§41. Захворювання ендокринної та імунної систем - Тагліна

• До змісту

Поміркуйте й обговоріть ситуацію

Що пов’язує всі наведені історичні описи, різниця між якими — тисячі років?

Усі ці історичні випадки описують те, що сьогодні ми називаємо алергічними реакціями. Смерть фараона Менеса від укусу оси — це приклад гострої алергічної реакції (анафілактичного шоку). Напади задухи в імператора Артаксеркса, що частішали влітку, схожі на бронхіальну астму, яка може мати алергічну природу. А «весняний нежить», описаний Авіценною, є класичним прикладом сезонної алергії на пилок рослин. Отже, всі ці стани пов’язані з надмірною реакцією імунної системи на певні речовини.

Чим відрізняються подібні ситуації від тих, про які ми знаємо сьогодні?

Головна відмінність полягає в рівні знань та можливостях медицини. У минулому люди могли лише спостерігати симптоми, не розуміючи їхніх причин, тому такі випадки здавалися загадковими або навіть були пов’язані з надприродними силами. Сьогодні ми знаємо, що причиною є алергени та специфічна реакція імунної системи. Сучасна медицина може точно діагностувати алергію за допомогою тестів і запропонувати ефективне лікування.

Робота в групі. Розгляньте зображення чоловіка до та після розвитку ендокринного порушення.

Які частини тіла та тканини змінилися?

На зображенні видно, що збільшилися кисті. Також спостерігається зміна рис обличчя — потовщення нижньої щелепи, розширення шкіри на обличчі.

З яким гормоном / залозою це пов’язано?

Це пов’язано з гіперфункцією передньої долі гіпофіза та надмірним виробленням гормону росту (соматотропіну). Стан називається акромегалія (в дорослих).

Гіперфункція у дітей:

Якщо гіпофіз виробляє надмір гормону росту у дитини — розвивається гігантизм. Дитина набагато вища за однолітків, але пропорції тіла часто нормальні.

Гіпофункція у дітей:

При недостатності гормону росту розвивається гіпофізарна карликовість. Дитина істотно відстає в зростанні, але розумово розвивається нормально.

Як допомогти дитині при гіпофункції?

• Призначають синтетичний гормон росту (рекомбінантний соматотропін) у вигляді ін’єкцій
• Лікування найефективніше, коли почати його в ранньому дитячому віці
• Регулярні спортивні вправи та правильне харчування з достатньою кількістю білків

Типи ендокринних розладів у цьому випадку:

Причини розладів: пухлини гіпофіза, травми голови, генетичні фактори, запалення, радіаційне опромінення.

Лікування: залежно від причини — хірургічне видалення пухлини, лікувально-профілактичні ін’єкції гормону, радіаційна терапія, замісна гормональна терапія.

Робота в групі. За трьома описаними клінічними ситуаціями на с. 203 з’ясуйте, робота якої залози порушена.

Ситуація № 1

Яка залоза порушена? Щитоподібна залоза.

Гіпо- чи гіперфункція? Гіпофункція (гіпотиреоз, у дорослих — мікседема).

Симптоми: Сонливість, відсутність енергії, біль у литках, збільшення маси тіла, набряки, сухість шкіри, випадіння волосся, раннє посивіння.

Причина: Недостатнє вироблення гормонів тироксину (T₄) та трийодтироніну (T₃), що сповільнює обмін речовин. Допомога: Замісна гормональна терапія (препарати тироксину), нормалізація ваги, збалансоване харчування.

Ситуація № 2

Яка залоза порушена? Щитоподібна залоза.

Гіпо- чи гіперфункція? Гіперфункція (гіпертиреоз, хвороба Грейвса / Базедова хвороба).

Симптоми: Втрата маси тіла, пітливість, тахікардія, аритмія, тремтіння кінцівок, екзофтальм (виряченість очей).

Причина: Надлишок гормонів щитоподібної залози прискорює обмін речовин, часто має аутоімунну природу.

Допомога: Прийом препаратів, що пригнічують секрецію гормонів (тиреостатики), лікування радіоактивним йодом або хірургічне втручання.

Ситуація № 3

Яка залоза порушена? Щитоподібна залоза.

Гіпо- чи гіперфункція? Гіпофункція в дитячому віці (кретинізм).

Симптоми: Відставання в розвитку, затримка росту, набряки, збільшення шиї, потовщення кінцівок, порушення пропорцій тіла.

Причина: Вроджена патологія залози або гостра нестача йоду в раціоні під час розвитку.

Допомога: Ранній скринінг новонароджених, довічна замісна гормональна терапія (розпочата якомога раніше для запобігання розумовій відсталості), вживання йодованих продуктів

Робота в групі. Розгляньте типові симптоми, характерні для цього ендокринного захворювання. Виконайте пошукову роботу, з’ясуйте причину таких симптомів. Які лабораторні аналізи дають змогу підтвердити наявність цього захворювання? Який метод лікування застосовують за умов гіпофункції залози та недостатності гормону?

На зображенні показано симптоми, характерні для цукрового діабету.

Типові симптоми, характерні для цього ендокринного захворювання:

• Спрага і сухість у роті.
• Слабкість і втома.
• Запаморочення.
• Розмитий зір.
• Поколювання або оніміння рук чи ніг.
• Набір або втрата ваги.
• Постійний голод.
• Часте сечовипускання.
• Рани, що погано загоюються.

Причина таких симптомів:

Причиною симптомів є недостатність гормону інсуліну або зниження чутливості тканин до нього, що призводить до підвищення рівня глюкози в крові (гіперглікемії). Через це організм намагається вивести надлишок глюкози з сечею, що спричиняє часте сечовипускання та зневоднення, яке, своєю чергою, викликає сильну спрагу. Клітини не отримують достатньо енергії з глюкози, що призводить до слабкості, втоми та постійного відчуття голоду.

Які лабораторні аналізи дають змогу підтвердити наявність цього захворювання?

Для підтвердження діагнозу “цукровий діабет” використовують такі аналізи:

• Аналіз крові натщесерце для визначення рівня глюкози.
• Аналіз на глікозильований гемоглобін (HbA1c), який показує середній рівень цукру в крові за останні 2-3 місяці.
• Глюкозотолерантний тест, що показує, як організм справляється з навантаженням глюкозою.
• Аналіз сечі на наявність глюкози та кетонових тіл.
• Визначення рівня інсуліну та С-пептиду в крові для уточнення типу діабету.

Який метод лікування застосовують за умов гіпофункції залози та недостатності гормону?

За умов гіпофункції підшлункової залози та недостатності інсуліну (характерно для цукрового діабету 1-го типу) основним методом лікування є інсулінотерапія – введення інсуліну за допомогою ін’єкцій або інсулінової помпи. Важливою частиною лікування також є дотримання дієти, регулярна фізична активність та постійний контроль рівня глюкози в крові.

Завдання. Це ендокринне захворювання є наслідком аутоімунної реакції.

Роботу якої залози порушено?

Порушено роботу щитоподібної залози.

Назва захворювання, його симптоми та небезпека

Захворювання називається аутоімунний тиреоїдит.

Його симптоми: втома, сонливість, збільшення ваги, сухість шкіри, випадіння волосся, закрепи, депресія. Може призвести до серцево-судинних захворювань.

Навіщо хворим призначають препарати, що містять тироксин?

Препарати з тироксином (синтетичним аналогом гормону щитоподібної залози) призначають для замісної терапії. Це допомагає компенсувати нестачу власних гормонів, нормалізувати обмін речовин і усунути симптоми захворювання.

Робота в групі. Знайдіть інформацію про бронхіальну астму, алергічний риніт і контактний дерматит. Упорядкуйте та презентуйте її за планом: захворювання; які алергени можуть його спричиняти; симптоми та небезпека алергічної реакції.

1. БРОНХІАЛЬНА АСТМА

Захворювання: Хронічне запальне захворювання дихальних шляхів із нападами утрудненого дихання, кашлем і свистячими хрипами.

Алергени: Пилок рослин, пилові кліщі, спори плісняви, шерсть домашніх тварин, харчові продукти, хімічні речовини.

Симптоми та небезпека: Задишка, кашель, хрипи, стиснення в грудях, особливо вночі. Небезпека — звуження бронхів, спазм мускулатури, набряк слизової оболонки, які можуть спричинити задуху.

2. АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ

Захворювання: Запалення слизової оболонки носа, викликане алергенами.

Алергени: Пилок рослин, домашній пил, пилові кліщі, спори цвілі, епідерміс тварин.

Симптоми та небезпека: Чхання, прозорі виділення з носа, закладеність, свербіж у носі й горлі, сльозотеча. Небезпека — розвиток синуситу, ускладнення дихання.

3. КОНТАКТНИЙ ДЕРМАТИТ

Захворювання: Запальна реакція шкіри, викликана контактом з алергеном.

Алергени: Метали (сережки), побутова хімія, креми, латекс, косметика.

Симптоми та небезпека: Почервоніння, сильний свербіж, пухирці, везикули, набряк, можливі тріщини і ерозії. Небезпека — вторинне інфікування ран, поширення висипань, тривале загоєння.

Запитання і завдання

1. Знайдіть кілька прикладів протиалергічних препаратів. За інструкцією визначте, до якої групи вони належать. Поясніть механізм їхньої дії. Чи лікують вони алергію? Скільки треба приймати такі препарати?

Приклади та група: Прикладами є Лоратадин, Цетрин, Дезлоратадин, Фексофенадин. Усі вони належать до групи антигістамінних препаратів.

Механізм дії: Вони блокують рецептори гістаміну — речовини, що виділяється під час алергії та викликає її симптоми (свербіж, набряк, нежить).

Чи лікують алергію: Ні, ці препарати лише тимчасово усувають симптоми, але не лікують саму причину алергії.

Тривалість прийому: Курс лікування залежить від тяжкості симптомів і визначається лікарем.

2. Існують препарати, де діюча речовина — інтерферон або антитіла. Чи здатні ці білкові речовини потрапити в кров через травну систему? Чи варто витрачати кошти на препарати, у складі яких є антитіла до інтерферону?

Інтерферон та антитіла є білками. Якщо приймати їх у вигляді таблеток, вони перетравляться в шлунку, як і будь-яка їжа, і не потраплять у кров у діючому вигляді.

Витрачати кошти на такі препарати (у формі таблеток чи крапель для прийому всередину) зазвичай недоцільно, оскільки їхня діюча речовина руйнується в шлунково-кишковому тракті. Ефективними є форми, що вводяться в обхід шлунка (ін’єкції, супозиторії) або діють місцево на слизових оболонках носоглотки.

3. Діабет — захворювання, за якого в крові простежується високий вміст глюкози. При діабеті І типу підшлункова залоза секретує мало інсуліну, якого недостатньо для зниження рівня глюкози. При діабеті ІІ типу інсулін секретується у великих кількостях, але ж він не знижує рівень глюкози крові, вона залишається постійно високою. З’ясуйте, із чим це пов’язане та які фактори спричиняють розвиток цього захворювання. Складіть перелік порад для профілактики діабету ІІ типу.

При діабеті II типу клітини організму втрачають чутливість до інсуліну (цей стан називається інсулінорезистентність). Тобто, хоча підшлункова залоза виробляє багато інсуліну, він не може ефективно “відкрити” клітини для глюкози, і вона залишається в крові.

Фактори ризику: Надмірна вага, малорухливий спосіб життя, неправильне харчування (багато солодкого та жирного), спадковість.

Профілактика:

• Підтримувати здорову вагу.
• Регулярно займатися фізичною активністю (не менше 30 хвилин на день).
• Правильно харчуватися: їсти більше овочів та фруктів, обмежити солодке.
• Відмовитися від шкідливих звичок.

4. Діабет — це захворювання, за якого рівень глюкози крові вищий за 6–8 ммоль/л і не повертається до норми навіть за умов голодування. Проаналізуйте наведені результати лабораторного дослідження крові пацієнта з групи ризику розвитку діабету. З’ясуйте тип діабету та поясніть значення лабораторних показників. Чи допоможуть у цьому разі ін’єкції інсуліну? Які заходи профілактики має вжити пацієнт, аби стримати розвиток захворювання?

Це вказує на діабет II типу.

Рівень глюкози (8,5 ммоль/л) значно вищий за норму, що вказує на діабет. При цьому рівень інсуліну (22,7 мМО/л) теж дуже високий, що означає, що підшлункова залоза виробляє його в надлишку, але клітини на нього не реагують.

Ін’єкції інсуліну: У цьому випадку вони не допоможуть, оскільки проблема не в нестачі інсуліну, а в нечутливості клітин до нього.

Заходи профілактики:

• Дієта: Виключення простих вуглеводів для зниження навантаження на підшлункову залозу.
• Зниження ваги: Це ключовий фактор для відновлення чутливості клітин до власного інсуліну.
• Фізичні навантаження: Активна робота м’язів допомагає засвоювати глюкозу навіть за умов інсулінорезистентності.
• Медикаментозна терапія (за призначенням лікаря): Прийом препаратів, які підвищують чутливість тканин до інсуліну.