В азимутальних проєкціях поверхню Землі проєктують з певної точки на площину. Їх використовують для карт приполярних широт, півкуль або окремих територій. Меридіани — прямі лінії, що виходять з однієї точки, паралелі — концентричні кола.

3. Чому під час створення географічних карт неможливо уникнути спотворень? Поясніть, як можна дізнатися про характер і ступінь спотворень на карті.

Уникнути спотворень неможливо, бо неможливо точно перенести зображення сферичної поверхні Землі на площину. При цьому спотворюються довжини, кути, площі або форми об’єктів. Дізнатися про характер і ступінь спотворень можна, порівнюючи градусну сітку та форми об’єктів на карті й глобусі. Наприклад, якщо лінії паралелей і меридіанів не рівновіддалені чи не перетинаються під прямим кутом, це свідчить про спотворення. Також можна порівняти материки, острови та інших об’єктів на карті й глобусі. Ступінь спотворень залежить від масштабу: на великомасштабних картах вони майже непомітні, а на дрібномасштабних — значні.

👀 ОБЕРІТЬ, ЩО ВАМ ЦІКАВО

1. Уявіть, що ви створюєте карту вигаданого материка. Опишіть, які елементи ви обов’язково оберете, і як вони допоможуть користувачам краще зрозуміти вашу карту.

Я обов’язково оберу такі елементи:

• Назва карти — щоб користувач розумів, що саме зображено.
• Масштаб — для визначення відстаней між об’єктами.
• Градусна сітка — допомагає орієнтуватися у просторовому положенні.
• Легенда (умовні знаки) — пояснює, що означають різні кольори, лінії та символи.
• Орієнтир (стрілка півночі) — для правильного визначення напрямків.

Ці елементи дозволяють читачу правильно інтерпретувати інформацію, співвідносити об’єкти, знаходити потрібні місця й уникати помилок при читанні карти.

2. На конкретних прикладах поясніть, як вибір проекції залежить від мети створення карти (навігаційні, фізичні, кліматичні тощо).

• Для навігаційних карт (морських, авіаційних) використовують рівнокутні циліндричні проекції (наприклад, проекція Меркатора), бо на них зберігаються кути, і легко прокладати маршрути.
• Для фізичних карт світу або материків, де важливо показати реальні розміри об’єктів, використовують рівновеликі проекції (наприклад, проекція Мольвейде), бо вони не спотворюють площі.
• Для кліматичних чи гідрологічних карт окремих регіонів часто застосовують конічні проекції, які дають менше спотворень у середніх широтах. Оскільки багато регіонів розташовані переважно в середніх широтах, конічні проекції є відмінним вибором для тематичних карт цих територій, мінімізуючи спотворення площі, кутів і масштабу саме в потрібній зоні.
• Для карт полярних областей використовують азимутальні проекції, бо вони найточніше зображають території біля полюсів.

3. Пригадайте, якою географічною картою ви користуєтеся найчастіше. Проаналізуйте наявні на ній спотворення.

Найчастіше я користуюся політичною картою світу в проекції Меркатора. На ній спостерігаються такі спотворення: країни та материки, розташовані ближче до полюсів (наприклад, Гренландія, Канада, Росія), виглядають набагато більшими, ніж у реальності. Африка та Південна Америка, які розташовані ближче до екватора, здаються меншими. Це відбувається тому, що проекція Меркатора зберігає кути, але сильно спотворює площі на великих широтах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 3. Розпізнавання проєкції за формою паралелей та меридіанів.

1. Перегляньте карти атласу для 8 класу. За характером градусної сітки визначте, у яких проекціях вони побудовані.

У шкільному атласі для 8 класу карти України побудовані в конічній проєкції.

2. Оберіть карти, що побудовані в різних проекціях, та визначте характер спотворень на них.

На карті України в конічній проєкції спотворення мінімальні в межах країни, але зростають при віддаленні від паралелі дотику конуса. Форми й площі майже не спотворені, масштаб зберігається на невеликих відстанях.

3. Поясніть, як форма паралелей та меридіанів допомагає визначити тип проекції.

• У циліндричній проєкції і паралелі, і меридіани — прямі лінії, які перетинаються під прямим кутом. Відстань між паралелями однакова по всій карті, а меридіани рівновіддалені.
• У конічній проєкції меридіани — прямі, що сходяться до полюса, а паралелі — дуги концентричних кіл. Це легко впізнати за вигнутими паралелями.
• В азимутальній проєкції меридіани — прямі, що виходять з однієї точки (центру карти), а паралелі — концентричні кола. Така сітка схожа на мішень.

Форма і розташування градусної сітки — основна підказка для визначення типу проєкції карти. Це дозволяє швидко зрозуміти, які спотворення будуть на карті та для яких цілей її краще використовувати.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 4. Порівняння площі материків і океанів на картах у різних проекціях (світу, океанів та окремих материків).

1. Знайдіть в атласі по одній карті кожного виду проекцій (циліндрична, конічна, азимутальна).

• Карта світу — зазвичай у циліндричній проєкції (наприклад, Меркатора)
• Карта Євразії чи України — часто у конічній проєкції.
• Карта Арктики чи Антарктики — в азимутальній проєкції.

2. Порівняйте форму та площі материків на кожній карті та глобусі.

• На глобусі всі материки та океани мають реальні форми.
• На циліндричній карті (Меркатора) материки біля екватора виглядають нормально, але ближче до полюсів сильно розтягнуті й збільшені (наприклад, Гренландія здається більшою за Африку).
• На конічній карті материки середніх широт (наприклад, Євразія) мають майже правильну форму, але ближче до країв карти спотворення зростають.
• На азимутальній карті (наприклад, Арктика) області біля центра (полюса) зображені точно, а далі від центра форми й площі об’єктів спотворюються.

3. З’ясуйте, які материки, океани та їхні частини мають найбільші спотворення.

• У циліндричній проєкції найбільші спотворення — у високих широтах: Гренландія, Антарктида, північна частина Північної Америки та Євразії.
• У конічній проєкції спотворення зростають на краях карти, тобто біля екватора й біля полюсів.
• В азимутальній проєкції найбільші спотворення — на периферії карти, тобто далі від центра (полюса).

4. Поясніть, як різні проекції впливають на спотворення площ географічних об’єктів.

• У циліндричних проєкціях площі об’єктів біля полюсів сильно перебільшені, а біля екватора — майже не спотворені.
• У конічних проєкціях площі зберігаються точніше в середніх широтах, але спотворюються на північних і південних краях карти.
• В азимутальних проєкціях площі об’єктів точні біля центра (наприклад, полюса), але спотворюються з віддаленням від нього.