Тектоніка літосферних плит, платформи, складчасті пояси, землетруси, вулканізм та геохронологічна таблиця

• ← Назад до змісту довідника з географії

Корисні копалини

Корисні копалини — це мінерали та гірські породи, які людина видобуває і використовує в повсякденному житті та виробництві.

Види корисних копалин

Літосферні плити

Літосферні плити — це великі жорсткі блоки літосфери Землі, обмежені сейсмічно і тектонічно активними зонами розломів.

Основні характеристики літосферних плит:

• Товщина становить від 60 до 100 км.
• Постійно дрейфують (переміщуються по пластичному шару астеносфери).
• Можуть включати як океанічну, так і материкову земну кору.

Рис. 1. Літосферні плити Землі, напрямки та швидкість їхнього дрейфу, межі розходження й зіткнення

Рифт — величезний розлом у земній корі, що утворюється при її горизонтальному розтягненні (наприклад, Східноафриканська рифтова система, Байкальська рифтова зона).

Типи тектонічних структур

За рівнем тектонічної активності та особливостями будови земної кори виділяють два основні типи тектонічних структур: платформи та складчасті пояси.

1. Платформи

Платформа — велика відносно стійка ділянка земної кори, що має двоярусну будову і складається з кристалічного фундаменту та осадового чохла.

• Кристалічний фундамент — давня основа платформи, складена магматичними і метаморфічними породами.
• Осадовий чохол — верхній молодий ярус платформи, що складається з осадових порід.

Залежно від глибини залягання фундаменту в межах платформи виділяють:

• Щит — частина платформи, де кристалічний фундамент виходить на денну поверхню (наприклад, Український щит, Балтійський щит, Канадський щит).
• Плита — частина платформи, де кристалічний фундамент занурений на значну глибину і перекритий потужною товщею осадового чохла (наприклад, Волино-Подільська плита).

Рис. 2. Будова платформи: співвідношення щита, плити, кристалічного фундаменту та осадового чохла

Класифікація платформ за віком фундаменту

• Давні платформи (мають докембрійський фундамент — архейський або протерозойський):
  • Східноєвропейська;
  • Сибірська;
  • Індостанська;
  • Північноамериканська тощо.
• Молоді платформи (мають палеозойський або мезозойський складчастий фундамент):
  • Західноєвропейська;
  • Скіфська;
  • Туранська.

2. Складчасті пояси

Складчастий пояс — лінійно витягнута ділянка земної кори з високою тектонічною активністю (зони інтенсивного горотворення, сейсмічності та вулканізму).

Найбільші складчасті пояси Землі:

• Тихоокеанський («Вогняне кільце») — молодий складчастий пояс (Японські острови, Алеутські острови, Кордильєри, Анди тощо).
• Альпійсько-Гімалайський — молодий складчастий пояс (Піренеї, Альпи, Карпати, Кримські гори, Кавказ, Гімалаї тощо).
• Урало-Монгольський — давній складчастий пояс.
• Атлантичний — давній складчастий пояс.
• Арктичний — давній складчастий пояс.

Крайовий (передгірний) прогин — лінійно витягнутий прогин, що виникає на межі між платформою і складчастою гірською спорудою та заповнюється продуктами руйнування гір і прилеглих платформ (наприклад, Передкарпатський прогин). У них зазвичай концентруються родовища осадових (нафта, природний газ, кам’яна і калійна солі) та рудних корисних копалин.

Внутрішні (ендогенні) сили Землі

Внутрішні процеси — це тектонічні рухи, землетруси та вулканізм. Джерелом енергії цих процесів є внутрішня теплова енергія земних надр.

Тектонічні рухи земної кори

Тектонічні рухи поділяються на горизонтальні (зближення або розходження плит, утворення складок і рифтів) та вертикальні (повільні вікові підняття й опускання ділянок земної кори за лініями розломів).

Основні форми дислокацій при розривних рухах:

• Скид — блок земної кори, що опустився по лінії розлому відносно суміжного блоку.
• Горст — піднята ділянка земної кори, обмежена паралельними розломами. Результат у рельєфі: брилові гори з плоскими вершинами і крутими схилами.
• Грабен — опущена ділянка земної кори, обмежена паралельними розломами. Результат у рельєфі: глибокі улоговини та рифтові западини озер (наприклад, озеро Танганьїка, озеро Байкал).

Рис. 3. Розривні тектонічні порушення в розрізі: будова скиду, горста і грабена

Землетруси

• Землетруси — підземні поштовхи і коливання земної поверхні, спричинені раптовими зміщеннями та розривами порід у земній корі або верхній мантії.
• Осередок (гіпоцентр) — місце виникнення підземних поштовхів та розриву гірських порід на глибині.
• Епіцентр — ділянка земної поверхні, розташована вертикально над осередком (гіпоцентром) землетрусу, де сила поштовхів та руйнувань є максимальною.
• Цунамі — велетенські хвилі, що виникають на поверхні водойми внаслідок сильних підводних землетрусів або вивержень підводних вулканів.

Рис. 4. Схема виникнення землетрусу: гіпоцентр (осередок у товщі кори), епіцентр та розповсюдження сейсмічних хвиль

Вулканізм

• Вулканізм — сукупність процесів і явищ, пов’язаних із підняттям магми з надр Землі та її виливанням на земну поверхню.
• Магма — розплавлена гаряча речовина силікатного складу, насичена газами й водяною парою, що утворюється в земній корі та верхній мантії. Виливаючись на поверхню і втрачаючи леткі гази, магма перетворюється на лаву.
• Вулкани — геологічні конусоподібні або куполоподібні споруди, складені застиглими продуктами виверження.

Елементи будови вулкана:

• Конус вулкана — гора, сформована нашаруваннями продуктів багаторазових вивержень (застиглої лави, вулканічного попелу, бомб).
• Жерло — вертикальний або похилий канал, яким магма піднімається від магматичного осередку до земної поверхні.
• Кратер — лійкоподібне або чашоподібне заглиблення на вершині вулканічного конуса, через яке виливаються лава та викидаються гази.
• Магматичний осередок — підземний резервуар магми на глибині.

Рис. 5. Внутрішня будова конічного вулкана в розрізі

Сейсмічні пояси та вулканізм (ендогенні процеси)

До основних сейсмічних поясів Землі належать:

• Тихоокеанське вогняне кільце
• Середземноморсько-Індонезійський пояс
• Атлантичний пояс

Рис. 6. Тихоокеанське вогняне кільце: зони активного вулканізму, землетрусів та глибоководних жолобів

Основні вулкани Землі:

• Охос-дель-Саладо
• Льюльяйльяко
• Котопахі
• Кіліманджаро
• Орісаба
• Попокатепетль
• Мауна-Кеа
• Мауна-Лоа
• Фудзіяма
• Етна
• Руапеху
• Гекла
• Везувій

Геохронологія

Геохронологічна шкала (таблиця) відображає послідовність основних етапів геологічної історії Землі — ер, періодів та епох горотворення (складчастості). Читати геохронологічну таблицю слід знизу вгору — від найдавніших етапів до сучасності.

Рис. 6. Геохронологічна таблиця: співвідношення ер, періодів, часу їх початку та епох горотворення (складчастостей)

• ← Попередній розділ: Внутрішня будова Землі · Наступний розділ: Рельєф суходолу та дна океану →