· Ілля Добрий · ГДЗ · 5 хв. читати

Навчальне дослідження № 1 «Виконання найпростіших операцій із використанням лабораторного устаткування» - Хімія

Що ми маємо зробити?

1. Відмірюємо об’єм рідини.

Об’єм прозорих рідин завжди вимірюють за нижньою межею меніска, тримаючи очі на одному рівні з поверхнею рідини.

Приклад записів тренування окоміру в зошиті:

  • Спроба 1 (на око 1 мл1\ \mathrm{мл}): за мірним циліндром вийшло 1,3 мл1{,}3\ \mathrm{мл}.
  • Спроба 2 (на око 1 мл1\ \mathrm{мл}): вийшло 1,1 мл1{,}1\ \mathrm{мл}.
  • Спроба 3 (на око 1 мл1\ \mathrm{мл}): вийшло 1,0 мл1{,}0\ \mathrm{мл}.
  • Спроба 4 (на око 2 мл2\ \mathrm{мл} та 5 мл5\ \mathrm{мл}): після тренування похибка зменшилася до 0,10{,}1–0,2 мл0{,}2\ \mathrm{мл}.

2. Подрібнюємо речовини. Яку кількість цукру слід насипати в ступку, щоб було зручно перетирати та не розсипати вміст?

У ступку варто насипати невелику кількість цукру — приблизно 1–2 шпателі (не більше чверті об’єму ступки). Якщо насипати забагато, кристали під час розтирання будуть висипатися через краї. Розтирають цукор коловими рухами товкачика, притискаючи його до стінок і дна, доки не утвориться дрібна цукрова пудра.

6. Нагріваємо рідину в порцеляновій чаші. Скільки рідини потрібно налити в чашу, щоб її вміст не розбризкувався під час кип’ятіння?

У порцелянову чашу слід наливати рідину не більше ніж на третину або половину її об’єму. Якщо налити майже до країв, під час закипання бульбашки будуть вихлюпувати гарячу рідину назовні.

8. Робота з лабораторним газометром (віртуально). Складіть план дій для заповнення газометра газом і для використання газу. Що треба зробити, щоб вимірювати об’єм газу в газометрі?

План дій для заповнення газометра газом:

  1. Повністю заповнити основну посудину газометра водою (при цьому верхня лійка порожня, а нижній отвір закритий).
  2. Приєднати трубку від джерела газу до лівого бокового крана.
  3. Відкрити боковий кран подачі газу та кран на трубці верхньої лійки (або відкрити нижній зливний отвір).
  4. Подавати газ у посудину: збираючись у верхній частині, газ буде витісняти воду вгору в лійку (або через нижній отвір).
  5. Коли потрібна кількість газу накопичиться, закрити обидва крани.

План дій для використання газу з газометра:

  1. Налити воду у верхню лійку газометра.
  2. Відкрити кран на трубці верхньої лійки — вода потече вниз у посудину і створить тиск на газ.
  3. Відкрити лівий боковий кран — вода витіснятиме газ із газометра назовні через бокову трубку туди, де він потрібен для досліду.

Щоб можна було вимірювати об’єм газу, на прозору стінку основної посудини газометра потрібно нанести мірну шкалу з поділками (проградуювати її в мілілітрах або літрах).

9. Моделювання газометра з підручних матеріалів.

Просту модель газометра можна зробити з двох прозорих пластикових пляшок (наприклад, по 0,5 л0{,}5\ \mathrm{л}), двох гнучких трубочок для напоїв, пластиліну (або термоклею) та прищіпок для перетискання трубок.

  1. У кришці першої пляшки (основного резервуара) зробити два отвори для двох трубочок і ретельно загерметизувати їх пластиліном.
  2. Одну трубочку (довгу) опустити майже до дна першої пляшки, а інший її кінець з’єднати з перевернутою другою пляшкою зі зрізаним дном (вона слугуватиме верхньою лійкою для води).
  3. Другу трубочку (коротку) закріпити лише біля самої кришки — через неї подаватиметься і виходитиме повітря (газ).
  4. Для випробування заповнити першу пляшку водою, вдувати повітря в коротку трубочку (вода підніметься в другу пляшку), а потім перекрити й відкрити подачу води назад — повітря виходитиме назовні.

Для підбиття підсумків роботи обговоріть питання

1. Чому під час розтирання речовин у ступці не можна стукати товкачиком по речовині та стінках ступки?

Від ударів порцелянова ступка може тріснути або розколотися, а дрібні шматочки твердої речовини розлетяться навколо й можуть потрапити в очі або на шкіру. Речовини потрібно саме розтирати плавними коловими рухами.

2. Що може трапитися, якщо під час струшування води, розчину кислоти або бензину закрити отвір пробірки пальцем замість корка?

  • Якщо в пробірці вода, вона не обпече шкіру, але сама забрудниться від пальця, що зіпсує чистоту досліду.
  • Якщо в пробірці розчин кислоти, вона потрапить на шкіру й спричинить хімічний опік.
  • Якщо в пробірці бензин, він подразнює й знежирює шкіру, може всмоктуватися в організм і має шкідливі легкозаймисті пари.

3. Що може трапитися, якщо під час перемішування вмісту в хімічній склянці на скляну паличку не надягнути гумовий наконечник?

Тверда скляна паличка під час енергійного перемішування може вдаритися об тонкі скляні стінки або дно склянки, подряпати їх або навіть розбити посудину.

4. Чому перед нагріванням пробірку слід прогріти по всій довжині?

Скло погано проводить тепло і розширюється при нагріванні. Попереднє рівномірне прогрівання всієї пробірки запобігає різкому перепаду температур між дном і стінками, завдяки чому пробірка не трісне.

5. Чому для випарювання рідин використовують порцелянову чашу, а не пробірки?

Порцелянова чаша має широку відкриту поверхню, тому вода випаровується швидко й рівномірно, а також порцеляна витримує високу температуру навіть після повного випаровування рідини. У вузькій пробірці випаровування триває довго, а рідина може закипіти поштовхами й виплеснутися назовні.

6. Чому не можна запалювати ґніт однієї спиртівки від полум’я іншої?

Для цього довелося б нахилити спиртівку, через що рідкий спирт може вилитися через отвір біля ґнота й миттєво спалахнути — виникне пожежа.

7. Чому не можна нахиляти спиртівку, у якій горить спирт?

Під час нахиляння спирт витікає з резервуара, розливається по столу й одразу займається від полум’я ґнота.

8. Чому не можна гасити полум’я спиртівки, дмухаючи на нього?

Сильний потік повітря може задути полум’я всередину спиртівки, де містяться пари спирту (це спричинить спалах), або перекинути вогонь на папір чи одяг поруч. Спиртівку гасять лише накриваючи ковпачком, щоб перекрити доступ повітря.

9. Чому під час нагрівання не можна торкатися дном пробірки ґнота спиртівки?

У нижній частині полум’я біля ґнота температура помітно нижча, ніж у верхній частині, і там відбувається неповне згоряння. Від дотику до холоднішого ґнота гаряча пробірка може тріснути, а її дно вкриється чорною кіптявою.

Рефлексуємо

  • Де, крім хімічної лабораторії, можуть знадобитися опановані вміння? На кухні (точне відмірювання рідин, подрібнення спецій у ступці, безпечне нагрівання), у медицині й аптеках, під час ремонту чи догляду за рослинами (приготування розчинів добрив).
  • Яке значення має вміння користуватися лабораторним устаткуванням для вирішення дослідницьких проблем? Без правильного поводження з посудом і приладами неможливо провести точний, безпечний і відтворюваний експеримент, щоб перевірити свою гіпотезу.
  • Які операції вдалося виконати легко, а які ще треба відпрацювати? Легко вдалося подрібнювати цукор у ступці та переносити його шпателем, а ще варто потренувати окомір для точного відмірювання 11–2 мл2\ \mathrm{мл} рідини й упевнену роботу з пробіркотримачем.
  • Що виявилося складним і чому? Найвідповідальнішим було нагрівання розчину в пробірці на спиртівці, бо потрібно одночасно стежити за кутом нахилу, напрямком отвору та рівномірним прогріванням.
  • Як ви оцінюєте свою роботу? Оцінюю свою роботу позитивно (на високий рівень), бо дотримався всіх правил безпеки, акуратно виконав усі етапи досліду та зробив обґрунтовані висновки.
Назад