· Ілля Добрий · ГДЗ · 13 хв. читати
Завдання до теми «Я в горах» - Довкілля
ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІ ЗАВДАННЯ
1. Які гірські породи, корисні копалини та інші ресурси добувають у горах України? Оцініть необхідність припинення або посилення такої діяльності.
В Українських Карпатах і Кримських горах добувають нафту, природний газ, буре вугілля, кам’яну та калійну солі, сірку, залізні, поліметалеві, ртутні та золоті руди. Серед гірських порід і будівельних матеріалів розробляють вапняк, мармур, пісковик, гіпс, глину та граніт. Також гори багаті на лісову деревину і цілющі мінеральні води («Моршинська», «Поляна Квасова», «Нафтуся»).
Видобуток корисних копалин і вирубування лісів необхідно суттєво обмежити та суворо контролювати. Кар’єри руйнують гірські схили, а знищення дерев призводить до катастрофічних паводків, зсувів ґрунту та зникнення рідкісних тварин і рослин. Замість виснаження надр варто розвивати екологічний туризм і санаторне лікування.
2. Підготуйте коротке повідомлення про рослини, ягоди та гриби, на які можна натрапити в горах України.
Повідомлення «Скарби гірських лісів і полонин України»
Рослинний світ українських гір змінюється з висотою. Біля підніжжя Карпат шумлять букові та грабові ліси, вище ростуть стрункі смереки (ялини) та ялиці, а на високогірних полонинах стеляться зарості сосни гірської (жерепу) та ялівцю. У горах трапляються рідкісні рослини з Червоної книги України: смерека біла, сосна кедрова, тирлич жовтий, лілія лісова, шафран Гейфелів (крокус), рододендрон східнокарпатський (червона рута) та білотка альпійська (едельвейс). У Кримських горах ростуть сосна кримська, дуб пухнастий, яловець високий і суничник дрібноплідний.
Влітку та восени гірські схили дарують безліч смачних ягід: чорницю (афину), брусницю, малину, ожину, суницю лісову та журавлину. Також карпатські ліси славляться грибами. Тут збирають білі гриби (боровики), лисички, підосичники, підберезники, маслюки, рижики та опеньки. Хоча серед отруйних грибів небезпечними є бліда поганка та мухомор, тому збирати слід лише добре знайомі їстівні види.
3. Які мінерали можна добути в горах? Для чого їх використовують? Підготуйте коротке повідомлення з презентацією.
У горах видобувають кварц, кальцит, польовий шпат, слюду, галіт (кам’яну сіль), гіпс, графіт, самородні золото й срібло, а також дорогоцінне каміння (алмаз, рубін, сапфір, смарагд, топаз). Їх використовують у будівництві, металургії, хімічній промисловості, електроніці, медицині, кулінарії та ювелірній справі.
Що ховають у собі гори?
- Гірські хребти складаються з багатьох природних твердих частинок — мінералів.
- Усі мінерали мають сталий хімічний склад і чітку будову кристалів.
- Кожен камінь під нашими ногами слугує людині в побуті чи техніці.
Що казати біля дошки (слайд 1)
Ви коли-небудь замислювалися, з чого насправді збудовані Карпати чи Кримські гори? Це не просто суцільна кам’яна стіна, а велетенська скарбниця різноманітних кристалів, які ми використовуємо щодня.
Повний текст усіх слайдів і виступу (6)
- Що ховають у собі гори?
- Гірські хребти складаються з багатьох природних твердих частинок — мінералів.
- Усі мінерали мають сталий хімічний склад і чітку будову кристалів.
- Кожен камінь під нашими ногами слугує людині в побуті чи техніці.
Ви коли-небудь замислювалися, з чого насправді збудовані Карпати чи Кримські гори? Це не просто суцільна кам’яна стіна, а велетенська скарбниця різноманітних кристалів, які ми використовуємо щодня.
- Кварц — володар кристалів і піску
- Складається з діоксиду кремнію та має високу твердість за шкалою Мооса.
- Чисті прозорі кристали називають гірським кришталем, а фіолетові — аметистом.
- З кварцового піску плавлять скло, а кристали ставлять у годинники.
Кварц трапляється у горах майже всюди. Його прозорі друзи схожі на крижинки, які ніколи не тануть, а звичайний річковий пісок із кварцу перетворюється на віконне скло та лінзи для мікроскопів.
- Кальцит: від печер до міських споруд
- Цей карбонат кальцію є головною частиною звичайного вапняку та білого мармуру.
- Саме з розчиненого водою кальциту в печерах виростають кам’яні бурульки.
- Без нього неможливо уявити будівництво, міцний цемент чи шкільну крейду.
Австрійський дослідник Вільгельм Гайдінгер дав назву цьому мінералу майже двісті років тому від латинського слова «вапно». Якщо ви бачили химерні сталактити в гірських печерах — це саме дивовижна робота кальциту.
- Галіт і графіт: солоний кристал та олівець
- Галіт — це природна кам’яна сіль, яка утворюється з випаруваної води озер.
- Кристали кубічної форми життєво необхідні людям і тваринам для їжі.
- М’який сірий графіт залишає слід на папері та малює в простих олівцях.
У горах добувають і зовсім знайомі речі. Без галіту будь-який обід був би прісним, а графіт отримав свою назву від грецького слова «писати», бо його лусочки легко зчісуються об аркуш зошита.
- Алмаз: нездоланний чемпіон твердості
- Найтвердіший природний мінерал, чия назва з арабської означає «нездоланний».
- Алмаз складається з того ж самого вуглецю, що й м’який графіт.
- Його грані ріжуть камінь і скло, а майстерне огранювання створює діаманти.
Дивовижно, але розкішний алмаз і грифель нашого олівця — це близнюки за складом, які виросли за різного тиску в надрах Землі. Завдяки абсолютній твердості алмазні свердла бурять найміцніші гірські породи.
- Гірські надра в сучасному житті
- З рудних копалин люди виплавляють метали для техніки, транспорту й мостів.
- Мінерали живлять хімічну промисловість, рятують у медицині та прикрашають побут.
- Гірські багатства вичерпні, тому їхній видобуток має бути дбайливим і безпечним.
Від крихітної солонки на столі до потужних космічних кораблів — скрізь працюють кристали, підняті з гір. Бережімо природу гірських хребтів, адже кожен знайдений мінерал Земля творила мільйони років!
4. Які небезпеки чекають на альпіністів і альпіністок, які підкоряють дуже високі гори, приміром, Еверест? Опишіть, як вони долають труднощі на шляху до своєї мрії.
Під час сходження на Еверест (8848 м) та інші високі вершини на людей чекають суворі випробування:
- Розріджене повітря і брак кисню: на великій висоті стає важко дихати, виникає гірська хвороба (запаморочення, нудота, слабкість).
- Екстремальний холод і ураганні вітри: температура падає нижче , що загрожує сильним обмороженням.
- Снігові лавини, каменепади та глибокі льодові тріщини: приховані під снігом провалля та раптові зсуви снігу дуже небезпечні.
- Сліпуче сонячне випромінювання: яскраве світло, відбите від снігу, може викликати опіки шкіри та «снігову сліпоту».
Щоб подолати ці труднощі, альпіністи багато місяців тренують витривалість. Підйом здійснюють поступово з зупинками у висотних таборах для акліматизації (звикання організму до висоти). Вони одягають спеціальні багатошарові термокостюми, захисні окуляри, черевики з металевими шипами («кішками»), користуються льодорубами, страхувальними мотузками, раціями та кисневими балонами з масками.
5. Які мають бути особливості поводження в лавинонебезпечній місцевості? Як запобігають утворенню лавин? Які дії слід здійснити в разі потрапляння в лавину?
Правила поводження в лавинонебезпечній місцевості:
- Не виходити в гори під час снігопаду, туману, хуртовини та в перші дні після них.
- Пересуватися лише дозволеними маршрутами та гребенями хребтів, оминаючи круті засніжені схили і вузькі ущелини.
- Не кричати і не створювати гучних звуків, бо звукова хвиля може зрушити нестійкий сніг.
- Мати при собі лавинний датчик (біпер), щуп і лопату.
Як запобігають утворенню лавин:
- На гірських схилах висаджують ліси, будують снігозатримувальні щити, сітки та захисні дамби, а над дорогами зводять бетонні галереї.
- Рятувальні служби завчасно проводять примусовий спуск малих лавин (штучно обстрілюють схили або використовують направлені вибухи чи звукові гармати, коли там немає людей).
Дії в разі потрапляння в лавину:
- Спробувати втекти вбік від напрямку руху снігу або сховатися за великим виступом скелі.
- Якщо потік підхопив, негайно скинути рюкзак і лижі, закрити ніс і рот шарфом чи рукавичкою.
- Робити плавальні рухи руками, намагаючись утриматися на поверхні снігової маси й наблизитися до її краю.
- Перед самою зупинкою лавини притиснути коліна до живота, а долонями перед обличчям розчистити повітряну кишеню для дихання.
- Під снігом не панікувати і не кричати даремно (сніг глушить звук, а кисень швидко витрачається), кричати лише тоді, коли чутно кроки та голоси рятувальників.
6. Що вам відомо про джерела звуків у неживій природі й середовища їх поширення? Яке значення мають ці звуки для людини та інших живих організмів?
Природними джерелами звуків у неживій природі є вітер (завивання хуртовини, шелест листя), вода (шум морського прибою, дзюрчання гірського струмка, гуркіт водоспаду, стукіт дощу), гроза (грім), а також землетруси, виверження вулканів, каменепади, сходження лавин і тріск криги. Звукові хвилі поширюються у трьох середовищах: газоподібному (повітря), рідкому (вода) та твердому (земна кора, каміння, лід). У вакуумі (відкритому космосі) звук поширюватися не може.
Для людини й тварин ці звуки є життєво важливими сигналами про стан довкілля. Грім, гул вітру, підземний гуркіт чи тріск у горах попереджають про небезпеку (бурю, землетрус, лавину) і дають час знайти укриття. Водночас дзюрчання води допомагає знайти джерело в лісі, а спокійні звуки природи заспокоюють нервову систему людини й знімають втому.
ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ
1. Обговоріть, як утворюються звуки в наведених музичних інструментах. У яких із-поміж них звуки утворюються внаслідок коливання: а) шкіряної мембрани (перетинки); б) металевого дроту; в) металевої пластинки? Чи можна виявити причиново-наслідкову залежність між розміром музичного інструмента й висотою утворених ним звуків?
Звук у будь-якому музичному інструменті виникає внаслідок швидких коливань його частин (струн, перетинок, пластинок або стовпа повітря всередині трубки), які передаються повітрю. На малюнку зображено: тамтам (джембе), трубу, гітару, маракаси, домру (лютню), саксофон, ксилофон (металофон), банджо, малий барабан, скрипку, арфу, баян (акордеон), валторну та бубон.
Розподіл зображених інструментів за джерелом коливань:
- а) шкіряної мембрани (перетинки): африканський барабан (джембе), малий барабан з паличками, бубон, а також банджо (де струни передають коливання натягнутій шкіряній мембрані).
- б) металевого дроту (струни): гітара, домра, банджо, скрипка, арфа.
- в) металевої пластинки: баян (всередині корпусу під дією повітря коливаються маленькі металеві язички-пластинки), бубон (має металеві тарілочки по краях обруча) та металофон (якщо пластинки ударної установки металеві). У трубі, валторні та саксофоні звук утворюється коливанням стовпа повітря всередині металевої труби, а в маракасах — ударами дрібних кульок об стінки корпусу.
Між розміром інструмента і висотою звуку є пряма залежність: що менший розмір інструмента (коротша й тонша струна, менший корпус або коротша трубка), то частіше відбуваються коливання і вищим (тоншим) є звук. Наприклад, маленька скрипка чи домра звучить високо, а велика гітара чи арфа з довгими струнами здатна видавати низькі, глибокі звуки; маленька труба звучить вище за велику валторну.
2. Сонар — звуковий прилад, яким досліджують морське дно, а також шукають різні об’єкти, зокрема підводні човни. Зважаючи на малюнок, обговоріть принцип дії сонару.
Дія сонару (ехолота) ґрунтується на відбиванні звукових хвиль (явищі луни) у воді:
- Передавач, установлений на дні корабля, посилає у товщу води короткий спрямований звуковий (ультразвуковий) сигнал.
- Звукова хвиля швидко поширюється у воді, натрапляє на перешкоду (морське дно, скелю, зграю риб або підводний човен) і відбивається від неї.
- Відбита хвиля повертається назад до корабля, де її вловлює чутливий приймач.
- За часом, який минув від моменту відправлення сигналу до повернення луни, та відомою швидкістю звуку у воді комп’ютер точно обчислює глибину моря або відстань до підводного човна.
3. Щоб дізнатися про наближення ворожої кінноти, давні воїни ставали на коліна й прикладали вухо до землі. Чому вони так чинили?
Тверде середовище (земля, гірські породи) проводить звук значно швидше і краще, ніж повітря. У повітрі тупіт копит швидко слабшає і стає чутним лише з невеликої відстані, а крізь щільний ґрунт звукові коливання від ударів кінських копит передаються на багато кілометрів, тому воїни дізнавалися про наближення ворога завчасно.
4. Відомий німецький композитор Людвіг ван Бетховен після хвороби втратив слух. Проте все одно продовжував писати музику. Під час гри на роялі він встромляв палицю одним кінцем усередину рояля, а інший затискав у зубах. Поясніть, чи допомагало йому це, аби чути звуки від рояля.
Так, це справді допомагало композитору сприймати музику. Звукові коливання від струн і корпусу рояля передавалися через тверду дерев’яну палицю безпосередньо на зуби та кістки черепа, а звідти — до внутрішнього вуха (де міститься завитка зі слуховими рецепторами). Така передача звуку крізь тверді тканини в обхід пошкодженої барабанної перетинки називається кістковою провідністю.
5. Як ви вважаєте, чи можуть два космонавти спілкуватися один з одним на поверхні Місяця, якщо в них вийде з ладу радіозв’язок?
Звичайним способом (просто розмовляючи) вони почути один одного не зможуть, бо на Місяці немає атмосфери (повітря), а у вакуумі звукові хвилі не поширюються.
Проте космонавти можуть поспілкуватися двома іншими способами:
- Притулитися шоломами скафандрів один до одного — тоді звук голосу передаватиметься через повітря всередині першого шолома, тверді стінки обох шоломів і повітря всередині другого шолома прямо до вух напарника.
- Використовувати мову жестів.
6. Поки діти маленькі й легкі, батьки часто граються з ними й підкидують їх у повітря. Можна подумати, що це лише гра. Утім, для дітей це дуже корисно. Зважаючи на будову внутрішнього вуха, обговоріть, яка користь таких підкидань і хитання малюків у колисці.
У внутрішньому вусі людини, окрім органа слуху (завитки), розташований орган рівноваги — вестибулярний апарат (півколові канали та мішечки). Він відповідає за відчуття положення тіла в просторі, прискорення та руху. Плавне хитання в колисці та обережні підкидання малюків на руках тренують і розвивають вестибулярний апарат дитини, покращують координацію рухів, зміцнюють м’язи та допомагають швидше навчитися впевнено тримати рівновагу під час ходьби й бігу.
7. Як ви вважаєте, у який спосіб можна натренуватися, щоб уникнути морської хвороби? Щоб ви порадили людям, яких нудить навіть під час поїздки в автобусі?
Щоб уникнути морської хвороби (захитування), потрібно регулярно тренувати вестибулярний апарат: кататися на гойдалках і каруселях, займатися плаванням, танцями, гімнастикою, їздою на велосипеді, стрибками на батуті, робити плавні нахили й оберти голови та перекиди.
Поради людям, яких захитує під час поїздки в автобусі:
- Сідати на передні сидіння за водієм обличчям у напрямку руху автобуса, де менше трясе.
- Дивитися вперед у вікно на далекі нерухомі предмети (лінію горизонту) і не користуватися смартфоном чи книжкою під час руху.
- Забезпечити доступ свіжого прохолодного повітря (відкрити люк, вентилятор або вікно) і дихати глибоко й рівномірно.
- Перед дорогою не переїдати, проте й не їхати зовсім голодним; під час поїздки пити негазовану воду маленькими ковтками або смоктати кислий льодяник чи скибочку лимона.
8. У горах та інших місцях люди здавна видобувають корисні речовини. Згідно з давньоєгипетським міфом, колись над землею пройшов дощ із дуже цінної речовини. Після цього єгиптяни отримали можливість добувати її із землі, і вона стала основою могутності Давнього Єгипту. На малюнку зображено етапи добування цієї речовини: спочатку подрібнювали породу, ретельно промивали її водою, просіювали, переплавляли і згодом отримували чисту речовину. Про яку речовину йдеться?
Йдеться про золото. Саме цей благородний метал у природі трапляється в самородному стані (у вигляді дрібних крупинок і прожилок у кварцових гірських породах або в річковому піску). Оскільки золото значно важче за пісок і подрібнене каміння, під час промивання водою легкі частинки породи змивалися, а важкі золоті піщинки осідали на дні, після чого їх переплавляли у злитки та зважували на терезах (як показано на давньоєгипетському малюнку).
9. На туристичних мапах часто трапляються різні позначки для маркування особливостей туристичних шляхів. Проаналізуйте наведені позначки та запропонуйте їх значення.
Значення наведених туристичних позначок:
- а — місце для приготування гарячої їжі (казанок на тринозі над вогнем);
- б — дерев’яний будиночок, туристичний притулок (колиба, турбаза) для ночівлі;
- в — пішохідний туристичний маршрут по рівнинній місцевості (прогулянкова стежка);
- г — спеціально облаштоване місце для розведення багаття;
- ґ — кемпінг, дозволене місце для встановлення наметів (наметове містечко);
- д — гірський туристичний маршрут, крутий підйом у гору;
- е — туристична стежка з дороговказом (маркований шлях або початок маршруту);
- з (на малюнку в підручнику надруковано «э») — медична аптечка (наявність засобів першої допомоги під час походу).
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Визначення відносної твердості матеріалів
Аби визначити, який із двох матеріалів твердіший, слід спробувати залишити одним із них подряпину на поверхні другого. Твердіший матеріал залишає подряпини на менш твердому. Випробуйте на твердість доступні вам матеріали. Для досліду можна використовувати різні метали (залізо, цинк, мідь, алюміній тощо), скло, крейду, мармур, різні пластмаси, гіпс та інші оздоблювальні матеріали. За результатами дослідження розташуйте випробувані матеріали в послідовності збільшення їхньої твердості. Порівняйте власну шкалу зі шкалою Мооса.
Обладнання та матеріали: шматочки крейди, гіпсу, пластмасова лінійка, алюмінієвий дріт, мідна монета або дріт, уламок мармуру, залізний цвях, товсте скельце.
Хід експерименту:
- По черзі проводимо гострим краєм одного зразка по гладкій поверхні іншого.
- Стираємо пил серветкою і перевіряємо, чи залишилася справжня борозенка-подряпина.
- Записуємо результати випробувань у таблицю та вибудовуємо ряд від найм’якшого матеріалу до найтвердішого.
Результати спостережень та порівняння зі шкалою Мооса:
| № у нашому досліді | Випробуваний матеріал | Що ним вдалося подряпати | Орієнтовний бал за шкалою Мооса | Еталонний мінерал шкали Мооса для порівняння |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Крейда | Не дряпає жоден інший зразок (залишає лише білий слід) | Тальк () | |
| 2 | Гіпс | Дряпає крейду, легко дряпається нігтем | Гіпс () | |
| 3 | Пластмаса (м’яка) | Дряпає крейду та гіпс | Між гіпсом () і кальцитом () | |
| 4 | Алюміній | Дряпає пластмасу та гіпс | Близько до кальциту () | |
| 5 | Мармур | Дряпає алюміній і пластмасу | Кальцит () | |
| 6 | Мідь | Залишає подряпину на мармурі та алюмінії | Між кальцитом () і флюоритом () | |
| 7 | Залізо (цвях) | Дряпає мідь, мармур, алюміній і пластмасу | Флюорит () — апатит () | |
| 8 | Скло | Дряпає залізний цвях та всі попередні матеріали | Ортоклаз () |
Висновок: побудований нами ряд матеріалів за зростанням твердості (крейда ➔ гіпс ➔ пластмаса ➔ алюміній ➔ мармур ➔ мідь ➔ залізо ➔ скло) повністю узгоджується з еталонною шкалою Мооса. Твердіший матеріал завжди руйнує поверхню м’якшого.
Дослідження висоти звуку
Для дослідження вам знадобиться гітарна струна (бажано нейлонова), закріплена на дошці, наче на гітарному грифі. Змінюйте натяг струни та дослідіть, як від цього змінюється висота звуку. Виконайте такий самий дослід, але з використанням струни довшої або коротшої. А також зі струною з більшою товщиною. Опишіть свої спостереження. Висоту звуку можна також досліджувати з використанням пляшок, частково заповнених водою. Дослідіть, як залежить висота звуку від наповненості пляшки.
Хід роботи та спостереження:
| Досліджуваний чинник | Що змінювали в досліді | Як змінилася частота коливань і висота звуку |
|---|---|---|
| 1. Натяг струни | Сильніше натягнули струну на дошці | Струна почала коливатися швидше (з більшою частотою), звук став вищим і тоншим. При послабленні натягу звук стає нижчим. |
| 2. Довжина струни | Притиснули струну пальцем, зробивши її робочу частину коротшою | Коротша струна коливається частіше і видає вищий звук, а довша струна — нижчий. |
| 3. Товщина струни | Замінили тонку нейлонову струну на товстішу за такого самого натягу й довжини | Товста й важка струна коливається повільніше, тому утворює нижчий (басовий) звук, а тонка — вищий. |
| 4. Пляшки з водою (дмухання над горлечком) | Подули горизонтально над краєм шийки пляшки з різною кількістю води (як показано на малюнку в підручнику) | Коли ми дмухаємо над пляшкою, звучить стовп повітря всередині неї. У пляшці, де більше води (менший стовп повітря), звук вищий. У пляшці, де менше води (більший стовп повітря), звук нижчий. |
| 5. Пляшки з водою (постукування ложкою чи олівцем) | Легенько вдарили по скляних стінках пляшок | При ударі коливається саме скло разом із водою. Пляшка з більшою кількістю води коливається повільніше й звучить нижче (глухіше), а пляшка з меншою кількістю води звучить вище й дзвінкіше. |
Висновок: висота звуку прямо залежить від частоти коливань джерела звуку. Що коротше, тонше, легше і сильніше натягнуте тіло (або що менший стовп повітря у пляшці при вдмухуванні), то швидше воно коливається і то вищий звук ми чуємо.
ДОВГОСТРОКОВИЙ ПРОЄКТ
Створення моделі для демонстрації природних явищ
Разом із дорослими продумайте та зберіть діючу модель, на якій можна продемонструвати будь-яке природне явище, приміром, вулкан, гейзер, цунамі або інше. Презентуйте свою роботу на уроці з «Довкілля» або на шкільній конференції. Підготуйте презентацію, у якій повідомте, як ви готувалися та збирали модель.
Тема проєкту: Діюча модель «Виверження вулкана».
Мета: сконструювати наочний макет вулкана з підручних матеріалів і безпечно продемонструвати вихід пінної «лави» на поверхню.
Необхідні матеріали:
- невелика пластикова пляшка ( або ) чи баночка — для жерла і кратера;
- цупкий картон або пластикова таця — для основи макета;
- солоне тісто, глина, пластилін або пап’є-маше — для формування конуса гори;
- акрилові фарби або гуаш (коричнева, сіра, чорна, зелена) та пензлик;
- харчова сода ( столові ложки), рідкий засіб для миття посуду ( чайна ложка), червоний або оранжевий харчовий барвник, столовий оцет (, ) — для запуску «виверження».
Етапи виготовлення моделі (разом із дорослими):
- Закріплюємо пластикову пляшку без кришки по центру картонної основи.
- Обліплюємо пляшку солоним тістом або пластиліном у формі конусоподібної гори з пологими схилами, залишаючи відкритим отвір горлечка («кратер»).
- Коли макет висохне, розфарбовуємо схили вулкана у темно-сірі та коричневі кольори гірських порід, а біля підніжжя робимо зелену рослинність або мох.
- Для демонстрації насипаємо всередину «жерла» харчову соду, додаємо краплю мийного засобу і розведений у невеликій кількості теплої води червоний барвник.
- За допомогою дорослих тонкою цівкою вливаємо оцет у кратер. Відбувається бурхлива реакція з виділенням газу, і червона пінна «лава» виливається з кратера та тече схилами вулкана.
Як ми оживили вулкан на уроці
- Ми вирішили власноруч створити діючу модель грізного та водночас захопливого природного явища.
- Слово вулкан походить від острова Вулькано та давньоримського бога підземного вогню.
Що казати біля дошки (слайд 1)
Ми з батьками довго думали, яке явище обрати для проєкту з довкілля, і зупинилися на вулкані. Мені завжди було цікаво дізнатися, чому під землею кипить розплавлений камінь і як він проривається нагору.
Повний текст усіх слайдів і виступу (6)
- Як ми оживили вулкан на уроці
- Ми вирішили власноруч створити діючу модель грізного та водночас захопливого природного явища.
- Слово вулкан походить від острова Вулькано та давньоримського бога підземного вогню.
Ми з батьками довго думали, яке явище обрати для проєкту з довкілля, і зупинилися на вулкані. Мені завжди було цікаво дізнатися, чому під землею кипить розплавлений камінь і як він проривається нагору.
- Що ховається всередині вогняної гори
- Глибоко під землею збирається магма — розжарена суміш порід і розчинених газів.
- Крізь підземне жерло магма під тиском піднімається до чашоподібного кратера на вершині.
- Коли розпечена маса виливається на поверхню Землі, її вже називають лавою.
Вулкан — це не просто висока гора, а справжній канал у земній корі. Головна рушійна сила виверження — це шалений тиск газів, які виштовхують магму вгору, немов корок із пляшки.
- З чого ми ліпили конус вулкана
- Основою нашої гори стала звичайна пластикова пляшка, закріплена на міцній дерев’яній дощечці.
- Схили ми виліпили із солоного тіста, фольги та пофарбували гуашшю кольору скель.
- Усередині пляшки-жерла ми сховали таємний рецепт нашої безпечної хімічної лави.
Каркас ми майстрували всією родиною на вихідних. Найбільше мені сподобалося розмальовувати схили темною фарбою й додавати камінці, щоб наш макет мав вигляд справжнього скелястого велетня.
- Секрет нашої бурхливої лави
- Для виверження ми змішали харчову соду, червону фарбу й краплю рідкого мила.
- Коли ми долили теплий оцет, утворилися мільйони бульбашок вуглекислого газу.
- Яскрава піна миттєво піднялася до кратера і повільно потекла схилами макета.
Справжній вулкан кипить від розпечених підземних газів, а в нашому макеті спрацювала безпечна хімія. Сода з оцтом виділили стільки газу, що червона піна зашипіла і ринула через край!
- Якими бувають справжні виверження
- Вулканологи виділяють тихі виверження з повільною лавою та вибухові з хмарами попелу.
- Гавайські вулкани виливають рідку лаву спокійно, а Везувій вибухає раптово й гучно.
- Наша модель нагадала саме гавайський тип через плавний рух пінистих потоків.
Досліджуючи енциклопедії, ми з’ясували, що виверження бувають зовсім різними. Наш вулкан виявився лагідним і видовищним, без небезпечного попелу та гучного гуркоту.
- Чому цей дослід став особливим
- Створення діючої моделі допомогло нам наочно зрозуміти складні процеси всередині літосфери.
- Ми навчилися працювати в команді та безпечно проводити цікаві наукові експерименти.
- Природа нашої планети сповнена таємниць, які захоплює досліджувати власноруч.
Працювати над цим проєктом було набагато цікавіше, ніж просто читати параграф у підручнику. Тепер я точно знаю, як газ штовхає рідину і чому прокидаються підземні велетні.