· Ілля Добрий · Довідник · 4 хв. читати
Материки світу: Південна Америка — Анди, Амазонка, найвологіший материк Землі, сельва, пампа та пам’ятки інків
Основні показники та фізико-географічне положення
- Площа суходолу — (разом із прилеглими островами; без островів — )
- Населення — ()
- Найвища точка над рівнем моря — г. Аконкагуа,
- Найнижча точка від рівня моря — півострів Вальдес, (солончак Салінас-Чикас, )
- Найдовша річка — Амазонка (з Укаялі), понад (до від витоків у Перуанських Андах)
- Найбільше озеро — Маракайбо
- Найбільший острів — Вогняна Земля
Фізико-географічне положення. Південна Америка — четвертий за площею материк світу. Екватор перетинає в північній частині, більша частина — у Південній півкулі; повністю лежить у Західній півкулі. Південний тропік майже навпіл перетинає материк. На сході омивають води Атлантичного океану, на заході — Тихого. Впливають холодні течії (Перуанська, Фолклендська) та теплі (Бразильська, Гвіанська). Магелланова протока відокремлює материк від острова Вогняна Земля, Панамський канал роз’єднав зв’язок із Північною Америкою, протока Дрейка відокремлює від Антарктиди.
Крайні точки:
- північна — мис Галлінас ();
- південна — мис Фроуерд (), острівна — мис Горн;
- західна — мис Париньяс ();
- східна — мис Кабу-Бранку ().
Берегова лінія порізана слабо: на півночі — Карибське море, найбільша затока — Ла-Плата, острови — Вогняна Земля, Фолклендські, Малі Антильські, Галапагос.
Історія дослідження, геологічна будова та рельєф
Історія дослідження. Європейське відкриття узбережжя материка здійснив Христофор Колумб під час третьої подорожі у (після відкриття островів Америки у ); думку про новий материк уперше висловив Америго Веспуччі (). Перші наукові дослідження на межі XVIII–XIX ст. провів Олександр Гумбольдт (опис природних комплексів, берегові пустелі, висотна поясність в Андах), вагомий внесок у вивчення органічного світу зробив Чарльз Дарвін (XIX ст.).
Геологічна будова, рельєф і корисні копалини. Схід і центр займає давня Південноамериканська платформа: на Бразильському й Гвіанському щитах сформувалися Бразильське та Гвіанське плоскогір’я (залізні руди, алмази, алюмінієві та марганцеві руди), а на плитах — низовини: Амазонська (найбільша у світі), Ла-Платська, Орінокська (нафта й природний газ). На заході — альпійський пояс складчастості, найдовша гірська система світу Анди (г. Аконкагуа, — найвища точка Західної півкулі; діючі вулкани Котопахі, Руїс, Сан-Педро; мідні й поліметалеві руди, золото, селітра на узбережжі Атаками).
Клімат, внутрішні води та природні зони
Клімат. Найвологіший материк у світі (найтепліший місяць — січень, найхолодніший — липень). Пасати з Атлантики вільно просуваються вглиб через рівнини; західне перенесення на півдні затримують Анди. Холодна Перуанська течія зумовила берегову пустелю Атакама ( опадів на рік), а теплі Бразильська і Гвіанська зволожують схід. Лежить у кліматичних поясах: екваторіальному, субекваторіальному, тропічному (морському й континентальному), субтропічному, помірному.
Внутрішні води. Великі річки належать до басейну Атлантичного океану, живлення переважно дощове:
- Амазонка — найдовша і найповноводніша річка планети ( світового стоку, басейн , понад великих приток, повноводна весь рік);
- Парана (водоспад Ігуасу на притоці, субекваторіальний режим із літньою повінню);
- Оріноко (на притоці — найвищий водоспад світу Анхель, ).
Найбільші озера: найвисокогірніше судноплавне тектонічне озеро світу Тітікака ( в Андах) та тектонічно-лагунне озеро Маракайбо.
Природні зони (чітка широтна зональність і висотна поясність в Андах):
- Вологі екваторіальні ліси (Амазонська сельва): червоно-жовті фералітні ґрунти; гевея, кавове, хінне, бальзове дерева, пальми, ліани; мавпи, лінивці, ягуар, анаконда, тукан, колібрі.
- Савани та рідколісся (Бразильське й Гвіанське плоскогір’я): зонтична акація, алое, агави; мурахоїд, броненосець, тапір, страус нанду.
- Степи (пампа): субтропічний клімат, родючі червонувато-чорні ґрунти; ковила, пампаська трава; пампаський олень, гуанако.
- Пустеля Атакама та напівпустелі Патагонії (сіроземні й бурі ґрунти).
Населення, політична карта та ЮНЕСКО
Проживає населення світу (густота , максимум на Атлантичному узбережжі й в Андах). Корінне населення — індіанці (монголоїдна раса); прибуле — європеоїди (іспанці, португальці) та негроїди; переважають мішані раси (метиси, мулати, самбо). країн і територій ( суверенних держав, усі — країни, що розвиваються); найбільші — Бразилія (Бразиліа), Аргентина (Буенос-Айрес), Перу (Ліма), Чилі (Сантьяго); заморський департамент Франції — Французька Гвіана.
У списку Світової спадщини ЮНЕСКО — понад об’єктів (лідер — Бразилія): Галапагоські острови (Еквадор, слонові черепахи, ігуани), НП Ігуасу, резервати Амазонії, пам’ятки інків у Перу (Куско, Мачу-Пікчу, Чан-Чан), колоніальний Салвадор, Ору-Прету та Бразиліа (план Л. Кошта, ).
Географічні об’єкти Південної Америки
| Категорії географічних об’єктів | Назви географічних об’єктів | |
|---|---|---|
| Берегова лінія | Море | Карибське |
| Затока | Ла-Плата | |
| Протоки | Дрейка, Магелланова | |
| Острови | Вогняна Земля, Фолклендські (Мальвінські) | |
| Миси | Галлінас, Фроуерд, Горн, Париньяс, Кабу-Бранку | |
| Канал | Панамський | |
| Форми рельєфу | Гори | Анди (г. Аконкагуа, ) |
| Вулкани | Котопахі, Сан-Педро | |
| Рівнини | Амазонська низовина, Ла-Платська низовина, Орінокська низовина, Бразильське плоскогір’я, Гвіанське плоскогір’я | |
| Внутрішні води | Річки | Амазонка, Парана, Оріноко |
| Водоспади | Анхель (), Ігуасу | |
| Озера | Маракайбо, Тітікака | |
| Природні комплекси | Пустеля | Атакама |
| Політична карта | Країни та столиці | Бразилія (Бразиліа), Перу (Ліма), Аргентина (Буенос-Айрес), Чилі (Сантьяго), Болівія (Сукре / Ла-Пас), Колумбія (Богота), Венесуела (Каракас) |