§ 60. Розвиток еволюційних поглядів

• До змісту відповідей

Чи можна вважати дарвінізм наслідком ламаркізму?

Дарвінізм не можна вважати прямим наслідком ламаркізму, оскільки ці концепції пропонують принципово різне розуміння рушійних сил еволюційного процесу. Ж.-Б. Ламарк пояснював еволюційні зміни внутрішнім прагненням організмів до самовдосконалення та успадкуванням набутих протягом життя ознак під безпосереднім впливом середовища. Ч. Дарвін довів, що еволюція ґрунтується на спадковій мінливості під дією боротьби за існування, наслідком якої є природний добір. Проте ламаркізм став важливим історичним підґрунтям для дарвінізму, оскільки Ж.-Б. Ламарк першим створив цілісну еволюційну гіпотезу та обґрунтував ідею змінності видів.

Поміркуйте, за що саме можуть змагатися особини різних видів та одного виду. Наведіть приклад міжвидової та внутрішньовидової боротьби за існування.

Особини одного виду мають однакові екологічні потреби, тому між ними відбувається найбільш гостра боротьба за ресурси: спільну їжу, території для проживання та гніздування, сховки від хижаків, джерела води, а також за статевих партнерів для розмноження.

Особини різних видів можуть змагатися за ресурси у спільних біотопах (світло, вологу, простір, спільну здобич), але вони ніколи не змагаються за статевого партнера.

Приклад внутрішньовидової боротьби за існування: конкуренція дерев одного виду в одновіковому сосновому лісі за світло та вологу ґрунту, або турнірні бої самців оленів чи глухарів під час шлюбного періоду.

Приклад міжвидової боротьби за існування: витіснення сірим пацюком чорного пацюка чи рудим тарганом чорного таргана з придатних для життя сховищ, або конкуренція хижаків різних видів (лисиці та вовка) за спільні кормові об’єкти (зайців).

ПОМІРКУЙТЕ

1. Що спільного та відмінного в еволюційних поглядах Ж.-Б. Ламарка та Ч. Дарвіна?

Спільне: обидва вчені стверджували факт історичного розвитку живої природи (еволюції), визнавали змінність видів у часі, вважали умови середовища чинниками еволюційних змін та відзначали пристосувальний характер ознак організмів.

Відмінне: Ж.-Б. Ламарк вважав рушійними факторами еволюції внутрішнє прагнення організмів до прогресу, вправляння чи невправляння органів та спадкування всіх набутих під впливом умов середовища ознак. Ч. Дарвін науково довів, що рушійними силами еволюції є спадкова (невизначена) мінливість, боротьба за існування та природний добір, який зберігає лише найбільш пристосованих особин.

2. Яку роль відіграє спадкова та неспадкова мінливість у еволюційному процесі?

Спадкова мінливість (мутаційна та комбінативна) є основним матеріалом для еволюції. Вона постачає нові мутантні алелі та створює різноманітні комбінації генів, які передаються нащадкам і слугують основою для дії природного добору.

Неспадкова (модифікаційна) мінливість забезпечує пристосування окремих особин до конкретних змін умов довкілля в межах генетично визначеної норми реакції. Вона сприяє виживанню організмів у нестабільному середовищі, проте безпосередньо в еволюційні зміни не переходить, оскільки набуті модифікації не змінюють генофонд популяції і не успадковуються.

3. Чому за основу синтетичної теорії еволюції вчені взяли теорію Ч. Дарвіна?

Теорію Ч. Дарвіна взяли за основу синтетичної теорії еволюції, оскільки сформульоване ним вчення про природний добір як головний творчий і спрямовуючий фактор еволюції отримало повне підтвердження новими науковими даними генетики, екології, цитології та молекулярної біології. Завдяки генетичним відкриттям удалося розкрити матеріальну природу спадковості, підтвердити мутаційний характер виникнення нових ознак і визначити популяцію елементарною одиницею еволюційного процесу.