· Ілля Добрий · Довідник · 9 хв. читати
Фізична географія України: низовини, височини, гори, Східноєвропейська платформа, Український щит і геоморфологія
Форми земної поверхні та рельєф України
Сучасний рельєф України. Рельєф формувався під впливом взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів протягом кількох мільярдів років. поверхні країни становлять рівнини. Україна більшою частиною розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота рівнинної частини — над рівнем моря, найвища точка — гора Берда (). Мінімальні відмітки висоти зафіксовані на морських узбережжях (). Східноєвропейська рівнина горбиста; на її поверхні є великі за площею низовини і височини.
Низовини ( площі України)
Найбільші на півдні, сході та півночі:
- Причорноморська низовина (південь України): пересічні висоти , похил у бік Чорного моря. Тут міститься найнижча точка поверхні України — Куяльницький лиман ( відносно рівня Світового океану). Низовина переходить у Північнокримську рівнину (ледь досягає над рівнем моря, нахилена до затоки Сиваш Азовського моря).
- Придніпровська низовина (лівий берег Дніпра): середні висоти , похил до русла Дніпра, полого-хвиляста, сформована під впливом давнього льодовика і річок. Її частиною є Полтавська рівнина (збереглися байраки, окремі болота й ділянки цілинного степу).
- Поліська низовина (північна частина): заболочена, середні висоти , слабкий ухил із заходу на схід до долини Дніпра. Переважно плоска, сформована наносами талих вод льодовика та ерозійно-акумулятивною діяльністю р. Прип’ять і її приток. Рівнинність порушують виступи твердих кристалічних порід Українського щита, найбільший — Словечансько-Овруцький кряж ().
- Закарпатська низовина (крайній захід, частина Середньодунайської рівнини): плоска, з незначним похилом до р. Тиси; пересічні висоти . У районі Берегова підвищення (згаслі вулкани) сягають .
Височини ( площі України)
Центральні, західні та східні частини займають височини, які є вододілами між найбільшими річковими басейнами:
- Придніпровська височина — найбільша за площею (центр країни, правий берег Дніпра з урвистими уступами; на півночі , на північному заході до , на півдні ). Поверхня порізана річковими долинами, з похилом на південний схід. Пагорби понад Дніпром на Черкащині називають Канівськими горами (на одній із них похований Тарас Шевченко).
- Приазовська височина (продовження Придніпровської у Приазов’ї): пересічні висоти . Гранітні скелі («гори», або «могили»), ущелини, печери й гроти; найвища точка — гора Бельмак-Могила ().
- Подільська височина (на захід від Придніпровської): на півдні до на півночі, сильно розчленована долинами річок і балками. Пасма горбів: Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля, Товтри. Найвища частина — пасмо Гологори з горою Камула () на схід від Львова. Серед порід трапляються рештки давніх коралів, у гіпсових породах багато печер.
- Волинська височина (північний захід): ; у найвищій частині — Мізоцький кряж до .
- Хотинська височина (межиріччя Дністра й Прута): , гора Берда () — найвища в рівнинній частині України.
- Передкарпатська височина (у бік Карпат): .
- Донецька височина (схід України): ; її основна частина — Донецький кряж (лінійно витягнута горбиста височина; найвища точка — гора Могила-Мечетна, ).
- Середньоруська височина (відроги на крайньому північному сході): сильно розчленована ярами й балками; , найбільша — .
Гори ( площі України)
Молоді гірські системи Українських Карпат і Кримських гір займають площі держави:
- Українські Карпати — частина Альпійсько-Карпатської гірської країни; середньовисотні гори з округлими вершинами й полого-хвилястими схилами, складаються з кількох хребтів. Пересічні висоти ; вершин мають висоту понад , — понад . Найвища точка України — гора Говерла (). Землетруси силою до балів свідчать про незавершеність горотворення. Є згаслі вулкани, що утворюють Вулканічний хребет.
- Кримські гори — молоді й низькі (пересічні висоти ), три паралельні пасма, висота зростає з півночі на південь. Головне пасмо має плоскі вершини з гірськими луками — яйлами; найвища точка — гора Роман-Кош (). Періодичні землетруси силою до балів зароджуються на дні Чорного моря. Південний берег Криму — вузька смуга рівнини завширшки ; на сході — згаслий вулканічний масив Карадаг (), на заході — гора Аюдаг (Ведмідь-гора) ().
Тектонічні структури України
Територія України розміщена в межах кількох тектонічних структур, відокремлених глибинними розломами: платформних і складчастих. Більшу частину займає давня Східноєвропейська платформа. Рівнинна частина Криму лежить на молодій Скіфській платформі (на схід занурюється під Азовське море, на захід — під Чорне море). Невеликі площі на крайньому заході займає молода Західноєвропейська платформа.
Області складчастості Українських Карпат і Кримських гір виникли на межі Євразійської та Африканської літосферних плит унаслідок їх насування в альпійську епоху горотворення.
Будова платформи. Нижній ярус — кристалічний фундамент (давні магматичні й метаморфічні породи). Зверху сформувався осадовий чохол із пухких порід (від палеозойського до кайнозойського віку). Частини платформи, де кристалічний фундамент виступає на поверхню, називають щитами (складені магматичними породами, виливами лави). Ділянки платформ, де фундамент укритий потужним осадовим чохлом, називають плитами. На плитах фундамент прогинається у формі складок або просідає сходинками — це западини. Там, де фундамент близько підходить до поверхні, а осадовий чохол тоншає, виступають кристалічні масиви.
Вік платформи визначається віком фундаменту:
- давні (докембрійські): (архейська та протерозойська ери);
- молоді: кількасот мільйонів років (друга половина палеозойської ери).
Давня Східноєвропейська платформа та її тектонічні структури. Має докембрійський кристалічний фундамент (у рельєфі — Східноєвропейська рівнина). Розбита глибокими розломами, зазнала прогинань і просідань:
- Український щит — від Житомирської та Рівненської областей до узбережжя Азовського моря (майже третина площі держави; вік порід ). З ним пов’язані корисні копалини переважно магматичного походження: залізні, уранові, нікелеві руди, граніти, графіт тощо.
- Волино-Подільська плита (на захід від щита, глибина фундаменту ), переходить на північний захід у Галицько-Волинську (Львівську) западину (). На півночі — Прип’ятський прогин.
- Дніпровсько-Донецька западина (на південний схід від щита): фундамент просідає сходинками на у північній частині й на — у південній.
- Причорноморська западина (на південь від щита): фундамент занурюється від на півночі до на півдні. Западини заповнені потужними товщами осадових порід, з якими пов’язані родовища вапняків, глини, піску, крейди, мергелю, нафти й природного газу.
- Південно-західний схил Воронезького кристалічного масиву (на сході, глибина фундаменту ).
- Донецька складчаста область (на крайньому сході) — область давньої герцинської складчастості, сформована на місці глибокої улоговини з осадовими породами у пізньому палеозої (потужність осадових порід ).

Рис. 1. Тектонічні структури України (давня Східноєвропейська платформа, молоді Скіфська і Західноєвропейська платформи та альпійські області складчастості)
Молоді платформи в межах України. На місці молодих платформ мав сформуватися океан, але продукти руйнування засипали глибокий прогин вугленосними шарами з осадовими породами, насиченими природним газом і нафтою. Пізньопалеозойський фундамент залягає глибоко під осадовим чохлом: на Скіфській платформі — на глибинах (більшу частину заливають води Азовського та Чорного морів). Західноєвропейська платформа заходить на територію України невеликою ділянкою, що занурюється під Українські Карпати.
Молоді області складчастості. Незначні території займають молоді альпійські області складчастості Середземноморського рухливого поясу. До структур Українських Карпат належать Передкарпатський прогин (заповнений товщею осадових порід), Карпатська складчаста споруда та Закарпатська западина. Складчасті структури Кримських гір — велике підняття з трьох асиметричних пасм, південна частина якого занурена в Чорне море.
Геологічна будова території України
Геологічна карта. Геологічна будова території показує речовинний склад земної кори як результат її тривалого розвитку. На геологічній карті кольори показують породи, що виходять на денну поверхню за умовного зняття чохла четвертинного віку, і продубльовані індексами латинськими літерами. На території України поширені породи від найдавніших (архейських) до сучасних (четвертинних).
- Докембрійські гірські породи: найдавніші породи виходять на поверхню в межах Українського щита — утворилися в архейську еру (граніти, гнейси, лабрадорити, габро; максимальний вік — ; застиглі потоки лави). До порід протерозойської ери належать базальти й граніти (виходи у Житомирській та Рівненській областях), а також метаморфізовані сланці, глини, гнейси, кварцити в складках фундаменту Східноєвропейської платформи.
- Палеозойська ера: на Поліській низовині — піски й сині глини; у долині Дністра — вапняки й пісковики; у ДДЗ — глини й вапняки з рештками морських молюсків. Вологий і теплий клімат сприяв розвитку папоротей (на Волині та сході), з яких утворилися поклади кам’яного вугілля. У Донецькій складчастій області вугілля залягає складками внаслідок герцинського горотворення в пізньому палеозої.
- Мезозойська ера: наступ моря на більшу частину України: морські відклади складають Кримські гори та Карпати (сланці, вапняки, піски, пісковики, глини, крейда), у ДДЗ сформувалися породи, багаті на газ і нафту. Вільними від моря залишалися Придніпровська та Приазовська височини. Герцинські гори Донбасу й півночі Криму зруйнувалися в рівнину. Внаслідок мезозойського вулканізму утворилися ртутні руди Донбасу та напівкоштовне каміння Кримських гір (район Карадага).
- Кайнозойська ера. Неотектонічні рухи та четвертинне зледеніння. Неотектонічні рухи — коливання земної кори упродовж неогенового та четвертинного періодів (останніх ). Платформні ділянки зазнали повільних коливань розмахом : на мілководді неогенового моря корали утворили берегові рифи, які збереглися як пасмо Подільські Товтри. Найактивніші неотектонічні рухи () сформували Карпати й Кримські гори (землетруси із зони Вранча у Румунії на глибині та з дна Чорного моря біля Криму). Горотворення супроводжувалося вулканізмом; на Керченському півострові відомо понад грязьових вулканів.
Із чотирьох четвертинних зледенінь в Україні проявилися два. Максимальне, Дніпровське зледеніння, вкривало Поліську низовину і язиком спускалося долиною Дніпра до широти м. Дніпро (залишило морену та піски талих вод). Під впливом льодовиків, води і вітру сформувався лес — пориста пилувата порода сіро-жовтого кольору (у Причорноморській западині завтовшки до ; на ньому сформувалися чорноземи).
Типи рельєфу за походженням
Геоморфологія вивчає форми рельєфу за будовою, походженням, віком та історією розвитку. Основні генетичні типи рельєфу в Україні:
- Водно-ерозійні та водно-акумулятивні (дія поверхневих текучих вод): борозни, вимоїни, яри, балки, річкові долини (поширені на правому березі Дніпра, Подільській і Середньоруській височинах, Причорноморській низовині).
- Карстові та суфозійні (робота підземних вод): карст — розчинення водою вапняків, гіпсу, крейди, солей (кари, лійки, карстові печери, найпоширеніші у Криму — усіх підземних порожнин України; на Поділлі розташована найдовша у світі гіпсова печера Оптимістична, понад ). Суфозія — винесення дрібних часток породи з просіданням ґрунту; утворює поди (степові блюдця) на півдні України (завглибшки від десятків см до ).
- Берегові (дія моря): внаслідок руйнівної роботи моря (абразії) виникають прибережні урвища — кліфи, абразійні тераси, пляжі та коси.
- Вулканогенні (давній вулканізм): Вулканічний хребет у Закарпатті, вулкан Карадаг у Криму.
- Еолові (робота вітру): дюни та піщані пасма (в долинах річок, на морських узбережжях, Олешківські піски у нижній течії Дніпра).
- Льодовикові та водно-льодовикові: на Поліссі — моренні рівнини, баранячі лоби (відшліфовані льодовиком тверді породи Українського щита), зандрові рівнини; у Карпатах — кари (цирки).
- Денудаційні (денудація — руйнування й знесення гірських порід водою, вітром, льодом, силою тяжіння): пасма, вали, уступи (Полісся, Поділля, Приазов’я, Придніпров’я), хвилясті рівнини — пенеплени.
- Гравітаційні (сила тяжіння, підземні води): зсуви (високий правий берег Дніпра, узбережжя морів), обвали та осипища (Українські Карпати, Південний берег Криму).
- Техногенні (антропогенні): кар’єри, відвали, терикони, греблі при загачуванні річок.