· Ілля Добрий · Довідник · 5 хв. читати

Трудові ресурси та зайнятість населення: склад трудових ресурсів, пенсійний вік, економічно активне населення, види зайнятості, секторальна структура та проблеми безробіття

Трудові ресурси й економічно активне населення

Кого відносять до трудових ресурсів. Працездатний вік визначається національним законодавством.

Трудові ресурси — усе населення працездатного віку, здатне працювати за станом здоров’я і кваліфікацією, а також працюючі підлітки та пенсіонери («працездатне населення», «робоча сила»).

До трудових ресурсів належать три категорії:

  1. Основна — населення працездатного віку (крім непрацюючих осіб з інвалідністю I і II груп).
  2. Задіяне в господарстві населення молодше працездатного віку (в Україні повний робочий день — із 16 років, неповний на певні роботи — із 14 років).
  3. Задіяне в господарстві населення старше працездатного віку.

Пенсійний вік — установлений законом вік виходу на пенсію (в Україні для чоловіків і жінок — 60 років; для окремих категорій діють пільгові пенсії).

Кількість і якість трудових ресурсів. Світові трудові ресурси перевищують 60 % населення Землі (≈5,0–5,2\approx 5{,}0\text{–}5{,}2 млрд осіб, 20242024); в Україні до 2022 р.2022\text{ р.} становили ≈55%\approx 55\% (≈23–25\approx 23\text{–}25 млн осіб), а через повномасштабну війну та міграцію суттєво скоротилися.

Забезпеченість трудовими ресурсами в регіонах України нерівномірна:

  • Східні та центральні області (Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська) і Київська область мають значну частку працездатного населення, але низький природний приріст і значний відплив населення.
  • Південні (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Запорізька) та західні (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Рівненська, Волинська) області вирізняються чималою часткою працездатних, високим старінням і від’ємним або низьким природним приростом.
  • Найгірша ситуація — у Хмельницькій, Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Полтавській, Сумській областях (невелика частка працездатних, від’ємний або низький природний приріст, швидке старіння, значний відплив).

Чисельність трудових ресурсів змінюється під впливом природного руху та міграцій; головне джерело поповнення — молодь працездатного віку й переселенці. Якість визначають вік, психофізіологічне здоров’я, харчування, освіта й досвід роботи.

Схема структури трудових ресурсів та економічно активного населення України
Рис. 1. Трудові ресурси й економічно активне населення

Розрізняють два типи працездатності:

  • Загальна працездатність — фізичні, психічні та вікові дані для роботи без спеціальної підготовки («некваліфікована робоча сила»).
  • Професійна працездатність — здатність до певної праці, набута в процесі спеціального навчання (заклади вищої освіти різних рівнів; освіта має випереджати рівень виробництва).

Вікові особливості: старшим потрібна перекваліфікація через НТП; молодь має високі вимоги до умов праці й часто змінює роботу (висока плинність), а літні тримаються робочого місця; молоді жінки потребують відпусток для догляду за дитиною. Фахівці виділяють 5 вікових груп трудових ресурсів (за спаданням переваг): 1) 30–39 років, 2) 20–29, 3) 40–49, 4) 50–59, 5) 16–19 років.

Типи відтворення трудових ресурсів: екстенсивне (зростання чисельності працівників) та інтенсивне (підвищення кваліфікації, фізичних і розумових здібностей; шкоди йому завдає інтелектуальна еміграція).

Економічно активне населення. За класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) населення, старше визначеного мінімального віку, поділяють на зайнятих, безробітних та осіб поза робочою силою.

Економічно активне населення — частина трудових ресурсів, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг (зайняті та безробітні; в Україні визначається у віці від 15 до 70 років включно).

Особи поза робочою силою — люди, які не мають і не шукають роботи, включно з особами молодше працездатного віку (економічно неактивне населення; в Україні — понад третина працездатного населення).

Проблеми зайнятості населення

Зайнятість населення. Зайнятість — економічна діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що зазвичай приносить дохід.

Види зайнятості: постійна (безстроковий трудовий договір), тимчасова (до двох місяців), сезонна (виконується певний період через природні чи кліматичні умови, але не довше 6 місяців) та випадкова (одноразова робота).

Розподіл за секторами економіки: у світі зростає частка третинного сектору та скорочується первинного й вторинного. У розвинених країнах у третинному секторі зайнято 60–80 %, у первинному та вторинному — 25–40 % (у сільському господарстві — 3–6 %). У найбідніших країнах 75–90 % працюють у малопродуктивному сільському господарстві, 10–20 % — у промисловості, до 10 % — у третинному секторі.

Проблеми зайнятості населення. В Україні (довоєнна структура Держстату) в первинному й вторинному секторах було зайнято 37,9%37{,}9\% населення (промисловість — 16%16\%, сільське, лісове та рибне господарство — 17,5%17{,}5\%, будівництво — 4,4%4{,}4\%), у третинному — 62,1%62{,}1\%; триває перехід працівників із державних підприємств до приватних і спільних.

Головною проблемою є безробіття (перевищення пропозиції робочої сили над попитом; законодавчо статус визначено в Законі «Про зайнятість населення» 1991 р.).

Безробітні — особи працездатного віку, які не мають прибуткового заняття, втратили роботу з незалежних причин, шукають роботу або організовують власну справу й готові стати до праці протягом наступних двох тижнів (також випускники, що вперше виходять на ринок праці, або особи на перенавчанні, які чекають відповіді). Офіційна реєстрація у службі зайнятості дає право на виплати; існує також приховане (незареєстроване) безробіття.

Рівень безробіття — частка офіційно зареєстрованих безробітних від кількості працездатного населення. Понад половина безробітних в Україні не мають роботи понад 1 рік через недостатньо динамічний розвиток економіки.

Безробіття водночас стимулює активність працездатного населення і є суспільним лихом. За оцінками МОП (2024 р.2024\text{ р.}), середній світовий рівень безробіття становить ≈4,9–5,0%\approx 4{,}9\text{–}5{,}0\% (у багатьох країнах Африки — істотно вище, а разом із прихованою й неформальною зайнятістю сягає 20–25%20\text{–}25\%).

Наслідки безробіття й війни в Україні: ще до 2022 р.2022\text{ р.} на заробітках за кордоном перебувало кілька мільйонів громадян, а після повномасштабного вторгнення через мобілізацію та виїзд мільйонів українців за кордон на ринку праці України виник гострий дефіцит кадрів (2023–2024 рр.2023\text{–}2024\text{ рр.}); близько 2 млн селян живуть лише з присадибного господарства; понад 2 млн осіб мають неповне робоче навантаження. Найвищі показники офіційного безробіття — у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях; найнижчі — у Києві та Одеській області. Розв’язання проблеми потребує створення нових робочих місць, перенавчання безробітних та розвитку виробництва й малого і середнього бізнесу.

Перевірка знань на НМТ

Назад