· Ілля Добрий · Довідник · 2 хв. читати
Лишайники: симбіоз мікобіонта та фікобіонта, форми слані, піонери біоценозів та біоіндикація
Симбіотична природа лишайників
Лишайники (Lichenes) — це унікальна група симбіотичних організмів, що виникли внаслідок постійного мутуалістичного співжиття двох компонентів:
- Мікобіонт (гриб): переважно сумчасті гриби (аскомікоти). Утворює каркас тіла, утримує вологу, поглинає з навколишнього середовища воду та розчинені мінеральні солі, захищає водорість від сонячних опіків і висихання.
- Фотобіонт / фікобіонт (автотрофний партнер): одноклітинні зелені водорості (наприклад, хлорела, требуксія) або ціанобактерії (носток). Здійснює фотосинтез і постачає грибу синтезовані органічні речовини (вуглеводи).
За типом живлення лишайники є автогетеротрофами.
Анатомічна будова слані
- Тіло лишайника не поділене на органи (стебло, листки, коріння) і називається сланню (таломом).
- Мікроскопічні шари слані на поперечному зрізі:
- Верхній корковий шар: утворений щільно сплетеними гіфами гриба, виконує захисну функцію.
- Шар водоростей (гонідіальний шар): живі клітини водоростей або ціанобактерій, оточені нитками гриба, де відбувається фотосинтез.
- Серцевинний шар: пухке сплетення гіфів, де циркулює повітря і накопичується волога.
- Нижній корковий шар із ризоїдами: гіфи утворюють пучки (ризини), які слугують для механічного прикріплення до каміння, ґрунту або кори дерев.
Морфологічні форми слані лишайників
- Накипні (кіркові):
- Мають вигляд тонкої або горбкуватої кірочки, щільно зрощеної з камінням або корою деревини.
- Відокремити слань від субстрату неможливо без пошкодження.
- Приклади: бацидія, леканора, графіс.
- Листуваті:
- Мають вигляд пластинок, лусочок або хвилястих розеткових пластин, що нагадують розсічені листки.
- Прикріплюються пучками ризин в окремих точках і порівняно легко відокремлюються від субстрату.
- Приклади: пармелія, ксанторія настінна (золотянка), пельтігера.
- Кущисті:
- Мають вигляд прямостоячих або звисаючих розгалужених кущиків.
- Прикріплюються до субстрату лише звуженою основою слані.
- Приклади: ягель (оленячий мох або кладонія), уснея (бородач, що звисає зі стовбурів ялин), цетрарія ісландська (ісландський мох).
Екологічне значення та особливості життєдіяльності
- «Піонери рослинності»: лишайники першими заселяють безплідні скелі, лавові поля, застиглий шлак і бетон. Виділяють специфічні лишайникові кислоти, що хімічно розчиняють тверді гірські породи, розпочинаючи первинний процес ґрунтоутворення для наступного оселення мохів і судинних рослин.
- Повільний ріст: через періодичне пересихання фотосинтез припиняється; ріст слані становить від 0,1 мм до 1–8 мм на рік, а вік окремих таломів сягає сотень і тисяч років.
- Біоіндикатори чистоти довкілля (ліхеноіндикація): лишайники надзвичайно чутливі до газового складу повітря (особливо до вмісту діоксиду сірки та важких металів). Першими у забруднених містах зникають кущисті лишайники, потім листуваті, а найстійкішими залишаються деякі накипні форми.
- Кормова база: ягель слугує головним компонентом зимового раціону північних оленів у тундрі.
- Застосування людиною: отримання барвників, хімічного індикатора лакмусу, використання в парфумерії та фармацевтиці (ісландський мох у складі сиропів від кашлю).