Рельєф суходолу та дна Світового океану: гори, рівнини, екзогенні процеси, ерозія та рельєф дна

• ← Назад до змісту довідника з географії

Зовнішні сили Землі (екзогенні процеси)

Зовнішні процеси (екзогенні сили) — це вивітрювання (фізичне, хімічне, біологічне), діяльність вітру, робота поверхневих текучих та підземних вод, діяльність моря, а також діяльність льодовиків.

Вивітрювання — процес руйнування та зміни гірських порід на земній поверхні під впливом коливань температури, повітря, води та організмів.

Робота вітру формує еолові форми рельєфу: бархани та дюни.

Робота вод

Діяльність текучих та підземних вод поділяється на два основні напрями:

Карст — процес розчинення та розмивання гірських порід поверхневими або підземними водами (поширений у легкорозчинних породах: вапняках, гіпсі, кам’яній солі).

Ерозія — руйнування гірських порід і ґрунтів, що супроводжується перенесенням і відкладенням продуктів руйнування.

• Водна ерозія — процес змивання гірських порід і ґрунтів водними потоками (площинна та лінійна/глибинна).
• Вітрова ерозія — процес руйнування, розвіювання та видування гірських порід і родючого шару ґрунту вітром.

Рис. 1. Основні природні та антропогенні причини розвитку водної та вітрової ерозії

Робота льодовиків

Льодовики — скупчення льоду переважно атмосферного походження на суходолі, які мають здатність рухатися під дією сили тяжіння.

Льодовики поділяють на:

• Гірські льодовики (утворюються на вершинах та схилах високих гір).
• Материкові (покривні) льодовики — займають великі площі суходолу (Антарктида, Гренландія).

Морена — скупчення уламкового матеріалу (валунів, гальки, піску, глини), що переноситься і відкладається льодовиками.

Основні форми рельєфу Землі

Рельєф земної поверхні надзвичайно різноманітний і формується внаслідок взаємодії внутрішніх та зовнішніх сил Землі. Основними планетарними формами рельєфу є суходіл (рівнини та гори) і дно Світового океану.

Рельєф суходолу

Планетарними формами рельєфу суходолу є рівнини та гори.

Рівнини — великі ділянки суходолу з рівною або горбистою поверхнею та незначними коливаннями відносних висот.

Рис. 2. Поділ рівнин за абсолютною висотою: низовини (0–200 м), височини (200–500 м) та плоскогір’я (понад 500 м)

Гора — підняття земної кори, яке значно височіє над загальним рівнем місцевості та має чітко виражені підошву, схили й вершину.

• Нагір’я — велика гірська територія, що охоплює окремі хребти, міжгірні улоговини та невеликі плоскогір’я.
• Гірська країна — велика ділянка суходолу зі складним пересіченим рельєфом та різкими перепадами висот.
• Гірський хребет — лінійно витягнута група гір значної висоти та протяжності.

Класифікація гір за абсолютною висотою:

1. Низькі — до 1000 м (наприклад, Кримські гори на більшій частині пасма).
2. Середні — від 1000 м до 2000 м (наприклад, Українські Карпати, Аппалачі).
3. Високі — понад 2000 м (наприклад, Альпи, Анди, Гімалаї).

Класифікація гір за віком:

• Молоді (утворилися в епоху альпійської складчастості — мають гострі вершини, скелясті урвища).
• Старі (утворилися в давніші епохи горотворення — згладжені, куполоподібні).

Рельєф дна Світового океану

Дно Світового океану має складну будову і поділяється на такі основні частини:

Рис. 3. Геоморфологічний профіль океанічного дна: материковий шельф, схил, ложе океану, серединно-океанічний хребет та глибоководний жолоб

• Материкова обмілина (шельф) — мілководна підводна окраїна материків із материковим типом кори та глибиною до 200 м.
• Материковий схил — перехідна зона від шельфу до ложа океану, розташована на глибинах від 200 м до 3500 м, яка характеризується крутим нахилом поверхні.
• Ложе океану — глибинна частина дна океану з океанічним типом земної кори (глибини від 3500 м до 6000 м).
• Серединно-океанічні хребти — потужні підводні гірські системи загальною довжиною понад 60 000 км з рифтовими долинами по осі.
• Глибоководний жолоб — вузьке лінійне зниження океанічного дна з глибиною понад 6000 м.

Найглибший океанічний жолоб на Землі — Маріанський жолоб (максимальна глибина сягає 11 022 м).

---

• ← Попередній розділ: Тектоніка плит та геохронологія · Наступний розділ: Способи зображення та топографія →