· Ілля Добрий · Довідник · 8 хв. читати
Розселення населення: густота населення світу й України, типи міських і сільських поселень, світові міста, міські агломерації, мегаполіси та урбанізаційні процеси
Густота населення
Як люди розселилися по Землі. Археологічні дані вказують, що «колискою» людства були Південна Європа, Південно-Західна Азія та Північна Африка. Із «прабатьківщини» люди рухалися на північний захід (у Європу), на північний схід (в Азію) та на південь (углиб Африки). Близько 30 тис. років тому через материковий перешийок на місці Берингової протоки племена перейшли до Північної Америки, звідки просунулися в Центральну та Південну Америку, досягнувши Вогняної Землі близько 10 тис. років тому. Тоді ж люди з Азії дісталися Австралії. Отже, 15–10 тис. років тому заселено всі нині освоєні території, але нерівномірно.
Розселення — розміщення населення по території та розподіл його за різними типами поселень.
Середня густота населення світу. Розміщення населення вкрай нерівномірне: на 7 % площі суходолу мешкає до 70 % людства, тоді як 15 % площі материків та островів — незаселені «білі плями». Для відображення цього показника використовують тематичні карти густоти населення.
Густота (щільність) населення — ступінь заселеності певної території, чисельність постійного населення на одиницю площі (зазвичай ).
Зі зростанням населення Землі середня густота збільшувалася: 1890 р. — 12 осіб/км², 1950 р. — 18 осіб/км², 1992 р. — 40 осіб/км², станом на 2024 р. — близько 55–60 осіб/км². Високою вважається густота понад 200 осіб/км² (Бельгія, Нідерланди, Велика Британія, Ізраїль, Шрі-Ланка, Республіка Корея). Серед великих країн лідирує Бангладеш — понад 1300 осіб/км² (2024). Дуже низька густота () в Австралії, Канаді, Монголії, Лівії, Мавританії, Намібії. Більшість людства мешкає в північній (90 %) та східній (85 %) півкулях, але контрасти значні навіть усередині материків і країн.
Причини різної густоти населення:
- Природний чинник (головний обмежувач здавна): постійні поселення розташовані на південь від і на північ від ; 80 % людства живе на рівнинах; понад 50 % — у межах 200 км від моря, а 30 % — не далі 50 км від узбережжя. Малозаселеними залишаються пустелі, льодовикові простори, тундра, вологі екваторіальні ліси.
- Історичний чинник: найщільніше заселені райони давнього освоєння й давніх цивілізацій (Європа, Південна і Східна Азія), а міграції з Європи після Великих географічних відкриттів зумовили високу густоту східного узбережжя Америки.
- Демографічний чинник: кількість і густота швидше зростають у країнах із другим типом відтворення; депопуляція та демографічна криза, навпаки, знижують ці показники.
- Економічний чинник (рівень розвитку та розташування виробництва): у давнину людей притягували аграрні райони (долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина), з індустріалізацією — промислові центри Європи та сходу Північної Америки, а нині господарство тяжіє до морських шляхів.
Ареали найбільшої густоти населення у світі:
- Південна та Східна Азія (найбільший): середня густота — 200–600 осіб/км², місцями сягає 1000–2000 осіб/км².
- Західна і Центральна Європа: у середньому , у чотирикутнику Ліверпуль — Гамбург — Базель — Париж зростає до , на заході Німеччини — до . Найменша густота в Ісландії — (); світовий рекорд серед держав належить Монако — понад ().
- Східне узбережжя Північної Америки: 200–300 осіб/км².
Густота населення в Україні. Станом на (до повномасштабного вторгнення) середня густота становила (через війну та виїзд мільйонів біженців після фактична густота істотно знизилася — орієнтовно до , ). На карті густоти населення України міське населення позначають пунсонами, а сільське — способом картограми.
Найвища густота населення спостерігається у східних, західних областях та Київській області (з Києвом). Максимум — у Донецькій області (155,8 особи/км²); серед центральних областей лідирує Дніпропетровська область (99,5 особи/км², індустріалізація та міське населення). На заході найгустіше заселені Львівська (115,1 особи/км²) та Чернівецька (111,4 особи/км²) області (переважно за рахунок сільського населення).
Низька густота притаманна поліським і степовим областям: мінімум у Чернігівській області (31,1 особи/км²) через лісистість і заболоченість, а на півдні — у Херсонській області (36,1 особи/км²) через посушливий степ та пізнє освоєння. У 1986 р. після аварії на ЧАЕС відселено 30-кілометрову зону. У великих містах (2,5 % площі країни) густота сягає 1500–4000 осіб/км² (у Києві — 3536,8 особи/км²), тоді як у селах — 20–40 осіб/км².
Населені пункти
Типи поселень. Результатом розселення є мережа населених пунктів (поселень), що поділяються на міські й сільські. Єдиного світового стандарту людності міст не існує (у Скандинавії та Ісландії — від 200 жителів, у США — від 2,5 тис., в Україні — від 10 тис., у Японії — від 30 тис.). Головною відмінною ознакою між міським і сільським поселенням є характер зайнятості населення: у місті більшість працює в промисловості та сфері послуг, на селі — у сільському господарстві.
Рис. 1. Типи поселень
Міські поселення. Місто — тип поселення, понад 85 % мешканців якого зайняті у сфері послуг і промисловості. У світі налічується понад міст із населенням понад осіб (за методологією ООН), які класифікують за людністю (малі до , середні , великі , надвеликі , міста-мільйонники , міста-мультимільйонники ) та функціями: багатофункціональні й вузькоспеціалізовані (промислові — Детройт; транспортні — Суец; політико-адміністративні / штучні столиці — Канберра, Оттава, Вашингтон, Бразиліа; наукові та освітні — Оксфорд, Кембридж, Гейдельберг; курортні — Ніцца, Маямі; військові — Гібралтар; релігійні — Мекка, Медина).
Світові міста. Світове (глобальне) місто — місто, що є важливим елементом світової економічної системи та справляє сильний політичний, економічний і культурний вплив на ключові регіони Землі. Складено перелік зі 173 світових міст (Альфа, Бета, Гамма). Рейтинг очолюють Лондон і Нью-Йорк (Альфа++), далі йдуть Сянган (Гонконг), Париж, Сінгапур, Токіо, Шанхай, Чикаго, Дубай, Сідней (Альфа+). Із українських міст до переліку входить лише Київ (тип Бета).
Сільські поселення виконують переважно сільськогосподарську функцію. Основні форми сільських поселень:
- Групова форма — великі села поєднані з хуторами (властива країнам із общинним або кооперативним землекористуванням: Європа, Китай, Японія).
- Розсіяна (фермерська) форма — фермери живуть на власних або орендованих наділах на відстані один від одного (США, Канада, Австралія, Велика Британія).
- Кочова форма — притаманна районам пасовищного тваринництва, полювання та збирання (Монголія, Саудівська Аравія, Іран, Екваторіальна Африка).
Типи поселень в Україні. У міських поселеннях України проживає близько населення, у сільських — (офіційні довоєнні оцінки). Найвища частка містян — у Донецькій (), Луганській (), Дніпропетровській () областях; найнижча — у Закарпатській (), Чернівецькій (), Івано-Франківській () областях. Становлення самоврядування в містах України пов’язане з магдебурзьким правом (Володимир — до , Сянок — , Львів — , Луцьк — , Київ — ). Нині в Україні місто (, найбільше в Донецькій — , Львівській — , Луганській — ): міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса), надвеликих (Дніпро, Донецьк, Запоріжжя, Львів, Кривий Ріг) та великих міст. За функціями виділяють багатофункціональні обласні центри та вузькоспеціалізовані міста (Запоріжжя, Шостка, Чорноморськ, Жмеринка, Трускавець, Миргород, Почаїв).
Рис. 2. Типи поселень в Україні
В Україні налічується понад сіл (групова форма), розміри й розташування яких різняться за природними зонами:
- Полісся: малі села (200–500 осіб) на дренованих вододілах річок (вододільний та хутірський типи).
- Лісостеп і Степ: великі села (500–1500 осіб) у річкових долинах і балках поблизу води — долинно-яружний тип.
- Карпати: витягнуті вздовж долин річок і міжгірських улоговин до 800 м — гірсько-долинний тип.
Урбанізація
Загальні риси урбанізації. Урбанізація — процес швидкого зростання міського населення, поширення міського способу життя та підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Глобальні риси урбанізації: (1) швидке зростання частки міського населення (з 3 % на початку XIX ст. до у 2024 р., прогноз на 2030 р. — 60 %); (2) концентрація населення і господарства у великих містах (понад 50 міст-мультимільйонників, найбільше місто світу за адмінмежами — Чунцин, а також Шанхай, Пекін, Токіо); (3) формування міських агломерацій і мегаполісів.
Міська агломерація — група населених пунктів із тісними транспортними, виробничими, трудовими, культурно-побутовими зв’язками та частими «маятниковими» міграціями. За кількістю ядер бувають моноцентричні (Лондонська, Паризька, Київська), біцентричні (найбільша у світі Токійсько-Йокогамська, 38,5 млн осіб; Дніпровсько-Кам’янська) та поліцентричні (Рурська в Німеччині, Верхньосілезька в Польщі, Донбаська в Україні).
Мегаполіс — група міських агломерацій, що майже зливаються забудовою та мають спільну інфраструктуру. У світі сформувалося вісім головних мегаполісів:
- США: Приатлантичний / Бос-Ваш (50 млн осіб), Приозерний / Чи-Піттс (35 млн), Каліфорнійський / Сан-Сан (20 млн);
- Японія: Токайдо (Токіо — Кобе, 70 млн осіб — майже половина населення країни);
- Західна Європа: Прирейнський (Рандстад) та Англійський, які часто об’єднують у Європейський хребет або Блакитний банан (89,8 млн осіб);
- Китай: Дельта річки Янцзи (80 млн осіб) та Сянган — Гуанчжоу (47,3 млн осіб).
Відмінності урбанізації в різних країнах світу. Рівень урбанізації — частка міських жителів у загальному населенні (високий — , середній — 20–50 %, низький — ).
Рис. 3. Особливості урбанізації в країнах різних типів
- Розвинені країни мають високий рівень і низькі темпи урбанізації; поширені субурбанізація (відплив населення у передмістя, через що в ядрі лишається 1/3–1/4 жителів), рурбанізація (поширення міського способу життя й послуг у сільську місцевість) та джентрифікація (реконструкція й оновлення занедбаних міських кварталів із переселенням туди заможних мешканців).
- Країнам, що розвиваються, притаманні високі темпи («міський вибух») і хибна урбанізація — зростання міського населення випереджає створення робочих місць та інфраструктури, утворюючи перенаселені квартали нетрів (фавели у Бразилії, барріос кландестінос у Перу й Колумбії, басті в Індії, бідонвілі в Африці).
Урбанізація в Україні. В Україні сформувалися високий рівень (близько ) і низькі темпи урбанізації. У міських агломераціях живе близько населення: моноцентричні (Київська — понад , Харківська, Одеська, Львівська, Запорізька, Криворізька), біцентричні (Дніпровсько-Кам’янська, Донецько-Макіївська, Горлівсько-Єнакіївська, Ужгородсько-Мукачівська, Лисичансько-Сіверськодонецька, Калуш-Долинська) та поліцентрична (Донбаська, близько осіб до російської агресії; значна частина агломерацій сходу зруйнована або тимчасово окупована).