· Ілля Добрий · ГДЗ · 5 хв. читати

Практична робота. Побудова гіпсометричного профілю Океану за однією з паралелей (§ 51)

Практична робота. Побудова гіпсометричного профілю Океану за однією з паралелей (до § 51)

Робота виконується в групах — кожна група будує один із трьох варіантів профілю (а, б або в) на міліметровому папері чи аркуші в клітинку. Нижче наведено таблиці ключових точок для побудови всіх трьох профілів (вертикальний масштаб: наприклад, в 1 см — 1000 м або 1 см — 2000 м, де позначка 0 м відповідає рівню Океану, вгору відкладаються висоти островів/суходолу, а вниз — глибини дна) та готовий аналіз за планом.


1. Дані для побудови гіпсометричних профілів

Варіант а) Тихий океан за паралеллю 20° пн. ш. (від Євразії до Північної Америки)

Лінія профілю простягається від східного берега півострова Індокитай (~106° сх. д. у В’єтнамі) через о. Хайнань, Південно-Китайське море, Лусонську протоку (північніше острова Лусон, крайня північ якого лежить біля 18°30′ пн. ш.), Філіппінське море, Маріанську острівну дугу / район Маріанського жолоба, Гавайські острови (~155° зх. д.) до тихоокеанського узбережжя Мексики (~105° зх. д.).

ДовготаДілянка океанічного дна / об’єктХарактерна глибина або висота, м
106°–110° сх. д.Шельф Євразії, о. Хайнань0…−100 м (на острові до +1800 м)
111°–120° сх. д.Улоговина Південно-Китайського моря−3000…−4500 м
120°–122° сх. д.Лусонська протока (північніше о. Лусон; острови Батанес)від 0…+1000 м (острови) до −1000…−2500 м (протока)
123°–145° сх. д.Філіппінська улоговина−5000…−6000 м
~145°–148° сх. д.Маріанський жолоб (на південь дещо глибше)−7000…−8500 м (біля 11° пн. ш. — 11 022 м)
150° сх. д. – 160° зх. д.Північно-Західна і Північно-Східна глибоководні улоговини (ложе)−5000…−6000 м
~155° зх. д.Гавайське підняття та о. Гаваї (вулкан Мауна-Кеа)від −5000 м підіймається до +4205 м над рівнем моря
150°–115° зх. д.Східнотихоокеанська улоговина−4500…−5500 м
115°–106° зх. д.Північне продовження Східнотихоокеанського підняття та крайовий шельф Мексикипідняття до −2500…−3000 м, далі підйом по схилу до 0 м

Варіант б) Атлантичний океан за паралеллю 20° пн. ш. (від Північної Америки до Африки)

Лінія профілю простягається від півострова Юкатан (~90° зх. д.) через Карибське море, південно-східну частину о. Куба (~77°–74° зх. д.), о. Гаїті (Еспаньйола, ~74°–69° зх. д.), район жолоба Пуерто-Рико (~66° зх. д.), Серединно-Атлантичний хребет (~45° зх. д.) до узбережжя Африки в Мавританії (~16° зх. д.).

ДовготаДілянка океанічного дна / об’єктХарактерна глибина або висота, м
90°–87° зх. д.Суходіл півострова Юкатан (низовина)0…+100 м (суходіл)
87°–77° зх. д.Юкатанська протока та глибоководна улоговина Карибського моря−3000…−5000 м
77°–74° зх. д.Південно-східна частина о. Куба (гори Сьєрра-Маестра) та Навітряна протокана Кубі гори до +1974 м (пік Туркіно); у протоці до −2000 м
74°–69° зх. д.о. Гаїті (Еспаньйола)гірські хребти до +2000…+3098 м (пік Дуарте)
~66°–65° зх. д.Район жолоба Пуерто-Рико (трохи північніше 19°40′ пн. ш.)−6000…−8376 м
64°–49° зх. д.Північноамериканська улоговина (глибоководна рівнина)−5000…−5800 м
~45°–42° зх. д.Північноатлантичний (Серединно-Атлантичний) хребетпіднімається до −2000…−3000 м
40°–20° зх. д.Зеленомиська (Канарська) улоговина−4500…−5500 м
20°–16° зх. д.Материковий схил та шельф Африкиплавний підйом від −3000 м до −200…0 м

Варіант в) Індійський океан за паралеллю 20° пд. ш. (від Африки до Австралії)

Лінія профілю простягається від узбережжя Африки в Мозамбіку (~35° сх. д.) через Мозамбіцьку протоку, о. Мадагаскар (~44°–49° сх. д.), Маскаренське плато / о. Маврикій (~57° сх. д.), Центральноіндійський і Східноіндійський хребти та глибоководні улоговини до північно-західного узбережжя Австралії (~119° сх. д.).

ДовготаДілянка океанічного дна / об’єктХарактерна глибина або висота, м
35°–36° сх. д.Шельф Африки (Мозамбік)0…−200 м
36°–44° сх. д.Мозамбіцька протока−2000…−3200 м
44°–49° сх. д.Острів Мадагаскар (суходіл)від 0 до +1500…+2600 м
50°–60° сх. д.Маскаренська улоговина, Маскаренський хребет, о. Маврикій (57° сх. д.)−3500…−4500 м; острів до +800 м
65°–68° сх. д.Центральноіндійський хребетпіднімається до −2200…−3000 м
70°–88° сх. д.Центральна (Індійська) улоговина−4500…−5300 м
~89°–90° сх. д.Східноіндійський хребет (підняття)підйом до −2000…−2500 м
92°–114° сх. д.Західноавстралійська улоговина−5000…−6000 м
114°–119° сх. д.Материковий схил і широкий шельф Австраліїпідйом від −2500 м до −200…0 м

2. Пояснення та аналіз профілів

а) Які форми рельєфу океанічного дна перетинає лінія гіпсометричного профілю?

Усі три профілі перетинають три головні частини океанічного дна: шельф (материкову обмілину) біля берегів материків (до −200 м), крутий материковий схил (від −200 до −2500 м) та ложе Океану, у межах якого простягаються глибоководні рівнини (улоговини на глибинах 4000–6000 м), серединно-океанічні хребти (Атлантичний та Індійський океани) і підводні вулкани/хребти, вершини яких здіймаються над водою у вигляді островів (Гавайські, Антильські, Маврикій). На профілях Тихого й Атлантичного океанів лінія також проходить поблизу або через глибоководні жолоби (Маріанський та Пуерто-Рико).

б) Яка амплітуда висот (перепад глибин і висот) спостерігається в межах лінії профілю?

  • Тихий океан (20° пн. ш.): від найвищої точки профілю — вершини вулкана Мауна-Кеа на Гаваях (+4205 м) — до глибин поблизу північної частини Маріанського жолоба (близько −7500…−8500 м; південніше у жолобі до −11 022 м). Загальна амплітуда становить близько 11 700–12 700 м (а з урахуванням дна сусідніх улоговин до Гаваїв — понад 10 000 м).
  • Атлантичний океан (20° пн. ш.): від гір острова Гаїті (до +3098 м) до жолоба Пуерто-Рико (до −8376 м) — амплітуда близько 11 400 м (по суто морському дну від вершин хребта на −2000 м до дна жолоба — понад 6300 м).
  • Індійський океан (20° пд. ш.): від найвищих ділянок о. Мадагаскар (+1800…+2600 м) до найглибших точок Західноавстралійської улоговини (близько −6000 м) — амплітуда становить близько 7800–8600 м.

в) Унаслідок яких геологічних процесів сформувалися виявлені вами форми рельєфу дна?

  • Серединно-океанічні хребти (Північноатлантичний, Центральноіндійський) виникли внаслідок розходження літосферних плит (спредингу), де з мантії піднімається магма й утворює нову базальтову кору.
  • Глибоководні жолоби й острівні дуги (Маріанський жолоб і дуга, Філіппіни, Пуерто-Рико та Антильські острови) утворилися на межах зіткнення літосферних плит (у зонах субдукції), де океанічна плита занурюється під іншу плиту.
  • Вулканічні острови посередині плит (Гавайські острови) сформувалися над гарячими точками мантії, коли магма проплавила тонку океанічну кору.
  • Шельф, материковий схил і глибоководні рівнини утворилися завдяки будові окраїн літосферних плит та тривалому накопиченню осадових порід (уламкового матеріалу з суходолу й решток морських організмів).
  • Материкові острови (Мадагаскар) відкололися від давніх материків унаслідок розколу Гондвани.

3. Оцінювання роботи

Свій профіль доцільно перевірити за такими критеріями: точність дотримання обраних горизонтального й вертикального масштабів, правильність перенесення всіх відміток глибин і висот із карти, акуратність з’єднання точок плавною лінією та повнота пояснень причин утворення кожної форми рельєфу.

Назад