· Ілля Добрий · Довідник · 5 хв. читати

Материки світу: Північна Америка — рельєф, клімат (торнадо), Великі озера, природна секторність і спадщина ЮНЕСКО

Основні показники та фізико-географічне положення

  • Площа суходолу — 24,2 млн км224{,}2\text{ млн км}^2
  • Населення — понад 600 млн осіб600\text{ млн осіб} (20242024)
  • Найвища точка над рівнем моря — г. Деналі, 6190 м6190\text{ м}
  • Найнижча точка від рівня моря — Долина Смерті, −86 м-86\text{ м}
  • Найдовша річка — Міссісіпі (з Міссурі), 6420 км6420\text{ км}
  • Найбільше озеро — Верхнє
  • Найбільший острів — Гренландія

Фізико-географічне положення. За площею Північна Америка — третій материк у світі. Розташована повністю у Північній півкулі (південну частину перетинає північний тропік) і повністю у Західній півкулі. Омивається трьома океанами: із заходу — Тихим, зі сходу — Атлантичним, з півночі — Північним Льодовитим. Впливають теплі й холодні морські течії: Гольфстрім, Лабрадорська, Каліфорнійська. Вузьким Панамським перешийком з’єднана з Південною Америкою, а Беринговою протокою відокремлена від Євразії.

Крайні точки:

  • північна — мис Мерчисон (71∘58′ пн. ш., 94∘57′ зх. д.71^\circ 58'\text{ пн. ш.},\ 94^\circ 57'\text{ зх. д.});
  • південна — мис Мар’ято (7∘12′ пн. ш., 80∘52′ зх. д.7^\circ 12'\text{ пн. ш.},\ 80^\circ 52'\text{ зх. д.});
  • західна — мис Принца Уельського (65∘35′ пн. ш., 168∘05′ зх. д.65^\circ 35'\text{ пн. ш.},\ 168^\circ 05'\text{ зх. д.});
  • східна — мис Сент-Чарльз (52∘13′ пн. ш., 55∘37′ зх. д.52^\circ 13'\text{ пн. ш.},\ 55^\circ 37'\text{ зх. д.}).

Берегова лінія сильно порізана. Моря: Карибське, Берингове, Бофорта, Баффіна. Затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска. Півострови: Лабрадор, Флорида, Юкатан, Каліфорнія, Аляска. Острови: Гренландія, Канадський Арктичний архіпелаг, Ньюфаундленд, Великі та Малі Антильські, Алеутські.

Історія дослідження, геологічна будова та рельєф

Історія дослідження. До офіційного відкриття Христофором Колумбом у 1492 р.1492\text{ р.} тут побували вікінги, можливо фінікійці, китайці, африканські мандрівники. Після Колумба почалася колонізація іспанцями, а згодом — англійцями та французами. Північні частини відкриті лише у XVIII ст. після плавань Вітуса Беринга та Олексія Чирикова. Вагомий внесок у вивчення зробили Генрі Гудзон, Олександр Мак-Кензі, Руаль Амундсен.

Геологічна будова, рельєф і корисні копалини. Виділяють північну та центральну рівнинні частини (на давній Північноамериканській платформі) і західну та східну гірські частини (у поясах складчастості):

  • Рівнини: на Канадському щиті — Лаврентійська височина (500–700 м500\text{–}700\text{ м}; магматичні копалини: залізні, мідні, нікелеві, уранові руди). У центрі на плиті платформи — Центральні (200–500 м200\text{–}500\text{ м}) та Великі (1200–1700 м1200\text{–}1700\text{ м}) рівнини (кам’яне та буре вугілля, нафта, природний газ). Південно-східне узбережжя — низовини до 200 м200\text{ м}, найбільша — Примексиканська (молода платформа; великі запаси нафти, газу, фосфоритів).
  • Гори: на заході — пояс складчастості Кордильєри (мезозойська й альпійська епохи горотворення; найвища точка — г. Деналі, 6190 м6190\text{ м}; сейсмічно активні, діючі вулкани, міжхребтові плато, найбільше — Великий Басейн; мідні, поліметалеві, уранові руди, самородна сірка, срібло, золото). На сході — давні низькі гори Аппалачі (палеозой, трохи вище 2 тис. м2\text{ тис. м}).

Клімат та внутрішні води

Клімат. Протяжність із півночі на південь визначає зміну поясів від арктичного до субекваторіального (немає лише екваторіального). Постійні вітри — північно-східний пасат і західне перенесення (Кордильєри затримують вологу з Тихого океану). У центрі між Кордильєрами та Аппалачами при зіткненні холодних і теплих повітряних мас виникає «алея торнадо» (торнадо — атмосферні вихори з величезною швидкістю руху повітря). Холодна Каліфорнійська течія робить південно-західне узбережжя посушливим, тепла Аляскинська зволожує північний захід. Найрізноманітніші умови — у субтропічному та помірному поясах (клімат змінюється від морського на узбережжях до континентального вглиб материка).

Внутрішні води. Багатий на внутрішні води: Міссісіпі з Міссурі та річка Святого Лаврентія (басейн Атлантичного океану, снігово-дощове живлення), Маккензі (басейн Північного Льодовитого океану, витікає з Великого Невільничого озера, замерзає більш ніж на пів року), Колумбія й Колорадо (басейн Тихого океану, льодовикове живлення, літня повінь).

Великі озера Північної Америки — найбільша прісноводна озерна система світу (тектонічні западини, розширені давнім льодовиком): Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо; між Ері та Онтаріо на р. Ніагарі — Ніагарський водоспад, стік у океан через р. Святого Лаврентія. Гірські льодовики в Кордильєрах і покривні — в Гренландії та на Канадському Арктичному архіпелазі.

Природні зони, населення, політична карта та ЮНЕСКО

Природні зони. Широтну зональність помітно лише на півночі (арктичні пустелі, заболочена тундра з карибу й вівцебиком, лісотундра й хвойна тайга з грізлі та барибалом). У центрі й на півдні домінує природна секторність (зміна зон від узбережжя вглиб):

  • західне притихоокеанське узбережжя помірного й субтропічного поясів — високостовбурові хвойні дощові ліси із секвої та дугласії;
  • східне узбережжя — мішані й широколисті ліси (клени, дуби; скунс, єнот-полоскун) та південніше — перемінно-вологі ліси (магнолії, болотний кипарис, алігатори);
  • Центральні й Великі рівнини — степи (прерії) на чорноземах (бізонова трава, койот, бізон);
  • високогірні плато Кордильєр — пустелі (кактуси, солянки); у горах — висотна поясність.

Населення і політична карта. Проживає понад 600 млн осіб600\text{ млн осіб} (≈7,5%\approx 7{,}5\% населення світу, 20242024), середня густота — ≈25 осіб/км2\approx 25\text{ осіб/км}^2 (20242024; найбільша — до 100 осіб/км2100\text{ осіб/км}^2 — на східному узбережжі та Антильських островах). Корінне населення (монголоїдна раса: ескімоси, алеути, індіанці) і прибуле (європеоїди, негроїди), а також мішані раси: метиси (монголоїди + європеоїди), мулати (європеоїди + негроїди), самбо (монголоїди + негроїди). 3737 країн і територій (2323 суверенні держави); найбільші — Канада (Оттава), США (Вашингтон), Мексика (Мехіко). США і Канада — високорозвинені країни «Великої сімки».

Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО (понад 120120 об’єктів; лідери — Мексика, США і Канада): Єллоустонський НП (перший у світі, 1872 р.1872\text{ р.}, гейзери й гарячі джерела), Великий каньйон р. Колорадо, НП Долина Смерті (−86 м-86\text{ м}, рекорд +56,7∘C+56{,}7^\circ\text{C}), НП Еверглейдс (Флорида), Мамонтова печера (>680 км> 680\text{ км}), НП Вуд-Баффало (Канада, бізони й журавлі); пам’ятки цивілізації майя (Копан у Гондурасі, Паленке, Чічен-Іца, Калакмуль у Мексиці, Тікаль у Гватемалі) та ацтеків (Теночтітлан у Мехіко, Теотіуакан); Стара Гавана, Індепенденс-холл, Статуя Свободи.

Географічні об’єкти Північної Америки

Категорії географічних об’єктівНазви географічних об’єктів
Берегова лініяМоряКарибське, Баффіна, Бофорта
ЗатокиГудзонова, Мексиканська, Аляска, Каліфорнійська
ПротокиБерингова, Гудзонова, Девісова
ПівостровиЛабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан
ОстровиГренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг
МисиМерчисон, Мар’ято, Принца Уельського, Сент-Чарльз
КаналПанамський
Форми рельєфуГориКордильєри (г. Деналі, 6190 м6190\text{ м}), Скелясті гори, Великий Басейн, Мексиканське нагір’я, Аппалачі
ВулканОрісаба
РівниниЦентральні рівнини, Великі рівнини, Примексиканська низовина
Внутрішні водиРічкиМіссісіпі, Міссурі, Маккензі, Юкон, Колумбія, Колорадо
ВодоспадНіагарський
ОзераВеликі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне
Політична картаКраїни та столиціСША (Вашингтон), Канада (Оттава), Мексика (Мехіко), Куба (Гавана)

Перевірка знань на НМТ

Назад