· Ілля Добрий · Довідник · 5 хв. читати
Клас Птахи (пристосування до польоту, типи пер, подвійне дихання, повітряні мішки, систематика) та Клас Ссавці (першозвірі, сумчасті, плацентарні, зуби, шлунок жуйних, адаптації до пірнання)
Клас Птахи
Пристосування птахів до польоту
- Аеродинамічна будова: передні кінцівки перетворені на крила, тіло обтічне та вкрите пір’ям.
- Полегшення маси тіла: порожнисті пневматичні кістки, великі очниці, відсутність зубів (замінені роговим дзьобом), відсутність сечового міхура, у самок редукований правий яєчник (розвинений лише лівий).
- Опора для польоту: у скелеті наявні кіль груднини (прикріплення грудних м’язів), вилочка (зрослі ключиці для амортизації), цівка та зрощення відділів хребта (тема 36).
- Інтенсивне енергозабезпечення: високий рівень обміну речовин і теплокровність завдяки чотирикамерному серцю, губчастим легеням із повітряними мішками та швидкому виведенню неперетравлених решток (коротка товста кишка).
- Координація рухів: сильно розвинений мозочок, великі півкулі та середній мозок (гострий зір).

Рис. 1. Крук звичайний (Corvus corax) — типовий представник літаючих кілевих птахів.
Типи та функції пер
- Контурні пера мають стрижень, очин та опахало з борідками і поділяються на: стернові (хвостові — допомагають керувати напрямком у польоті), махові (на крилах — створюють підйомну силу та несучу поверхню крила) та покривні (надають тілу обтічності та захищають від намокання).
- Ниткоподібні пера (тонкий стрижень із пучком борідок на кінці) виконують переважно дотикову функцію.
- Пухові пера та пух (м’які борідки без гачечків) забезпечують теплоізоляцію та збереження тепла.
- Сигнальна функція: яскраве забарвлення оперення слугує для приваблення особин протилежної статі та шлюбної поведінки.

Рис. 2. Основні типи пер птахів та їхні функції (політ, дотик, теплоізоляція).
Подвійне дихання та функції повітряних мішків

Рис. 3. Розташування легень, передніх і задніх повітряних мішків у тілі птаха.
Три головні функції повітряних мішків:
- Резервуар повітря для забезпечення безперервного подвійного дихання в польоті.
- Відведення тепла від працюючих м’язів та внутрішніх органів (захист від перегріву під час активного польоту).
- Зменшення густини тіла та маси птаха (важливо для польоту).
Класифікація птахів
- Надряд Безкілеві (бігаючі): груднина плоска, без кіля, крила недорозвинені, масивні ноги; представники — страуси, ківі, ему, казуар.
- Надряд Пінгвіни (плаваючі): не літають, але мають розвинений кіль (бо крила перетворені на ласти й працюють у воді за рахунок потужних грудних м’язів); представник — імператорський пінгвін.
- Надряд Кілеві (літаючі): об’єднує більшість сучасних птахів — куроподібні, гусеподібні, дятлоподібні, соколоподібні, горобцеподібні тощо.
Клас Ссавці (Звірі)
Систематика ссавців

Рис. 4. Систематика класу Ссавці та типові представники яйцекладних, сумчастих і плацентарних.
Підклас Першозвірі (Яйцекладні)
Представники: качкодзьоб, австралійська єхидна, проєхидна. Поєднують ознаки рептилій і ссавців.
| Ознаки подібності до рептилій | Ознаки ссавців |
|---|---|
| Відкладають яйця, багаті на жовток | Тіло вкрите волосяним покривом (шерстю) |
| Наявна клоака | Є молочні залози (без сосків: малята злизують молоко зі шкіри матері) |
| Непостійна (знижена) температура тіла | Чотирикамерне серце, альвеолярні легені, три слухові кісточки |
| Немає вушних раковин, матки та сосків | Турбота про потомство (вигодовування молоком) |

Рис. 5. Качкодзьоб — представник підкласу Першозвірі (Яйцекладні).
Підклас Справжні звірі: Сумчасті та Плацентарні
- Інфраклас Сумчасті (опосум, коала, вомбат, кенгуру, сумчастий вовк): плацента відсутня або розвинена слабко; дитинчата народжуються дуже маленькими й недорозвиненими та завершують розвиток у шкірній сумці на череві матері; спостерігаються коливання температури тіла; відсутні звивини кори півкуль.
- Інфраклас Плацентарні (їжак, білка, мавпа, морський котик, підковоніс та ін.): мають добре розвинену плаценту, через яку живиться зародок; народжують сформованих дитинчат; висока й постійна температура тіла; розвинена кора головного мозку зі звивинами та борознами.

Рис. 6. Мешканці Австралії та прилеглих островів: рудий кенгуру, коала, дитинча качкодзьоба і межі їхніх ареалів.
Порівняння травної системи травоїдних і хижих ссавців
| Ознака | Травоїдні ссавці | Хижі ссавці |
|---|---|---|
| Диференційовані зуби | Добре розвинені різці (для зрізання трави) та кутні (корінні) зуби (для перетирання); у гризунів різці ростуть усе життя | Добре розвинені ікла (утримання здобичі) та хижі зуби (відривання шматків і розривання м’яса) |
| Слинні залози | Добре розвинені (починається попереднє розщеплення вуглеводів і змочування грубого корму) | Розвинені слабко |
| Шлунок і хлоридна кислота () | Простий або багатокамерний (у жуйних); концентрація слабша | Однокамерний, сильнокисле середовище () для швидкого перетравлення білкової їжі |
| Сліпа кишка | Довга, містить симбіотичні целюлозоруйнівні бактерії | Коротка (або не виражена) |
| Загальна довжина кишківника | Перевищує довжину тіла у 6–10 разів (клітковина перетравлюється повільно) | Перевищує довжину тіла приблизно в 3 рази (для швидкого виведення м’ясних залишків без гниття) |
| Розташування очей | По боках голови (широкий огляд для своєчасного виявлення хижаків) | Спереду на морді (бінокулярний зір для точної оцінки відстані під час полювання) |

Рис. 7. Спеціалізація зубної системи ссавців: порівняння черепів травоїдної (ліворуч) та хижої (праворуч) тварин.

Рис. 8. Робота хижих зубів і порівняльна схема будови зубного апарату травоїдного (1) та хижого (2) ссавців.
Багатокамерний шлунок жуйних ссавців
У жуйних парнокопитних (корова, вівця, коза, олень, жираф) шлунок складається з 4 послідовних камер:
- 1. Рубець: найбільша камера; зброджування та ферментація рослинної їжі симбіотичними бактеріями й інфузоріями, які розщеплюють целюлозу, а також початкове всмоктування поживних речовин.
- 2. Сітка: сортування частинок їжі — великі грубі фрагменти повертаються до рота для повторного пережовування (жуйка), а добре подрібнена маса проходить далі.
- 3. Книжка: додаткове механічне подрібнення та всмоктування води й мінеральних солей.
- 4. Сичуг: справжній залозистий шлунок, де відбувається остаточне перетравлення корму та самих симбіотичних мікроорганізмів під дією власних ферментів шлунка і хлоридної кислоти.

Рис. 9. Послідовність відділів багатокамерного шлунка жуйних тварин (1 — рубець, 2 — сітка, 3 — книжка, 4 — сичуг).
Адаптації вторинноводних ссавців до тривалого занурення
Морські ссавці (кити, дельфіни, тюлені, моржі) дихають атмосферним повітрям за допомогою легень, проте здатні перебувати під водою тривалий час завдяки комплексу фізіологічних пристосувань:
- Підвищена кількість гемоглобіну та великий об’єм крові збільшують її кисневу ємність.
- Високий вміст міоглобіну в м’язах: цей білок накопичує значний внутрішній запас кисню безпосередньо в м’язовій тканині.
- Уповільнення частоти серцевих скорочень (брадикардія) та зменшення швидкості кровотоку під час занурення знижують витрати кисню.
- Перерозподіл кровотоку та стійкість до гіпоксії: периферичні органи й м’язи здатні тимчасово працювати за дефіциту кисню, завдяки чому наявний кисень перерозподіляється насамперед до життєво важливих органів — головного мозку та серця.

Рис. 10. Дельфіни — вторинноводні ссавці, пристосовані до тривалого пірнання та плавання.
← Класи Земноводні (Амфібії) та Плазуни (Рептилії) | Зміст конспекту НМТ | Екологічні адаптації тварин та Ароморфози хордових →