Голонасінні рослини: хвойні, будова шишок та цикл розмноження сосни

Загальна характеристика:

• Життєві форми: виключно деревні форми — дерева та кущі (трав’янистих форм немає).
• Справжніх квіток і плодів не утворюють.
• Насінні зачатки та насіння лежать відкрито (голо) на лусках жіночих шишок, без захисту зав’яззю маточки.
• Запліднення не залежить від наявності краплинно-рідкої води: спермії транспортуються до яйцеклітини всередині пилкової трубки.
• Запилення здійснюється за допомогою вітру.

Класифікація голонасінних (4 сучасні класи):

• Клас Саговникові: деревоподібні тропічні релікти (саговник).
• Клас Гінкгові: єдиний збережений вид — гінкго дволопатеве (листки віялоподібні).
• Клас Гнетові: вельвічія дивна (пустеля Наміб), ефедра (хвойник).
• Клас Хвойні: найчисленніший і найпоширеніший сучасний клас.

Клас Хвойні

• Листки видозмінені у вузькі голки — хвою.
• Більшість хвойних є вічнозеленими рослинами. Виняток — модрина, яка щоосені скидає хвою на зиму.
• Адаптації хвої до економії вологи: товстий восковий наліт (кутикула), невелика площа поверхні, заглиблені під кутикулу нечисленні продихи.
• У деревині відсутні судини (транспорт води здійснюється через трахеїди).
• У корі, деревині та хвої проходять смоляні ходи, заповнені смолою (живицею).
• Значення смоли: затягує механічні пошкодження кори, захищає від проникнення хвороботворних бактерій і спор паразитичних грибів, підвищує морозостійкість та зменшує випаровування води.
• Виділяють фітонциди — біологічно активні леткі речовини бактерицидної дії, що очищують повітря лісу від мікроорганізмів.
• Через тривалий життєвий цикл кожної хвоїнки (кілька років) та відсутність масового щорічного листопаду хвойні накопичують промислові токсини, тому погано витримують сильне міське загазоване повітря.

Розмноження сосни: чоловічі та жіночі шишки

Органом насінного розмноження хвойних є шишка (видозмінений укорочений пагін):

Чоловічі шишки:

• Дрібні (до 5–7 мм), зеленувато-жовтого кольору.
• Зібрані великими щільними групами біля основи молодих видовжених пагонів поточного року.
• На лусках розташовані мікроспорангії (пилкові мішки), де дозрівають пилкові зерна.
• Кожне пилкове зерно має дві заповнені повітрям бічні камери (повітряні мішки), що полегшує перенесення вітром на великі відстані.

Жіночі шишки:

• Поодинокі, більші за розміром, утворюються на верхівках молодих весняних пагонів.
• Зміна забарвлення під час дозрівання:
  • Червоні (весна 1-го року): луски відкриті для вловлювання пилку з повітря під час запилення.
  • Зелені (літо 1-го року): після запилення луски щільно закриваються і склеюються смолою; пилок проростає пилковою трубкою понад рік до настання запліднення.
  • Коричневі (зима/весна 2-го року): насіння дозріло; дерев’янисті луски висихають, розходяться, і крилате насіння висипається та розноситься вітром по снігу.

← Папоротеподібні: будова та життєвий цикл | Зміст конспекту НМТ | Покритонасінні: Однодольні та Дводольні →