· Ілля Добрий · ГДЗ · 5 хв. читати
§45. Природні зони
Практикуймо
Користуючись інтернет-ресурсами, знайдіть інформацію про природу зони тундри.
Клімат субарктичний: довга й дуже холодна зима з низькими температурами повітря та сильними вітрами, літо коротке й прохолодне.
Ґрунти: тундрово-глеєві, малопотужні, перезволожені, що сформувалися на багаторічній мерзлоті.
Рослинність бідна й безліса: мохи, лишайники (ягель), осоки, болотні трави, полярний мак, карликові берези та верби, журавлина, брусниця, лохина.
Тваринний світ: північні олені (карибу), вівцебики, песці, лемінги, полярні вовки та зайці, білі куріпки, полярні сови, а влітку — гуси, лебеді, качки й гагари.
Практикуймо
З допомогою інтернет-ресурсів підберіть матеріали та створіть проєкт — фотоколаж «Найвідоміші національні парки Північної Америки».
Для створення фотоколажу варто обрати 5–6 найвідоміших національних парків материка та підписати під кожним фото головну пам’ятку природи:
- Єллоустоунський національний парк (США) — перший у світі національний парк (заснований 1872 р.), відомий долиною гейзерів (зокрема гейзером «Старий Служака»), гарячими джерелами, каньйоном і стадами бізонів та ведмедів гризлі.
- Національний парк «Секвоя» та «Йосеміті» (США, Кордильєри) — гірські хвойні ліси з гігантськими деревами заввишки понад 100 м (за сучасними даними — максимальний вік секвої вічнозеленої становить близько 2000 років, а понад 3000 років живе споріднений вид — секвоядендрон гігантський, зокрема дерево «Генерал Шерман»).
- Національний парк «Гранд-Каньйон» (США) — один із найглибших і наймальовничіших каньйонів світу, прорізаний річкою Колорадо в товщі плато Колорадо.
- Національний парк «Вуд-Баффало» (Канада) — величезний заповідний масив північної тайги, де охороняють найбільшу у світі дику популяцію лісових бізонів і місця гніздування американського журавля.
- Національний парк «Банф» (Канада) — найстаріший національний парк Канади в Скелястих горах із льодовиковими озерами (Луїз, Морейн), хвойними лісами й високогірними луками.
- Національний парк «Еверглейдс» (США, п-ів Флорида) — унікальні субтропічні водно-болотні угіддя та мангрові зарості, де мешкають американські алігатори, ламантини й численні водоплавні птахи.
Практикуймо
1. Які особливості розміщення природних зон у Північній Америці?
У Північній Америці представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком зони вологих екваторіальних лісів.
Головна особливість їх розміщення полягає в тому, що на півночі материка природні зони (арктичні пустелі, тундра, лісотундра, тайга) змінюються в широтному напрямку — з півночі на південь, а в центральній і південній частинах материка (мішані й широколистяні ліси, лісостепи, прерії, напівпустелі й пустелі) вони простягаються переважно в меридіональному напрямку — зі сходу на захід. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу (особливо тайга).
2. Чому деякі природні зони Північної Америки простягаються з півночі на південь?
Меридіональне (з півночі на південь) простягання природних зон у помірному й субтропічному поясах зумовлене рельєфом материка та розподілом вологи. Високі хребти Кордильєр на заході затримують вологі повітряні маси з Тихого океану, тому внутрішні рівнини отримують мало опадів із заходу. Натомість основна кількість вологи надходить з Атлантичного океану та Мексиканської затоки і поступово зменшується зі сходу на захід — від узбережжя вглиб материка до підніжжя Кордильєр. Відповідно зі сходу на захід ліси змінюються лісостепами, степами (преріями) та напівпустелями.
3. Чим тундра відрізняється від тайги?
| Ознаки тільки тундри | Спільні ознаки | Ознаки тільки тайги |
|---|---|---|
| Розташована в субарктичному кліматичному поясі; клімат дуже суворий із коротким прохолодним літом і сильними вітрами; ґрунти тундрово-глеєві; безлісий простір із низькорослою рослинністю (мохи, лишайники, осоки, карликові берези й верби); типові тварини — песець, лемінг, вівцебик, біла куріпка, полярна сова | Простягаються широкими смугами на півночі Північної Америки із заходу на схід; характеризуються тривалою морозною зимою, поширенням багаторічної мерзлоти й заболоченістю; трапляються північні олені (карибу), вовки, перелітні водоплавні птахи | Розташована в помірному кліматичному поясі; літо тепліше й триваліше; ґрунти підзолисті та мерзлотно-тайгові; густі хвойні ліси (чорна й біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосна); багатший тваринний світ — ведмідь гризлі, чорний ведмідь барибал, лось, рись, куниця, бобер |
4. Порівняйте зону степів у Північній та Південній Америці.
| Степи Північної Америки (прерії) | Спільні ознаки | Степи Південної Америки (пампа) |
|---|---|---|
| Простягаються з півночі на південь у центральній частині материка; лежать у помірному та субтропічному поясах; клімат помірно континентальний із холодною зимою, спекотним літом і недостатнім зволоженням; ростуть високотравні злаки на сході (бородач) і низькорослі трави на заході (ковила, бізонова трава); водяться бізони, койоти, лучні собачки, ховрахи | Безлісі трав’янисті рівнинні простори з пануванням злакових трав; дуже родючі ґрунти (чорноземи, каштанові або червонувато-чорні); значна частина території розорана під посіви зернових культур і пасовища; багато гризунів та степових птахів | Розташовані в нижній течії річок Парана та Уругвай на сході материка; лежать лише в субтропічному поясі; клімат тепліший і вологіший (особливо на сході), зима м’яка безсніжна; ростуть пампасова трава, тонконіг, ковила, дике просо; водяться гуанако, пампасний олень, пампаська кішка, страус нанду, броненосці |
5. У межах Кордильєр чи Аппалачів вертикальна поясність представлена більш повно? Відповідь аргументуйте.
Вертикальна поясність значно повніше представлена в Кордильєрах:
- Кордильєри є високими молодими горами (найвища вершина — г. Деналі, 6190 м; за підручником — 6194 м) і простягаються через усі кліматичні пояси материка — від субарктичного до субекваторіального. Тому в субтропічному й помірному поясах тут сформувалося до 6 висотних поясів: від лісів або степів і напівпустель біля підніжжя через гірські мішані та хвойні ліси до субальпійських і альпійських луків та поясу багаторічних снігів і льодовиків на вершинах.
- Аппалачі — це давні зруйновані середньовисотні гори (до 2037 м, г. Мітчелл), тому в них представлено лише 4 висотні пояси (широколистяні, мішані, хвойні ліси та високогірні луки на найвищих гребенях), а пояс вічних снігів і льодовиків відсутній.