Топографія та способи зображення земної поверхні: умовні знаки, види масштабу, горизонталі та бергштрихи

• ← Назад до змісту довідника з географії

Умовні знаки на топографічних планах і картах

Умовні знаки — це графічні символи, які показують місцеположення географічних об’єктів, а також їхні якісні та кількісні характеристики. Залежно від властивостей відображуваних об’єктів і співвідношення їхніх розмірів із масштабом карти або плану, умовні знаки поділяють на три основні групи.

1. Площинні (контурні) умовні знаки

Площинні (масштабні) умовні знаки зображують об’єкти з дотриманням масштабу плану чи карти (наприклад, контур лісу, луки, озера тощо). За допомогою таких знаків можна визначити не лише місцезнаходження об’єкта, а й його дійсні розміри, площу та обриси.

До площинних умовних знаків належать:

• озеро;
• широка річка;
• болото;
• чагарники;
• рідколісся;
• вирубка;
• яма;
• ліс.

Рис. 1. Приклади площинних (масштабних) умовних знаків для топографічних планів

2. Позамасштабні умовні знаки

Позамасштабні умовні знаки зображують невеликі за площею об’єкти, дійсні розміри яких неможливо відобразити в масштабі даного плану або карти (наприклад, колодязь, пам’ятник, вітряк тощо). Такі знаки вказують на точне місце розташування об’єкта на місцевості, але за ними не можна виміряти його реальні розміри.

До позамасштабних умовних знаків належать:

• джерело;
• будинок лісника (лісн.);
• геодезичний пункт;
• колодязь із вітряним двигуном;
• вітряк (млин);
• скеля, останець;
• каплиця;
• поодиноке дерево;
• колодязь (к.).

Рис. 2. Основні позамасштабні умовні знаки на топографічній карті

3. Лінійні умовні знаки

Лінійні умовні знаки є масштабними за своєю довжиною та конфігурацією (напрямком вигинів), але позамасштабними за шириною. Довжину таких об’єктів можна точно виміряти за картою, проте їхня ширина на плані перебільшена порівняно з реальною для забезпечення наочності.

До лінійних умовних знаків належать:

• річка;
• урвище;
• шосе;
• лінія електропередачі (ЛЕП).

Рис. 3. Лінійні умовні знаки

Масштаб та його види

Масштаб — це величина (відношення), яка показує, у скільки разів відстань на плані, карті або глобусі зменшена порівняно з реальною відстанню на місцевості.

Існує три способи запису масштабу:

1. Числовий масштаб — має вигляд дробу, у якому чисельник дорівнює одиниці, а знаменник показує ступінь зменшення:
   $1 : 25\,000\,000$
2. Іменований масштаб — записується словами і числами, безпосередньо вказуючи, яка відстань на місцевості відповідає 1 см на карті (наприклад: в 1 см — 250 км).
3. Лінійний масштаб — графічний вираз масштабу у вигляді прямої лінії, поділеної на рівні відрізки (зазвичай по 1 см), з підписами відповідних їм відстаней на місцевості.

Рис. 4. Порівняння числового, іменованого та лінійного масштабів

Зображення рельєфу та метод ізоліній

Ізолінії — це умовні лінії на географічних картах, планах або кресленнях, що проходять через точки з однаковим значенням певного кількісного показника, який характеризує зображуване явище чи об’єкт.

Основні види ізоліній на картах

1. Ізотерми — лінії, що з’єднують на карті точки з однаковими показниками температури повітря (або води).
2. Ізобари — лінії, що з’єднують на карті точки з однаковим атмосферним тиском.
3. Ізобати — лінії, що з’єднують точки однакових глибин водойми (озера, моря, океану).
4. Горизонталі (ізогіпси) — лінії на топографічному плані чи карті, які з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою над рівнем моря.

Особливості читання рельєфу за горизонталями та бергштрихами

Для точного визначення характеру рельєфу (підвищення це чи улоговина, а також крутизни схилів) разом із горизонталями використовують спеціальні позначки.

Бергштрихи — це короткі риски (рисочки), перпендикулярні до горизонталей, які своїм вільним кінцем вказують напрямок зниження схилу:

• Якщо бергштрихи спрямовані назовні від замкнутих горизонталей — зображено додатну форму рельєфу (горб, височину, гору).
• Якщо бергштрихи спрямовані всередину замкнутого контуру — зображено від’ємну форму рельєфу (улоговину, западину, яму).

Рис. 5. Способи зображення пагорба (височини) та улоговини (западини) горизонталями з бергштрихами

За взаємним розташуванням (густотою) горизонталей на топографічному плані визначають стрімкість (крутизну) схилу:

• Що ближче розташовані горизонталі одна до одної, то крутішим (стрімкішим) є схил.
• Що далі розташовані горизонталі одна від одної, то більш пологим (спадистим) є схил.

Рис. 6. Проєкція тривимірної форми пагорба на площину плану за допомогою горизонталей

---

• ← Попередній розділ: Рельєф суходолу та дна океану · До змісту довідника з географії →