· Ілля Добрий · Довідник · 14 хв. читати

Світове й українське сільське господарство (рослинництво, тваринництво, рибне господарство, аграрні відносини) та лісове господарство світу й України

Загальна характеристика сільського господарства

Що таке сільське господарство. Сільське господарство задовольняє потребу людей у продовольстві на 98%98\%: 88%88\% їжі дають культурні рослини, 10%10\% — свійські тварини. Решта 2%2\% — морепродукти, частину з яких вирощують у спеціальних умовах.

Сільське господарство — сукупність виробництв матеріальної сфери, яка забезпечує людей продуктами харчування, а харчову й легку промисловість — сировиною для переробки в кінцеву продукцію.

Природні чинники розвитку сільського господарства. Сільське господарство пристосовується до кліматичних умов та якості ґрунтових ресурсів. Оскільки вони є зональними, сільське господарство має чітко виражену зональну спеціалізацію. У горах формується особлива спеціалізація. Існують природні умови, де ведення сільського господарства у відкритому ґрунті взагалі неможливе.

Землезабезпеченість. Особливий предмет праці у сільському господарстві — земля. Земельні ресурси — вся земна поверхня, придатна для проживання людини і використання в господарській діяльності. Вони утворюють світовий земельний фонд (134 млн км2134\text{ млн км}^2) і є основою для забезпечення людства продуктами харчування.

Особливості земельних ресурсів: їх не можна замінити іншими ресурсами; розміщені зонально; є вичерпними.

За характером використання до земельного фонду належать: сільськогосподарські землі (34%34\%), лісовий фонд (30%30\%), землі антропогенної забудови (2%2\%), незручні для використання землі (34%34\%). Серед сільськогосподарських угідь найважливіше значення мають орні землі, або рілля (11%11\%), природні луки й пасовища (23%23\%). Найбільшу площу під ріллею мають США, Індія, Росія, Китай, Канада, Казахстан, Україна. Природні луки й пасовища в усіх регіонах світу (крім Європи) домінують над орними землями; найбільші їх площі мають Австралія, Китай, США, Казахстан, Бразилія.

Ефективність роботи на землі значною мірою залежить від аграрних відносин — особливого виду економічних відносин між людьми, господарствами і державою з приводу володіння та використання землі, а також привласнення, обміну та розподілу одержаних на землі результатів праці. За формою власності на землю та її використання розрізняють дрібно- і високотоварний сектори.

Дрібнотоварний сектор — переважно виробництво сільськогосподарської продукції для власного споживання селянами-виробниками. Рівень агротехніки низький; більша частина площ припадає на селянські господарства з родинною власністю на землю (переважають у найбідніших країнах Африки, Азії, Океанії).

Високотоварний сектор — великі, добре організовані господарства, що використовують мінеральні добрива, сучасну техніку, найману робочу силу, зрошення земель за потреби. Виробництво зорієнтоване на продаж і забезпечує внутрішній ринок та експорт. Переважають державна та приватна форми власності на землю. Основні типи господарства — плантації та фермерство.

Фермерство — прогресивна форма господарювання на власних чи орендованих землях, що виникла із зародженням капіталістичних відносин. Основа — родинна ферма з використанням власної або найманої робочої сили. Ферми мають великі площі, застосовують сучасні технології, здатні швидко змінювати спеціалізацію через коливання попиту і пропозиції на ринку.

Метою аграрних реформ в Україні є формування реального власника землі. Вітчизняне законодавство передбачає існування всіх форм власності на селі: приватної, колективної, державної.

Складники сільського господарства. У сільському господарстві виділяють два великі структурні елементи: рослинництво (землеробство) і тваринництво. Основним виробництвом більшості країн, що розвиваються, є рослинництво (переважно за рахунок ручної праці). У деяких державах переважає тваринництво через несприятливі для землеробства природні умови (гірські території, зони сухих степів, напівпустель, пустель). У високорозвинених країнах переважає високоінтенсивне тваринництво, що використовує передові досягнення науки й техніки, а рослинництво часто забезпечує свійських тварин кормами.

Складники сільського господарства
Рис. Складники сільського господарства

Рослинництво та його виробнича структура. У світі культивують понад 1,5 тис.1{,}5\text{ тис.} видів культурних рослин. Близько 30%30\% продукції безпосередньо використовує людина, решта йде на відгодівлю тварин (кормові трави, солома, відходи переробки). До складу рослинництва входять два виробництва: рільництво — вирощування на ріллі переважно однорічних та дворічних культур, та садівництво й виноградарство — культивування багаторічних рослин. У рільництві рослини за призначенням умовно об’єднують у групи: зернові, технічні, бульбоплідні, овоче-баштанні та кормові.

Нині у світі культивують понад 100100 зернових рослин. За призначенням їх поділяють на хлібні, зернофуражні (насіння зазвичай іде на відгодівлю худоби), круп’яні (цільне або подрібнене зерно для приготування каш) та зернобобові (насіння багате на рослинний білок). Провідне місце належить пшениці (понад 30%30\% зерна), рису (майже 28%28\%) та кукурудзі (майже 25%25\%).

  • Пшениця надходить на світовий ринок протягом усього року, оскільки її вирощують у Північній і Південній півкулях майже в 125125 країнах. Вона забезпечує хлібом близько половини людства. Найбільше збирають Китай, Індія, Росія, США, Австралія, Франція, Канада, Пакистан, Німеччина, Аргентина, Україна. Найбільші експортери (2023–20242023\text{–}2024) — Росія, країни ЄС, Канада, Австралія, США, Україна; найбільші імпортери — Єгипет, Індонезія, Китай, Туреччина, Алжир, країни Європи.
  • Рис — типова культура мусонного клімату, потребує багато вологи, тепла, родючих ґрунтів. Культивують за штучного зрошення у тропічному та субтропічному поясах Азії, Латинської Америки, Африки (часто два врожаї на рік). Найбільше збирають у Китаї, Індії, Бангладеш, Індонезії, В’єтнамі; найбільший експортер — Індія (≈35–40%\approx 35\text{–}40\% світового експорту рису), а також Таїланд, В’єтнам, Пакистан, США; імпортери — країни Азії, Африки та Європи.
  • Кукурудза (маїс) — теплолюбна посухостійка рослина; посідає 33-тє місце за площею посівів і 11-ше за збиранням серед зернових. Провідна роль у виробництві та експорті належить США (майже 35%35\% світового зерна); багато вирощують Китай (21,5%21{,}5\%), Бразилія (8%8\%), Аргентина (3,2%3{,}2\%), Україна (2,4%2{,}4\%), а також країни Африки та Південної і Середньої Європи.
  • Ячмінь культивують переважно для власних потреб як фуражну культуру та для пивоварної промисловості в помірному поясі (лідери — Росія, Німеччина, Франція, Україна, значні посіви в Канаді, США, Австралії). Як хлібну культуру переважно в Європі вирощують жито (Німеччина, Росія, Польща, Білорусь).
  • У світі зростає інтерес до гречки. Найбільше вирощують Росія (32,7%32{,}7\%), Китай (28,8%28{,}8\%), Україна (6%6\%), Франція (5%5\%). Головні експортери — Китай, США, Польща, Танзанія, Бельгія, Латвія; найбільші імпортери — Японія, Папуа-Нова Гвінея, Франція, Італія, США.

Усі технічні культури вирощують як сировину для подальшої переробки у промисловості. Спільні ознаки: товарність, монокультура (вирощування на одній ділянці без сівозміни), працемісткість. Основні виробники — країни, що розвиваються. Групи за призначенням: волокнисті, олійні, ефіроолійні, цукристі, тонізуючі, каучуконосні, наркотичні, лікарські.

Волокнисті культури використовують у текстильній промисловості:

  • Бавовник культивують майже у 8080 країнах тропічного і субтропічного поясів. Експортери: Китай, США, Індія, Пакистан, Узбекистан; довговолокнистими сортами відомі Єгипет і Судан; імпортери — країни Європи та Японія. Із насінин також одержують харчову й технічну олію.
  • Джут (чагарник для цупких тканин, канатів, мішковини) вирощують та експортують Бангладеш, Індія, Пакистан.
  • Холодостійкий льон-довгунець поширений на кислих ґрунтах Європи (Франція, Бельгія, Білорусь, Росія, Велика Британія, Китай, країни Балтії, Канада, США). На сході Африки та в Бразилії культивують агаву.

До олійних культур належать соя, соняшник, арахіс, ріпак, оливки, олійна пальма:

  • Соя — основна олійна культура світу. Найбільше виробляють у Бразилії (≈39–40%\approx 39\text{–}40\%), США (≈28–30%\approx 28\text{–}30\%), Аргентині (≈11–13%\approx 11\text{–}13\%), а також у Китаї, Індії, Парагваї, Канаді, Україні (2023–2024 рр.2023\text{–}2024\text{ рр.}). Головні експортери — Бразилія, США, Аргентина; найбільший імпортер — Китай.
  • Соняшник вирощують у помірному та субтропічному кліматі. Найбільше збирають Україна (28%28\%), Росія (23,6%23{,}6\%), Аргентина, Китай (лідери з експорту олії); імпортери насіння — Туреччина та країни Європи.
  • Арахісова олія використовується в кондитерській промисловості (Західна Африка, Індія, Китай, США, Бразилія, Аргентина).
  • У Західній Європі, Канаді та Індії основною олійною культурою є ріпак, у Середземномор’ї — оливки, у Західній Африці та Океанії — олійна пальма.

Ефіроолійні культури (троянда, м’ята, фенхель, лаванда, аніс, полин) дають сировину для парфумерної, харчової й фармацевтичної промисловості.

До цукристих рослин належать цукрова тростина (60%60\% цукру; тропіки — Бразилія, Індія, Китай; цукор-сирець імпортують США, країни Європи та Японія) та цукрові буряки (40%40\% цукру; помірний пояс — країни ЄС, Росія, США, Туреччина).

Тонізуючі рослини (тропіки й субтропіки): виробництвом чаю вирізняються Китай (35,6%35{,}6\%), Індія (20,6%20{,}6\%), Кенія (7,7%7{,}7\%), Шрі-Ланка (6,8%6{,}8\%); кави — Бразилія (33%33\%), В’єтнам (19,7%19{,}7\%), Колумбія (8,1%8{,}1\%), Індонезія (6%6\%); какао — Кот-д’Івуар (29%29\%), Бразилія (14%14\%), Гана (12%12\%). Головні імпортери — країни Європи, США, Японія.

Із каучуконосних рослин відомим є дерево гевея: 90%90\% натурального каучуку дають Малайзія, Індонезія, Таїланд. До наркотичних належать опійний мак та тютюн; вирощують також лікарські рослини (валеріана, ромашка, нагідки).

З-поміж бульбоплідних культур помірного поясу головною є картопля (Китай, Індія, Росія, Україна, США, Німеччина, Польща). У тропіках вирощують батат, таро (Океанія), ямс, маніок.

Тваринництво. Основні виробництва: скотарство, свинарство, вівчарство та птахівництво.

  • Скотарство (розведення корів, буйволів, яків) дає майже все молоко і третину м’яса. Напрями: молочне (на соковитих кормах у Європі та Північній Америці; лідери за надоями — США, Індія, Китай, в Європі — Німеччина, Франція, Польща), молочно-м’ясне, м’ясо-молочне та м’ясне (на пасовищах у посушливому кліматі; найбільший район — південноамериканська пампа; лідери за поголів’ям — Бразилія, Індія (20%20\%), Китай, США).
  • Свинарство дає майже 40%40\% м’яса, сало, шкури, щетину. Напрями: сальний (200–320 кг200\text{–}320\text{ кг}, до 45%45\% сала), м’ясо-сальний (до 35%35\% сала), беконний, м’ясний (20–30%20\text{–}30\% сала) та щетинний (150–300 г150\text{–}300\text{ г} щетини на рік). Розвивається у приміських зонах; половина поголів’я в Азії (світовий лідер — Китай).
  • Вівчарство (посушливі райони й гірські масиви): тонкорунний (вовна), напівтонкорунний, м’ясо-вовно-молочний, каракульський (хутро), курдючний (жир), овчинно-шубний напрями. Лідери за поголів’ям — Китай, Австралія, Індія.
  • Птахівництво дає близько 20%20\% м’яса, яйця, пір’я, пух; розвивається у приміських зонах. Розводять курей (породи: яйценосні, м’ясні, загального користування, декоративні, бійцівські), індиків, гусей, качок, гаг, ему. Лідери з виробництва курячих яєць — Китай, США, Росія.

Схема: Тваринництво
Рис. Тваринництво

Іншими складниками є ставкове рибництво, шовківництво, бджільництво, конярство, оленярство, розведення верблюдів, хутрове звірівництво.

Виробничі зв’язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг. Агровиробнича сфера. Тісні зв’язки утворюють агровиробничу сферу з трьох ланок: перша виробляє засоби виробництва (машини, хімікати, комбікорми) і обслуговує галузь; друга — власне сільське господарство; третя — транспортування, зберігання, переробка і збут продукції (харчова й легка промисловість).

Проблеми сільського господарства. Головна проблема — стрімке скорочення площі ріллі внаслідок розорювання стрімких схилів, недотримання сівозміни, перевищення норм добрив, вторинного засолення від надмірного зрошення, прискореної водної та вітрової ерозії.

Існують два способи ведення сільського господарства:

  • Екстенсивне сільське господарство — збільшення продукції за рахунок розширення посівних площ, поголів’я та кількості працівників без зростання механізації (переважає у країнах, що розвиваються).
  • Інтенсивне сільське господарство — нарощування продукції на одиницю площі завдяки капіталовкладенням, селекції, мінеральним добривам, гербіцидам, механізації, автоматизації та меліорації (переважає у високорозвинених країнах). Надмірна хімізація та використання ГМО зумовили зростання попиту на екологічно чисту їжу.

Найбільші у світі країни — виробники пшениці (FAOSTAT, 2022 р.)

МісцеКраїнаВиробництво пшениці (млн тонн)% загальносвітового виробництваРегіон (за ООН)
1Китай137,717,0Азія
2Індія107,713,3Азія
3Росія104,212,9Європа
4США44,95,6Америка
5Австралія36,24,5Океанія
6Франція34,64,3Європа
7Канада34,34,2Америка
8Пакистан26,23,2Азія
9Німеччина22,62,8Європа
10Аргентина22,22,7Америка

Найбільші у світі країни — виробники рису (FAOSTAT, 2022 р.)

МісцеКраїнаВиробництво рису (нелущений, млн тонн)Регіон (за ООН)
1Китай≈208,5\approx 208{,}5Азія
2Індія≈196,2\approx 196{,}2Азія
3Бангладеш57,2Азія
4Індонезія54,8Азія
5В’єтнам42,7Азія
6Таїланд34,3Азія
7М’янма24,7Азія
8Філіппіни19,8Азія
9Камбоджа11,6Азія
10Пакистан11,0Азія

Найбільші у світі країни — виробники насіння соняшнику (FAOSTAT, 2022 р.)

МісцеКраїнаВиробництво насіння соняшнику (млн тонн)% від загальносвітового виробництваРегіон (за ООН)
1Росія16,3530,7Європа
2Україна11,1821,0Європа
3Аргентина4,197,9Америка
4Китай3,025,7Азія
5Румунія3,005,6Європа
6Туреччина2,554,8Азія
7Болгарія1,953,7Європа
8Франція1,623,0Європа
9Угорщина1,342,5Європа
10США1,272,4Америка

Найбільші у світі країни — виробники картоплі (FAOSTAT, 2022 р.)

МісцеКраїнаВиробництво картоплі (млн тонн)Регіон (за ООН)
1Китай95,6Азія
2Індія56,2Азія
3Україна20,9Європа
4Росія18,9Європа
5США17,8Америка
6Німеччина10,7Європа
7Бангладеш10,1Азія
8Франція8,1Європа
9Пакистан7,9Азія
10Нідерланди6,9Європа

Країни з найбільшим у світі поголів’ям великої рогатої худоби (FAOSTAT, 2022 р.)

МісцеКраїнаПоголів’я великої рогатої худоби (млн голів)Регіон (за ООН)
1Бразилія≈234\approx 234Америка
2Індія≈193\approx 193Азія
3Китай≈96\approx 96Азія
4США≈88\approx 88Америка
5Ефіопія≈70\approx 70Африка
6Аргентина≈54\approx 54Америка
7Пакистан≈51\approx 51Азія
8Мексика≈35\approx 35Америка

Місце сільського господарства в економіці України

Значення сільського господарства в Україні. Сільське господарство є одним із провідних виробництв в економіці України й постачає продукцію до 190190 країн світу. Частка зайнятих тут скорочувалася: у 1990-х рр.1990\text{-х рр.} — 56,6%56{,}6\% економічно активного населення, через 1010 років — 22,2%22{,}2\%, нині — 15,4%15{,}4\%.

Типи господарств на селі за призначенням. Працюють приватні агрофірми, фермерські господарства та агрохолдинги (група юридичних осіб із керуючою материнською компанією й дочірніми підприємствами, орієнтована на експорт зерна, соняшникової і соєвої олії, цукру, яєць, м’яса птиці, логістику), а також особисті селянські господарства.

Застосовуються інтенсивні методи, зокрема меліорація: частка зрошуваних земель — 5,2%5{,}2\% сільгоспугідь (Херсонська, а також Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська області), осушуваних — 7,1%7{,}1\% (на півночі, особливо у Львівській, Рівненській та Волинській областях). Рослинництво дає 69,3%69{,}3\% вартості сільгосппродукції України, тваринництво — 30,7%30{,}7\%.

Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Земельний фонд України — 603,6 тис. км2603{,}6\text{ тис. км}^2. Сільськогосподарські угіддя становлять 415,1 тис. км2415{,}1\text{ тис. км}^2 (у користуванні підприємств — 56,4%56{,}4\%, громадян — 43,6%43{,}6\%). Основні види: рілля (325,3 тис. км2325{,}3\text{ тис. км}^2, 53,9%53{,}9\%), пасовища (9%9\%), сіножаті (4%4\%), багаторічні насадження і перелоги (землі без обробітку понад рік).

Структура земельного фонду України

Категорія земельЧастка
Сільськогосподарські угіддя, з них:68,8 %
— рілля53,9 %
— пасовища9,0 %
— сіножаті4,0 %
— багаторічні насадження, перелоги1,9 %
Лісовий фонд16,6 %
Інші землі14,6 %

Рослинництво України

Структура рослинництва України. Посівні площі займають 272,4 тис. км2272{,}4\text{ тис. км}^2 (65,6%65{,}6\% сільгоспугідь). Розрізняють озимі (сіють восени: озима пшениця, жито, ячмінь) та ярі (сіють навесні) культури. У структурі посівів переважають зернові (53,6%53{,}6\%) і технічні (32,3%32{,}3\%), далі йдуть кормові (7,2%7{,}2\%), картопля (4,9%4{,}9\%) та овоче-баштанні (2%2\%).

Динаміка структури посівних площ України (за даними Держстату України)

Сільськогосподарські культури1990 р., %2016 р., %
Кормові37,07,2
Овоче-баштанні2,02,0
Бульбоплідні4,44,9
Технічні11,632,3
Зернові45,053,6

Зернові культури.

  • Пшениця (23,2%23{,}2\% ріллі; врожайність — 38,9 ц/га38{,}9\text{ ц/га}, валовий збір >22–26 млн т> 22\text{–}26\text{ млн т}): переважно озима (тверда для макаронів — 16–18%16\text{–}18\% білка; м’яка для хліба — до 70%70\% крохмалю) у степовій та лісостеповій зонах на чорноземах (важливі виробники — Одеська, Харківська, Дніпропетровська, Кіровоградська, Вінницька області, а також частково окуповані Запорізька і Херсонська).
  • Жито (≈0,5%\approx 0{,}5\% ріллі; 25,8 ц/га25{,}8\text{ ц/га}): Полісся (Чернігівська та Житомирська області).
  • Кукурудза (15,9%15{,}9\% ріллі; 57,1 ц/га57{,}1\text{ ц/га}; >23 млн т> 23\text{ млн т}): лісостепова й степова зони (Полтавська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька обл.).
  • Ячмінь (10,7%10{,}7\% ріллі): лісостепова та степова зони; овес (<0,8%< 0{,}8\%): Полісся.
  • Круп’яні: гречка (<0,6%< 0{,}6\%, Полісся), посухостійкі просо й сорго (степова зона), рис (зрошення в Одеській та Херсонській [нині значною мірою окупована/постраждала від руйнування Каховської ГЕС] областях).
  • Зернобобові: горох, кормові вика і люпин (Полісся), посухостійка квасоля (степова зона).

Технічні культури. Провідними стали соняшник, соя, ріпак і цукрові буряки; втратили значення льон-довгунець, коноплі, хміль і тютюн.

  • Соняшник (≈22%\approx 22\% посівів; >90%> 90\% площ олійних; >11 млн т> 11\text{ млн т}): степова зона й лісостепова (Дніпропетровська, Кіровоградська, Миколаївська, Харківська, Полтавська, Запорізька [частково ТОТ] області).
  • Соя: площі істотно зросли (лісостепова та степова зони).
  • Ріпак (≈1,7%\approx 1{,}7\% ріллі): західна та центральна частини лісостепової зони (Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Вінницька області).
  • Цукрові буряки (1,1%1{,}1\% ріллі): лісостепова зона (Вінницька — 18,8%18{,}8\%, Хмельницька — 13,5%13{,}5\%, Харківська — 8,2%8{,}2\%, Тернопільська — 7,7%7{,}7\% області).
  • Коріандр: лісостепова зона; льон-довгунець: Полісся (Сумська, Житомирська області); коноплі: Полтавська, Кіровоградська області; хміль: Житомирська, Рівненська області; тютюн: Закарпаття, Придністров’я, Крим (ТОТ).

Картоплярство. Картопля займає 4,9%4{,}9\% ріллі (161,4 ц/га161{,}4\text{ ц/га}): найбільші площі на Поліссі (29%29\%) та Прикарпатті (16%16\%); на півдні збирають два врожаї.

Овочівництво та баштанництво. Розвивається у трьох зонах: приміській, сировинній та глибинній. Теплолюбні овочі й баштанні (помідори, перець, баклажани, кавуни, дині) вирощують у степовій зоні (Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Херсонська [частково ТОТ] області), традиційні (капуста, морква, буряки, цибуля, огірки) — у лісостеповій та поліській (Харківська, Полтавська, Вінницька, Черкаська області; відомі ніжинські огірки, херсонські помідори й кавуни).

Садівництво та виноградарство. Сади і виноградники займають ≈0,5%\approx 0{,}5\% земельного фонду: понад половину — насіннячкові (лісостепова зона: Вінницька, Чернівецька, Хмельницька, Закарпатська області), близько 30%30\% — кісточкові (степова й лісостепова зони), понад 95%95\% горіхоплідних — волоський горіх (лісостеп), субтропічні культури — у Криму (ТОТ), ягідні (суниці, полуниці, смородина, малина, аґрус) — у приміських районах. Основні регіони виноградарства: Одеська та Закарпатська області, Миколаївська, Херсонська (частково ТОТ) області та АР Крим (ТОТ).

Тваринництво та рибне господарство України

Розвиток кормової бази тваринництва. Витрати на корми становлять 40–60%40\text{–}60\% собівартості продукції. Використовують зелені (трави), соковиті (силос, коренеплоди — для молочної худоби), грубі (сіно, солома), концентровані (зерно, висівки) корми, комбікорми (переважають у свинарстві — 87%87\%, у птахівництві — >97%> 97\%), а також корми тваринного походження та мінеральні добавки.

Структура та розміщення тваринництва в Україні.

  • Скотарство дає >99%> 99\% молока та 17,5%17{,}5\% м’яса. Основний напрям — молочно-м’ясний (найбільше поголів’я в лісостеповій зоні: Вінницька, Полтавська, Хмельницька області), на Поліссі — молочний, у приміських зонах — молочно-промислові комплекси, у південних степах — м’ясний.
  • Свинарство забезпечує майже 2/32/3 потреб у м’ясі: сальний і м’ясо-сальний напрями в лісостеповій і степовій зонах та приміських зонах (Донецька — 8,5%8{,}5\%, Київська — 7,7%7{,}7\%, Дніпропетровська — 6,7%6{,}7\% області).
  • Птахівництво дає майже половину м’яса (91,4%91{,}4\% поголів’я — кури) та яйця; розвивається в приміських зонах (яйця — Київська область >16,3%> 16{,}3\%, м’ясо птиці — Вінницька й Черкаська області).
  • Вівчарство (близько 0,5%0{,}5\% м’яса): тонкорунний і напівтонкорунний напрями у степовій зоні та Карпатах.

Рибне господарство. Складається з рибальства (океанічне, морське, прибережне, внутрішні водойми; лідери морського вилову — Одеська і Запорізька області) та рибництва (аквакультури) — переважно ставкове рибництво у лісостеповій зоні (Сумська, Черкаська, Вінницька області; коропові, судак, щука, окунь, сом; у Карпатах — форель).

Зональна спеціалізація сільського господарства України. У рівнинній частині сформувалися Поліська, Лісостепова та Степова сільськогосподарські зони; особливу спеціалізацію мають Українські Карпати, Кримські гори та приміські райони.

Динаміка зміни поголів’я основних видів свійських тварин в Україні, тис. голів (за даними Держстату України)

Поголів’я основних видів свійських тварин199019952000200520102016
Велика рогата худоба25194,819624,310626,56902,94826,73750,3
Свині19946,713945,510072,96466,17576,67079,0
Вівці та кози9003,15574,51884,71754,51832,51325,3
Коні738,4658,0701,2515,0414,2305,8

Лісове господарство

Лісове господарство та його основні види діяльності. Лісове господарство — частина матеріального виробництва, яка проводить облік, розведення, відновлення, охорону і захист лісів, а також регулює їх використання. Лісові ресурси — частина біологічних ресурсів планети (деревина, живиця, гриби, плоди, ягоди, горіхи, промислово-мисливські та лікарські ресурси).

Догляд за лісом ведуть лісництва (в Україні — Держлісагентство). Розрізняють ліси промислового призначення (заготівля ділової деревини з віку зрілості 8080 років та обов’язковим лісовідновленням) та ліси непромислового призначення (лише санітарні вирубки; в Україні — близько 57%57\% лісового фонду: водозахисні, полезахисні, протизсувні, заповідні, рекреаційні, зелені зони міст).

Схема: Типи лісів за призначенням
Рис. Типи лісів за призначенням

На територіях вирубок і пожеж проводять лісовідновлення (штучне та сприяння природному поновленню), а в безлісих районах — лісорозведення (рядовий або розсипний види посадки).

Лісозабезпеченість. На Землі є два майже однакові за площею лісові пояси: північний (67%67\% площ — хвойні породи; найбільші площі мають Росія, Канада, США) і південний (басейни Амазонки і Конго, Південно-Східна Азія, Східний Китай, південний схід США; 97%97\% площ — листяні породи). Лісові площі щороку скорочуються на 0,6%0{,}6\%; площа вологих екваторіальних лісів за останні 5050 років зменшилася вдвічі.

Лісове господарство в Україні. Україна належить до лісодефіцитних країн: лісозабезпеченість — 0,22 га/особу0{,}22\text{ га/особу}, природними лісами вкрито 14,3%14{,}3\% території, штучними насадженнями — 2,6%2{,}6\% (половина всіх лісів — штучно створені). До 80%80\% ділової деревини імпортують. Високою лісистістю вирізняються лише Карпати (40,2%40{,}2\%) та Полісся (25,5%25{,}5\%). Гострою проблемою є неконтрольоване вирубування лісів без відновлення (особливо в горах, що спричиняє зсуви ґрунту та селі).

Перевірка знань на НМТ

Назад