2. Національна економіка та показники її економічного розвитку

• До змісту відповідей

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке природні умови і природні ресурси?

Природні умови — це об’єкти та сили природи (наприклад, клімат, рельєф, геологічна будова), які впливають на життя та діяльність людського суспільства, але безпосередньо не беруть участі у виробничому процесі. Природні ресурси — це тіла й сили природи (наприклад, корисні копалини, вода, ґрунти, ліси), які людство безпосередньо залучає до господарської діяльності для створення матеріальних благ і забезпечення свого існування.

2. Що таке трудові ресурси та економічно активне населення?

Трудові ресурси — це частина населення країни, яка має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності, загальноосвітні та професійні знання для роботи в народному господарстві. Економічно активне населення — це частина населення обох статей, яка забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці для виробництва товарів та надання послуг (сюди належать як фактично зайняті у господарстві особи, так і зареєстровані безробітні, які шукають роботу).

3. Що зображено на політичній карті світу?

На політичній карті світу зображено державні кордони всіх країн, їхні столиці, найбільші міста, а також межі держав та володінь, залежні території та колонії. Вона відображає політико-адміністративний устрій світу та зміни, що на ній відбуваються.

ЗАВДАННЯ

1. За схемою (мал. 4, с. 10) назвіть, що належить до мікро-, мезо- та макрорівня економіки. Поясніть, які потреби людей забезпечує кожний із рівнів економіки.

Відповідно до схеми рівнів економічної системи (мал. 4, с. 10):

• До мікрорівня належать домашнє господарство (домогосподарство), особисте селянське господарство та економіка підприємства (установи). Цей рівень забезпечує первинні індивідуальні потреби окремих громадян чи сімей у споживанні їжі, товарів широкого вжитку, а також потреби у працевлаштуванні й отриманні доходу.
• До мезорівня належать регіональна економіка (міське господарство та економіка регіону: об’єднаної територіальної громади, адміністративного району, області тощо) й економіка окремих виробництв (сільське та лісове господарство, будівництво, послуги, промисловість: електроенергетика, металургія, машинобудування тощо). Цей рівень забезпечує колективні потреби людей у житлово-комунальних, соціально-культурних послугах у межах конкретної території, а також постачає промислові товари та сировину для інших підприємств.
• До макрорівня належать національна економіка, світова економіка та глобальна економіка. Цей рівень забезпечує глобальні суспільні та загальнодержавні потреби, такі як підтримання макроекономічної стабільності, обороноздатність, розвиток інфраструктури, міжнародна торгівля, доступ до високих технологій та регулювання фінансових потоків між країнами.

2. Назвіть види продукції, що виробляє економіка у вашій місцевості. Які з них надходять на внутрішній ринок України, а які йдуть на експорт?

Економіка Київської області та міста Києва виробляє широкий спектр продукції харчової промисловості (молочні продукти, хлібобулочні та кондитерські вироби), будівельні матеріали (цеглу, бетон, сухі суміші), продукцію фармацевтичної та легкої промисловості, а також програмне забезпечення.

На внутрішній ринок України постачається більша частина молочної та хлібобулочної продукції, будівельні матеріали, ліки та трикотажні вироби місцевого виробництва.

На експорт із регіону спрямовуються кондитерські вироби (наприклад, продукція фабрики “Рошен”), зернові та олійні культури, що вирощуються в межах області, продукція хімічної промисловості, а також IT-послуги (програмне забезпечення та комп’ютерний код).

ЗАВДАННЯ

Завдання. 3. Поясніть, що таке «національна економіка». Дізнайтеся, які сфери економічної діяльності охоплює національна економіка України.

Національна економіка — це сукупність взаємопов’язаних видів людської діяльності в межах певної країни, яка сформувалася у зв’язку з особливостями її географічного положення протягом певного періоду історичного розвитку.

Національна економіка України охоплює три основні сектори (сфери) економічної діяльності:

1. Первинний сектор: сільське, лісове та рибне господарство, а також добувна промисловість (видобуток кам’яного вугілля, залізної і марганцевої руд, природного газу).
2. Вторинний сектор: обробна промисловість (металургія, хімічна промисловість, машинобудування, легка та харчова промисловість), будівництво, а також виробництво та розподіл електроенергії, газу й води.
3. Третинний сектор (сфера послуг): транспорт і логістика, оптова та роздрібна торгівля, інформаційні технології та телекомунікації, фінансова та страхова діяльність, освіта, охорона здоров’я та туризм.

Завдання. 4. Поясніть різницю понять «світова економіка» та «глобальна економіка».

Світова економіка — це сукупність національних економік країн світу, що взаємопов’язані між собою економічними та політичними відносинами.

Глобальна економіка — це вища стадія розвитку світового господарства, яка є наддержавною та позадержавною системою, чиїм ядром виступають транснаціональні корпорації (ТНК), поєднані всесвітніми фінансовою, інформаційною та виробничо-збутовою мережами.

Головна відмінність між ними полягає в тому, що світова економіка розглядає взаємодію окремих держав як самостійних економічних суб’єктів на міжнародній арені, тоді як глобальна економіка функціонує як єдина цілісна планетарна система, де державні кордони втрачають свій колишній бар’єрний характер, а ключову роль відіграють наддержавні структури та транснаціональний капітал.

Завдання. 5. За різними джерелами з’ясуйте, що таке транснаціональні корпорації (ТНК). Наведіть їх приклади та сферу їхньої діяльності.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — це великі компанії або об’єднання підприємств, які мають виробничі підрозділи, філії чи дочірні фірми в багатьох країнах світу, але керуються з єдиного центру (головного офісу) в країні свого базування.

Приклади ТНК та сфери їхньої діяльності:

1. Apple Inc. (базується в США) — сфера інформаційних технологій та електроніки (проектування і виробництво комп’ютерів, смартфонів, розробка програмного забезпечення).
2. Toyota Motor Corporation (базується в Японії) — автомобільна промисловість (виробництво та продаж автомобілів).
3. Nestle (базується у Швейцарії) — харчова промисловість (виробництво продуктів харчування, дитячого харчування, кави та кондитерських виробів).
4. Samsung Electronics (базується в Південній Кореї) — електроніка та побутова техніка (виробництво мікросхем, смартфонів, дисплеїв та побутових приладів).

Завдання. 1. Назвіть послідовні фази економічної діяльності. Поясніть значення кожної з них.

Послідовними фазами економічної діяльності є:

1. Виробництво — процес створення матеріальних блага і послуг, необхідних для задоволення потреб людини; це є вихідною та найважливішою фазою господарської діяльності.
2. Розподіл — процес визначення частки кожного учасника, галузі чи регіону у виробленому суспільному продукті, а також розподіл ресурсів (трудових, фінансових, засобів виробництва) для подальшої діяльності.
3. Обмін — процес передачі виготовлених товарів і послуг від виробників до споживачів шляхом купівлі-продажу, що забезпечує рух благ у суспільстві за допомогою грошового еквівалента.
4. Споживання — кінцева фаза, яка полягає у безпосередньому використанні створених благ для задоволення особистих потреб населення (особисте споживання) або потреб виробництва (виробниче споживання).

Завдання. 2. Що таке виробництво? Наведіть приклади засобів виробництва та предметів споживання. З’ясуйте, на яких заводах і фабриках їх виробляють.

Виробництво — це процес створення матеріальних благ і послуг, необхідних для задоволення потреб людини.

Засоби виробництва — це сукупність засобів та предметів праці (машини, обладнання, верстати, транспортні засоби, будівлі), які використовуються у процесі створення нових благ.
Приклад: Трактори та сільськогосподарська техніка виробляються на Харківському тракторному заводі (ХТЗ); металорізальні верстати виготовляють на Краматорському заводі важкого верстатобудування (КЗВВ).

Предмети споживання — це товари, призначені для безпосереднього задоволення особистих та сімейних потреб людини (одяг, взуття, харчові продукти, побутова техніка).
Приклад: Кондитерські вироби виготовляють на фабриках корпорації «Рошен» (у Києві, Вінниці, Кременчуці); молочна продукція виробляється на Канівському сироробному заводі або Яготинському маслозаводі; взуття шиють на взуттєвій фабриці «Міда» (Запоріжжя) чи «Белста» (Білгород-Дністровський).

ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте послуги з матеріальними благами. Наведіть приклади, що ілюструють характерні для послуг ознаки.

Послуги суттєво відрізняються від матеріальних благ за своєю природою, способом створення та споживання. Основні відмінності та характерні ознаки послуг ілюструються такими положеннями:

• Матеріальна форма: Матеріальні блага мають речову форму (їх можна торкнутися, зберігати, транспортувати), тоді як послуга є нематеріальною дією, результат якої споживається безпосередньо під час її надання.
• Невіддільність: Послуга одночасно надається і споживається, її неможливо відокремити від джерела надання. Наприклад, послуга з репетиторства або стрижка у перукаря відбувається безпосередньо під час взаємодії виконавця та клієнта.
• Недовговічність: Послуги неможливо накопичувати або зберігати на складах для подальшого продажу чи використання. Наприклад, якщо пасажирське крісло в літаку під час рейсу залишилося порожнім, цю невикористану транспортну послугу вже неможливо продати чи спожити пізніше.
• Непостійна якість: Якість послуги може змінюватися залежно від того, хто, коли, де і як її надає. Наприклад, якість медичної консультації чи індивідуального тренування залежить від кваліфікації конкретного фахівця, його фізичного стану та настрою в момент надання послуги.

2. Пригадайте, якими послугами користується ваша родина. Проілюструйте на цьому прикладі характерні ознаки послуг.

Моя родина регулярно користується різноманітними послугами, серед яких найпоширенішими є послуги доступу до мережі інтернет, пасажирські перевезення у громадському транспорті та медичне обслуговування. На цих прикладах можна чітко проілюструвати характерні ознаки послуг:

• Невіддільність: Отримання консультації у сімейного лікаря неможливе окремо від самого лікаря; послуга надається безпосередньо під час нашого візиту до клініки й споживається у процесі спілкування з медичним фахівцем.
• Недовговічність: Щомісячна послуга доступу до домашнього інтернету не підлягає «накопиченню» на майбутнє — якщо ми не користувалися мережею протягом тижня, цей невикористаний час згорає і не переноситься як додатковий обсяг послуг на наступний місяць.
• Непостійна якість: Поїздка у міському автобусі може мати різну якість залежно від часу доби (у години пік салон переповнений, що знижує комфорт), погодних умов та професійності водія, який керує транспортним засобом.

(порожній рядок між питаннями)

ЗАВДАННЯ

1. За даними таблиць 1 і 2 з’ясуйте, чи збігаються переліки країн, що мають найвищі абсолютні показники ВВП та показники ВВП з розрахунку на душу населення. Обґрунтуйте, який із цих двох показників більш об’єктивно відображає рівень економічного розвитку країни.

Переліки країн із найвищими абсолютними показниками ВВП (Таблиця 1) та показниками ВВП з розрахунку на душу населення (Таблиця 2) суттєво не збігаються.

• Аналіз невідповідності: Країни-гіганти за абсолютним обсягом ВВП (наприклад, Китай зі значенням 18743,8 млрд $ США або Індія з 3909,9 млрд $ США) посідають значно нижчі позиції у рейтингу ВВП на душу населення через надзвичайно велику чисельність їхнього населення (Китай — 73 місце з показником 13313 $ на особу, Індія — 143 місце з показником 2711 $ на особу). Водночас країни-лідери за ВВП на душу населення (наприклад, Люксембург — 138634 $, Ірландія — 106456 $, Швейцарія — 104523 $ ) є невеликими за площею та кількістю жителів державами, тому за абсолютним обсягом національної економіки вони не входять до першої десятки світу. Єдиним великим винятком є США, які посідають 1 місце за номінальним ВВП і водночас утримують високе 7 місце за ВВП на душу населення (85812 $).
• Обґрунтування об’єктивності: Більш об’єктивно рівень економічного розвитку країни та середній життєвий стандарт її громадян відображає показник ВВП з розрахунку на душу населення. Абсолютний показник ВВП характеризує лише загальну потужність і масштаб національної економіки, але не враховує кількість людей, між якими розподіляється цей вироблений продукт. Показник ВВП на душу населення дає змогу оцінити реальну ефективність праці, технологічний рівень виробництва та середній добробут окремого жителя держави.

2. Покажіть на політичній карті світу країни з різних регіонів, що вирізняються найбільшими номінальними показниками ВВП.

Для виконання цього завдання на політичній карті світу необхідно знайти та позначити такі держави, що є лідерами у своїх географічних регіонах за загальним обсягом ВВП (згідно з даними Таблиці 1):

• Америка: Сполучені Штати Америки (США) — розташовані в Північній Америці, світовий лідер за номінальним ВВП (28751,0 млрд $); Бразилія — розташована в Південній Америці (2185,8 млрд $).
• Азія: Китай — розташований у Східній Азії, посідає 2 місце у світі (18743,8 млрд $); Японія — острівна держава у Східній Азії (4027,6 млрд $); Індія — розташована в Південній Азії (3909,9 млрд $).
• Європа: Німеччина — розташована в Західній Європі, лідер європейського регіону (4685,6 млрд $); Велика Британія — острівна держава на північному заході Європи (3686,0 млрд $); Франція — розташована в Західній Європі (3160,4 млрд $).
• Океанія: Австралія — материкова держава у Південній півкулі (1757,0 млрд $).

3. Покажіть на карті країни з найбільшими та найменшими показниками ВВП на душу населення.

Для роботи з політичною картою світу слід орієнтуватися на географічне положення таких країн (згідно з даними Таблиці 2):

• Країни з найбільшими показниками ВВП на душу населення (карликові та високорозвинені держави):

  1. Люксембург — розташований у Західній Європі, межує з Бельгією, Німеччиною та Францією.
  2. Ірландія — розташована на однойменному острові на північному заході Європи.
  3. Швейцарія — розташована в Центральній Європі в районі Альп.
  4. Сінгапур — острівна міська держава в Південно-Східній Азії на півдні Малаккського півострова.
  5. Ісландія — острівна держава на півночі Атлантичного океану.

• Країни з найменшими показниками ВВП на душу населення (слаборозвинені країни Африки та Азії):

  1. Південний Судан — розташований у Східній Африці, межує з Суданом, Ефіопією та іншими країнами.
  2. Бурунді — маленька держава у Східній Африці в районі Великих Африканських озер.
  3. Ємен — розташований на півдні Аравійського півострова в Південно-Західній Азії.
  4. Мадагаскар — велика острівна держава біля південно-східного узбережжя Африки в Індійському океані.

4. Поясніть місце України з-поміж інших країн світу і Європи за даними ВВП та ВВП на душу населення.

За даними номінального ВВП на 2024 рік, Україна посідає 57 місце у світі з показником 190,7 млрд $, що становить 0,17% від світового ВВП. У межах Європи Україна поступається більшості західноєвропейських держав, а також сусідній Польщі та країні-агресору Росії, але суттєво випереджає Молдову, яка займає 135 місце у світі з показником 19,4 млрд $ США.

За показником ВВП на душу населення (прогноз на 2025 рік) Україна посідає 112 місце у світі з показником 5711 $ на одну особу. Це свідчить про низький рівень середніх доходів громадян та значне відставання як від країн-лідерів Європи (наприклад, Люксембурга, де показник становить 138634 $, так і від сусідньої Польщі 24810$. Водночас Україна за цим відносним показником поступається навіть Молдові 7480$, що зумовлено глибокими економічними труднощами та наслідками воєнних дій на її території.

ЗАВДАННЯ (З РУБРИКИ НА С. 15, ЧАСТИНА 1)

1. Проаналізувавши статистичні дані таблиці 3, з’ясуйте, у яких регіонах світу розташовані країни з найвищим показником ІЛР.

Країни з найвищим показником індексу людського розвитку (ІЛР) переважно розташовані в регіоні Європа. З 20 країн-лідерів, наведених у таблиці 3, європейськими є 13 держав (Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Данія, Німеччина, Швеція, Нідерланди, Бельгія, Ірландія, Фінляндія, Велика Британія, Ліхтенштейн). Інші країни-лідери належать до регіонів Азія (Гонконг, Сінгапур, ОАЕ, Республіка Корея), Америка (Канада, США) та Океанія (Австралія, Нова Зеландія).

2. Порівняйте дані таблиць 1 і 3 та зробіть висновок, чи існує залежність між абсолютним номінальним показником ВВП країни та її індексом людського розвитку.

Прямої лінійної залежності між абсолютним номінальним показником ВВП країни та її індексом людського розвитку немає. Країни з найбільшими обсягами абсолютного ВВП не завжди посідають перші місця в рейтингу ІЛР. Наприклад, США посідають 1 місце у світі за номінальним ВВП (28751 млрд $), але в рейтингу ІЛР вони перебувають лише на 17–19 місці. Китай, що є другою економікою світу за абсолютним ВВП 18743,8 млрд $, узагалі не входить до першої двадцятки країн за ІЛР. Водночас Ісландія, Швейцарія та Норвегія, які мають значно менші абсолютні масштаби економіки, є лідерами світового рейтингу ІЛР (1, 2 та 3 місця відповідно). Це пояснюється тим, що ІЛР залежить не від загального масштабу економіки, а від ефективності розподілу ресурсів, рівня соціального забезпечення, фінансування освіти, медицини та величини доходів у розрахунку на душу населення.

ЗАВДАННЯ (З РУБРИКИ НА С. 15, ЧАСТИНА 2)

1. Користуючись схемою, назвіть 6 показників, за якими визначають індекс людського розвитку (ІЛР) країни. Поясніть, як кожний із показників ілюструє якість життя.

Згідно з наданою схемою (мал. 7), ІЛР визначають за такими шістьма показниками:

1. Очікувана тривалість життя при народженні — ілюструє якість життя через стан здоров’я нації, якість та доступність медичного обслуговування, екологічну ситуацію та рівень безпеки в країні.
2. Рівень грамотності дорослого населення (включаючи середню та очікувану тривалість навчання, рівень професійної освіти) — відображає доступність та якість освітніх послуг, інтелектуальний потенціал суспільства та можливості для самореалізації людини.
3. Рівень життя (оцінюється через реальний дохід на душу населення в дол. США) — показує купівельну спроможність громадян, їхню спроможність забезпечити себе якісним житлом, повноцінним харчуванням, товарами та послугами.
4. Індекс соціально-економічної нерівності (співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення) — демонструє ступінь соціальної справедливості в суспільстві та наявність чи відсутність глибокого класового розшарування.
5. Індекс гендерної нерівності (у сферах репродуктивного здоров’я, освіти, політики та ринку праці) — ілюструє рівень дотримання прав людини, рівність можливостей для чоловіків і жінок у суспільному та економічному житті.
6. Індекс бідності (частка людей, що проживає за межею бідності) — вказує на масштаб крайньої матеріальної незахищеності населення та ефективність державних програм соціальної підтримки.

2. Розгляньте дані таблиці 3 й покажіть на політичній карті світу країни, для яких характерні найвищі показники ІЛР. З’ясуйте, у яких регіонах світу розташовані ці країни. Із чим це пов’язано?

Інструкція для роботи з політичною картою світу:
Для позначення країн із найвищим показником ІЛР необхідно знайти та виділити на карті такі держави: у Північній Європі — Ісландію, Норвегію, Швецію, Данію, Фінляндію; у Західній Європі — Швейцарію, Німеччину, Бельгію, Нідерланди, Велику Британію, Ірландію, Ліхтенштейн; в Азії — Сінгапур, ОАЕ, Республіку Корея та спеціальний адміністративний район Китаю Гонконг; у Північній Америці — Канаду та США; в Океанії — Австралію та Нову Зеландію.

Ці країни переважно розташовані в регіоні Західної та Північної Європи, а також у Північній Америці та Океанії.

Високі показники ІЛР у цих регіонах пов’язані з тривалим періодом стабільного економічного розвитку, високою ефективністю ринкової економіки, значними державними інвестиціями в системи охорони здоров’я та освіти, високими соціальними стандартами, а також ефективними механізмами забезпечення прав і свобод громадян.

3. Відшукайте інформацію, що характеризує кожний із шести показників ІЛР України. Оцініть «сильні» та «слабкі» показники ІРЛ нашої держави.

Згідно з даними звіту ПРООН, інтегральний індекс людського розвитку України становить 0,779, що забезпечує нашій країні 87-ме місце у світі та відносить її до групи країн із високим (за шкалою підручника — середнім) рівнем людського розвитку. Характеристика шести показників ІЛР України є такою:

1. Очікувана тривалість життя при народженні: Цей показник в Україні становить 73,4 роки, що є нижчим за середньоєвропейські стандарти.
2. Рівень грамотності дорослого населення та параметри освіти: Рівень грамотності дорослого населення в Україні становить майже 100 %, а середня тривалість навчання складає 12 років.
3. Рівень життя (реальний дохід на душу населення): Показник ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності є порівняно низьким і становить 5 711 доларів США (згідно з таблицею 2).
4. Індекс соціально-економічної нерівності: В Україні спостерігається помірний рівень нерівності в розподілі доходів між найбагатшими та найбіднішими верствами населення, проте загальний низький рівень доходів ускладнює подолання цього бар’єра.
5. Індекс гендерної нерівності: Нерівність прав чоловіків та жінок у сферах репродуктивного здоров’я, освіти, політики та економічної активності є помірною, оскільки жінки в Україні мають вільний доступ до освіти та базових цивільних прав, хоча їхнє представництво у вищих ешелонах влади та середньомісячна оплата праці залишаються нижчими за чоловічі показники.
6. Індекс бідності: Частка людей, які проживають за межею бідності, залишається відчутною, що підсилюється тривалими військовими діями та викликаною ними економічною кризою.

Оцінка показників ІЛР України:

• «Сильні» показники: Освіта та грамотність населення (грамотність близька до 100 %, висока тривалість і доступність шкільного навчання).
• «Слабкі» показники: Низький рівень реальних доходів населення (ВВП на душу населення) та невисока очікувана тривалість життя при народженні.

ПЕРЕВІР СЕБЕ / ОЦІНЮЄМО СВОЇ ДОСЯГНЕННЯ

1. Що таке економіка? Яка її головна мета?

Економіка — це сукупність процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, які дають змогу задовольняти матеріальні та нематеріальні потреби суспільства, а також забезпечують його розвиток. Головною метою економічної діяльності є кінцеве споживання створених матеріальних благ і послуг для задоволення різноманітних потреб людини.

2. Поясніть зміст поняття «валовий внутрішній продукт». Як його визначають?

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість річного обсягу кінцевої продукції та послуг, які були вироблені на території країни. Його визначають в абсолютних показниках (загальна вартість у грошовому еквіваленті, зазвичай у доларах США) та в розрахунку на душу населення (шляхом ділення загального обсягу ВВП на кількість населення країни). При розрахунку ВВП враховують лише вартість кінцевого продукту й не включають проміжні товари, продукцію тіньового сектору та товари, виготовлені домашніми господарствами для власного споживання.

3. Назвіть послідовні фази економічної діяльності. У чому полягає значення кожної з них?

Економічна діяльність складається з чотирьох послідовних фаз:

• Виробництво — процес створення матеріальних благ і послуг, який є основою всієї господарської діяльності, оскільки саме на цьому етапі створюється продукт для задоволення потреб людини.
• Розподіл — процес визначення частки кожного учасника господарювання (або розподілу трудових ресурсів, засобів виробництва й предметів споживання) у створеному суспільному продукті.
• Обмін — процес передачі вироблених товарів та послуг від виробника до споживача через акти купівлі-продажу.
• Споживання — кінцева фаза, яка полягає у безпосередньому використанні товарів та послуг для задоволення особистих чи виробничих потреб суспільства.

4. Порівняйте процес виробництва матеріальних благ та надання послуг.

Процес виробництва матеріальних благ полягає у створенні конкретних фізичних предметів (засобів виробництва чи предметів споживання), які можна зберігати, транспортувати та споживати через певний час після їхнього виготовлення. Натомість процес надання послуг полягає у виконанні дій на користь іншого індивіда, які характеризуються невіддільністю (надаються і споживаються одночасно), недовговічністю (їх не можна накопичувати чи зберігати для подальшого продажу) та непостійною якістю (якість послуги залежить від виконавця, часу та місця її надання).

5. Чому не збігаються переліки країн, що вирізняються найбільшими абсолютними показниками ВВП та показником ВВП на душу населення? Наведіть приклади такої невідповідності.

Переліки країн не збігаються через різницю у методиці розрахунку цих показників та вплив чисельності населення. Абсолютний показник ВВП відображає загальний обсяг і потужність національної економіки, тоді як показник ВВП на душу населення розраховується шляхом ділення загального обсягу ВВП на кількість населення країни. Держави з великою чисельністю жителів можуть мати значний абсолютний ВВП, але при його розподілі на величезну кількість громадян показник на одну особу виявляється невисоким. Натомість невеличкі країни з високотехнологічною чи ресурсною економікою мають дуже високий ВВП на душу населення за порівняно невеликих абсолютних масштабах господарства.

Прикладами такої невідповідності за даними таблиць 1 і 2 є:

• Китай, який посідає 2-ге місце у світі за номінальним абсолютним ВВП (18 743,8 млрд $ США), проте за показником ВВП на душу населення перебуває лише на 73-му місці (13 313 $).
• Індія, яка за абсолютним показником ВВП є 5-ю у світі (3 909,9 млрд $ США), але за показником ВВП на одну особу посідає 143-тє місце (2 711 $).
• Люксембург, який очолює світовий рейтинг за показником ВВП на душу населення (138 634 $), але за абсолютним показником ВВП не входить до числа найбільших економік світу.

6. Чи існує залежність між рівнем економічного розвитку країни та показником індексу людського розвитку (ІЛР)?

Між рівнем економічного розвитку країни та показником її індексу людського розвитку (ІЛР) існує пряма залежність. Одним із трьох базових вимірів ІЛР є гідний рівень життя, який оцінюється саме через показник реального доходу на душу населення (ВВП на одну особу за паритетом купівельної спроможності). Окрім того, високий рівень економічного розвитку країни дає їй змогу спрямовувати значні фінансові ресурси у сфери охорони здоров’я та освіти, що безпосередньо покращує два інші складники ІЛР — очікувану тривалість життя та рівень грамотності й тривалості навчання населення.

За даними таблиць 2 і 3, високорозвинені країни є лідерами в обох рейтингах. Наприклад, Швейцарія, Ісландія та Норвегія мають як надзвичайно високі показники ВВП на душу населення (понад 86 000 $), так і найвищі у світі показники ІЛР (0,970–0,972). Натомість слаборозвинені країни, такі як Бурунді чи Південний Судан, демонструють найнижчі рівні ВВП на душу населення (близько 350 $) і відповідно найнижчі показники людського розвитку.

ПРОВОДИМО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Відшукайте в Інтернеті дані, що характеризують ІЛР та його окремі показники для країн із різних регіонів світу, що вказані у зведеній таблиці. Запишіть у таблиці дані щодо однієї з країн (на вибір).

Для детального порівняльного аналізу та повного виконання практичної роботи в таблиці наведено актуальні показники для всіх країн із різних регіонів світу.

2. Поділіться результати своїх досліджень з однокласниками та однокласницями.

Дослідження демонструє значну нерівномірність людського розвитку в різних географічних регіонах планети. Абсолютним лідером за всіма показниками є Нова Зеландія, яка характеризується дуже високим рівнем ІЛР, високими доходами населення, відмінними показниками здоров’я та мінімальним рівнем нерівності. Україна та Бразилія посідають стійкі позиції в групі країн із високим рівнем ІЛР, проте мають резерви для зростання тривалості життя та економічних показників. Індія через велику чисельність населення та контрасти розвитку територій належить до середньої групи людського розвитку, активно долаючи проблему бідності. Мадагаскар відображає типову ситуацію для країн Найменш розвинених країн Африки, маючи низький ІЛР через критичні показники бідності, слабкий доступ до освіти та низьку тривалість життя.

3. Поясніть, чи які чинники визначають ІЛР країни та окремі його показники. Яка існує залежність між економічним та соціальним розвитком країни.

Показники Індексу людського розвитку (ІЛР) країни визначаються низкою фундаментальних чинників:

• Економічні чинники: обсяг ВВП та валового національного доходу на душу населення, рівень індустріалізації, структура зайнятості населення та рівень реальних доходів.
• Соціальні чинники: рівень фінансування та доступність медичних послуг (визначає очікувану тривалість життя), а також розвиненість освітньої системи (визначає рівень грамотності та середню тривалість навчання).
• Політико-інституційні чинники: рівень державної стабільності, ефективність реалізації соціальних програм, забезпечення гендерної рівності, дотримання прав людини та протидія корупції.
• Географічні та екологічні чинники: забезпеченість ресурсною базою, кліматичні умови проживання, стан довкілля та інтегрованість країни у світові транспортно-торговельні шляхи.

Між економічним та соціальним розвитком країни існує тісний прямий двосторонній зв’язок. Економічний розвиток виступає матеріальною основою соціального прогресу, оскільки зростання економіки та бюджетних надходжень дає змогу державі й бізнесу інвестувати значні ресурси в охорону здоров’я, освіту, пенсійне забезпечення та розвиток соціальної інфраструктури. Соціальний розвиток, у свою чергу, є ключовим рушієм довгострокового економічного зростання. Висока якість життя, освіченість, міцне здоров’я та соціальна захищеність громадян підвищують продуктивність праці, стимулюють розвиток наукомістких технологій, створюють якісний людський капітал і забезпечують суспільно-політичну стабільність, необхідну для подальшого економічного прогресу.