· Ілля Добрий · Довідник · 10 хв. читати
Виробництво та постачання електроенергії (ТЕС, ГЕС, АЕС, ВДЕ, паливно-енергетичний баланс, електроенергетика України) та чорна й кольорова металургія світу та України
Виробництво та постачання електроенергії
Значення електроенергетики. Найбільшими споживачами електроенергії є промисловість (), транспорт і сільське господарство (по ), будівництво, побут та інші сфери.
Електроенергетика — виробництво важкої промисловості, що продукує електроенергію та передає її до споживача через лінії електропередач (ЛЕП).
Електроенергетика — капіталомістке виробництво, належить до «авангардної трійки» виробництв разом із машинобудуванням і хімічною промисловістю. У Франції, Великій Британії, Італії основна частина потужностей належить державі, у США та Японії — приватним компаніям, у Німеччині, Іспанії, Україні — змішаним компаніям.
У світі у (за даними Ember / Energy Institute) вироблено електроенергії (). Понад виробництва припадає на держав, у тому числі Китай () і США (). Розрив за кількістю електроенергії на одну особу: найвищий в Ісландії — понад , найнижчий у найбідніших країнах Африки (зокрема Чаді, Південному Судані) — кілька десятків . Упродовж XX — початку XXI ст. споживання електроенергії зросло більш ніж у разів і продовжує швидко збільшуватися через цифровізацію та електрифікацію транспорту.
Енергозбереження — комплекс заходів із раціонального використання та економії витрат палива та енергії (організаційних, правових, виробничих, наукових, економічних, технічних), що відтерміновує вичерпання ресурсів, зменшує імпорт і собівартість продукції.
Теплові, гідравлічні, атомні електростанції. Традиційні типи електростанцій: теплові (ТЕС), гідравлічні (ГЕС) та атомні (АЕС).
Провідне місце посідає теплова енергетика ( світової генерації у : вугілля — , природний газ — , нафтопродукти — ). Принцип роботи ТЕС: при спалюванні енергоносіїв нагрівається котел із водою, пара обертає турбіну, механічна енергія переходить в електричну (ефективно працює в безперервному режимі). Види ТЕС: паротурбінні (найчастіше, тверде паливо — зазвичай вугілля), газотурбінні, дизельні, парогазові. Майже вся електроенергія виробляється на ТЕС у країнах Близького Сходу й Північної Африки (Алжир, Лівія, Саудівська Аравія), Білорусі (, частка знизилася після запуску БілАЕС), ПАР (), Польщі (), Австралії (), Китаї (), США (), Росії (). Найпотужніша вугільна ТЕС світу — Тогто (Tuoketuo, Китай, ).
Залежно від технології існують конденсаційні електростанції та теплоелектроцентралі:
- Конденсаційні електростанції (КЕС) виробляють багато електроенергії (відпрацьована пара конденсується і повертається в котел; потужність — концентрація виробництва). Найголовніший чинник розміщення ТЕС — споживач, у вугільних районах — сировина. Вугільні станції спалюють палива за добу, а викиди сірки спричиняють кислотні дощі.
- Теплоелектроцентралі (ТЕЦ) є результатом комбінування, поєднуючи виробництво електроенергії та гарячої води для опалення. Через втрати тепла при передачі гарячої води далі ТЕЦ будують у великих містах (орієнтація на споживача).
Гідроелектростанції (ГЕС) використовують рух потоку води (гребля створює водосховище, потік обертає гідротурбіну). Для покриття пікових потреб поряд із ГЕС зводять гідроакумулювальні електростанції (ГАЕС) з двома басейнами на різних рівнях: уночі воду закачують у верхній басейн, у години пік виробляють електроенергію. Переваги ГЕС: дешева електроенергія (собівартість значно менша за ТЕС), невичерпне джерело, не забруднює повітря. Недоліки: тривале й дороге будівництво, затоплення родючих земель, руйнування берегів, застій води, загибель риби. Найвигідніше будувати на річках із великим падінням і похилом річища.
ГЕС виробляють близько електроенергії світу (). Висока частка ГЕС у Парагваї (), Норвегії (), Бразилії (), Канаді (), Австрії (), Новій Зеландії (). Найбільша ГЕС світу — «Санься» («Три ущелини», Китай, р. Янцзи, ); друга — «Байхетань» (Китай, ), далі — «Ітайпу» (, межа Бразилії та Парагваю).
Атомна енергетика виникла в середині XX ст. і є важливою для країн з обмеженими паливними ресурсами та для декарбонізації. АЕС дають електроенергії світу (, понад діючих реакторів у країні). Найбільше виробляють США ( світової атомної генерації), Китай, Франція. Найвища частка АЕС у Франції (), Словаччині (), Україні (понад ), Угорщині (), Бельгії (). Найпотужніша АЕС світу за проєктною потужністю — Касівадзакі-Каріва в Японії (). Сировина — збагачений уран- або плутоній- ( урану еквівалентний кам’яного вугілля). Ядерне паливо легко транспортувати, тому АЕС розташовують біля джерел водопостачання (для охолодження), орієнтуючись на споживача. Навколо АЕС діють зона спостереження та санітарно-захисна зона.
Відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Загалом відновлювана енергетика (разом із ГЕС та біоенергетикою) дала близько світового виробництва електроенергії у , зокрема вітрова та сонячна — (вітер — , сонце — ):
- Вітрові електростанції (ВЕС) — біля морів або в горах (Нідерланди, Велика Британія, Німеччина; у Данії — );
- Сонячні електростанції (СЕС) — термодинамічні та фотоелектричні (сухий і жаркий клімат, Каліфорнія у США);
- Геотермальні електростанції (ГеоЕС) — у сейсмічних поясах (США — «Гейзерс», Ісландія, Японія, Італія, Мексика, Нова Зеландія, Філіппіни);
- Припливні електростанції (ПЕС) (висота припливів : Канада, Австралія, Велика Британія, Франція, Китай);
- Хвильові електростанції (Монако, Норвегія) та біоенергетика (Бразилія — метиловий спирт із цукрової тростини та маніоки; США, Німеччина, Китай, Швеція).
Рис. Структура електроенергетики
Виробнича інфраструктура енергетики: трубопроводи, лінії електропередач (ЛЕП) та система водопостачання.
Паливно-енергетичний баланс (ПЕБ) — співвідношення між надходженням і витратами різних видів палива й енергії в країні протягом року. Обчислюють в одиницях умовного палива ( одиниця теплотворність кам’яного вугілля , або ). Коефіцієнти: антрацит — , нафта і природний газ — , торф — , буре вугілля — , горючі сланці — .
Рис. Паливно-енергетичний баланс
Прибуткову частину ПЕБ складають видобуток палива, виробництво на ГЕС та АЕС, імпорт палива й електроенергії, залишки з минулого року; витратну — потреби виробництва, ТЕС і АЕС, експорт і залишки на кінець року.
Найбільші у світі країни — виробники електроенергії (Energy Institute / Ember, 2023 р.)
| Місце | Країна | Загальне виробництво електроенергії () | Регіон (за ООН) |
|---|---|---|---|
| 1 | Китай | 9456 | Азія |
| 2 | США | 4273 | Америка |
| 3 | Індія | 1957 | Азія |
| 4 | Росія | 1167 | Європа |
| 5 | Японія | 1040 | Азія |
| 6 | Бразилія | 723 | Америка |
| 7 | Канада | 633 | Америка |
| 8 | Республіка Корея | 617 | Азія |
| 9 | Франція | 519 | Європа |
| 10 | Німеччина | 513 | Європа |
Найбільші електростанції світу
| Місце | Назва електростанції | Тип електростанції | Потужність (млн кВт) | Країна |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Санься («Три ущелини») | ГЕС | 22,5 | Китай |
| 2 | Байхетань | ГЕС | 16,0 | Китай |
| 3 | Ітайпу | ГЕС | 14,0 | Бразилія — Парагвай |
| 4 | Сілоду | ГЕС | 13,9 | Китай |
| 5 | Белу-Монті | ГЕС | 11,2 | Бразилія |
| 6 | Гурі | ГЕС | 10,3 | Венесуела |
| 7 | Удунде | ГЕС | 10,2 | Китай |
| 8 | Тукуруї | ГЕС | 8,3 | Бразилія |
| 9 | Касівадзакі-Каріва | АЕС | 8,0 | Японія |
| 10 | Гранд-Кулі | ГЕС | 6,8 | США |
| 11 | Тогто (Tuoketuo) | ТЕС | 6,7 | Китай |
| 12 | Саяно-Шушенська | ГЕС | 6,4 | Росія |
| 13 | Запорізька | АЕС | 6,0 | Україна (ТОТ з 2022 р.) |
| 14 | Йонван | АЕС | 5,9 | Республіка Корея |
| 15 | Гравеліне | АЕС | 5,5 | Франція |
| 16 | Ла-Гранд-2 | ГЕС | 5,3 | Канада |
| 17 | Черчілл-Фолс | ГЕС | 5,2 | Канада |
| 18 | Сургутська-2 | ТЕС | 4,8 | Росія |
| 19 | Тарбела | ГЕС | 4,7 | Пакистан |
Електроенергетика України
Структура і розміщення електроенергетики в Україні. Споживачі: промисловість, побут, транспорт, сільське господарство й будівництво. До повномасштабного вторгнення вироблялося на рік; із генерація істотно знизилася через окупацію ЗАЕС і Каховської ГЕС та російські удари по енергосистемі.
Структура виробництва електроенергії на різних типах електростанцій в Україні (%)
| Типи електростанцій | 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2010 | 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ТЕС | 70,3 | 58,2 | 48,0 | 47,5 | 47,1 | 41,2 | 38,7 | 35,03 | 37,8 | 36,5 | 36,1 |
| АЕС | 26,0 | 36,5 | 45,0 | 45,5 | 46,0 | 53,7 | 53,9 | 56,46 | 53,0 | 54,6 | 51,6 |
| ГЕС | 3,7 | 5,3 | 7,0 | 7,0 | 6,9 | 4,2 | 6,1 | 7,19 | 7,5 | 5,2 | 5,0 |
| ВЕС, СЕС | — | — | — | незначне | незначне | 0,9 | 1,3 | 1,32 | 1,7 | 3,7 | 7,3 |
- Атомна енергетика (> виробництва в Україні, ДП НАЕК «Енергоатом»): АЕС ( енергоблоків, ): Запорізька (Енергодар, , найбільша в Європі — окупована РФ із березня , реактори перебувають у стані «холодного зупину»), Південноукраїнська (раніше Южноукраїнська, ), Рівненська (Вараш, ) і Хмельницька (Нетішин, ). Чорнобильська АЕС виведена з експлуатації у Сировину частково видобуває Східний ГЗК у Жовтих Водах.
- Теплові електростанції: основні «кущі» на Донбасі (Вуглегірська, Старобешівська, Зуївська, Луганська — на ТОТ; Курахівська, Слов’янська), у Придніпров’ї (Запорізька [ТОТ], Криворізька, Придніпровська), біля великих міст (Трипільська — Київ, Зміївська — Харків, Ладижинська — Вінниччина) та на заході (Бурштинська, Добротвірська). Значна частина українських ТЕС і ТЕЦ була пошкоджена або зруйнована масованими російськими ракетно-дроновими ударами у
- Гідравлічні електростанції: каскад на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська [раніше Дніпродзержинська], Дніпровська; Каховська ГЕС підірвана й зруйнована російськими окупаційними військами ), на Дністрі (Дністровська-1, Дністровська-2), ГАЕС (Київська, Дністровська, Ташлицька), малі ГЕС (Теребле-Ріцька в Карпатах).
- Відновлювані джерела енергії: СЕС (південні та центральні області, Крим [ТОТ]), ВЕС (переважно південь країни; приазовські станції на ТОТ), малі й дахові СЕС.
- Лінії електропередач: Об’єднана електроенергосистема (ОЕС) під управлінням НЕК «Укренерго» ( магістральних ЛЕП); із енергосистема України повністю синхронізована з європейською мережею ENTSO-E.
Металургійне виробництво у світі
Значення та структура металургії. Металургія — система виробництв важкої промисловості, пов’язаних з одержанням металів із руд або металовмісних речовин та сплавів. Складається з гірничодобувної промисловості (зі збагаченням на ГЗК), чорної та кольорової металургії.
Чорна металургія. Комбінування у чорній металургії. Чавун і сталь — сплави заліза з карбоном. Чорна металургія має послідовну переробку: збагачена залізна руда чавун сталь прокат (листовий, сортовий, трубний, спеціальний/фасонний). Підприємства з усіма стадіями утворюють металургійні комбінати (дають чавуну та сталі). Паралельно працюють коксування вугілля, випуск вогнетривів, флюсів і феросплавів.
Чинники розміщення чорної металургії. На чавуну витрачають залізної руди, коксівного вугілля, флюсових вапняків, вогнетривкої глини, до води, а також легуючі метали (марганець, хром, молібден, нікель, кобальт, ванадій). Сировина й паливо дають витрат, тому традиційно панував сировинний чинник; нині зросла роль транспортного («припортова» металургія) та споживчого (переробна металургія з брухту).
Сучасні технології виробництва чавуну і сталі. Більшість сталі виплавляють на підприємствах повного циклу; розвиваються бездоменна та переробна металургія. Способи виплавки сталі: киснево-конвертерний () та електродуговий (, найбільш екологічний; мартенівський спосіб практично зник).
Лідери за виробництвом сталі (World Steel Association, ): Китай (, світу), Індія (), Японія (), США (), Росія (), Республіка Корея (), Німеччина (), Туреччина (), Бразилія (), Іран (). Найбільші металургійні компанії світу — China Baowu Group, ArcelorMittal, Nippon Steel, Ansteel, POSCO.
Кольорова металургія: технології та чинники розміщення. Цикл: збагачення руди плавка чорнового металу рафінування прокат.
- Металургія важких металів (мідь, нікель, свинець, цинк, олово, ртуть): дуже матеріаломістка, тяжіє до сировини. Центри міді: Чилі, Перу, ДРК, Китай, США, Австралія, Росія, Замбія, у Європі — Польща; свинцю й цинку: Китай, Австралія, Перу, Індія, США, Канада; олова: Китай, Індонезія, Перу, Болівія, Росія.
- Металургія легких металів (алюміній, титан, магній): надзвичайно енергомістка, тому тяжіє до дешевої електроенергії (ГЕС). Алюмінієва галузь територіально розірвана на два етапи: виробництво глинозему біля бокситів (Китай, Австралія, Бразилія, Індія, Гвінея) та виплавка металевого алюмінію ( на ) біля дешевої електроенергії (Китай — майже світу, Індія, Росія, Канада, ОАЕ, Австралія, Норвегія, Бахрейн, США, Ісландія).
Рис. Виробництво кольорових металів та алюмінію
Екологічні проблеми металургії. Руйнування ландшафтів кар’єрами, нагромадження пустої породи, викиди оксидів нітрогену й сульфуру (кислотні дощі), забруднення вод і ґрунтів. Розв’язання — нові технології та комплексна утилізація відходів (коксовий газ азотні добрива, шлаки цемент, гази сульфатна кислота).
Металургійне виробництво в Україні
Чорна металургія України. Виплавка сталі до повномасштабної війни становила (), а після втрати маріупольських комбінатів і руйнувань скоротилася до () та частково відновилася до у ( місце у світі). Основний спосіб — киснево-конвертерний; розвивається електродуговий (Дніпро, Запоріжжя).
Сформувалися три історичні металургійні райони:
- Придніпровський (нині головна опора галузі; власні залізні й марганцеві руди, кокс): Дніпро, Самар (колишній Новомосковськ), Кам’янське, Запоріжжя, Кривий Ріг (комбінат ArcelorMittal), Нікополь.
- Приазовський (до — близько виплавки): найбільші комбінати Маріуполя («Азовсталь», ММК ім. Ілліча) були зруйновані під час оборони міста й окуповані РФ у
- Донецький (власне коксівне вугілля та вапняки, руди з Придніпров’я): Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Алчевськ, Луганськ, Кадіївка, Харцизьк — з окуповані РФ і здебільшого зупинені чи розграбовані.
Переробна металургія з брухту зосереджена в центрах машинобудування: Київ, Львів, Запоріжжя, Харків, Дніпро.
Кольорова металургія України. Розвинена слабше через обмежені руди й складний їх склад. Основні виробництва:
- Титанова промисловість: Україна володіє повним циклом титанового прокату: ільменіт титанова губка зливки прокат. Концентрат добувають Іршанський і Вільногірський ГЗК; Запорізький титано-магнієвий комбінат; діоксид титану — «Сумихімпром» (Суми) та «Кримський Титан» (Армянськ, ТОТ).
- Алюмінієва промисловість: Миколаївський глиноземний завод (зупинив роботу у через блокаду портів і націоналізацію).
- Нікелева промисловість: Побузький феронікелевий комбінат (Кіровоградська обл., єдиний в Україні).
- Інші виробництва: переробка брухту кольорових металів — Харків, Київ, Одеса; підприємства на Бахмуті, у Костянтинівці («Укрцинк»), Чистяковому та Горлівці (ТОТ / зона бойових дій) зупинені чи зруйновані.