· Ілля Добрий · ГДЗ · 5 хв. читати
Практична робота. Побудова гіпсометричного профілю Океану за однією з паралелей (§ 51)
- Зміст параграфів (відповідей) до підручника
- Практичні роботи та дослідження з географії 7 клас (Кобернік 2024)
Практична робота. Побудова гіпсометричного профілю Океану за однією з паралелей (до § 51)
Робота виконується в групах — кожна група будує один із трьох варіантів профілю (а, б або в) на міліметровому папері чи аркуші в клітинку. Нижче наведено таблиці ключових точок для побудови всіх трьох профілів (вертикальний масштаб: наприклад, в 1 см — 1000 м або 1 см — 2000 м, де позначка 0 м відповідає рівню Океану, вгору відкладаються висоти островів/суходолу, а вниз — глибини дна) та готовий аналіз за планом.
1. Дані для побудови гіпсометричних профілів
Варіант а) Тихий океан за паралеллю 20° пн. ш. (від Євразії до Північної Америки)
Лінія профілю простягається від східного берега півострова Індокитай (~106° сх. д. у В’єтнамі) через о. Хайнань, Південно-Китайське море, Лусонську протоку (північніше острова Лусон, крайня північ якого лежить біля 18°30′ пн. ш.), Філіппінське море, Маріанську острівну дугу / район Маріанського жолоба, Гавайські острови (~155° зх. д.) до тихоокеанського узбережжя Мексики (~105° зх. д.).
| Довгота | Ділянка океанічного дна / об’єкт | Характерна глибина або висота, м |
|---|---|---|
| 106°–110° сх. д. | Шельф Євразії, о. Хайнань | 0…−100 м (на острові до +1800 м) |
| 111°–120° сх. д. | Улоговина Південно-Китайського моря | −3000…−4500 м |
| 120°–122° сх. д. | Лусонська протока (північніше о. Лусон; острови Батанес) | від 0…+1000 м (острови) до −1000…−2500 м (протока) |
| 123°–145° сх. д. | Філіппінська улоговина | −5000…−6000 м |
| ~145°–148° сх. д. | Маріанський жолоб (на південь дещо глибше) | −7000…−8500 м (біля 11° пн. ш. — 11 022 м) |
| 150° сх. д. – 160° зх. д. | Північно-Західна і Північно-Східна глибоководні улоговини (ложе) | −5000…−6000 м |
| ~155° зх. д. | Гавайське підняття та о. Гаваї (вулкан Мауна-Кеа) | від −5000 м підіймається до +4205 м над рівнем моря |
| 150°–115° зх. д. | Східнотихоокеанська улоговина | −4500…−5500 м |
| 115°–106° зх. д. | Північне продовження Східнотихоокеанського підняття та крайовий шельф Мексики | підняття до −2500…−3000 м, далі підйом по схилу до 0 м |
Варіант б) Атлантичний океан за паралеллю 20° пн. ш. (від Північної Америки до Африки)
Лінія профілю простягається від півострова Юкатан (~90° зх. д.) через Карибське море, південно-східну частину о. Куба (~77°–74° зх. д.), о. Гаїті (Еспаньйола, ~74°–69° зх. д.), район жолоба Пуерто-Рико (~66° зх. д.), Серединно-Атлантичний хребет (~45° зх. д.) до узбережжя Африки в Мавританії (~16° зх. д.).
| Довгота | Ділянка океанічного дна / об’єкт | Характерна глибина або висота, м |
|---|---|---|
| 90°–87° зх. д. | Суходіл півострова Юкатан (низовина) | 0…+100 м (суходіл) |
| 87°–77° зх. д. | Юкатанська протока та глибоководна улоговина Карибського моря | −3000…−5000 м |
| 77°–74° зх. д. | Південно-східна частина о. Куба (гори Сьєрра-Маестра) та Навітряна протока | на Кубі гори до +1974 м (пік Туркіно); у протоці до −2000 м |
| 74°–69° зх. д. | о. Гаїті (Еспаньйола) | гірські хребти до +2000…+3098 м (пік Дуарте) |
| ~66°–65° зх. д. | Район жолоба Пуерто-Рико (трохи північніше 19°40′ пн. ш.) | −6000…−8376 м |
| 64°–49° зх. д. | Північноамериканська улоговина (глибоководна рівнина) | −5000…−5800 м |
| ~45°–42° зх. д. | Північноатлантичний (Серединно-Атлантичний) хребет | піднімається до −2000…−3000 м |
| 40°–20° зх. д. | Зеленомиська (Канарська) улоговина | −4500…−5500 м |
| 20°–16° зх. д. | Материковий схил та шельф Африки | плавний підйом від −3000 м до −200…0 м |
Варіант в) Індійський океан за паралеллю 20° пд. ш. (від Африки до Австралії)
Лінія профілю простягається від узбережжя Африки в Мозамбіку (~35° сх. д.) через Мозамбіцьку протоку, о. Мадагаскар (~44°–49° сх. д.), Маскаренське плато / о. Маврикій (~57° сх. д.), Центральноіндійський і Східноіндійський хребти та глибоководні улоговини до північно-західного узбережжя Австралії (~119° сх. д.).
| Довгота | Ділянка океанічного дна / об’єкт | Характерна глибина або висота, м |
|---|---|---|
| 35°–36° сх. д. | Шельф Африки (Мозамбік) | 0…−200 м |
| 36°–44° сх. д. | Мозамбіцька протока | −2000…−3200 м |
| 44°–49° сх. д. | Острів Мадагаскар (суходіл) | від 0 до +1500…+2600 м |
| 50°–60° сх. д. | Маскаренська улоговина, Маскаренський хребет, о. Маврикій (57° сх. д.) | −3500…−4500 м; острів до +800 м |
| 65°–68° сх. д. | Центральноіндійський хребет | піднімається до −2200…−3000 м |
| 70°–88° сх. д. | Центральна (Індійська) улоговина | −4500…−5300 м |
| ~89°–90° сх. д. | Східноіндійський хребет (підняття) | підйом до −2000…−2500 м |
| 92°–114° сх. д. | Західноавстралійська улоговина | −5000…−6000 м |
| 114°–119° сх. д. | Материковий схил і широкий шельф Австралії | підйом від −2500 м до −200…0 м |
2. Пояснення та аналіз профілів
а) Які форми рельєфу океанічного дна перетинає лінія гіпсометричного профілю?
Усі три профілі перетинають три головні частини океанічного дна: шельф (материкову обмілину) біля берегів материків (до −200 м), крутий материковий схил (від −200 до −2500 м) та ложе Океану, у межах якого простягаються глибоководні рівнини (улоговини на глибинах 4000–6000 м), серединно-океанічні хребти (Атлантичний та Індійський океани) і підводні вулкани/хребти, вершини яких здіймаються над водою у вигляді островів (Гавайські, Антильські, Маврикій). На профілях Тихого й Атлантичного океанів лінія також проходить поблизу або через глибоководні жолоби (Маріанський та Пуерто-Рико).
б) Яка амплітуда висот (перепад глибин і висот) спостерігається в межах лінії профілю?
- Тихий океан (20° пн. ш.): від найвищої точки профілю — вершини вулкана Мауна-Кеа на Гаваях (+4205 м) — до глибин поблизу північної частини Маріанського жолоба (близько −7500…−8500 м; південніше у жолобі до −11 022 м). Загальна амплітуда становить близько 11 700–12 700 м (а з урахуванням дна сусідніх улоговин до Гаваїв — понад 10 000 м).
- Атлантичний океан (20° пн. ш.): від гір острова Гаїті (до +3098 м) до жолоба Пуерто-Рико (до −8376 м) — амплітуда близько 11 400 м (по суто морському дну від вершин хребта на −2000 м до дна жолоба — понад 6300 м).
- Індійський океан (20° пд. ш.): від найвищих ділянок о. Мадагаскар (+1800…+2600 м) до найглибших точок Західноавстралійської улоговини (близько −6000 м) — амплітуда становить близько 7800–8600 м.
в) Унаслідок яких геологічних процесів сформувалися виявлені вами форми рельєфу дна?
- Серединно-океанічні хребти (Північноатлантичний, Центральноіндійський) виникли внаслідок розходження літосферних плит (спредингу), де з мантії піднімається магма й утворює нову базальтову кору.
- Глибоководні жолоби й острівні дуги (Маріанський жолоб і дуга, Філіппіни, Пуерто-Рико та Антильські острови) утворилися на межах зіткнення літосферних плит (у зонах субдукції), де океанічна плита занурюється під іншу плиту.
- Вулканічні острови посередині плит (Гавайські острови) сформувалися над гарячими точками мантії, коли магма проплавила тонку океанічну кору.
- Шельф, материковий схил і глибоководні рівнини утворилися завдяки будові окраїн літосферних плит та тривалому накопиченню осадових порід (уламкового матеріалу з суходолу й решток морських організмів).
- Материкові острови (Мадагаскар) відкололися від давніх материків унаслідок розколу Гондвани.
3. Оцінювання роботи
Свій профіль доцільно перевірити за такими критеріями: точність дотримання обраних горизонтального й вертикального масштабів, правильність перенесення всіх відміток глибин і висот із карти, акуратність з’єднання точок плавною лінією та повнота пояснень причин утворення кожної форми рельєфу.