· Ілля Добрий · ГДЗ · 5 хв. читати

§45. Природні зони

Практикуймо

Користуючись інтернет-ресурсами, знайдіть інформацію про природу зони тундри.

Клімат субарктичний: довга й дуже холодна зима з низькими температурами повітря та сильними вітрами, літо коротке й прохолодне.

Ґрунти: тундрово-глеєві, малопотужні, перезволожені, що сформувалися на багаторічній мерзлоті.

Рослинність бідна й безліса: мохи, лишайники (ягель), осоки, болотні трави, полярний мак, карликові берези та верби, журавлина, брусниця, лохина.

Тваринний світ: північні олені (карибу), вівцебики, песці, лемінги, полярні вовки та зайці, білі куріпки, полярні сови, а влітку — гуси, лебеді, качки й гагари.

Практикуймо

З допомогою інтернет-ресурсів підберіть матеріали та створіть проєкт — фотоколаж «Найвідоміші національні парки Північної Америки».

Для створення фотоколажу варто обрати 5–6 найвідоміших національних парків материка та підписати під кожним фото головну пам’ятку природи:

  • Єллоустоунський національний парк (США) — перший у світі національний парк (заснований 1872 р.), відомий долиною гейзерів (зокрема гейзером «Старий Служака»), гарячими джерелами, каньйоном і стадами бізонів та ведмедів гризлі.
  • Національний парк «Секвоя» та «Йосеміті» (США, Кордильєри) — гірські хвойні ліси з гігантськими деревами заввишки понад 100 м (за сучасними даними — максимальний вік секвої вічнозеленої становить близько 2000 років, а понад 3000 років живе споріднений вид — секвоядендрон гігантський, зокрема дерево «Генерал Шерман»).
  • Національний парк «Гранд-Каньйон» (США) — один із найглибших і наймальовничіших каньйонів світу, прорізаний річкою Колорадо в товщі плато Колорадо.
  • Національний парк «Вуд-Баффало» (Канада) — величезний заповідний масив північної тайги, де охороняють найбільшу у світі дику популяцію лісових бізонів і місця гніздування американського журавля.
  • Національний парк «Банф» (Канада) — найстаріший національний парк Канади в Скелястих горах із льодовиковими озерами (Луїз, Морейн), хвойними лісами й високогірними луками.
  • Національний парк «Еверглейдс» (США, п-ів Флорида) — унікальні субтропічні водно-болотні угіддя та мангрові зарості, де мешкають американські алігатори, ламантини й численні водоплавні птахи.
Фотоколаж «Найвідоміші національні парки Північної Америки»

Практикуймо

1. Які особливості розміщення природних зон у Північній Америці?

У Північній Америці представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком зони вологих екваторіальних лісів.

Головна особливість їх розміщення полягає в тому, що на півночі материка природні зони (арктичні пустелі, тундра, лісотундра, тайга) змінюються в широтному напрямку — з півночі на південь, а в центральній і південній частинах материка (мішані й широколистяні ліси, лісостепи, прерії, напівпустелі й пустелі) вони простягаються переважно в меридіональному напрямку — зі сходу на захід. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу (особливо тайга).

2. Чому деякі природні зони Північної Америки простягаються з півночі на південь?

Меридіональне (з півночі на південь) простягання природних зон у помірному й субтропічному поясах зумовлене рельєфом материка та розподілом вологи. Високі хребти Кордильєр на заході затримують вологі повітряні маси з Тихого океану, тому внутрішні рівнини отримують мало опадів із заходу. Натомість основна кількість вологи надходить з Атлантичного океану та Мексиканської затоки і поступово зменшується зі сходу на захід — від узбережжя вглиб материка до підніжжя Кордильєр. Відповідно зі сходу на захід ліси змінюються лісостепами, степами (преріями) та напівпустелями.

3. Чим тундра відрізняється від тайги?

Ознаки тільки тундриСпільні ознакиОзнаки тільки тайги
Розташована в субарктичному кліматичному поясі; клімат дуже суворий із коротким прохолодним літом і сильними вітрами; ґрунти тундрово-глеєві; безлісий простір із низькорослою рослинністю (мохи, лишайники, осоки, карликові берези й верби); типові тварини — песець, лемінг, вівцебик, біла куріпка, полярна соваПростягаються широкими смугами на півночі Північної Америки із заходу на схід; характеризуються тривалою морозною зимою, поширенням багаторічної мерзлоти й заболоченістю; трапляються північні олені (карибу), вовки, перелітні водоплавні птахиРозташована в помірному кліматичному поясі; літо тепліше й триваліше; ґрунти підзолисті та мерзлотно-тайгові; густі хвойні ліси (чорна й біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосна); багатший тваринний світ — ведмідь гризлі, чорний ведмідь барибал, лось, рись, куниця, бобер

4. Порівняйте зону степів у Північній та Південній Америці.

Степи Північної Америки (прерії)Спільні ознакиСтепи Південної Америки (пампа)
Простягаються з півночі на південь у центральній частині материка; лежать у помірному та субтропічному поясах; клімат помірно континентальний із холодною зимою, спекотним літом і недостатнім зволоженням; ростуть високотравні злаки на сході (бородач) і низькорослі трави на заході (ковила, бізонова трава); водяться бізони, койоти, лучні собачки, ховрахиБезлісі трав’янисті рівнинні простори з пануванням злакових трав; дуже родючі ґрунти (чорноземи, каштанові або червонувато-чорні); значна частина території розорана під посіви зернових культур і пасовища; багато гризунів та степових птахівРозташовані в нижній течії річок Парана та Уругвай на сході материка; лежать лише в субтропічному поясі; клімат тепліший і вологіший (особливо на сході), зима м’яка безсніжна; ростуть пампасова трава, тонконіг, ковила, дике просо; водяться гуанако, пампасний олень, пампаська кішка, страус нанду, броненосці

5. У межах Кордильєр чи Аппалачів вертикальна поясність представлена більш повно? Відповідь аргументуйте.

Вертикальна поясність значно повніше представлена в Кордильєрах:

  • Кордильєри є високими молодими горами (найвища вершина — г. Деналі, 6190 м; за підручником — 6194 м) і простягаються через усі кліматичні пояси материка — від субарктичного до субекваторіального. Тому в субтропічному й помірному поясах тут сформувалося до 6 висотних поясів: від лісів або степів і напівпустель біля підніжжя через гірські мішані та хвойні ліси до субальпійських і альпійських луків та поясу багаторічних снігів і льодовиків на вершинах.
  • Аппалачі — це давні зруйновані середньовисотні гори (до 2037 м, г. Мітчелл), тому в них представлено лише 4 висотні пояси (широколистяні, мішані, хвойні ліси та високогірні луки на найвищих гребенях), а пояс вічних снігів і льодовиків відсутній.
Назад