43. Поняття про вакцини та сироватки. Імунодефіцит та його причини. Поняття про імунокорекцію, імунотерапію та імуномодулятори

• Назад до змісту

1. Що таке сироватка? Яка її основна роль у медичній практиці?

Сироватка — це біологічний препарат, який містить готові антитіла. Її основна роль у медичній практиці полягає у створенні штучного пасивного імунітету. Сироватки використовують для лікування нових вірусних інфекцій, які загрожують життю, і для яких ще не розроблені інші методи лікування, а також для лікування таких хвороб, як дифтерія, сказ та правець.

2. Яка відмінність між сироватками та вакцинами з точки зору механізму дії на імунну систему?

Сироватки містять готові антитіла, які забезпечують пасивний штучний імунітет. Вакцини — це біологічні препарати, які імітують збудника захворювання, стимулюючи імунну систему розпізнавати його і виробляти активний штучний імунітет.

3. Опишіть, як працюють вакцини та чому вони є ефективним способом профілактики захворювань.

Традиційні вакцини містять ослаблені або вбиті мікроби чи їхні частини, які імітують збудника. Імунна система, зустрівшись з ними, запускає такий самий механізм, як при зустрічі зі справжнім зловмисником: Т-лімфоцити кидаються назустріч, а В-клітини виділяють антитіла. Після цієї імітації інфекції в організмі залишається запас клітин пам’яті (Т- і В-лімфоцитів). Вакцинація є ефективною, тому що ці клітини пам’яті захищають організм у разі зустрічі зі справжнім збудником хвороби, допомагаючи уникнути ускладнень, які можуть бути серйозними або смертельними. Також вакцини захищають оточуючих, сприяючи колективному імунітету.

4. Наведіть приклади первинних та вторинних імунодефіцитів та поясніть різницю між ними.

Первинні імунодефіцити — це генетичні порушення, які виникають через вади розвитку або функціонування імунної системи. Вторинні імунодефіцити — це порушення, які виникають протягом життя під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників (наприклад, інфекції, стрес, травми, голодування, медикаменти чи хронічні захворювання). Прикладом набутого (вторинного) імунодефіциту є СНІД, який викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

5. Що таке імунотерапія? Які її основні види та в яких випадках вона застосовується?

Імунотерапія — це розділ практичної імунології, який лікує імунобіологічними препаратами. Вона найчастіше застосовується для лікування автоімунних та онкологічних захворювань. Імунотерапія може посилювати імунну відповідь, наприклад, для ускладнення розвитку ракових клітин. Основні види імунотерапії використовують імуномодулятори, які можуть збільшувати або знижувати імунну функцію.

6. Які ризики можуть виникати при використанні імуномодуляторів і як можна їх мінімізувати?

Імуномодулятори можуть збільшувати або знижувати імунну відповідь. Наприклад, імунодепресанти — це імуномодулятори, які знижують імунну відповідь, що застосовується для запобігання нападу на донорську тканину після трансплантації органів або при автоімунних захворюваннях.

7. Ваш знайомий скептично ставиться до вакцинації, але працює в середовищі з високим ризиком інфекційних захворювань. Як би ви пояснили йому важливість вакцинації, використовуючи знання про імунітет і вакцини?

Вакцинація створює активний штучний імунітет, “навчаючи” твій організм розпізнавати збудника, оскільки імітує його за допомогою частин або ослаблених мікробів. Це важливо, адже якщо ти працюєш у середовищі з високим ризиком, вакцинація допоможе тобі уникнути хвороби та її серйозних чи навіть смертельних ускладнень. Твоя імунна система сформує клітини пам’яті, які захистять тебе від справжнього збудника, а також ти з меншою ймовірністю заразиш колег, сприяючи колективному імунітету.

Виконайте інформаційно-пошуковий проєкт «Розроблення методів вакцинації: від перших спроб до масового застосування» або «Вакцинація — найефективніший спосіб запобігання інфекційним захворюванням».

Вакцинація — найефективніший спосіб запобігання інфекційним захворюванням

Історія вакцинації почалася у 1796 році, коли англійський лікар Едвард Дженнер довів, що щеплення безпечнішою коров’ячою віспою захищає людей від смертельної натуральної віспи. Його метод назвали вакцинацією. Пізніше, у XIX столітті, французький вчений Луї Пастер створив наукову основу цього методу, розробивши вакцини проти сибірки та сказу з ослаблених мікробів.

ХХ століття стало періодом масового впровадження вакцин проти поліомієліту, кору, паротиту, краснухи, дифтерії та правця. Це дозволило повністю знищити натуральну віспу на планеті та взяти під контроль багато інших небезпечних хвороб.

Вакцинація працює, “тренуючи” імунну систему розпізнавати та боротися зі збудником хвороби за допомогою його ослабленої чи неактивної форми. Це не лише захищає щеплену людину, але й створює колективний імунітет: коли вакциновано більшість населення (понад 95%), інфекція не може поширюватися, що захищає і тих, кому щеплення робити не можна. На сьогодні вакцинація визнана найефективнішим засобом профілактики інфекційних захворювань, що щорічно рятує мільйони життів.