§ 23. Виробництво тканин, одягу, взуття

• До змісту відповідей

ПРАКТИКУЙМО

1. Поясніть, у чому полягає соціальна роль легкої промисловості у країнах з низьким рівнем доходів населення.

Легка промисловість забезпечує мільйони людей без вищої освіти робочими місцями та стабільним заробітком для прожиття. Вона допомагає державам швидко розпочати індустріалізацію, суттєво зменшує масштаби бідності й безробіття, а також підвищує соціальний статус працівників.

2. Проаналізуйте з погляду соціальних факторів, вартості праці, особливостей самого виробництва, чому саме жінки становлять більшість серед зайнятих у легкій промисловості в бідних країнах.

1. Жіноча праця в країнах з низьким рівнем доходів оплачується помітно менше за чоловічу, що дозволяє фабрикам суттєво здешевити собівартість пошиття одягу.
2. Швейне та текстильне виробництво базується на дрібних ручних операціях, які вимагають терпіння, точності, високої концентрації та посидючості.
3. Через соціальні традиції та обмежений доступ до спеціальної освіти жінки мають набагато менше можливостей влаштуватися на роботу у важку індустрію чи сферу послуг.

Обґрунтуйте ситуацію. Інвестор планує відкрити швейну фабрику на території вашої громади. Які чинники він має врахувати при виборі місця для її розміщення?

Для відкриття фабрики інвестор має врахувати такі чинники:

1. Наявність достатньої кількості вільних працівників, насамперед швачок і закрійників, а також рівень середньої зарплати в громаді.
2. Зручне транспортне сполучення та якісні автошляхи для швидкого підвезення тканин, фурнітури і відвантаження готового одягу замовникам.
3. Доступ до інженерної інфраструктури, зокрема вільні виробничі приміщення з підведеною електрикою, водопостачанням і зв’язком.
4. Близькість до ринків збуту продукції або державного кордону, якщо фабрика виконуватиме експортні замовлення для іноземних брендів.

Подумайте, як впливає глобалізація на географію розміщення підприємств легкої промисловості у світі.

Глобалізація спричинила чіткий територіальний поділ легкої промисловості між різними регіонами світу:

1. Розробка модних брендів, маркетинг, дизайн і штаб-квартири світових компаній зосереджені в заможних країнах Європи, США і Східної Азії.
2. Масове трудомістке виробництво та пошиття тканин, одягу і взуття перемістилися до країн Азії, Латинської Америки та Африки завдяки дешевій робочій силі.
3. Завдяки дешевим міжнародним перевезенням виникли транснаціональні ланцюги, де тканину виготовляють в одній країні, одяг шиють у другій, а продають споживачам по всій планеті.

Напишіть есе «Швидка мода: краса, що забруднює світ». Опишіть проблему утилізації одягу, роль споживачів і шляхи розв’язання екологічної кризи.

Есе «Швидка мода: краса, що забруднює світ»

Індустрія швидкої моди щотижня пропонує нові дешеві колекції, змушуючи одяг ставати товаром практично одноразового використання. Більшість таких речей шиють із дешевих синтетичних волокон, які не розкладаються в природі сотні років. Після кількох використань тонни одягу потрапляють на гігантські сміттєзвалища або спалюються, забруднюючи атмосферу токсичними газами, а річки та ґрунти — мікропластиком і отруйними барвниками.

Споживачі відіграють пряму роль у поглибленні цієї проблеми, бо купують зайві речі лише під впливом знижок і трендів у соціальних мережах. Звичка купувати багато, дешево й імпульсивно призводить до колосального перевиробництва непотрібного текстилю.

Для розв’язання кризи покупцям слід обирати якісний та довговічний одяг, частіше ремонтувати старі речі, обмінюватися ними або купувати їх у секонд-хендах. Бренди й уряди зі свого боку мають розвивати технології повної переробки текстилю, зменшувати використання первинного пластику та законодавчо зобов’язувати виробників утилізувати залишки своїх колекцій.

Поясніть, чому центри моди зосереджені саме у країнах Європи та США. Назвіть не менше трьох причин з економічної, культурної та історичної точок зору.

1. Економічна причина: населення цих країн має високі доходи та платоспроможний попит, тому готове платити за бренди, унікальний стиль та якісні тканини.
2. Культурна причина: у цих регіонах працюють провідні дизайнерські школи, а також традиційно проходять головні світові Тижні моди в Парижі, Мілані, Лондоні та Нью-Йорку.
3. Історична причина: перші мануфактури, традиції високого кравецького мистецтва та найстаріші модні доми формувалися саме в Європі ще з часів Ренесансу та індустріальної революції.

Проведіть дослідження «Де пошитий одяг, який купує моя сім’я?»: зберіть дані та складіть систематизовану таблицю.

Підрахуйте, які країни найчастіше трапляються серед виробників.

Найчастіше трапляються країни Азії (В’єтнам, Бангладеш, Китай) та Україна.

Поміркуйте, чому саме в цих країнах розміщені виробництва.

У країнах Азії виробництва зосереджені через низьку собівартість праці та наявність власної сировини, а в Україні — через швидку доставку на внутрішній ринок і наявність кваліфікованих майстрів.

Які країни найбільше представлені у вашому гардеробі?

Найбільше представлені В’єтнам, Україна, Китай та Бангладеш.

Чи є серед них Україна? Чому так / ні?

Так, є, тому що українські бренди повсякденного та трикотажного одягу пропонують якісні речі за доступною ціною без додаткових витрат на довгу логістику.

Які чинники вплинули на географію виробництва цього одягу?

Головними чинниками стали дешева робоча сила в Азії, розміщення великих ринків збуту та оптимізація витрат транспортної логістики.

Оформте результати у вигляді інфографіки.

Проаналізуйте, які економічні чинники впливають на вибір країни для виробництва взуття (робоча сила, технології, сировина тощо).

1. Наявність дешевої робочої сили є вирішальною для масового сегмента, оскільки у пошитті та збиранні взуття залишається висока частка ручної праці.
2. Близькість до сировинної бази (шкіри, штучних полімерів, підошовних сумішей та гуми) суттєво скорочує собівартість взуття.
3. Технологічний розвиток дає змогу виготовляти складне спортивне й дороге модельне взуття на автоматизованих лініях у країнах з високою інженерною культурою.
4. Розвинена транспортна інфраструктура та доступ до морських портів дозволяють оперативно експортувати продукцію мільйонними партіями.

Використовуючи інтернет-джерела, з’ясуйте, що таке давальницька сировина.

✏️ Давальницька сировина — це сировина або напівфабрикати, які замовник без оплати надає підприємству-переробнику для виготовлення готової продукції з обов’язковою умовою її подальшого повернення замовникові (переробник отримує лише плату за виконану роботу).

Подумайте, чи можна вважати кооперацію з європейськими брендами позитивним прикладом використання давальницької сировини? Чому?

Так, оскільки це дає українським фабрикам гарантовані робочі місця, валютну виручку та можливість освоїти європейські технології пошиття на сучасному обладнанні.

Як давальницька схема впливає на якість, прибутковість та брендованість української продукції?

1. Якість продукції зростає, адже європейські бренди здійснюють суворий контроль на всіх етапах пошиття.
2. Прибутковість фабрики залишається мінімальною, оскільки українське підприємство отримує оплату лише за роботу швачок, а весь основний прибуток від продажу забирає власник бренду.
3. Впізнаваність українських виробників не розвивається, оскільки на бірках зазначається лише ім’я іноземної торговельної марки.

Запропонуйте шляхи переходу підприємств від роботи на давальницькій сировині до повного виробничого циклу з українською сировиною.

1. Створювати власні дизайнерські відділи, реєструвати українські торговельні марки та активно розвивати онлайн-продажі й фірмові магазини.
2. Відроджувати вітчизняне вирощування льону, вівчарство та первинну переробку натуральної шкіри для формування внутрішньої сировинної бази.
3. Залучати пільгові державні кредити та гранти для закупівлі передового швейного обладнання й просування товарів на міжнародних виставках.

1. Опрацюйте текст параграфа. На основі тексту створіть картосхему «Швейні фабрики на карті України». Пошукайте інформацію в джерелах інтернету і позначте символами або кольорами фабрики, які працюють: А) за давальницькою сировиною; Б) з власним брендом; В) на експортні замовлення від європейських компаній.

✏️ Покрокова інструкція для виконання на контурній карті:

1. Підготуйте контурну карту України та визначте умовні позначення в легенді: синій трикутник — робота за давальницькою сировиною (А), зелений квадрат — підприємства з власним брендом (Б), червоне коло — експортні замовлення для компаній ЄС (В).
2. Позначте фабрики категорії А (давальницька сировина) у прикордонних містах: Ужгород («Парада»), Мукачево («Мрія»), Чернівці («Трембіта»), Нововолинськ.
3. Позначте підприємства категорії Б (власні бренди): Рівне («Goldi» / Рівненський льонокомбінат), Житомир (Житомирська панчішна фабрика), Горішні Плавні (трикотажні виробництва), Київ та Харків (дизайнерські бренди та швейні цехи).
4. Позначте підприємства категорії В (експортні замовлення): Львів (швейні підприємства агломерації), Луцьк, Дрогобич, Вінниця («Володарка»).
5. Підпишіть назви міст і центрів швейної промисловості біля відповідних умовних знаків.

2. Проаналізуйте створену картосхему. В яких регіонах спостерігається найвища концентрація швейних виробництв? Які чинники вплинули на їх розміщення (трудові ресурси, близькість до кордону, традиції, транспорт)?

Найвища концентрація швейних виробництв спостерігається в західних прикордонних областях (Закарпатській, Львівській, Волинській), а також у великих містах та агломераціях (Київ, Харків, Чернівці, Житомир).

На таке розміщення фабрик вплинули такі чинники:

1. Близькість до кордону з країнами ЄС дає змогу швидко й недорого привозити тканини з фурнітурою та відправляти готовий одяг європейським замовникам.
2. Наявність достатньої кількості трудових ресурсів забезпечує фабрики робочими руками, оскільки швейне виробництво потребує багато ручної праці.
3. Зручне транспортне сполучення та розташування біля великих міст полегшує доставку сировини і збут продукції на великі міські ринки.
4. Традиції ткацтва, пошиття та наявність фахових училищ у цих регіонах допомагають швидко знаходити й готувати швачок.