Лишайники: будова, розмноження та значення

• Назад до змісту довідника

Лишайники - це група симбіотичних організмів, які складаються з грибів (аскоміцети або базидіоміцети) і одноклітинних водоростей. Іноді до складу можуть входити ціанобактерії (синьо-зелені водорості).

Гриб (гетеротроф) поглинає з ґрунту воду і мінеральні речовини. Водорості (автотрофи) синтезують органічні речовини та передають їх грибам в обмін на воду і мінеральні речовини. Лишайник існує як єдиний організм.

За сучасною класифікацією лишайники відносять до царства Гриби.

Типи лишайників за формою

За зовнішнім видом виділяють три основні групи лишайників:

1. Накипні або коркові (лецідея, леканора). Розташовані на каменях, будівлях тощо, міцно зростаються з поверхнею.
2. Листуваті (пармелія, ксанторія). Схожі на листкові пластинки, зростаються з субстратом за допомогою ніжки, що складається з гіф.
3. Кущисті (ягель - “оленячий мох”, цетрарія - “ісландський мох”, кладонія). У вигляді гіллястих кущиків на ґрунті чи висять із гілок дерев; прикріплені основою талому або ризоїдами.

Будова та розмноження

Іл.1 Слань лишайника: а) верхня кора; б) клітини водоростей або ціанобактерій; в) нещільні гіфи; г) нижня кора; д) ризоїди

Тіло лишайника являє собою слань або талом. 90% його об’єму припадає на гіфи гриба. Часто лишайники забарвлені в різні кольори через наявність у гіфах гриба різних пігментів. Також забарвлення залежить від солей заліза, складу і концентрації органічних лишайникових кислот (вони властиві тільки цим організмам).

Залежно від взаємного розташування гриба і водорості розрізняють гомеомерні та гетеромерні слані. У першому випадку водорості розподіляються серед гіф гриба без особливого порядку - це вважається більш давньою і структурно більш примітивною організацією. При гетеромерній організації слань диференційована на функціональні шари.

Розмноження лишайників здійснюється кількома способами:

• Уламками слані - висихаючи, слань стає крихкою, і від неї відламуються шматочки, що розповсюджуються вітром
• Соредіями (кілька клітин водорості, оплетених гіфами гриба), які формуються всередині слані
• Ізидіями - це вирости на тілі слані, що складаються з клітин водорості й гіфів гриба

Завдяки своїй особливій будові лишайники дуже витривалі й здатні розростатися на субстратах, де не можуть існувати ні гриби, ні водорості окремо. Лишайники здатні переносити тривалу нестачу води; температурні коливання (до -50°С у тундрі і до +50…+60°С у пустелях, а антарктичні види живуть при від’ємній температурі цілий рік), причому фотосинтез відбувається навіть при від’ємних температурах. Характерний дуже повільний ріст. Лишайники вимогливі до чистоти навколишнього середовища, при незначному забрудненні вони гинуть (крім деяких видів).

Значення лишайників

• Першими заселяючи безжиттєві субстрати, вони беруть участь в утворенні ґрунту
• Кормове (взимку в тундрі північні олені живляться переважно лишайниками)
• Отримання лакмусу та фарби
• Біоіндикація - показник забрудненості середовища
• Деякі види їстівні для людей (манна)
• Перша стадія ерозії гірських порід