· Ілля Добрий · Довідник · 4 хв. читати
Геоглобалістика і ноосфера В. Вернадського, проблеми війни і миру, тероризму, екологічна, сировинно-енергетична, демографічна і продовольча проблеми, освоєння Світового океану, подолання відсталості та стратегія сталого розвитку
Поняття про глобальні проблеми людства
Глобалізація викликів та геоглобалістика. З розвитком виробництва, появою зброї масового ураження та глобалізацією в другій половині XX ст. локальні виклики переросли в планетарні. Глобальні проблеми людства — це сукупність проблем, які зачіпають життєві інтереси всіх народів, відзначаються динамізмом і потребують для розв’язання спільних зусиль світової спільноти. Усі вони взаємопов’язані й охоплюють сфери озброєння, екології, економіки, енергетики, здоров’я, політики, суспільства й технологій.
На початку сформувалася наука геоглобалістика, теоретичне підґрунтя якої заклав український учений Володимир Вернадський у вченні про ноосферу (оболонку панування розуму на планеті).
Основні глобальні проблеми сучасності
Проблема війни і миру. За останні років відбулося воєн; у XX ст. втрати перевищили осіб. У XXI ст. поширилися гібридна, інформаційна, психологічна та кібервійна. Поява ядерної зброї створила загрозу «ядерної зими» й «ядерної ночі» (зниження температури на ). До «старих» країн «ядерного клубу» належать США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія, до «молодих» — Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР; Україна, Казахстан і Білорусь відмовилися від ядерної зброї. Щорічні світові витрати на оборону сягнули (, SIPRI); кількість вимушено переміщених осіб у світі перевищила осіб (, УВКБ ООН). Найбільшим викликом безпеці в Європі з часів Другої світової війни стала російська збройна агресія проти України. Подолання загрози потребує колективної безпеки (зокрема НАТО), зміцнення збройних сил і протидії дезінформації.
Проблема тероризму. Тероризм — застосування або загроза насильства для політичних, релігійних чи ідеологічних цілей (захоплення заручників, убивства, диверсії, кібератаки). Розрізняють державний (зокрема диверсійний через «п’яту колону»), релігійно-екстремістський та політичний тероризм.
Екологічна проблема. Спричинена антропогенним забрудненням оболонок Землі:
- Атмосфера: автотранспорт і ТЕС збільшують вміст («парниковий ефект» і глобальне потепління), викиди сірки спричиняють кислотні опади, фреони руйнують озоновий шар («озонові дірки» над Антарктидою), викиди в містах утворюють вологі (лондонські) й сухі (лос-анджелеські) смоги.
- Гідросфера: стоки з полів, заводів і міст, аварії танкерів, мікропластик та радіація (найзабрудненіші — Перська й Мексиканська затоки, Північне, Середземне, Балтійське та Внутрішнє Японське моря).
- Літосфера та біосфера: ерозія, кар’єри, засолення ґрунтів; ліси («легені планети») за історичний час скоротилися майже вдвічі, триває опустелювання. Шляхи розв’язання — ресурсоощадні безвідходні технології та екологічна освіта.
Сировинна й енергетична проблеми. Споживання ресурсів зростає, а умови залягання ускладнюються. Шляхи розв’язання: екстенсивний (нові басейни, шельф і дно Океану) та інтенсивний (ресурсо- й енергоощадність, комплексна переробка та рециклінг, замінники й відновлювана енергетика).
Демографічна та продовольча проблеми. Має два полюси: «демографічна криза» у високорозвинених країнах і «демографічний вибух» у частині країн, що розвиваються (особливо в Тропічній Африці). Через швидкий приріст населення, збройні конфлікти й кліматичні зміни людей у світі голодують (, ФАО), а понад відчувають помірну чи гостру нестачу продовольства (найтяжче — у країнах Субсахарської Африки та Південної Азії). Долають екстенсивно (розширення посівів) та інтенсивно (меліорація, селекція, аграрні реформи, альтернативні білки на зразок сої).
Проблема освоєння Світового океану. Океан дає продовольства і тваринного білка, проте нафтовидобуток, судноплавство та надмірний вилов підривають екосистеми; розвивається марикультура й використання енергії Океану за умови суворої екологічної безпеки.
Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Маючи втричі більше населення, ці країни виробляють у разів менше промислової продукції на душу, що зумовлює безробіття (), неписьменність, голод і боргову залежність через колоніальну спадщину та монокультурну економіку. Потребує індустріалізації, демографічної політики, ліквідації монокультури та справедливих правил світової торгівлі.
Глобальні прогнози та концепція сталого розвитку
Глобальні прогнози, Римський клуб і футурологія. Із середини XX ст. сформувалася наука про майбутнє футурологія; у засновано Римський клуб. Сформувалися погляди песимістів (закликають обмежити зростання населення й виробництва через кризу ресурсів і довкілля) та оптимістів (вірять у науково-технічний прогрес, біотехнології, дезурбанізацію й нові телекомунікації).
Сталий розвиток — стратегія людства на XXI ст. Розроблена на початку (в Україні прийнята у ). Сталий розвиток — концепція збалансованого задоволення потреб сучасного покоління без загрози інтересам майбутніх поколінь.
Рис. Сталий розвиток — стратегія людства на XXI ст.
Три взаємопов’язані цілі сталого розвитку:
- Економічне зростання (оптимальне використання ресурсів, природо- та енергоощадні технології, екологічна продукція, утилізація відходів);
- Захист довкілля (збереження цілісності природних систем та їхньої здатності до самовідновлення);
- Соціальна справедливість (здоров’я й якість життя людини, зменшення конфліктів, справедливий розподіл благ, культурне розмаїття).