· Ілля Добрий · Довідник · 6 хв. читати

Значення та технології хімічної промисловості, чинники розміщення, неорганічна й органічна хімія, фармацевтика України та світу, виробництво деревини й паперу

Значення та особливості технологій хімічного виробництва

Значення і склад хімічного виробництва. Хімічне виробництво (хімічна промисловість) — система виробництв важкої промисловості, що синтезує речовини з певними властивостями шляхом хімічної переробки мінеральної, органічної та іншої сировини. Галузь належить до «авангардної трійки» економіки, є наукомісткою та утилізує відходи інших галузей, проте її відходи й нерозкладні вироби сильно забруднюють довкілля.

Охоплює близько 200200 виробництв у чотирьох групах:

  • Гірничо-хімічна промисловість (сировина — 45–90%45\text{–}90\% собівартості; біля родовищ нерудної сировини);
  • Виробництво хімічних речовин і хімічної продукції (мінеральні добрива, барвники, гази, пластмаси, каучук, волокна, лаки, фарби, побутова хімія);
  • Виробництво фармацевтичних продуктів і препаратів (найбільш наукомісткий і найдинамічніший напрям);
  • Виробництво гумових і пластмасових виробів (шини, покришки, гумотехнічні вироби, пластмасові труби, посуд тощо).

Природно-сировинна база. Головна сировина — нерудні копалини (кухонна, калійна й глауберова солі, фосфорити, апатити, сірка), нафта і природний газ (органічний синтез, замінили вугілля, торф і сланці), деревина, вода, атмосферне повітря, а також титанові руди (білила), мідна руда й пірит (сірчана кислота) та відходи коксохімії й металургії. Із однієї сировини (нафти) можна отримати понад 7070 видів продукції, а одну речовину (наприклад, каучук) — із різної сировини.

Схема: Хімічна промисловість
Рис. Хімічна промисловість

Схема: Сировинна база хімічного виробництва
Рис. Сировинна база хімічного виробництва

Виробництво неорганічних і органічних речовин.

  • Содова промисловість (матеріало- й енергомістка: на 1 т1\text{ т} соди — по 1,5 т1{,}5\text{ т} солі й вапняку та 1,7 т1{,}7\text{ т} умовного палива; біля сировини й палива).
  • Хлорна промисловість (на відходах содових заводів або біля електростанцій і води).
  • Сірчанокислотна (сульфатнокислотна) промисловість (небезпечна при транспортуванні, тому біля споживача — зазвичай разом із фосфатними добривами).
  • Сажова промисловість (технічний вуглець із газу, нафти, вугілля для шин і фарб; біля сировини або на транспортних шляхах).
  • Мінеральні добрива: калійні (сильвініт, хлорид калію — матеріаломісткі, біля родовищ), фосфатні (фосфорити й апатити + сульфатна кислота →\to суперфосфат; біля споживача) та азотні (нітратні) (селітри, карбамід; біля коксохімії або нафтогазових родовищ і трубопроводів).
  • Хімія полімерів (пластмаси, смоли, поліетилен, синтетичний каучук) і хімічні волокна (3–5 тис. м33\text{–}5\text{ тис. м}^3 води й 5–20 тис. кВт⋅год5\text{–}20\text{ тис. кВт}\cdot\text{год} на 1 т1\text{ т} →\to сировинний, водний, енергетичний і споживчий чинники).
  • Лакофарбова й парфумерна промисловість тяжіють до споживача (і наукових баз).
  • Фармацевтична промисловість — до наукової бази та споживача.

Чинники розміщення та екологічні проблеми. Ключові чинники — сировинний, паливно-енергетичний, водний, споживчий та екологічний (винесення брудних виробництв за межі густонаселених районів). Особливо небезпечні викиди оксидів азоту, аміаку й чадного газу; шлях розв’язання — маловідходні технології, комплексна переробка й утилізація відходів.

Хімічне виробництво в Україні та світі

Місце хімічної індустрії в Україні. Продукцію постачає у харчову й легку промисловість, медицину, будівництво, космонавтику; експортує азотні добрива, сірку, барвники, бром, титанові білила. Значна частка заводів перебуває у власності групи «DF».

  • Гірничо-хімічна: видобуток калійних солей і сірки припинено; кухонна сіль — Донбас (Бахмутське/«Артемсіль» — зупинено й окуповано у 2022–2023 рр.2022\text{–}2023\text{ рр.}, Слов’янське), розсоли Сивашу (Крим, ТОТ), Дрогобич та Закарпаття; вапняки — зокрема Донбас і Крим.
  • Неорганічна хімія (головні райони — Донбас і Придніпров’я): сода — Яни Капу (Кримський содовий, ТОТ) та Кам’янське («ДніпроАЗОТ»); хлор — Кам’янське; сульфатна кислота — Одеса, Суми, Костянтинівка, Кам’янське; сажа — Кременчук, Кадіївка (ТОТ); азотні добрива — на коксовому газі (Горлівка [ТОТ], Сіверськодонецьк [колишній Сєвєродонецьк, зруйнований і окупований у 2022 р.2022\text{ р.}], Кам’янське, Запоріжжя) та природному газі (Черкаси, «Рівнеазот», Одеський припортовий завод); фосфорні добрива — Одеса, Суми, Костянтинівка.
  • Органічна хімія: полімери — Запоріжжя (пластмаси, смоли), Дніпро (синтетичний каучук), Кам’янське (полівініл), Сіверськодонецьк (ТОТ); хімічні волокна — Чернігів, Сіверськодонецьк (ТОТ); лакофарбова — Київ, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Одеса, Львів, Яни Капу (ТОТ).
  • Фармацевтика (≈160\approx 160 підприємств; 2222 заводи дають >80%> 80\% випуску): лідери в Києві («Дарниця», «Київмедпрепарат», «Фармак», «Борщагівка», «Індар», Київський вітамінний завод), а також Харків («Здоров’я»), Львів («Галичфарм»), Одеса («Біостимулятор»), Тернопіль, Умань.
  • Гумові вироби: шинні заводи у Дніпрі («Дніпрошина») та Білій Церкві («Росава»); гумотехніка — Лисичанськ (ТОТ), Суми, Запоріжжя, Одеса, Харків, Чернівці.

Хімічне виробництво світу. Головні регіони:

  • Європа (≈30%\approx 30\% світового випуску; Німеччина, Франція, Італія, у фармацевтиці також Швейцарія, Велика Британія, Угорщина);
  • Північна Америка (США — полімери, фосфатні добрива, сульфатна кислота, найбільший у світі центр нафтохімії на узбережжі Мексиканської затоки; Канада — світовий лідер із калійних добрив);
  • Азія (Японія — полімери й фармацевтика; Китай — 34%34\% світового виробництва добрив; Індія — азотні добрива й ліки; країни Перської затоки — нафтохімія). Азія дає майже 3/43/4 хімічних волокон та 1/31/3 каучуку і пластмас світу.

Виробництво деревини й паперу

Значення та структура лісової промисловості. Лісова промисловість — система виробництв важкої промисловості, що здійснює механічну й хімічну переробку деревини та утилізацію відходів.

Послідовні стадії комплексної переробки:

  1. Лісозаготівля (валка й трелювання — у лісонадлишкових районах).
  2. Лісопильне та стругальне виробництво (дошки, шпали — сировинний або транспортний чинник; дає 40%40\% відходів).
  3. Виготовлення виробів із деревини (деревообробна промисловість): будівельні деталі й тара тяжіють до споживача, фанера й сірники — до сировини; із відходів пресують ДВП і ДСП.
  4. Виробництво меблів (перше місце за обсягом; тяжіє до споживача).
  5. Виробництво паперу та паперових виробів (целюлозно-паперова промисловість): глибока хімічна переробка (5 м35\text{ м}^3 деревини й 400 м3400\text{ м}^3 води на 1 т1\text{ т} целюлози →\to водний, енергетичний і сировинний чинники).
  6. Лісохімічне виробництво (з відходів — метиловий спирт, оцтова кислота, каніфоль, скипидар, дьоготь, кормові дріжджі).

Схема: Лісова промисловість світу та структура лісової промисловості
Рис. Лісова промисловість світу та структура лісової промисловості

Виробництво деревини й паперу в Україні. Пріоритетні деревообробна та целюлозно-паперова галузі (ділову деревину частково імпортують):

  • Лісозаготівля: Карпати (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська обл.) і Полісся (Волинська, Рівненська обл.).
  • Лісопильне виробництво (>80%> 80\% заводів у районах заготівлі): Чернівці, Рахів, Ковель, Овруч, Коростень, Малин, а також на транспортних перетинах — Київ, Черкаси, Дніпро.
  • Деревообробна промисловість: будівельні деталі (Київ, Черкаси, Вигода, Кам’янка-Бузька), дерев’яні будинки (Костопіль), фанера (Чернівці, Львів, Оржів, Київ), єдина сірникова фабрика — у Березному (Рівненщина).
  • Меблева промисловість: Київ, Харків, Львів, Житомир, Ужгород, Івано-Франківськ, Дніпро, Чернівці, Стрий (до 2014 р.2014\text{ р.} також Донецьк).
  • Целюлозно-паперова промисловість (на імпортній та макулатурній сировині біля води й енергії): Ізмаїл (найбільший виробник целюлози), Малин (банкнотний папір), Понінка (зошити), Корюківка (шпалери), Обухів, Львів, Рахів, а також Олешки (нині ТОТ; Жидачівський ЦПК призупинив основне виробництво у 2014 р.2014\text{ р.}).
  • Лісохімія: Свалява, Великий Бичків (Закарпаття), Перечин.

Виробництво деревини й паперу у світі. У Північному поясі (хвойні породи: США, Канада, Росія, Швеція, Фінляндія, Австрія, Норвегія) зосереджена целюлозно-паперова індустрія. 2/32/3 світового паперу випускають 77 країн: Китай (22,4%22{,}4\%), США (19,3%19{,}3\%), Японія (7%7\%), Німеччина (6,1%6{,}1\%), Фінляндія (3,6%3{,}6\%), Канада (3,4%3{,}4\%), Швеція (3,2%3{,}2\%); головні експортери паперу — Канада, Швеція, Фінляндія, Норвегія. У Південному поясі (листяні породи: Бразилія, Екваторіальна Африка, Південно-Східна Азія) експортують кругляк, дикт і шпон, а для паперу дедалі ширше залучають недеревну сировину (солома, бамбук, тростина).

Перевірка знань на НМТ

Назад