· Ілля Добрий · Довідник · 5 хв. читати

Материки світу: Африка — найспекотніший материк Землі, дзеркальна зональність, Східноафриканський рифт, Ніл та Сахара

Основні показники та фізико-географічне положення

  • Площа суходолу — 30,3 млн км230{,}3\text{ млн км}^2
  • Населення — ≈1,48 млрд осіб\approx 1{,}48\text{ млрд осіб} (20242024)
  • Найвища точка над рівнем моря — г. Кіліманджаро, 5895 м5895\text{ м}
  • Найнижча точка від рівня моря — западина Ассаль, −155 м-155\text{ м} (за іншими вимірами — −153 м-153\text{ м})
  • Найдовша річка — Ніл (із Кагерою), 6671 км6671\text{ км} (за іншими даними — до 6852 км6852\text{ км})
  • Найбільше озеро — Вікторія
  • Найбільший острів — Мадагаскар

Фізико-географічне положення. Африка — другий за площею материк світу. Екватор розділяє майже навпіл (природні умови дзеркально повторюються на північ і на південь). Нульовий меридіан відсікає невелику західну частину — Африка розташована водночас у всіх чотирьох півкулях планети. Більшою частиною лежить між тропіками (жаркий клімат). Омивають два океани: із заходу і півночі — Атлантичний, зі сходу і півдня — Індійський (на південь від екватора звужується, вплив океанів сильніший). Теплі течії: Гвінейська, Ангольська, Мозамбіцька; холодні: Бенгельська (південно-західні береги), Сомалійська (східні береги). З Євразією з’єднана Суецьким перешийком, відокремлена Червоним морем і на півночі Гібралтарською протокою.

Крайні точки:

  • північна — мис Рас-Енгела (37∘21′ пн. ш., 9∘45′ сх. д.37^\circ 21'\text{ пн. ш.},\ 9^\circ 45'\text{ сх. д.});
  • південна — мис Агульяс (34∘50′ пд. ш., 20∘00′ сх. д.34^\circ 50'\text{ пд. ш.},\ 20^\circ 00'\text{ сх. д.});
  • західна — мис Альмаді (14∘45′ пн. ш., 17∘33′ зх. д.14^\circ 45'\text{ пн. ш.},\ 17^\circ 33'\text{ зх. д.});
  • східна — мис Рас-Гафун (10∘27′ пн. ш., 51∘27′ сх. д.10^\circ 27'\text{ пн. ш.},\ 51^\circ 27'\text{ сх. д.}).

Берегова лінія порізана мало. Моря: Середземне, Червоне. Затока: Гвінейська. Півострів: Сомалі. Острів материкового походження — Мадагаскар; вулканічного — Мадейра, Канарські, Зеленого Мису (Кабо-Верде), Коморські.

Історія дослідження, геологічна будова та рельєф

Історія дослідження. Північна Африка була відома з давніх-давен; південні та центральні частини — з кінця XV ст., коли Васко да Гама обігнув Африку на шляху до Індії. Вивчення внутрішніх районів почалося у першій половині XIX ст.: Давід Лівінгстон (витоки Нілу, Замбезі, водоспад Вікторія, пустеля Калахарі), Генрі Стенлі, Василь Юнкер, українець Єгор Ковалевський.

Геологічна будова, рельєф і корисні копалини. Більша частина лежить на давній Африкано-Аравійській платформі (переважно рівнинний рельєф). Умовно поділяють на Низьку Африку (північно-західна, висоти нижче 1 тис. м1\text{ тис. м}) та Високу Африку (південно-східна, понад 1 тис. м1\text{ тис. м}). На щитах виникли припідняті рівнини — Східноафриканське плоскогір’я та Гвінейська височина (залізні руди, алмази, золото, алюмінієві та марганцеві руди); у прогинах фундаменту — улоговини Чад, Конго, Калахарі (нафта, газ, фосфорити на півночі).

Східну частину платформи перетинає система глибоких розломів — Східноафриканський рифт (землетруси, діючі вулкани, найвища точка — вулкан Кіліманджаро, 5895 м5895\text{ м}; на півночі — Ефіопське нагір’я; родовища мідних, олов’яних руд, золота). Пояси складчастості: Атлаські гори на північному заході (герцинська й альпійська складчастість) і давні Драконові та Капські гори на півдні й південному сході.

Клімат, внутрішні води та природні зони

Клімат. Найспекотніший материк у світі (більша частина між тропіками). Постійні вітри — пасати: південно-східний з Індійського океану (затримують Драконові й Капські гори), північно-східний з Євразії (сухий). Холодні течії (Канарська, Бенгельська, Сомалійська) роблять береги посушливими, теплі (Гвінейська, Мозамбіцька) зволожують. Сім кліматичних поясів (дзеркально від екватора): екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні (континентальний і морський), два субтропічні.

Внутрішні води. Поверхневі води розподілені нерівномірно (басейни Атлантичного та Індійського океанів, великі площі внутрішнього стоку):

  • Ніл — найбільша річка Африки й одна з найдовших річок світу (6671 км6671\text{ км}; за сучасними вимірами — до 6852 км6852\text{ км}; початок із р. Кагера, Білий Ніл, біля Хартума приймає Голубий Ніл з оз. Тана; перетинає Сахару й ритмічно розливається влітку).
  • Конго — друга за довжиною річка (другий у світі басейн за площею, повноводна весь рік).
  • Нігер і Замбезі (дощове живлення, літня повінь; на Замбезі — найширший водоспад світу Вікторія / Мосі-оа-Тунья, ширина ≈1708 м\approx 1708\text{ м}, висота 108 м108\text{ м}).
  • Річки тропічного поясу маловодні (Оранжева, Окаванго); у Сахарі багато сухих русел — ваді.

Більшість озер — тектонічні у грабенах Східноафриканського рифту (Вікторія, Танганьїка, Ньяса). Чад — реліктове; Тана — загатне. Під Сахарою — найбільший артезіанський басейн.

Природні зони (дзеркальна широтна зональність, висотна поясність у горах):

  • Вологі екваторіальні ліси (гілеї) (улоговина Конго, Гвінейська затока): фералітні ґрунти; пальми, фікуси, кавове, червоне, чорне дерева, гевея; горила, шимпанзе, карликовий бегемот, окапі.
  • Савани та рідколісся (40%40\% площі Африки): зонтична акація, баобаб, алое; слон, зебра, носоріг, жираф, лев, гепард, страус, терміти, муха цеце.
  • Тропічні пустелі (Сахара на півночі, Наміб на південному заході; верблюжа колючка, фінікова пальма в оазисах; верблюд, фенек, скорпіони).

Населення, політична карта та ЮНЕСКО

На півночі мешкають європеоїди (араби, бербери, туареги), на півдні — бури; на південь від Сахари — представники екваторіальної раси (негроїди): пігмеї (≈140–150 см\approx 140\text{–}150\text{ см}, гілеї), нілоти, тутсі (одні з найвищих народів світу, середній зріст чоловіків ≈175–183 см\approx 175\text{–}183\text{ см}), бушмени й готтентоти; на Мадагаскарі — малагасійці (мають змішане австронезійсько-бантуське походження). Налічується 5454 суверенні держави (усі — члени ООН; загалом із залежними територіями — 5959; ніколи не були колоніями лише Ефіопія та Ліберія). Єдина високорозвинена держава — Південно-Африканська Республіка (ПАР).

116116 об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО: національні парки Серенгеті, Нгоронгоро, Кіліманджаро (Танзанія), Рувензорі-Маунтінс (Уганда), водоспад Вікторія, Озеро Ньяса; культурні об’єкти: Плато Тасіль (Алжир), піраміди від Гізи до Дахшура, Давні Фіви, Ісламський Каїр (Єгипет), руїни Карфагена (Туніс), медини Марокко.

Географічні об’єкти Африки

Категорії географічних об’єктівНазви географічних об’єктів
Берегова лініяМоряСередземне, Червоне
ЗатокиГвінейська, Аденська
ПротокиМозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська
ПівострівСомалі
ОстрівМадагаскар
МисиРас-Енгела, Агульяс, Альмаді, Рас-Гафун
КаналСуецький
Форми рельєфуГориАтлаські, Драконові, Капські
Нагір’яЕфіопське, Тібесті
ВулканКіліманджаро (5895 м5895\text{ м})
РівнинаСхідноафриканське плоскогір’я
Внутрішні водиРічкиНіл (6671 км6671\text{ км}), Конго (Заїр), Нігер, Замбезі, Оранжева
ВодоспадВікторія (Мосі-оа-Тунья)
ОзераВікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад
Природні комплексиПустелі й напівпустеліСахара, Наміб, Калахарі
Політична картаКраїни та столиціЄгипет (Каїр), Судан (Хартум), Алжир (Алжир), Лівія (Тріполі), Нігерія (Абуджа), Конго (Кіншаса), Ефіопія (Аддис-Абеба), ПАР (Преторія)

Перевірка знань на НМТ

Назад