· Ілля Добрий · ГДЗ · 4 хв. читати

§ 19. Приготування та вивчення розчинів (Мідак, 5 клас)

Пригадайте, що таке дифузія (с. 64).

Дифузія — це явище самовільного взаємного проникнення частинок однієї речовини між частинками іншої внаслідок їхнього безперервного руху. Саме завдяки дифузії молекули цукру чи солі рівномірно розподіляються між молекулами води, і утворюється однорідний розчин.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Як правильно приготувати розчин?

Для приготування розчину потрібно помістити розчинену речовину в посудину і долити необхідну кількість розчинника (наприклад, води) або ж всипати речовину в рідину. Щоб процес відбувався швидше, суміш слід ретельно перемішати ложечкою або скляною паличкою до повного зникнення кристаликів.

2. Який розчин називають ненасиченим?

Ненасиченим називають такий розчин, у якому за певної температури можна розчинити ще додаткову порцію розчиненої речовини. Наприклад, якщо в склянці води розчинити одну чайну ложку цукру, розчин залишиться ненасиченим, бо в ньому легко розчиниться ще одна ложка.

3. Як із ненасиченого розчину приготувати насичений?

Із ненасиченого розчину можна отримати насичений трьома способами:

  • поступово додавати нові порції розчиненої речовини та перемішувати, аж поки вона перестане розчинятися й почне осідати на дно;
  • випарувати частину розчинника (води), щоб зменшити його об’єм;
  • охолодити розчин (для більшості твердих речовин, як-от цукор, за нижчої температури розчинність зменшується, і розчин стає насиченим).

Проводимо експеримент

Приготування розчинів. Дослідження впливу температури на розчинність речовин (с. 65)

Мета роботи: навчитися готувати розчини та дослідити, як температура води впливає на розчинність цукру і кухонної солі.

Обладнання та матеріали: дві склянки з холодною та гарячою водою, ложечка або шпатель, цукор, кухонна сіль.

1. Налийте у дві склянки по 100 мл холодної води.

Наливаємо у дві однакові прозорі склянки по V=100 млV = 100\text{ мл} холодної води кімнатної температури (близько 20 ∘C20\text{ }^\circ\text{C}), щоб умови досліду для обох речовин були однаковими.

2. В одну склянку додайте одну чайну ложечку цукру і відразу перемішайте, поки він не розчиниться. Додайте наступну і так далі, аж поки цукор перестане розчинятися.

У першу склянку насипаємо по 11 чайній ложці цукру без гірки та ретельно розмішуємо після кожної порції. Спостерігаємо, що перші порції швидко зникають, а коли розчин стає насиченим, кристалики цукру перестають розчинятися і залишаються на дні.

3. Аналогічно в іншу склянку додавайте по ложечці кухонної солі також доти, поки й вона не перестане розчинятися.

У другу склянку так само по одній чайній ложці додаємо кухонну сіль і щоразу перемішуємо. Коли вода вже не може розчинити нову порцію солі, на дні утворюється білий осад.

4. Порахуйте і запишіть у зошит, скільки ложечок цукру і солі потрібно було для приготування розчинів у кожній склянці. Яка з цих речовин має більшу розчинність за кімнатної температури?

У 100 мл100\text{ мл} холодної води (20 ∘C20\text{ }^\circ\text{C}) до утворення осаду вдається розчинити приблизно 20–2520\text{–}25 чайних ложок цукру (близько 200 г200\text{ г}) і лише 5–65\text{–}6 чайних ложок кухонної солі (близько 36 г36\text{ г}). Значно більшу розчинність за кімнатної температури має цукор, оскільки у тій самій кількості води його розчинилося майже вчетверо більше, ніж солі.

5. Повторіть цей же експеримент з гарячою водою. Спочатку помістіть у кожну склянку стільки цукру і солі, скільки розчинилось у холодній воді. Продовжуйте додавати нові порції цукру і солі, доки речовини перестануть розчинятись. Як підвищення температури води вплинуло на розчинність речовин у ній?

У 100 мл100\text{ мл} гарячої води (близько 70–80 ∘C70\text{–}80\text{ }^\circ\text{C}) уся кількість цукру й солі, яка наситила холодну воду, розчинилася дуже швидко. Після додавання нових порцій вдалося розчинити ще близько 15–2015\text{–}20 ложок цукру та лише 0,5–10{,}5\text{–}1 ложку солі. Підвищення температури води збільшує розчинність обох речовин, але для цукру вона зростає дуже сильно, а для кухонної солі — лише незначно.

Висновок: різні речовини мають різну розчинність у воді, а з підвищенням температури води розчинність твердих речовин (особливо цукру) зростає.

Навчальний проєкт

Використовуючи інформацію з додаткових джерел, підготуйте проєкт на тему: «Розчини у природі, побуті та організмі людини» та презентуйте його у класі (с. 65).

План та короткий зміст презентації для виступу в класі:

  1. Вступ. Розчини оточують нас всюди, адже чиста вода без домішок у природі майже не трапляється. Вода є найкращим природним розчинником, здатним розчиняти тверді, рідкі та газуваті речовини.
  2. Розчини у природі. Вода річок, озер, морів і океанів — це природні розчини різних солей і газів. У прісній воді солей мало, а в морській — багато (близько 35 г35\text{ г} на 1 л1\text{ л} води), саме розчиненим у воді киснем дихають риби та інші водні мешканці.
  3. Розчини в побуті. Щодня вдома ми готуємо та використовуємо десятки розчинів: солодкий чай, компот, маринад для консервування, розчин оцту чи лимонної кислоти, мильні розчини для миття посуду та прання.
  4. Розчини в організмі людини. Усі процеси в нашому тілі відбуваються за участю водних розчинів. Поживні речовини переносяться по організму у складі крові та лімфи, шлунковий сік допомагає перетравлювати їжу, а сльози, слина й піт — це також природні водні розчини солей та інших речовин.
  5. Висновок. Без розчинів неможливе життя на Землі, робота нашого організму та повсякденний побут людини.
Назад