44. Поняття про інфекційні захворювання та їхню профілактику. Хвороби людини, збудниками яких є віруси. Шляхи інфікування організму людини

• Назад до змісту

1. Що таке інфекційні захворювання і як відрізняються від інших захворювань?

Інфекційні захворювання виникають у результаті проникнення в організм людини збудників — мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів чи одноклітинних паразитів).

2. Назвіть основні шляхи поширення вірусних захворювань.

Основні шляхи поширення вірусних захворювань: повітряно-крапельний (наприклад, вірус грипу), фекально-оральний (наприклад, гепатит А), через кров або інші біологічні рідини (наприклад, ВІЛ), трансмісивний — через укуси комах або тварин (наприклад, вірус сказу), а також статевий шлях (наприклад, вірус герпесу, ВІЛ).

3. Які вірусні хвороби передаються через кров або інші біологічні рідини?

Через кров або інші біологічні рідини передаються ВІЛ, вірус гепатиту. Також через кров кровосисними комахами чи кліщами передаються віруси жовтої гарячки та кліщового енцефаліту.

4. Які правила особистої гігієни необхідні для профілактики вірусних інфекцій?

Для профілактики вірусних інфекцій потрібне часте та ретельне миття рук, а також дезінфекція рук, якщо є ризик зараження. Слід дотримуватись дистанції, регулярно провітрювати кімнату, кашляти чи чхати на згині руки. Якщо спілкуєшся з хворою людиною, треба захищати дихальні шляхи медичною маскою або респіратором.

5. Чому СНІД не можна лікувати антибіотиками?

СНІД викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), а антибіотики призначені для лікування бактеріальних інфекцій.

6. У вашому класі захворіло кілька учнів на вірусну інфекцію, ймовірно грип. Ви відповідальні за створення плану дій для запобігання поширенню хвороби серед інших учнів. Розробіть цей план на основі отриманих знань про шляхи передачі вірусів і профілактичні заходи, включіть заходи індивідуальної та колективної профілактики.

Індивідуальна профілактика

Кожен учень повинен дотримуватися цих правил, щоб захистити себе та інших.

• Гігієна рук: Потрібно регулярно та ретельно мити руки з милом, особливо після кашлю або чхання. Якщо немає доступу до води, слід використовувати антисептик із вмістом спирту не менше 60%.
• Не торкатися обличчя: Важливо уникати дотиків до очей, носа та рота, оскільки так вірус може потрапити в організм.
• Залишатися вдома при хворобі: Якщо з’явилися симптоми хвороби, такі як температура, кашель або нежить, необхідно залишитися вдома, щоб не заражати інших.
• Здоровий спосіб життя: Правильне харчування, повноцінний сон та фізична активність допомагають зміцнити імунітет.

Колективна профілактика

Ці заходи ми повинні виконувати всім класом для створення безпечного середовища.

• Регулярне провітрювання: Необхідно часто провітрювати класну кімнату, щоб зменшити концентрацію вірусів у повітрі.
• Дезінфекція поверхонь: Важливо регулярно протирати парти, дверні ручки, вмикачі світла та інші поверхні, до яких часто торкаються учні.
• Інформаційна робота: Слід нагадувати однокласникам про важливість дотримання правил гігієни та профілактики.
• Карантинні заходи: У випадку поширення хвороби, може бути введено карантин, що є ефективним засобом для розриву ланцюга передачі інфекції.

Виконайте інформаційно-пошуковий проєкт «Розроблення методів вакцинації: від перших спроб до масового застосування» або «Вакцинація — найефективніший спосіб запобігання інфекційним захворюванням».

Вакцинація є найефективнішим методом профілактики багатьох інфекційних захворювань. Її суть полягає у введенні в організм ослабленого або вбитого збудника хвороби (або його частин), щоб стимулювати вироблення імунітету без ризику захворіти.

Історія вакцинації почалася задовго до офіційного відкриття. Наприклад, у країнах Сходу здавна практикували інокуляцію — введення в організм здорової людини матеріалу від хворих на легку форму віспи, що часто давало імунітет. Однак цей метод був досить небезпечним. Сучасна історія вакцинації пов’язана з англійським лікарем Едвардом Дженнером, який наприкінці 18 століття довів, що щеплення коров’ячої віспи захищає людей від натуральної віспи.

Згодом, завдяки працям Луї Пастера та інших вчених, були розроблені вакцини проти багатьох небезпечних хвороб, як-от сказ, сибірка, туберкульоз, поліомієліт та інші. Масове застосування вакцин у XX столітті дозволило значно знизити рівень захворюваності та смертності від інфекцій і навіть повністю ліквідувати деякі з них, наприклад, натуральну віспу.

Сьогодні існують різні типи вакцин, включно з живими, інактивованими, субодиничними та РНК-вакцинами. Вони допомагають підтримувати колективний імунітет, захищаючи не тільки вакцинованих, але й тих, хто не може бути щеплений за медичними показаннями. Таким чином, вакцинація залишається ключовим інструментом громадського здоров’я в боротьбі з інфекційними захворюваннями.