· Ілля Добрий · Довідник · 5 хв. читати
Джерела знань про країни світу, політична карта, правові режими територій і акваторій, квазі-держави й залежні території, регіони світу за геосхемою ООН, глобалізація та країнознавство
Сучасна політична карта світу
Джерела знань про регіони та країни світу. Поділяються на статистичні (моделювання соціально-економічних процесів), історичні (розвиток у часі, прогнозування), інформаційні (Інтернет та геоінформаційні системи — ГІС, що поєднують карти з таблицями та космічними знімками), картографічні (економічні й політичні карти як інструмент і результат досліджень), а також книжки й періодика.
Політична карта, її особливості. Тематична карта поділу світу на держави й залежні території з кордонами, столицями, великими містами й магістралями. Головна властивість — динамічність (зміна кількості держав, суверенітету, кордонів, назв, перенесення столиць):
- Кількісні зміни: об’єднання й розпад держав, територіальні втрати чи надбання внаслідок конфліктів.
- Якісні зміни: здобуття суверенітету, зміна форм правління й устрою, створення міжнародних організацій.
Територія та акваторія. Територія — простір земної кулі із суходолом, водами, надрами, повітряним і космічним простором. Акваторія — ділянка водної поверхні у визначених межах. За правовим режимом розрізняють:
- Державна територія — під суверенітетом певної держави.
- Території з міжнародним режимом — поза державними межами, у загальному користуванні всіх держав.
- Території зі змішаним режимом — континентальний шельф і морські економічні зони, де прибережна держава має суверенні права на розвідку й розробку ресурсів та охорону середовища.
Головні об’єкти політичної карти. Це країни, держави й території:
- Країна — заселена територія з визначеними кордонами (може бути суверенною або залежною).
- Держава — суверенне політичне самоврядне утворення зі своєю владою (законодавчою, виконавчою, судовою), столицею та атрибутами (прапор, герб, гімн, мова, валюта).
- Державний кордон — вертикальна площина, що обмежує суходіл, води, надра й повітряний простір держави.
До складу території держави входять: 1) суходіл, надра, внутрішні води, повітряний простір; 2) територіальні води (прилегла акваторія до морських миль / ); 3) повітряний простір над ними. Крім того, Світового океану поділено на виключні морські економічні зони завширшки до морських миль () і завглибшки до (Закон України ).
Невизнані держави (квазі-держави) в односторонньому порядку проголосили незалежність, але не мають загального міжнародного визнання: Тайвань (визнаний країнами, ), Турецька Республіка Північного Кіпру (лише Туреччиною), Абхазія та Південна Осетія (територія Грузії, країни), Придністров’я (частина Молдови, не визнане), Косово (територія Сербії, країн). У на частині Донеччини й Луганщини створено «ДНР» і «ЛНР», визнані Генеральною прокуратурою України терористичними організаціями, а у Росія оголосила спробу їхньої незаконної анексії разом із частинами Запорізької та Херсонської областей (не визнано Україною та світовою спільнотою).
Залежні території перебувають під владою чи управлінням держави-метрополії (понад у світі, головне місто — адміністративний центр): володіння й заморські території без повного суверенітету (Гібралтар, Французька Полінезія, а також автономії на кшталт Фарерських островів чи інтегровані заморські департаменти на зразок Французької Гвіани) та асоційовані території (Пуерто-Рико, Північні Маріанські Острови).
Території з невизначеним статусом (окуповані, нейтральні, спірні): Палестина, Західна Сахара, Крим (тимчасово окупований Росією). Спірні території ( у світі) спричиняють щонайменше збройних конфліктів на рік.
Особливою міжнародною територією є Антарктида (договір від грудня : не належить жодній державі попри претензії країн; заборонено господарську й військову діяльність; з — без’ядерна зона). До міжнародних територій також належать відкриті моря (судна підпорядковуються прапору своєї держави), міжнародні річки, протоки й канали, глибоководне морське дно за межами шельфу та космічний простір (разом із Місяцем та іншими небесними тілами).
Сучасна політична карта світу. Налічує близько держав і територій, із яких — офіційно визнані суверенні держави: Європа — , Азія — , Океанія — , Америка — , Африка — . держави є членами ООН (Статут підписала держава, включно з Україною, у Сан-Франциско жовтня ).
Регіони світу за класифікацією ООН
Регіони світу за класифікацією ООН. Регіон світу — група країн і територій зі спільним географічним положенням та природними, історичними, політичними, економічними, соціальними й культурними рисами.
Статистичний відділ ООН розробив геосхему з поділом світу на великих регіонів (макрорегіонів) — Європа, Азія, Океанія, Америка та Африка — і менші субрегіони. Їхні межі не завжди збігаються з межами частин світу (наприклад, регіон Європа за ООН включає азійську частину Росії, а субрегіон Північна Америка тягнеться від Гренландії до кордону США з Мексикою, тоді як материк Північна Америка — до Панамського каналу).

Рис. Регіони світу за геосхемою ООН
Глобалізація як тенденція розвитку сучасного світу. Глобалізація — інтеграція регіонів і країн у єдину світову систему в економіці, політиці, культурі, інформації, технологіях та управлінні. В економіці сформувалася «світова фабрика»: високорозвинені держави керують процесами, переносячи виробництва до країн із дешевими трудовими й природними ресурсами, що робить національні економіки взаємозалежними. Глобалізація має суперечливі наслідки: посилює обмін і зв’язки, але водночас збільшує вплив окремих країн, є вразливою до криз (світова криза ), посилює безробіття в розвинених країнах через перенесення заводів і загострює глобальні проблеми людства.
Роль країнознавства у сучасному світі. Країнознавство — комплексна наука про політичну, соціальну, економічну та культурологічну сфери існування окремих регіонів, країн і світу загалом (складник економічної та соціальної географії світу). Воно має пізнавальне й світоглядне значення, формує географічну картину світу, допомагає в регіональному управлінні, оптимізації територіальних структур і довкілля, підвищенні ефективності міжнародних зв’язків, а також у розвитку туризму, путівників і маршрутів.